Статистика кон’юнктури ринку

 

Кон’юнктура – економічна ситуація, яка склалася на ринку і характеризується співвідношенням між попитом і пропозицією, рівнем цін, товарних запасів, портфелем замовлень.

До елементів аналізу кон’юнктури ринку відносять:

- динаміку обсягів виробництва, структури, використання виробничих потужностей, портфеля заказів;

- попит і споживання окремих груп споживачів під впливом ряду факторів;

- товар, його збут, конкурентноздатність товару;

- міжнародна торгівля;

- ціни, їх рівень, динаміка, політика ціноутворення.

При вивченні кон’юнктури ринку визначають характер і можливості співвідношення попиту і пропозиції, особливості реакції цих елементів ринкового механізму до зміни цін різних груп товарів. Характеризують взаємне пристосування попиту і пропозиції таким поняттям як “цінова еластичність попиту і пропозиції”, під якою розуміють ступінь їх реакції на відносну зміну рівня ринкової ціни. Кількісний бік цього поняття визначається коефіцієнтами еластичності.

Коефіцієнт цінової еластичності попиту показує, на скільки процентів змінився попит при зміні ціни на 1% і обчислюється за формулою:

ED = (D1 -D0)p0 / (p1 -p0)D0

де р0, р1 – ціна товару відповідно у базисному і звітному періодах; D0,. D1 – обсяг попиту на товар відповідно у базисному і звітному періодах.

Коефіцієнт цінової еластичності пропозиції показує, на скільки процентів змінилась пропозиція товарів при зміні ціни на 1%. Його розраховують за формулою:

ES = (S1 -S0)p0 / (p1 -p0)S0

де S0., S1 – обсяг пропозиції на товар відповідно у базисному і звітному періодах.

Коефіцієнти еластичності використовуються для характеристики товарів. Так, якщо відносний рівень зменшення ціни привело до збільшення рівня попиту, то Е >1 і такий товар вважають еластичним (невеликі зміни ціни призводять до великих змін попиту); якщо відносний рівень зростання ціни відповідає такому ж рівню зростання попиту, то Е =1 і товар вважається з одиничною еластичністю; якщо відносний рівень зростання ціни більше відносного рівня зростання попиту, то Е <1 і такий товар вважають нееластичним.

На підставі цих та інших даних визначають види кон’юнктури: кон’юнктура вважається високою, якій відповідає відносна сталість високих цін і активність споживачів і постачальників; при низькій кон’юнктурі спостерігається затоварювання ринку (коли пропозиція перевищує попит), зниження ринкових цін, скорочення доходів.

Аналіз кон’юнктури ринку здійснюється на мікро- і мак-рорівні. На мікрорівні (рівні окремих товарів на внутрішньому ринку) аналіз кон’юнктури ринку може проводитись при вивченні таких факторів:

- структури споживачів;

- поведінки споживачів;

- результатів поведінки споживачів;

- структури ринку товаровиробників;

- поведінки товаровиробників;

- результатів діяльності товаровиробників.

Структура споживачів вивчається статистикою перш за все аналізом диференціації населення за доходами (витратами). Показники диференціації доходів (витрат) дозволяють визначити купівельну спроможність та купівельну активність населення, а також привабливість країни в якості експертного ринку. Статистичне вивчення розподілу населення країни і регіонів за середньодушовим сукупним доходом проводиться Держкомстатом України за даними вибіркового обстеження домогосподарств. Відповідно до доходів (витрат) визначається і місткість ринку як товарний еквівалент доходу.

Результати поведінки споживачів вивчаються за допомогою таких показників:

1) рівень і якість споживання продовольчих товарів за калорійністю, наявністю мікро- і макроелементів, збалансованістю харчування за інгредієнтами;

2) рівень забезпеченості населення непродовольчими товарами;

3) рівень якості житла;

4) рівень інвестування економіки через вклади в банки;

5) рівень споживання ринкових та неринкових послуг (транспорту, зв’язку, освіти, охорони здоров’я тощо).

На макрорівні використовують такі статистичні показники макроекономічного попиту (витрат):

- кінцеве споживання С, або кінцеві товари і послуги – продаж товарів і послуг домогосподарствам та сектору державного управління;

- проміжне споживання ПС, або проміжні товари і послуги – продаж товарів і послуг підприємствам для виробничих потреб;

- експорт Е – поставка товарів іншому світу;

- валове нагромадження основного капіталу І – продаж інвестиційних або капітальних товарів;

Пропозиція товарів і послуг на макрорівні характеризується показниками:

- валовий внутрішній продукт ВВП, позначаємий Y;

- імпорт товарів М. У разі виготовлення виробниками більше товарів, ніж змогли продати, нереалізовані товари будуть зареєстровані як приріст запасів матеріальних оборотних коштів ΔЗ зі знаком (+) і, навпаки, - зі знаком (-). Тоді макроекономічна модель товарного ринку, яка описує баланс пропозиції та попиту товарів і послуг, відповідає рівнянню: Y +M = C + I ±АЗ + Е

Існує також інший метод, який дозволяє визначити макроекономічну рівновагу на грошовому рівні між попитом і пропозицією - метод грошових потоків. Від передбачає тотожність показників вилучення грошей, з одного боку, за рахунок заощаджень (З), податків (П) та імпорту (М) і надходження грошей, з іншого боку, при валовому нагромадженні основного капіталу (І), витрат органів державного управління (Д), які повинні покриватись за рахунок податків, та експорту (Е), тобто:

З + П +М = І + Д + Е

 

Статистика цін

 

Ціна - це одна з найбільш важливих економічних категорій в умовах ринкових відносин. Вона виступає в ролі еквівалента при обміні товару на гроші, впливає на виробництво і споживання.

За сферами товарного обслуговування розрізняють ціни:

- оптові, за якими підприємства реалізують великими партіями продукцію виробничо-технічного і споживчого призначення;

- роздрібні, за якими реалізуються товари безпосередньо споживачу (населенню);

- закупівельні, за якими закупляється сільськогосподарська продукція у фермерів і інших підприємств;

- ціни і тарифи на послуги транспорту (вантажні і пасажирські транспортні тарифи).

За розміром відшкодування транспортних витрат розрізняють ціпи:

- франко-станція відправлення, які включають транспортні витрати до станції (порту) магістрального транспорту, решту видатків покриваються покупцем;

- франко-станція призначення, які включають транспортні видатки до станції (порту) призначення.

За формами продажу можна виділити такі ціни:

- договірні, які встановлюються за домовленістю сторін (продавця і покупця) з врахуванням умов, що склалися на момент здійснення акту покупця) з врахуванням умов, що склалися на момент здійснення акту купівлі-продажу;

- біржові, які складаються, виходячи з біржового котирування та надбавки (знижки) за якість, віддаленість від місця надходження;

- аукціонні, що відображають хід реалізації на аукціонах (розрізняють ціни стартові і продажні).

За стадіями продажу розрізняють:

- ціна пропозиції - ціна, за якою продавець намагається продати товар, як правило, це верхня межа діапазону можливих цін на товар, що в подальшому коректується внаслідок переговорів з покупцем;

- ціна попиту - це той рівень ціни, в якому зацікавлений покупець;

- ціна реалізації - це ціна, за якою фактично реалізується товар

За ступенем регулювання розрізняють ціни:

- фіксовані, що встановлюються державою на певному граничному рівні;

- регульовані - це ціни, зміна яких допускається в певних межах;

- вільні, що формуються у відповідності з кон'юнктурою ринку.

За ступенем стійкості в часі розрізняють ціни:

- тверді, рівень яких визначається при укладенні угоди на весь період її дії;

- рухомі, які змінюються під впливом зміни оговорених в угоді умов;

- ковзні - це ціни, вихідний розмір яких визначений угодою, яка передбачає порядок внесення змін у випадку зміни вартості пінотворних факторів.

