Економіка Західноукраїнських земель у 20-х-30-х р. ХХ ст.

 

Західноукраїнські землі окупували Польща, Румунія і Чехословаччина. Майже 7 млн. українців було позбавлено права на самовизначення. Західноукраїнські землі стали колоніями, аграрно-сировинними придатками окупантів. Наприклад, польський уряд, сприяючи розвитку промисловості в корінних районах, свідомо гальмував промислове будівництво на Західній Україні. Подібно діяли румуни в Північній Буковині та угри на Закарпатті. Наприклад, нафтова і озокеритна промисловості Прикарпаття в 20-х - 30-х р. ХХ ст. була доведена до занепаду.

Визначальну роль в економіці Західної України відіграв аграрний сектор. Становище в сільському господарстві ускладнювалося колонізаторською політикою окупантів. Тут були створенні спеціальні фонди для польських, румунських і чеських колоністів. Протягом 20-х р. ХХ ст. лише польський уряд виділив на західноукраїнських землях понад 500 тис. га для 77 тис. колоністів (25 га на сім¢ю). І це за умови, що українцям взагалі було заборонено продавати землю.

У 20-х - 30-х р. ХХ ст. внаслідок колоніальної політики держав окупантів економіка Західної України перебувала в застої, ряд галузей промисловості занепали. Промислова криза тісно перепліталась з аграрною. Тяжким було не тільки економічне, а й політичне становище етнічного українського населення регіону.

Захищаючи себе від національного і соціального гноблення українці організували десятки кооперацій – торгових, молочарських,фінансово-кредитних, страхових, споживчо-закупівельних та інших.

У відповідь на жорстокі переслідування окупантами українців, дедалі більшого розмаху набував український національно-визвольний рух на західноукраїнських землях.

 

Тема 12 Інституціоналізм та кейнсіанство.

1. Соціально-психологічний напрямок інституціоналізму.

2. Соціально-правовий інституціоналізм.

3. Емпіризм Мітчелла.

4. Передумови виникнення кейнсіанства

5. Економічна теорія Кейнса

 

1. Соціально-психологічний напрямок інституціоналізму.

Торстен Веблен (1857-1929) є засновником нового напрямку в економічній науці. Він виробив свою теорію соціальних процесів. Як основу еволюції стали розглядати повне взаємопроникнення людини, суспільства і середовища, а в центр суспільних наук було поставлено ідею розвитку і діяльність людини.

Концепція Веблена випливає із наявності певних інстинктів, закладених у біологічній природі людини. Веблен не сприймає інстинкти як щось стихійне - це цілеспрямований активний фактор, який виражає спосіб дії людини. На інстинкти впливає усвідомлення ситуації і здатність пристосовуватися до нових обставин. Інстинкти, за Вебленом, формуються на біологічній основі і являють собою "суму похідних норм і правил поведінки". Головні інстинкти у системі Веблена:

1. Інстинкт майстерності.

2. Інстинкт батьківських почуттів.

3. Інстинкт цікавості знічев'я.

Перший і третій - егоїстичні, другий - альтруїстичний, тобто такий, що веде до турботи про суспільне благо.

Одним із основних елементів концепції Веблена була монополія. Розвиток великих корпорацій приводить до обмеження виробництва, створюючи умови для отримання прибутку. Але така політика не може проводитися неухильно, бо вона несумісна з машинним виробництвом, а у підсумку - і з потребами держави.

 

2. Соціально-правовий інституціоналізм Коммонса

Засновником цієї течії є Джон Коммонс (1862- 1945). Інституціоналізм Коммонса різко відрізняється від ідей Веблена. У Коммонса мова йшла про роль колективних дій, спрямованих на контроль за діями індивіда. Він вважав, що колективні дії є єдиним механізмом примирення суперечливих інтересів і дійшов висновку, що колективні прагнення в економіці знаходять своє вираження через суд.

Теорія Коммонса - це "теорія спільної діяльності людей та їхніх оцінок у всіх угодах, за допомогою яких учасники цих угод спонукають один одного до досягнення єдності думок і дій".

Коммонс виділяє три типи угод:

1. Ринкові, які стосуються принаймні п 'яти учасників - покупця, продавця, потенційного покупця, потенційного продавця і суду, призначеного примирити сторони і змусити дотримуватися правил гри.

2. Адміністративні угоди, центральними в яких є проблеми керування і підпорядкування; вони виражають відносини керівників і підлеглих.

3. Розподільчі угоди, прикладами яких є податкова і бюджетна політика, рішення правління корпорацій, регулювання цін.

Оскільки ціна має два аспекти: гроші виплачуються не лише за матеріальні блага, а й за титули власності, для сучасної економіки характерні не лише виробництво і здирництво, а й постійне відчуження власності. Тому суди повинні враховувати чотири економічні фактори, які є елементами угод:

1. Передавання власності.

2. Грошова оцінка.

3. Зобов'язання, яке треба виконати.

4. Платіж.

     3. Емпіризм (соціально-економічний інституціоналізм) Мітчелла

Запропонував його Веслі Клер Мітчелл (1874—1948). Економічна теорія Мітчелла підкріплюється новим для економічної науки трактуванням природи людини як продукту розвитку суспільства.

 

4. Передумови виникнення кейнсіанства

Кейнсіанство - провідна економічна течія сучасності, названа за прізвищем автора - Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946). Кейнс спочатку головну увагу надавав цінам і розподілу доходів за раціонального розподілу ресурсів за умови нетривалих порушень рівноваги економічної системи. За безперебійного функціонування виробництва можна не тільки задовольнити потреби покупців і продавців, а й досягти раціонального розподілу доходу; основою цьому є вільна і необмежена конкуренція.

Економічна криза 1929-1933 рр. істотно похитнула уявлення про всемогутність вільної конкуренції. Причиною кризи була відмова від заходів державного впливу на економіку. Стало зрозуміло, що ринок не має ефективних механізмів, які б захищали економіку від потрясінь. Потрібна була цілком нова економічна доктрина, яка б показала шлях виходу із кризи.

Економічна теорія Кейнса була позитивно сприйнята в першу чергу тому, що йому вдалося викласти загальновизнані ідеї блискучою мовою принципів.

5. Економічна теорія Кейнса

У 1936 р. вийшла друком головна праця Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Головна її думка: загальний рівень економічної діяльності залежить від бажання підприємців робити інвестиції. Кейнс показав, що ринкова система може досягти рівноваги і за неповної зайнятості. Революційність його відкриття полягала в доведенні того, що економічна система втратила механізм саморегулювання. Економіка перебуватиме в депресії доти, доки не знайдеться заміна імпульсу затрат ділового циклу. На думку Кейнса, є лише одне можливе джерело стимулювання економіки - втручання держави.

На відміну від своїх попередників Кейнс:

1. Відкидає класичні уявлення про три відокремлені ринки - праці, товарів і грошей - і припускає наявність спільного ринку, де все взаємозв'язано.

2. Застосовує макроекономічний підхід. Тоді як класики розглядали попит, пропозицію і ціни на рівні окремих фірм і споживачів, Кейнс дійшов висновку, що треба виявляти функціональні зв'язки на макрорівні.

3. Досліджує агреговані категорії (сукупний попит, сукупна пропозиція), що стало новим підходом в економічній науці.

4. Вважає, що економічні явища є відображенням психології господарських суб'єктів, проте, на відміну від австрійської школи, Кейнс враховував психологію мас.

5. Широко використовує категорії очікування.

6. Доводить неспроможність закону Сея, за яким виробництво само формує доходи, забезпечуючи рівновагу попиту і пропозиції. Попит, який визначається рівнем доходів, відстає від динаміки доходів. Якщо попит є меншим від вироблюваного продукту, частина продукції не знаходить покупця, і виникає надвиробництво.

7. Всупереч твердженню неокласиків вважає, що ціни не є гнучкими регуляторами виробництва.

8. За Кейнсом, можливість безробіття закладена в самій системі. За рахунок вивільнення деякої частини робочої сили в економічній системі відновлюється рівновага. Тому в теорії Кейнса можливою є загальна рівновага за неповної зайнятості.

9. Твердить, що зростання заощаджень не означає зростання інвестицій.

10. Ділить економічні явища на дві групи:

            - ті, що описуються незалежними змінними (схильність до споживання, гранична ефективність капіталу і норма процента);

            - ті, що описуються залежними змінними (рівень зайнятості та обсяг національного доходу).