Аналіз і профілактика нещасних випадків. Основні технічні та організаційні заходи щодо профілактики травматизму та професійної захворюваності в галузі.

Розробка заходів щодо попередження нещасних випадків – головна мета всіх теоретичних та практичних робіт в галузі охорони праці. Для забезпечення безпеки праці застосовуються засоби захисту, котрі поділяються на дві групи: колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, що зумовлений рухом або переміщенням матеріального тіла.

Засоби індивідуального захисту видаються робітникам індивіду­ально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Нижче наводиться характеристика та кваліфікація згаданих засобів захисту.

До засобів колективного захисту відносять огороджувальні пристрої. О городжу вальні засоби поділяють на дві групи: огороджувальні пристрої рухомих частин, але не різальних інструментів і огороджу­вальні пристрої різальних інструментів.

Пристрої першої групи можуть бути постійними, наглухо закріпленими, знімними, відкидними, висувними, пересувними або з дверцятами. Це залежить від особливостей огороджувального органа (вузла), особливостей його експлуатації, місця у верстаті. Часто вико­рис­товуються знімні огороджувальні пристрої, котрі постійно закри­вають пасову, зубчасту, ланцюгову чи іншу передачу. Вони можуть бути у вигляді кожухів, козирків, планок, бар'єрів і екранів. За способом виготовлення вони поділяються на суцільні, несуцільні і комбіновані.

 Огороджувальні засоби різальних інструментів можуть огороджу­вати їх неробочу частину, тільки робочу їх частину або ту і іншу. Здебільшого огородження виконують і інші функції, проте у всіх випадках вони мають виконувати основну функцію – огородження небезпечної для робітників зони.

 Огородження можуть наглухо закривати інструмент (неробочу його частину), періодично переміщатися рукою робітника, бути кінематично пов'язаними і автоматичними. Вони не повинні бути громіздкими, не створювати незручностей у роботі, не знижувати продуктивності праці та якості обробки, але повинні бути технологічними, міцними і не обмежувати видимості робочої зони, легко зніматися та встановлю­ватися і входити до комплекту верстата. Огородження блокується з пусковим пристроєм.

 Запобіжні засоби призначені для ліквідації небезпечного виробничого фактора у джерелі його утворення. За характером дії вони поділяються на блокувальні та обмежувальні. Блокувальні пристрої за конструктивним виконанням поділяють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони і шайби.

 Блокувальні пристрої призначені для вимкнення або запобігання можливості увімкнення джерела небезпеки при знятому (відкритому) огороджувальному пристрої. Найбільш поширені в деревообробці елек­т­ричні блокування, принцип роботи котрих полягає в автома­тич­ному відключенні електричного живлення або неможливості увімкнення верстата при знятому або відкинутому огородженні. Електромеханічне блокування застосовується на дверцятах електрошаф, котрі закривають електророзподілювальні пристрої, на дверцятах і люках, що ведуть в небезпечні зони тощо.

Принцип дії фотоелектричного блокування полягає в перетині світлового променя, спрямованого на фотоелемент і зміні величини світлового потоку, що падає на нього, внаслідок чого змінюється сила струму, котрий подається на вимірно-командний пристрій. Подається імпульс на ввімкнення виконавчого механізму захисного пристрою.

 Пневматичне та гідравлічне блокування застосовується у пневмо- та гідросистемах і виготовляється у вигляді клапанів та мембран. Запобіжні мембрани призначені для захисту хімічного устаткування від руйнування за умов аварійного зростання тиску. Основним недоліком запобіжних розривних мембран є те, що після їх спрацювання отвір скидання тиску залишається відкритим.

 Гальмівні пристрої призначені для сповільнення або зупинки виробничого устаткування під час виникнення небезпечної виробничої ситуації. За конструктивним виконанням гальмівні пристрої поділя­ються на колодкові, стрічкові, дискові, за формою – конічні та клинові. За способом спрацювання вони можуть бути ручними, автоматичними і напівавтоматичними. За принципом дії гальмівні пристрої поділяються на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані. Гальмівні пристрої використовуються для швидкої зупинки валів, шпинделів після виключення верстата.

 Пристрої автоматичного контролю та сигналізації призначені для контролю передавання та відтворення інформації (кольорової, звукової, світлової тощо) з метою привернення уваги працюючих та прийняття ними рішень за прояву або можливого виникнення небезпечного виробничого фактора. За призначенням ці пристрої поділяються на інформаційні, попереджувальні, аварійні та відповідні. За характером спрацювання сигналу – постійні або пульсуючі. За контрольованим пара­метром сигналізація може контролювати тиск, температуру, воло­гість, загазованість, шум, вібрацію, частоту обертання, початок пуску тощо.