Основними завданнями статистики цін є:

І. Вивчення кон'юнктури ринку. Вивчаючи це завдання в умовах ринкових відносин, статистика розглядає зміну цін як опосередковану реакцію на зміну економічної ситуації (рівень збалансованості попиту і пропозиції, зміна якості товарів і вимог до нього, грошова емісія, зміна доходів населення і іх структури і інші).

2. Вивчення ціни як інструменту управління ринком. Цей напрям дозволяє статистиці охарактеризувати можливості і ступінь впливу цін на виробництво, обіг та попит, обґрунтувати економічні важелі для маркетингового регулювання ринку -

3. Вивчення цін у площині маркетингового управління ціноутворенням. Цей напрям дозволяє виявити закономірності ціноутворення, охарактеризувати поведінку цін та поведінку покупців, встановити їх вплив на рівень життя населення, спрогнозувати динаміку цін.

4. З позиції виробника, продавця ціни вивчаються як інструмент маркетингу, аналізуються внутрівидові і регіональні рівні цін, їх диференціація, моделюється залежність цін від якісних характеристик товару.

5. З позиції покупця ціни вивчаються як один з найбільш важливих чинників індексації доходів, формування споживчого кошика і прожиткового мінімуму; визначення цінового впливу па рівень життя різних соціальних груп населення, вивчення відповідності рівня цін, якості товарів та рівня доходів населення.

6. З позиції держави ціни вивчаються як один з найбільш важливих факторів формування бюджету; як засіб соціальної і економічної ефективності ринку; як головний складник інфляційних процесів.

Статистичне вивчення цін здійснюється на основі розгорнутої системи показників, яка відповідає вимогам ринкової економіки і відображає різні види диференціації ринкових цін: асортиментну, часову, просторову, за соціально-доходними групами, різними ринками. Ринок робить ціни гнучкими, чутливо реагуючими на зміну різних чинників. В цьому зв'язку показники еластичності цін, їх співвідношень повинні знайти відображення в системі показників статистики цін. Лібералізація ціноутворення і перспективи стабілізації економіки дозволяють закладати ціни у математичні моделі.

Для оцінки абсолютного розміру ціни на певний вид, сорт товару (товарну групу) застосовують рівень цін. Розрізняють рівні цін:

- індивідуальні, що характеризують величину ціни на відповідний вид, сорт товару на певний момент часу, дату;

- середні - розраховуються на певну дату або за період на конкретний товар, сортність (товарну групу), по населених пунктах, регіону, країні;

- узагальнюючі - вартість споживчого кошика, який розраховується відношенням індивідуальної, середньої чи узагальнюючої ціни до доходу.

При вивченні ціноутворення визначають показники структури ціни:

- питому вагу кожного елементу в кінцевій (роздрібній) ціні товару (собівартості, націнки, знижки, податків); питому вагу валового доходу (реалізованої націнки) у товарообігу; співвідношення оптових і лізованої націнки) у товарообігу; співвідношення оптових і роздрібних цін, співвідношення структурних елементів роздрібних цін.

- коливність цін в часі і просторі характеризують за допомогою показників варіації: групування одноіменних товарів за рівнем цін; рівень територіальної коливності цін (групування регіонів, населених пунктів за рівнем цін;

- рівень стійкості цін у динаміці (коефіцієнт апроксимації трендової моделі);

- рівень сезонних та циклічних коливань цін.

Динаміку цін на окремі товари, товарні групи і всіх товарів характеризують за допомогою індексного методу: індивідуальних, групових та зведених індексів цін, індексів середніх цін. Відповідність ціни якості товару, залежність від соціально-економічних факторів статистика характеризує за допомогою параметрів моделей, коефіцієнтів, індексів, експертних оцінок.