Припинення громадянства України

4. Принципи та класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина

 

Знати:

Ø конституційні гарантії українського громадянства;

Ø   принципи, на яких грунтується законодавство України про громадянство;

Ø підстави для набуття громадянства України;

Ø положення, за якими припиняється громадянство України;

Ø  які документи можуть підтверджувати громадянство України.

Вміти:

Ø  визначати зміст та суть таких термінів, як "громадянин", "громадянство", "правовий статус громадянина", "особа без громадянства", "набуття громадянства", "втрата громадянства" та ін.;

Ø пояснити, чому єдине громадянство є необхідною умовою існування суверенної, унітарної держави;

Ø охарактеризувати категорії осіб, які не можуть бути прийняті в громадянство України;

Ø визначити умови прийняття до громадянства України іноземців або осіб без громадянства.

 

Громадянство є загальновизнаним правовим терміном¹. Сучасна конституційно-правова доктрина розглядає громадянство у трьох аспектах:

Ø як сталий конституційно-правовий зв'язок особи з державою,

Ø як суб'єктивне право, яким наділяється кожна особа з моменту народження;

Ø як один з інститутів конституційного права.

Закон України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" розглядає громадянство виключно як правовий зв'язок особи з державою, що обумовлює взаємні права та обов'язки. Подібне бачення закріплюється і в положеннях " 'Європейської Конвенції про громадянство" (м. Страсбург, 7 листопад 1997р.). Пункт "а" ст. 2 згаданої Конвенції вказує, що "громадянство означає правовий зв'язок між окремою особою та державою без врахування етнічного положення цієї особи". У розвиток цього положення звучить Преамбула Конституції України, де згадується якраз той факт, що український народ - громадяни України всіх національностей.

Громадянин - це особа, що полежить до постійного населення будь-якої держави, користується правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави.

Правовий статус громадянина - це система його суб'єктивних юридичних прав та обов'язків. Всі громадяни України мають рівний правовий статус.

Іноземці та особи без громадянства (особи, які не мають громадянства даної держави і не можуть довести належності до громадянства іншої держави) у порівнянні з громадянами обмежені у правах та обов'язках (наприклад, вони позбавлені виборчих прав, на них не покладається військовий обов'язок).

Відповідно до Закону України "Про громадянство України", громадянами України є:

Ø усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;

Ø особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

Ø Засоби, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено запис "громадянин України", а також: діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

Ø особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Під громадянством розуміють правову приналежність чи правовий зв'язок людини з даною державою, через що на неї поширюється суверенітет цієї держави і вона користується з її боку захистом своїх прав і законних інтересів як всередині країни, так і за її межами. Проте, таку приналежність слід розглядати в поєднанні із конституційно-правовим виразом соціального зв'язку, який виникає нарівні "організоване суспільство — держава - громадянин".

 

Громадянство е засобом інституціалізації принципів взаємовідносин між державою і особою на сучасному етапі розвитку суспільства.

В. М. Шаповал

 

Законодавство України виходить з того, що це двосторонній зв'язок, який може припинитися тільки у встановленому законом порядку і за наявності відповідних умов не в однієї, а в обох сторін. Стійкість правового зв'язку одна з характерних рис громадянства України. Тобто, цей правовий зв'язок не змінюється й не послаблюється від того, що громадянин виїжджає за межі своєї держави. Для набуття чи зміни громадянства необхідні дії як певної особи, так і держави.

Характеристика громадянства України як правового (а не фактичного) зв'язку особи з державою може бути повноцінною при розкритті не тільки його змісту та функціонального призначення, а й принципів. На відміну від попередніх редакцій, Закон України від 18 січня 2001 р. "Про громадянство України" окремою статтею визначає перелік принципів законодавства про громадянство.

 

 Відповідно до ст. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство, що є одним з суттєвих принципів, необхідних для створення суверенної Української держави, яка будується на демократичних правових засадах. Це конституційне положення покликане забезпечити єдиний правовий статус для всіх громадян України. З моменту прийняття Конституції встановлення принципу єдиного громадянства в Україні забезпечило однаковий правовий зв'язок кожного громадянина з державою, розуміння кожним своєї належності до України. Єдине громадянство є необхідною передумовою існування суверенної, унітарної держави.

У ст. І Закону України "Про громадянство України" в редакції від 8 жовтня 1991 р. зазначалось, що в Україні існує єдине громадянство. Проте на той час припускалась можливість існування подвійного громадянства (біпатризм) на підставі двосторонніх міжнародних договорів.

Світовим співтовариством не схвалюється практика біпатризму, тобто, існування осіб з подвійним громадянством. Подвійне громадянство часто створює ускладнення як для осіб з подвійним громадянством, так і для держав, громадянами яких є зазначені особи, адже кожна із держав вимагає від громадянина виконання необхідних саме їй громадянських обов'язків. Чимало держав, згідно із нормами міжнародного права, укладають договори про запобігання випадків подвійного громадянства і тим зобов'язують осіб вибрати одне з можливих для них громадянств.

