Вплив зворотного зв'язку і оцінки на формування внутрішньої мотивації

Виходячи з того, що відчуття учнями власної компетентності — це істотна ознака і фактор розвитку внутрішньої мотивації, характер зворотного зв'язку, котрий надає учитель учневі, має значний вплив на мотивацію учіння. Так, наприклад, коли в навчальних ситуаціях існують позитивні зворотні зв'язки (похвала, схвалення, переживання успіху тощо), внутрішня мотивація, як зазначає А.Орлов, підсилюється. Коли ж переважають негативні зворотні зв'язки (незадовільні оцінки, які свідчать про неуспішність чи некомпетентність учнів), то внутрішня мотивація знижується.

Але слід мати на увазі, що одна і та ж обставина (наприклад, оцінка результатів діяльності учня) може бути сприйнята як свідчення зростаючої компетентності, збільшуючи тим самим внутрішню мотивацію, і як прояв зовнішнього контролю за поведінкою, послаблюючи в цьому разі внутрішню мотивацію. Наприклад, учитель так оцінив роботу учня: "Ти сьогодні добре працював". Це схвалення може бути сприйняте школярем, з одного боку, як свідчення власної компетентності, але й можливо, що учень його сприйме як різновид психологічного контролю (учень може зрозуміти його як підтвердження того, що він виконав усі вимоги вчителя). Цілком природно, що психологічні впливи цих двох різних суб'єктивних інтерпретацій однієї і тієї ж об'єктивної обставини на внутрішню мотивацію будуть зовсім протилежними. У першому випадку внутрішня мотивація буде зростати, у другому знижуватись.

Отже, кожна педагогічна дія може мати для учнів різне функціональне значення, різний зміст. Якщо педагогічний вплив набуває змісту інформації, то він сприймається учнями як зворотний зв'язок, підсилюючи почуття особистісної причинності, автономності, компетентності і тим самим сприяючи збільшенню внутрішньої мотивації.

Коли ж педагогічна дія набуває змісту контролю над поведінкою (тобто коли вона сприймається учнями як зовнішній тиск, що спонукає їх діяти чи міркувати в заданому напрямі), це знижує внутрішню мотивацію.

Таким чином, не лише педагогічна дія сама по собі є відповідальною за збільшення або послаблення внутрішньої мотивації, а й її функціональне значення, точніше сенс (інформуючий або контролюючий) для учнів.

У зв'язку з цим учителям варто уважно ставитись до правильного осмислення учнями системи шкільних оцінок. Та чи інша шкільна оцінка чи навіть оцінювальне судження вчителя може мати для учня різний зміст. В одному випадку оцінка виступає як елемент зворотного зв'язку, свідчить про цілком конкретні сильні чи слабкі сторони учня і тим самим збільшує його внутрішню мотивацію. В іншому випадку оцінка сприймається як контролюючий фактор, що, звичайно, призводить до зниження внутрішньої мотивації.

Той чи інший сенс, який учні надають шкільним оцінкам, залежить не тільки від власних установок дітей, але й від тієї чи іншої інтерпретації (тлумачення, сприйняття) оцінок, котрої дотримуються батьки і ровесники школярів.

До чинників, які здійснюють позитивний вплив на внутрішню мотивацію учнів, слід віднести ситуації вільного вибору. Вибір, що здійснюється самими учнями (наприклад, вибір задач для домашньої роботи), дає їм можливість відчути свободу і самодетермінацію в учінні. А відчуття учнями постійної регламентації і контролю з боку вчителя значно послаблює внутрішню мотивацію. Цілком природно, що за таких обставин вони починають сприймати свою діяльність як вимушену, зумовлену зовні, тобто як зовнішньо мотивовану.

Звичайно, учіння може здійснюватися (часом навіть досить успішно) і під впливом зовнішніх факторів. Однак, як тільки схвалення і покарання слабшає, а зовнішній контроль усувається, припиняється і сама діяльність учня.

Таким чином, обставини, які надають учням автономію, підтримують їхню компетентність і впевненість у собі, підсилюють внутрішню мотивацію, тоді як обставини які здійснюють на учнів тиск, контролюють їх, підкреслюють їхню некомпетентність, не надають чіткої і адекватної інформації щодо просування в навчанні, послаблюють внутрішню мотивацію.