Класифікація потреб за Маслоу, Мюрреєм.

Однією з найвідоміших є теорія ієрархії потреб А. Маслоу, яка сформувалася у 40-х роках ХХ ст.

рис.2.1 Ієрархія потреб за теорією А. Маслоу

 

потреби приналежності або соціальні потреби (причетність до певної спільноти, участь у спільних діях, дружба з близькими по духу);

потреби визнання і самоствердження (потреба бути авторитетними, сильними, здібними, впевненими в собі, що приносить визнання і повагу оточуючих);

потреби самореалізації (прагнення до найповнішого використання власних знань, здібностей, умінь і навичок). До цієї групи потреб Маслоу відносив і потреби у пізнанні, в тому числі пізнанні прекрасного (естетичні потреби). Ці потреби більшою мірою, ніж інші, мають індивідуальний відтінок і в пересічних особистостей, як правило, виявляються менше.

Маслоу наголошував, що люди постійно відчувають якісь потреби, але потреби існують за певною ієрархією. Потреби вищого рівня активізуються після задоволення потреб нижчого рівня. Якщо ж потреба задоволена, то вона перестає мотивувати людину і натомість з’являється інша, незадоволена потреба.

Найбільш змістовний перелік потреб належить Х. Мюррею:

1) домінантність – прагнення контролювати, здійснювати вплив, перешкоджати, обмежувати;

2) агресія – прагнення до самоутвердження за рахунок приниження інших;

3) пошук дружніх зв’язків – прагнення зблизити людей, ліквідувати перешкоди між ними;

4) відторгнення інших – прагнення відхилити будь-які спроби зблизитися з боку інших людей, недовірливість, підозрілість;

5) автономія – прагення звільнитися від будь-яких обмежень;

6) пасивне підкорення – підкорення силі, прийняття долі, визнання особистої нездатності;

7) потреба в повазі та підтримці;

8) потреба у досягненнях – прагнення досягти чогось більшого, бути послідовним та цілеспрямованим;

9) потреба бути в центрі уваги;

10) потреба в іграх – бажання розваг, психоемоційний відпочинок, психічне і психофізіологічне задоволення;

11) егоїзм (нарцисизм) – прагнення ставити свої особисті інтереси вище за інші, зосередженість на собі, самозадоволеність, самореклама;

12) соціальність – нехтування особистими інтересами задля інтересів і цінностей групи, спрямованість та турбота про інших (альтруїзм, емпатія і ін.);

13) потреба пошуку захисника (покровителя) – очікування поради, допомоги, беззахисність, пошук втіхи, уважного ставлення;

14) потреба надавати допомогу;

15) потреба запобігати покарання – соціальна боязливість, утримання особистих дій з метою запобігти засудження, покарання, прагнення рахуватися з думкою оточуючих;

16) потреба самозахисту – прагнення відстоювати свої права, думки, індивідуальної свободи, посилання на обставини, захищатися;

17) потреба в подоланні поразок і запобіганні невдач – прагення до самостійних дій, самоповага, честолюбність;

18) потреба в запобіганні небезпеки – боягузність, трусливість;

19) потреба у порядку – прагнення до акуратності, упорядкованості, точності, краси;

20) потреба висловлювати судження – прагнення ставити питання і відповідати на них, схильність до узагальнення, абстрагування, захоплюватися „вічними проблемами”.

Х. Мюррей також визначив декілька груп потреб:

1) первинні (вісцерогенні) – вродженні, які відносяться до природних нужд організму (їжа, вода, сексуальне задоволення, запобігання болю);

2) вищі – сформовані за життя і характеризують людину як соціальну істоту (важливіші серед них – любов, дружба, товариство, співпраця, автономія, агресія, творчість). Видіяють також потреби:

1) явні (виражені) – мають явний прояв у діях, мові, поведінці, які доступні безпосередньому спостереженню;

2) латентні (приховані) – не проявляються в активній поведінці, але спонтанно проявляються в думках, нездійсненних бажаннях, фантазіях, іграх.

За функціями та формами прояву розрізняють потреби:

1) інтравертні – спрямовані на себе;

2) екстравертні – спрямовані на зовнішній світ та інших людей.

З точки зору Мюррея (Murray, 1938), потреба - це психічна сила, яка породжує організовану діяльність. При активації потреби людина шукає і звертає увагу на певні типи ситуацій. Потреби можуть фіксуватися, формуючи стійкі мотиваційні тенденції людини. Поняття потреби відрізняється від поняття потягу тим, що потреби не завжди спрямовують діяльність в напрямку зниження напруги.