Аналіз використання робочого часу

Кількісною характеристикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу.

Використання робочого часу по категоріях робітників звичайно аналізується за допомогою таких двох показників:

- середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік);

- середня тривалість робочого дня (зміни).

Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів:

- кількість вихідних і святкових днів;

- кількість днів чергової відпустки;

- інші види відпусток, передбачені законодавством;

- кількість днів непрацездатності;

- неявка на роботу із дозволу адміністрації;

- прогули;

- інші.

Тривалість робочого дня (зміни ) робітника визначають такі фактори:

- величина нормативного робочого тижня;

- час простою упродовж дня, зафіксований в обліку;

- час понадурочної роботи (збільшує величину показника);

- час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. Особливу увагу при цьому необхідно звертати на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини:

- неявка на роботу з дозволу адміністрації;

- прогули та цілодобові простої;

- внутрішньо змінні простої, зафіксовані в обліку;

- облікований брак продукції.

Втрати робочого часу пов’язані також з непродуктивною роботою:

- випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку;

- випуском непотрібних для складання кінцевої продукції деталей (некомплектне виробництво);

- списанням на збитки загублених або вкрадених деталей;

- несанкціонованим виробництвом іншої («лівої») продукції.

За результатами аналізу необхідно розробити заходи щодо зменшення втрат робочого часу і пов’язаних з ним непродуктивних виплат заробітної плати.

 

Аналіз продуктивності праці

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Більше того, продуктивність праці прийнято за один із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства.

Продуктивність праці визначається двома показниками: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і в грошовому вимірах. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або декілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

Зробимо аналіз трудових факторів на прикладі таблиці 7.1.

Таблиця 7.1.

Дані для аналізу трудових факторів

Показник	За планом	Фактично	Відхилення (+, –)	% виконання плану
1. Товарна продукція, тис. грн.	1320	1323	+ 3	100,2
2. Кількість працівників, осіб	178	171	– 7	96,07
3. З них робітників	150	140	– 10	93,33
4. Загальна кількість відпрацьованих усіма робітниками:
а) людино-днів	33000	29400	– 3600	89,09
б) людино-годин	264 000	220 500	– 43500	83,52
Розрахункові показники
5. Кількість відпрацьованих днів одним робітником (4а: 3)	220	210	– 10	95,45
6. Тривалість робочого дня (4б: 4а), год.	8,0	7,5	– 0,5	93,75
7. Середня кількість годин, відпрацьованих одним робітником  (4б: 3)	1760	1575	– 185	89,49
8. Середньорічний виробіток, грн.
а) одного працівника (1: 2)	7415,7	7736,8	+ 321,1	104,33
б) одного робітника (1: 3)	8800	9450	+ 650	107,39
9. Середньоденний виробіток одного робітника (1: 4а), грн.	40	45	+ 5	112,5
10. Середньогодинний виробі­ток одного робітника (1: 4б), грн.	5	6	+ 1	120,0
11. Питома вага робітників у складі промислово-виробни­чого персоналу (3: 2 × 100), %	84,27	81,87	– 2,4	´

 

Аналіз починають з оцінювання виконання плану з виробітку одного працівника в грошовому вимірі. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором при цьому є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної озброєності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Закінчують аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.