Закон України " Про громадянство України" спрямований на скорочення випадків біпатризму та апатризму (відсутність громадянства,). Він дає можливість особам, що проживають на території України, отримати громадянство України і володіти всіма конституційними правами і свободами, відповідними обов'язками громадянина України. При цьому не приймаються до уваги

Ø походження, Асоціальне положення, Трасова та національна належність, встать, Фосвіта,

Ø відношення до релігії,

Ø політичні та інші переконання. Належність особи до громадянства України дає змогу брати участь у здійсненні державної влади.

Законодавство України про громадянство не робить відмінностей у правовому статусі громадян від підстави набуття громадянства:

1) за народженням,

2) у зв'язку з прийняттям громадянства,

3) поновленням у громадянстві тощо.

Громадянство України є рівним незалежно від підстав його набуття. В Україні знайшов відображення такий принцип громадянства, як принцип рівного громадянства, який означає, що кожен громадянин України володіє однаковими правами, свободами і обов'язками, незалежно від підстав набуття громадянства, тут не має значення і час набуття громадянства.

Одруження громадянина або громадянки України з особою, яка перебуває в іноземному громадянстві, або з особою без громадянства, а також розірвання такого шлюбу не змінюють їх громадянства. Зміна громадянства одним із подружжя не призводить до зміни громадянства другого з подружжя.

 

 

Принцип єдності громадянства членів сім'ї реалізується передусім при визначенні громадянства дітей віком до 16 років у випадку зміни їх громадянства, але українське законодавство не забороняє членам сім'ї мати різне громадянство.

Принцип недопущення автоматичної втрати громадянства України закріплений у Законі "Про громадянство України". Громадянство України втрачається тільки після настання факту, а саме - видання Указу Президента України, при наявності підстав, зазначених у Законі "Про громадянство України".

Суть положення про право кожної людини на громадянство у тому, що всім комплексом прав людини можна володіти, тільки маючи громадянство тієї чи іншої держави, оскільки права людини невід'ємно пов'язані з існуванням у особи громадянства.

В Україні основоположні принципи громадянства відносяться до основ конституційного ладу.

Конституція України (ст.: 4, 25, 33, 96,106) закріпила невід'ємне право людини на громадянство.

Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Ст.25 Конституції України

Це дві важливі конституційні гарантії громадянства, закріплені в цій статті: неможливість вигнання громадянина України за межі України або видання іншій державі та гарантування піклування і захисту своїм громадянам, що перебувають за її межами.

Тепер не може бути і мови про висилку небажаного для влади громадянина, як це не раз бувало в минулому у радянські часи. Більше того, ніякі органи не вправі не прийняти в країну її громадянина, що знаходиться за кордоном і бажає повернутись на Батьківщину. Проте, стійкий характер правових зв'язків особи і Української держави не означає насильницького, примусового утримання особи в громадянстві. Це обмежувало б її свободу, тому в законодавстві передбачені нежорсткі правила виходу з громадянства України.

Громадянин України не може бути позбавлений свого громадянства. Ця заборона виходить з права людини на громадянство, двостороннього характеру зв'язків по громадянству між людиною і державою, який передбачає неприпустимість розірвання цих зв'язків як однією, так і другою стороною без взаємної згоди.

Принцип збереження громадянства України за особами, які проживають за межами держави, ґрунтується на природному праві людини вибирати місце свого проживання, вільно виїжджати за кордон і без перешкод повертатися. Це право закріплює Конституція України у ст. 33.

Громадянство, як правовий зв'язок людини з державою, існує й за межами територіальної юрисдикції держави. Принцип захисту і піклування про громадян України відповідає ст. 25 Конституції України, яка проголошує: "Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами".

Документами, що підтверджують громадянство України, є:

Ø паспорт громадянина України;

Ø свідоцтво про належність до громадянства України;

Ø паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

Ø тимчасове посвідчення громадянина України;

Ø проїзний документ дитини;

Ø дипломатичний паспорт;

Ø службовий паспорт;

Ø посвідчення особи моряка;

Ø посвідчення члена екіпажу;

Ø посвідчення особи на повернення в Україну.

 

 

Законом України "Про громадянство" від 18 січня 2001 р. встановлені правові підстави (юридичні факти) набуття українського громадянства.

Громадянства України за народженням набуває особа:

Ø батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України;

Ø народжена на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України;

Ø народжена за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави;

Ø народжена на території України від іноземців, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків;

Ø народжена на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок е Україні;

Ø народжена на території України від іноземця і особи без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народ­женням громадянства того з батьків, який є іноземцем;

Ø новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда).

Внаслідок усиновлення громадянство України здобуває:

Ø дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном;

Ø дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішення про усиновлення незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

  За територіальним походженням громадянства України набуває:

Ø особа, яка сама або хоча б один з Ті батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 р. на території, яка стала територією України відповідно до ст. 5 Закону України "Про правонаступництво України", а також: на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно - Української Народної Республіки, Української Держави, Україн­ської Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України;

Ø дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника;

Ø дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, і набула за народженням громадянство іншої держави або держав, яке було припинене, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника.