Прийоми економічного аналізу

 

Повнота і глибина вивчення діяльності підприємства значною мірою досягається застосуванням різноманітних технічних прийомів обробки джерел інформації, що використовуються в економічному аналізі. Найважливішими з них є прийоми порівняння, групування, елімінування, балансовий та ін.

 

Прийом порівняння

 

Порівняння –– це один із самих розповсюджених прийомів в економічному аналізі. Аналіз будь-якого показника починається із порівняння звітних даних з плановими, з даними за попередній період, а також з даними за ряд попередніх років. Прийом порівняння застосовується також для зіставлення показників роботи підприємства з показниками аналогічних підприємств, підприємств-конкурентів, і серед-німи по галузі, що дозволяє визначити конкурентоспроможність підприємства і оцінити його слабкі і сильні сторони. Широко використовується прийом порівнянь і при розробці бізнес-плану для оцінки ефективності прийнятих в плані рішень. При порівнянні різних варіантів плану за допомогою цього прийому можна вибрати оптимальний. Порівняння показників діяльності підприємства до і після впровадження інвестицій дозволяє визначити їх економічну ефектив-ність. Порівняння якісних ознак фактично випущеної продукції зі стандартами і технічними умовами дає можливість визначити досяг-нутий рівень якості продукції

В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного аналізу:

горизонтальний;

вертикальний;

трендовий.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення абсолютних і відносних відхилень показників, що дослід-жуються, від базових.

За допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається структура економічних явищ і процесів шляхом визначення питомої ваги частин у загальному цілому (наприклад, питома вага власного капіталу в загальній його сумі) або співвідношення частин цілого між собою (наприклад, співвідношення власного та запозиченого капіталу).

Трендовий аналіз застосовується для вивчення відносних показників, темпів росту або приросту показників за ряд років до рівня базового року, тобто при дослідженні рядів динаміки.

 

Прийом групувань

 

Економічні явища і процеси характеризуються безліччю первин-них даних, що відбивають ці явища і процеси. Щоб сукупність первинного матеріалу могла бути використана для аналітичних висновків, необхідна певна її систематизація. Одним з видів такої систематизації є аналітичне групування, що являє собою зведення первинних даних в однорідні групи. Групування широко викорис-товуються для підготовки первинного матеріалу до аналітичної обробки. Вони дозволяють із усієї сукупності даних виділити найбільш характерні моменти, фактори або тенденції. У залежності від цілей розробки аналітичні групування підрозділяються на:

типологічні;

структурні;

факторні.

Кожен вид групувань призначений для вирішення певних задач.

Типологічні групування призначені для розподілу всієї сукупності первинних даних суцільного або вибіркового спостереження на одноякісні групи або класи. Прикладом такого групування на промислових підприємствах є розкладання усього промислово-виробничого персоналу на категорії. Це дозволяє вивчити співвід-ношення окремих категорій персоналу: робітників, керівників, спеціа-лістів і службовців.

Структурні групування використовуються для наступного вивчення внутрішніх складових досліджуваної сукупності, наприклад, розподіл всіх робітників, зайнятих виробництвом продукції, на групи в залежності від освіти, стажу роботи, віку й інших ознак; групування устаткування за віком.

Факторні групування служать для встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними ознаками явищ. Як приклад такого угруповання можна привести вивчення залежності продук-тивності праці робітників від стажу роботи.

 

Деталізація показників

 

Як зазначалось раніше економічний аналіз явищ або процесів звичайно починається з вивчення загальних показників, що харак-теризують ці процеси або явища. Однак загального представлення про тенденції і зміни загального показника, як правило, недостатньо. По-перше, вивчення загальних показників не розкриває характеру і величини впливу усіх факторів на їх динаміку, по-друге, у загальному показнику підсумовуються нерідко протилежні тенденції, що не дозволяє виявити основні зміни, які відбуваються. Тому виникає необхідність йти від загальних показників до часткових, послідовно розкладати загальні показники на їх складові. Аналітичний прийом розкладання загальних показників на складові частини називається деталізацією. У практиці економічного аналізу деталізація явищ, процесів, показників проводиться по декількох основних напрямках:

по утворюючим факторам;

по підрозділам;

по періодах (часу).

Деталізація по утворюючих факторах здійснюється для вияв-лення найважливіших причин зміни показників. Визначальною ознакою такої деталізації служить економічний взаємозв'язок факторів, що впливають на показник. Наприклад, обсяг реалізації продукції залежить від випуску товарної продукції, темпів відвантаження готових виробів споживачам і оплати рахунків покупцями.

Деталізація показників по підрозділах підприємства являє собою розкладання якого-небудь загального показника по місцях здійснення відповідних операцій. Наприклад, розкладання фонду оплати праці підприємства по цехах, відділах, ділянках, бригадах. Це дозволяє виявити місця виникнення відхилень від плану або іншого базисного показника і тим самим визначити ланки, що підлягають подальшому поглибленому аналізу.

Деталізація показників по періодах являє собою розкладання загального показника по календарних періодах. Наприклад, обсяг випуску або реалізації товарної продукції може бути деталізован по дням, декадам або іншим періодам.

Необхідно відзначити, що в практиці економічного аналізу широко використовується комбінування цих видів деталізації. Так, при аналізі фонду оплати праці може бути проведена деталізація фонду оплати праці по підрозділах, категоріях працюючих, елементах виплат і по періодах.

 

Прийом відносних величин

 

Прийом відносних величин (індекси, коефіцієнти, відсотки) застосовується для характеристики ступеня виконання плану, виміру темпів розвитку виробництва в порівнянні з планом і в динаміці, порівняння показників одного підприємства з даними іншого і т.ін. Найбільш простим видом відносної величини є індекси.

Індекси бувають базисні і ланцюгові.

Базисний індекс являє собою порівняння даних за ряд періодів з одним показником, прийнятим за базу. Базисні індекси використо-вуються для характеристики змін, що відбуваються за визначений період у порівнянні з його початком з метою визначення темпів зростання показників за даний проміжок часу.

Ланцюгові індекси являють собою почергове порівняння даних звітного періоду з попередніми. Вони застосовуються для встановлення темпів росту показника за який-небудь звітний період у порівнянні з попереднім (місяцем, кварталом, роком).

 

Балансовий прийом

 

Балансовий прийом ув'язування використовується, коли необхід-но установити наявність відповідності між аналізованими величинами.

Наприклад, при аналізі виробничо-господарської діяльності визначається забезпеченість підприємства сировиною, матеріалами й іншими елементами виробництва для виконання планового завдання по випуску продукції і створення складського запасу в межах нормативу. Відсутність рівності між планом постачання і потребою в предметах і засобах праці свідчить про те, що на підприємстві мається або їхній надлишок, або недолік.

Балансовий прийом використовується для визначення забезпе-ченості підприємства кадрами шляхом ув’язки фактичної чисельності персоналу і необхідної чисельності по професіях, кваліфікації, освіті і т. ін. Якщо такої відповідності немає, баланс досягається за рахунок додаткового набору робочої сили, підвищення кваліфікації, перепід-готовки персоналу. Прикладами використання даного прийому може бути забезпечення відповідності між планом виробництва і виробничими потужностями, баланс доходів і витрат підприємства.