 Сигналізація застосовується самостійно або разом з огороджу­валь­ними, запобіжними, пусковими пристроями, пристроями керування обладнанням. Слід надавати перевагу такій сигналізації, котра сигна­лізує, попереджує та автоматично усуває небезпеку. Світлова, звукова або світлозвукова сигналізація подається під час групового обслугову­вання агрегатів, багатоповерхового розташування устаткування, перед пуском для попередження працюючих про необхідність вживання заходів перестороги.

 Пристрої дистанційного керування призначені для управління техноло­гічними процесами або виробничим устаткуванням за межами небезпечної зони. Це найефективніші засоби безпеки. Завдяки ним робітники виводяться з зон інтенсивного переміщення предметів праці, шумних та гарячих дільниць і можуть навіть перебувати в іншому приміщенні. Впровадження потокових механізованих та автомати­зо­ваних ліній супроводжується застосуванням дистанційного управління та підвищенням безпеки праці.

 Засоби індивідуального захисту застосовують в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішен­­нями та засобами колективного захисту. Вони підлягають оцінці за захисними, фізіологічними та експлуатаційними показниками.

 Засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) видаються робітникам та інженерно-технічним працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, води, вологи, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіоактивних речовин, нафти і жирів, для захисту від біологічних факторів. Залежно від призначення та виду шкідливого фактора, спецодяг виго­товляють з гладкофар­бо­ва­ного полосника з просочуванням, лавсаноба­вов­няної тканини, сукняної напіввовняної тканини з поліпропіленом, кислотозахисного сукна, нетканого прошивного нітронового полотна.

 Для захисту працюючих від впливу вологи застосовують спецодяг з бавовнянопаперових та льняних тканин з водозахисним просочуванням і гумовим покриттям. Спецодяг загального призначення, що захищає робітників від виробничого забруднення, механічних пошкоджень і холоду, виготовляється із звичайних бавовняно-паперових тканин.

 Засоби захисту органів дихання та слуху забезпечують ефективний захист людини від шкідливого впливу різних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), які є в повітрі робочої зони та від нестачі кисню.

 Слід зауважити, що необхідна безпека повинна забезпечуватись гігієнічним нормуванням з встановленням гранично допустимої концентрації (ГДК) або гранично допустимого рівня (ГДР) шкідливих факторів. Цьому сприяє ефективна загальнообмінна та місцева вентиляція, застосування водяного зрошування запиленого повітряного середовища тощо. Спеціальними захисними засобами є протигази та респіратори. Ці засоби поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

 Фільтруючі засоби забезпечують захист в умовах обмеженого вмісту шкідливих речовин.

 Ізолюючі засоби застосовують під час аварій та великих викидів шкідливих речовин в атмосферу.

 Засобами захисту слуху від інтенсивного шуму (якщо його немож­ливо знизити конструктивними засобами) є навушники та заглушки. Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушні вкладиші –до 25 дБ.

 Засоби захисту голови, обличчя і очей попереджують вплив пилу, стружки та падаючих предметів застосуванням спеціальних окулярів, масок, щитків, капелюхів та касок. Окуляри застосовуються в токарних цехах, під час заточування інструментів тощо. Маски, щитки і капе­люхи використовуються в ремонтних цехах, а каски – на завантажу­вально-розвантажувальних роботах.

 Засоби захисту ніг та рук. Для зовнішніх робіт під час холодного та перехідного періоду року використовується валяне взуття, а для робіт з використанням кислот, лугів та клеїв – гумові чоботи. Під час роботи у вогких, холодних умовах одягають утеплені клеєні та гумові чоботи.

 Засобом захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холоду є рукавиці і рукавички. Найчастіше використовують бавовняно-паперові рукавиці.

 Під час роботи зі слабкими кислотами і лугами для захисту пальців рук використовують гумові напальчники, а для захисту від порізів і забруднень – шкіряні напальчники.

 Засоби запобігання ураження електричним струмом. Поряд з колективними засобами захисту слід використовувати індивідуальні засоби. До них відносять діелектричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діелектричної гуми. Особливу увагу слід звертати на справність засобів, перед використанням оглядати їх.

 Допоміжні захисні засоби призначені для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхувальні канати), для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), а також для захисту від світлового, теплового, механі­чного та хімічного впливів (захисні окуляри, протигази, рукавиці, спецодяг)

 За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притя­гатися органами Держгірпромнагляду до сплати штрафу. Макси­мальний розмір штрафу не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи. Штрафи наклада­ються керівниками Держгірпромнагляду та місцевих органів.

Відповідно до ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визна­чення основних понять» нещасний випадок на виробництві — це раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час ви­конання ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003—74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні; хімічні; біологіч­ні та психологічні.

Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів поділяєть­ся на такі підгрупи:

 машини та механізми, що рухаються;

 незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

 вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;

 підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;

 підвищена або понижена температура поверхні обладнання, матеріалу;

 підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

 підвищений рівень шуму на робочому місці;

 підвищений рівень вібрації;

 підвищений рівень інфразвукових коливань;

 підвищений рівень ультразвуку;

 підвищений або понижений барометричний тиск у робочій зоні та його різке коливання;

 підвищена або понижена вологість повітря;

 підвищена або понижена рухомість повітря;

 підвищена або понижена іонізація повітря;

 підвищений рівень іонізуючого випромінювання в робочій зоні;

 небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замкнення якої може статися через тіло людини;

 підвищений рівень статичної електрики;

 підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

 підвищена напруженість електричного поля;

 підвищена напруженість магнітного поля;

 відсутність або недостатність природного освітлення;

 недостатня освітленість робочої зони;

 підвищена яскравість світла;

 понижена контрастність;

 пряме та відбите світло;

 підвищена пульсація світлового потоку;

 підвищений рівень ультрафіолетової радіації.

Група хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів поділяєть­ся на такі підгрупи:

а) за характером впливу на організм людини:

 загальнотоксичні;

 подразнюючі;

 сенсибілізуючі;

 канцерогенні;

 мутагенні;

 такі, що впливають на репродуктивну функцію;

б) за шляхом проникнення в організм людини:

 через дихальні шляхи;

 через травну систему;

 через шкіряний покрив.

Група біологічних небезпечних та шкідливих факторів — це:

 мікроорганізми (бактерії, віруси тощо);

 макроорганізми (рослини та тварини).

Група психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів за характером впливу поділяється на такі підгрупи:

 фізичні перевантаження;

 нервово-психічні перевантаження.

У свою чергу фізичні перевантаження поділяються на статичні, динамічні, гіподинамію, а нервово-психічні – на розумові переван­та­ження, перевантаження аналіза­торів, монотонність праці та емоційні перевантаження.

Для забезпечення безпеки працюючих від впливу не­безпечних виробничих факторів застосовуються засоби колективного захисту, які повністю або частково закри­вають доступ у зону, де діють небезпечні фактори, та виключають їх вплив у разі проникнення людини у прос­тір, де вони виникають.

Засоби колективного захисту згідно з ГОСТ 12.4.011–80 поділя­ються на класи:

 нормалізації повітряного середовища приміщень та робочих місць;

 нормалізації освітлення виробничих приміщень та ро­бочих місць;

 захисту від шкідливих і небезпечних факторів.

До засобів захисту від небезпечних факторів нале­жать захисні та запобіжні пристрої, сигналізація безпеки, розриви та габарити безпеки, дистанційне управління.

Захисні пристрої застосовуються для ізоляції частин машин та механізмів, що рухаються, місць, де відлітають частки матеріалу, що обробляється, небезпечних щодо ураження електричним струмом частин обладнання, зон та дільниць, де існує постійна небезпека шкідливого впли­ву на людину температур, випромінювань тощо. Огород­жуються канали, ями, колодязі, люки, різні прорізи, робо­чі місця, розташовані на висоті.

 

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

 

 

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР.

2. Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-Х.

5. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 року № 2341-ІІІ.

6. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 року № 4651-VI.

7. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV.

8. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року № 436-IV.

9. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 року №1798-ХІІ.

10. Кодекс адміністративного судочинства від 06.07.2005 року № 2747-IV.

11. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ.

12. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.

13. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI.

14. Закон України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 року № 2371-ІІІ.

15. Закон України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року № 1710-VI.

16. Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 2 грудня 2010 року № 2735-VI.

17. Закон України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 2 грудня 2010 року № 2736-VI.

18. Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 року № 1172-XIV.

19. Закон України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 4 листопада 1999 року № 1212-XIV.

20. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22 грудня 1998 року № 330-XIV.

21. Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від 22 грудня 1998 року № 332-XIV.

22. Указ Президента України Про Міністерство доходів і зборів України від 18 березня 2013 року № 141/2013.

23. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 21 травня 2012 року № 428.

24. Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил: Постанова Верховного Суду вiд 03.06.2005 № 8.

 

Навчальна література:

 

25. Бойко В.М., Багрій–Шахматов Л.В., Попов Г.В. Історія митної справи. – К.: Видавець Вадим Карпенко, 2002. – 50 с.

26. Гайворонський Є.П. Контрабанда культурних цінностей: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. юридична акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2009. – 19 с.

27. Гребельник О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 600 с.

28. Данелюк В.І. Адміністративно-правові засади контролю за посередницькою діяльністю в галузі митної справи: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. – Д., 2011. – 20 с.

29. Додін Є.В. Адаптація законодавства України про кримінальну та адміністративну відповідальність за порушення митних правил до міжнародних правил, норм та стандартів // Митна справа. – 2008. - №1. - С. 3-11.

