Виробничі ресурси поділяються на:

Відтворювані – це ті, що створюються та відновлюються природою (водні басейни, грунт, флора, фауна) та суспільством (засоби виробництва)

Невідтворювані – корисні копалини, що споживаються як сировина. Час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до не відтворюваних (вирубані ліси, забруднені водойми).

Проте закон рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Люди змушені обирати той спосіб зас­тосування ресурсів, який вони вважають найбільш раціональним.

Наприклад, Україні потрібно 40 млн т нафти для задоволення потреб свого господарства, а видобувається лише 5 млн т.

Ступінь задоволення потреб в цьому ресурсі становить 12,4 %.

Як бачимо, цей економічний ресурс досить обмежений. Подо­лати цю обмеженість можна за рахунок

- імпорту нафти з інших країн, що потребує валютних коштів, які можна отримати за рахунок екс­порту певних власних економічних ресурсів.

- розвиток видобутку власної нафти. Для цього треба здійснювати геологічні розвідки, створювати нові нафтопромисли, розвивати раціональну енергозберігаючу технологію виробництва.

Отже, обмеженість ресурсів ставить дуже складну проблему: проблему вибору ресурсів для задо­волення певної потреби.

Можна навести багато прикладів, коли цей вибір з першого по­гляду не завжди раціональний.

1. Дитячий майданчик або автостоянку.

2. Готель для іноземців чи житловий будинок. Однозначну відповідь тут дати важко, тому що перетинаються економічні інтереси різних суб'єк­тів. Людина, що не має житла, звичайно, обере будівництво житло­вого будинку.

Проте з позиції місцевої влади краще будувати готель для іноземців, який у майбутньому дасть можливість одержувати ва­лютні кошти, що дозволить успішно розв'язувати і житлову проблему.

Отже, вибір використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.

У кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з’ясувати за до­помогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наяв­ності цього ресурсу, що виробляється в країні.

Межа виробничих можливостей.

Обмеженість виробничого потенціалу країни зображається межею виробничих можливостей.

МВМ відбиває максимальні кількості товарів або послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.

При розгляді МВМ накладемо певні обмеження:

1. Економіка є сталою має постійну кількість ресурсів і незмінну технологію

2. Вироблятися лише два економічних блага (або види економічних благ). гармати і масло, щоб розкрити проблему вибору між воєнними витратами і товарами споживання.

3.Кожен рівень виробництва масла порівнюється з певною кількістю гармат, які можуть вироблятися за той самий час.

Альтернативні можливості	Масло (тисячі)	Гармати (тисячі)
А	0	15
Б	1	14
В	2	12
Г	3	9
Д	4	5
Е	5	0

Альтернативні можливості виробництва

Таблиця показує шість потенційних пар продуктів, що можуть виробитися за даних ресурсів. Країна може вибрати одну з шести можливих комбінацій. Наочно ці варіанти виробництва можна показати за допомогою графіка МВМ, де

- на горизонтальній осі відкладена кількість масла,

- а на вертикальній - кількість гармат

Рис. Межа виробничих можливостей

 

Ви можете побачити, що коли кількість виробленого масла зростає, випуск гармат падає. Отже, якщо економіка виробляє 1 одиницю масла, то вона може випустити максимально 14 одиниць гармат. Проте, коли виробництво масла становить 2 одиниці, то можна виробити тільки 12 одиниць гармат.

Одну з рис ефективності економіки можна проілюструвати за допомогою МВМ:

1. Перебування на МВМ означає, що збільшення виробництва одного товару неминуче вимагає пожертвування іншими. Коли ми виробляємо більше гармат, то ними заміщуємо масло. Заміщення є законом економіки повної зайнятості.

Отже, МВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто вона має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, ми маємо вибрати найбажанішу для нас у даний час.

2. Будь-яка точка не на МВМ, а всередині графіка (точка К) свідчить, що ресурси використовуються не повністю і у суспільства є можливість нарощувати водночас виробництво декількох товарів.

Навіть випадкові спостерігачі погодяться, що наше суспільство має невикористані ресурси у вигляді незайнятих робітників, невикористаних земель і завмерлих фабрик.

3. Точка на кривій показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів.

МВМ може бути використана не лише для аналізу наявного виробництва, але й для аналізу економічного прогнозування.

4. Якщо точка (Х) наших економічних сподівань знаходиться за межею кривої, це означає, що має місце нереалістичне прогнозування та планування.

Такі прогнози не є безневинною справою, як правило, вони обертаються для суспільства марнотратством (незавершене будівництво тощо).