30. Додін Є.В. Митна злочинність // Митна справа. – 2010. - № 3. – С. 17-29.

31. Додін Є.В. Поняття та зміст митної справи // Митна справа. – 2004. - № 4. – С. 11-17.

32. Дукова Н.М. Адміністративно-правовий статус митної варти: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". – О., 2011. – 18 с.

33. Дьомін Ю.М., Дьоміна С.Ю., Железняк Н.М. та ін. Митне право України.: Навч. пос. / За заг. ред. Юлдашева О.Х. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 232 с.

34. Жорин Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (конспект курсу лекцій з програмних тем): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001.

35. Іващук І.О. Митний контроль за переміщенням об’єктів інтелектуальної власності // Фінанси України. – 2003. – № 2. – С. 70–76.

36. Іщенко Ю.В.; Чабан В.П.; Дорогих В.М.; Пастух І.Д.; Горбач О.В.; Столбовий В.М. Митне право України: навч. посіб. / Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 296 с.

37. Коломоєць Т.О. Штрафи як різновид санкцій майнового характеру у сфері митної справи. // Митна справа. 2002. – № 3. - С. 22-27.

38. Кунєв Ю.Д. Правова організація діяльності митної служби України: теоретичні та методологічні основи: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2010. – 37 с.

39. Мармилова Т.Д. Підстави та порядок встановлення та реалізації митних пільг та преференцій в Україні: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2010. – 17 с.

40. Митна справа і зовнішньоекономічна діяльність: Збірник нормативних актів – К: 2004.

41. Митна справа в Україні (під редакцією Макочит А. І.): К., 2005.

42. Митне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.В. Ченцова та Д.В. Приймаченка / Вид. 2. – К.: Істина, 2008. – 328 с.

43. Митне регулювання в ЄС та Україні: порівняльно-правовое дослідження: Науково-практичний посібник / Мароха В., Олійник Н., Омельченко Н., Полонский О., Ропотан О.; за науковою редакцією А.В. Мазура. – К.: ТОВ «Ніка-Прінт», 2005. – 832 с.

44. Мицак А. Особливості митної політики Речі Посполитої на українських землях у ХІV – ХVІІ ст. // Право України. – 2002. – № 9. – С. 132–134.

45. Назаренко В.М., Назаренко К.С. Таможенное обслуживание внешнезкономической деятельности. М. Зкзамен, 2001.- 768 с.

46. Новікова К.І. Митний тариф в умовах лібералізації регуляторної політики держави: автореф. дис.... канд. екон. наук: 08.00.03 / Класич. приват. ун-т. – Запоріжжя, 2010. – 20 с.

47. Основи митної справи в Україні: підручник / За ред. П.В. Пашка. – К.: Знання, 2008. – 651 с.

48. Основы таможенного дела. Учебник. Под ред. Драганова В.Г. М. Зкономика. 1998. - 687с.

49. Павлов А.П. Литовський статут та Магдебурзьке право: їх роль у розвитку торгівлі і митної справи на Київщині (ХV-ХVІІ cт.) // Право України. – 2003. – № 10. – С. 144–148.

50. Приймаченко Д.В. Адміністративна діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Нац. акад. держ. податк. служби України. – Ірпінь, 2007. – 39 с.

51. Прядко О.В. Митні пільги і тарифні преференції: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2008. – 19 с.

52. Российское таможенное право Учебник для вузов. Рук. автор, кол. Гавричидзе Б.Н. М. - Норма, 1997.

53. Спеціальна енциклопедично-довідкова література, література для порівняльно-правового аналізу та законодавство.

54. Таможенное право России Для студентов вузов. Под ред. Тимошенко И.В. Ростов Феникс, 2001.- 512 с.

55. Таможенное право Учебник Отв. Ред. Ноздрачев А.Ф. М: Юрист, 1998.- 576 с.

56. Таможенное право. Учебное пособие. Халипов С.В. М. Изд-во Зерцало-М. 2001.- 272 с.

57. Тропіна О.М. Правові аспекти визначення кола товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, у митному законодавстві // Право України. – 2003. – № 1. – С. 86–89.

58. Тулянцева І.В. Правове регулювання переміщення культурних цінностей через митний кордон України: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2010. – 20 с.

59. Шишка Р.Б., Сергієнко В.В. Митне право України: Навчальний посібник. Вид. 3-є, доповнене й перероб. – Харків: Еспада, 2004. – 352 с.

60. Шишка Р.Б. Митне право України: Підручник. Київ, 2008. – 320 с.

Internet джерела:

http:// www. minrd.gov.ua/

http://www.president.gov.ua/

http://www.rada.gov.ua/

 

 

¨

 

¨     Наказом МОЗ від 21.05.2007 року № 246 затверджено новий Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій.

·        Наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 року № 15 затверджено Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці.