Тема. Сутність і функції процесів управління виробництвом.

Лекція №3

Види стандартизації:

- міжнародна;

- регіональна;

- національна.

Функціонально-вартісний аналіз – це метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їх значимістю для споживача і витратами на їх здійснення.

Основними є витрати на:

-  транспортування;

- на подальше складування товарів;

- на зберігання товарно-матеріальних запасів;

- на одержання, відвантажування та пакування товарів;

- адміністративні та на обробку замовлень.

Витрати на утримання запасів пов'язані із складським зберіганням продукції протягом визначеного часу і залежать від кількості вантажу, що складується. Втрат через відсутність продукції зазнає, як правило, її виробник.

Без сумніву, орієнтація українського виробництва –   мінімізація будь-яких витрат.

 

***********************************************************

MRP II

1. Sales and Operation Planning – Планирование продаж и производства - План продаж и операций (или план продаж и производства) служит двум основным целям в рамках функционирующей системы MRP II. Первая – быть ключевым связующим звеном между процессом стратегического и бизнес-планирования и исполнения плана компании. Вторая цель заключается в том, что принятый план продаж и операций является регулятором всех остальных планов и графиков. По сути, это бюджет, который устанавливается топ-менеджментом для главного календарного плана производства, в свою очередь формирующего все последующие по иерархии календарные планы.

2. Demand Management – Управление спросом – связывает следующие функции предприятия: прогнозирование спроса, работу с заказами покупателей, дистрибуцию, движение материалов и сборочных единиц между производственными площадками компании.

3. Master Production Scheduling – Составление плана производства

4. Material Requirement Planning – Планирование потребностей в сырье и материалах

5. Bill of Materials – Спецификации продукции

6. Inventory Transaction Subsystem – Складская подсистема

7. Scheduled Receipts Subsystem – Отгрузка готовой продукции - используется для работы (добавления, удаления, изменения) с заказами, изготовление и закупка которых начаты, но еще не завершены и не закрыты.

8. Shop Flow Control – Управление производством на цеховом уровне

9. Capacity Requirement Planning – Планирование производственных мощностей

10. Input/output control – Контроль входа/выхода – Модуль призван контролировать исполнение плана использования производственных мощностей, разработанного на уровне CRP (диспетчирование производства).

11. Purchasing – Материально-техническое снабжение – MRP планирует сроки и параметры заявок на закупку, а данный модуль помогает контролировать реализацию этих заявок посредством их преобразования в заказы на закупку.

12. Distribution Resource Planning – Планирование запасов сбытовой сети - DRP увязывает между собой несколько MRP-площадок. При этом в качестве площадок могут рассматриваться как производственные, так и торговые подразделения компании (например, удаленный склад, осуществляющий отгрузку продукции покупателям в другом регионе), когда предприятие имеет территориально распределенную структуру с несколькими удаленными друг от друга площадками.

13. Tooling Planning and Control – Планирование и управление инструментальными средствами

14. Financial Planning – Финансовое планирование - MRP II предоставляет информацию, необходимую для осуществления финансового планирования, однако собственно функции финансового анализа и планирования в MRP II не включены. Именно поэтому говорят об интерфейсе с финансовым планированием. MRP IIпредоставляет подробную и достаточно точную информацию следующего характера: прогнозируемая величина запасов и их стоимость; расходование денежных средств (закупка материалов, затраты труда, переменные накладные расходы); получение денежных средств; распределение постоянных накладных расходов (косвенного характера).

15.   Simulation – Моделирование

16. Performance Measurement – Оценка результатов деятельности - Система MRP II должна иметь критерии оценки эффективности предприятия, т. е. нужна система показателей, по которым руководство предприятия будет судить об успешности деятельности компании в целом и отдельных ее подразделений.

 

Класс ERP, в отличие от MRP и MRP II, для которых имеются строгие определения и формализованные перечни требований, описан только на уровне концепции.

Различие между концепциями MRP II и ERP заключается в том, что первая ориентирована на производство, а вторая – на бизнес. Например, такие вещи, как условия кредитования заказчика по отгрузке готовой продукции, попадают в поле зрения ERP, но не MRP II.

Инструментарий OLAP, средства поддержки принятия решений – принадлежности ERP, но не MRP/MRP II систем. OLAP (Online Analytical Processing) оперативный анализ данных, онлайновая аналитическая обработка [данных] технология обработки информации, включающая составление и динамическую публикацию отчетов и документов. Исходные данные для анализа представлены в виде многомерного куба, по которому можно получать нужные разрезы - отчёты. Термин OLAP был предложен Е. Коддом (E.F. Codd) в 1993 г. вместе с 12 правилами

 

ERP-системы состоят из большого числа программных модулей, которые могут быть приобретены отдельно и помогут в управлении многими видами деятельности в различных функциональных областях бизнеса. К числу подобных модулей относятся модули для продаж и дистрибуции, финансового учета, финансового контроллинга, планирования производства (включая MRP и CRP), управления основными активами, персоналом, материалами, качеством, проектами, эксплуатацией производственных мощностей (Plant Maintenance), оперативного управления исполнением производственных заказов (Workflow), а также отраслевые решения (Industry Solutions). ERP-системы требуют приложения существенных усилий и крупных инвестиций, а подчас и изменения некоторых бизнес-процессов для того, чтобы соответствовать программному обеспечению, и могут иметь цикл внедрения длиной в несколько лет.

ERP, однако, не является вершиной эволюции. Фундаментальное ограничение систем ERP: они автоматизируют внутреннюю деятельность предприятия (т.н. back-office).

Со второй половины середины 90-х годов признанные поставщики ERP-систем, испытывали нарастающее давление со стороны молодых компаний, предлагающих средства автоматизации функций, обращенных вовне (front-office).

Широкое распространение получили концепции CRM (Customer Relations Management) и SCM (Supply Chain Management) – управление отношениями соответственно с заказчиками и с поставщиками. CRM (customer relationship management) - это методология управления ресурсами предприятия, ориентированная на продажи и взаимоотношения с клиентами. В более общем смысле - управление отдельными функциями службы продаж (sales forces) и технологии автоматизации этих функций (например HelpDesk).

ERP II

Авторитетная консалтинговая компания Gartner Group заявила о завершении эпохи ERP-систем в 1999 году. На смену была предложена концепция ERP II – Enterprise Resource and Relationship Processing, управление внутренними ресурсами и внешними связями предприятия.
В мировом масштабе (но не в России!) ERP можно рассматривать как пройденный этап. В развитых странах большинство корпораций внедрило у себя систему такого класса. (Некоторые даже и не по одной – увы, риск неудачи внедрения в этой области велик даже на Западе.)

B2C и B2B

B2C (Business to Customer) и B2B (Business to Business) – обозначения широких классов программных продуктов, обслуживающих взаимоотношения предприятий с покупателями (B2C) и между собой (B2B). Пример B2C-системы – онлайновый интернет-магазин. К классу B2B относятся SCM и CSRP-решения.

CSRP
На расширение функциональности на сферу взаимодействия предприятия с его заказчиками нацелена концепция CSRP (Customer Synchronized Resourсe Planning). Корпоративные ресурсы, охватываемые CSRP-системой, обслуживают такие этапы производственной деятельности, как проектирование будущего изделия с учетом специфических требований заказчика, гарантийное и сервисное обслуживание.

****************************************************************

Планування виробництва і складання графіка випуску продукції

Довгострокові, середньострокові і короткострокові плани створюються на різних організаційних рівнях і охоплюють різні часові періоди. Створені на вищому рівні, довгострокові плани відображають стратегічні цілі організації. Вони стають основою для середньо- і короткострокових планів. Середньострокові плани поділяються на плани зайнятості, укрупнені плани утворення запасів або виробництва, плани завантаження, плани модернізації потужностей, контракти з постачальниками. Ці укрупнені плани є основою для побудови короткострокових планів. Короткострокові плани звичайно розповсюджуються на термін від декількох тижнів до декількох місяців і включають графіки випуску продукції, графіки виробництва компонент, графіки матеріального постачання, оперативні виробничі графіки і графіки використання потужностей. Графіки виробництва — це короткострокові плани виробництва товарів або кінцевої продукції. Планування виробництва включає наступні кроки:

1. Прогноз продажу і фіксація фактичного попиту для кожного виду продукції. Він показує кількості, які повинні бути продані в кожний часовий період (тиждень, місяць, квартал) планового горизонту (звичайно від 6 до 18 місяців).

2. Зведення воєдино в загальний прогноз даних по всіх окремих видах продукції і послуг.

3. Перетворення сумарного попиту в кожному періоді в чисельність робітників, обладнання і інших складових виробничих потужностей, необхідних для його задоволення.

4. Розробка альтернативних схем використання ресурсів, які б дозволяли забезпечити виробничі можливості, для реалізації сумарного попиту.

5. Відбір з альтернатив такого плану використання потужностей, який дозволяє задовольнити попит і найкращим чином відповідає цілям організації.

Крок 5 передбачає, що виробнича система зобов’язана задовольняти попит, який прогнозується. Є, однак, випадки, коли виробничі потужності не можуть бути збільшені або коли продукцію вигідніше виготовляти в об’ємі, меншому прогнозного або фактичного попиту. У ERP-системах передбачається, що мета підприємства полягає в задоволенні попиту.

Центральне місце в плануванні виробництва займають наступні питання:

• Скільки виробничих ресурсів кожного виду є в наявності?

• Який рівень потужності забезпечує ресурс кожного виду?

• Яким чином визначається потужність виходячи з існуючих ресурсів?

• Скільки коштує зміна потужностей в бік збільшення або зменшення?

Основними джерелами для визначення можливостей підприємства при розробці середньострокових планів є: основний і понаднормовий робочий час; запаси продукції, утворені в попередні періоди; субконтракти на постачання продукції або виконання послуг зовнішніми партнерами.

Розрізнюють наступні види середньострокових планів: збалансований і план з фіксованим рівнем потужності.

Збалансований план. У кожний момент часу існуючі потужності, рівні потребам, витікаючим з попиту, що прогнозується.

План з фіксованим рівнем потужностей. Потужності є постійними на всьому горизонті планування. Відхилення попиту, що міняється, від можливостей постійних виробничих потужностей компенсується за допомогою запасів, відкладеного попиту, понаднормових робіт і субконтрактів.

На практиці доцільно розглядати декілька варіантів планів з різними підходами до компенсації коливання попиту.

Для рішення задач планування виробництва розроблені і застосовуються в основному наступні підходи.

Лінійне програмування використовується, як правило, для мінімізації сумарних витрат в плановому періоді. У витрати включаються: основна зарплата, понаднормові, на субконтракти, звільнення і найм працюючих, зберігання запасів. Обмеження моделі звичайно включають максимальні потужності і обмеження на міру задоволення попиту в плановому періоді.

Лінійні вирішальні правила базуються на застосуванні квадратичної функції витрат для конкретної виробничої системи. Функція дозволяє визначати сумарні витрати, що включають: основну зарплату, понаднормові, субконтракти, витрати на зміну чисельності працюючих і зберігання запасів. Як незалежні змінні застосовуються обсяг випуску продукції і чисельність працюючих. Функція будується для кожного періоду горизонту планування, що планується.

Управляючі коефіцієнти. У основі цього підходу лежить припущення. що ЛПР будує план на основі складного критерію і власного досвіду. Цей метод використовує дані про передісторію, пов’язану з рішеннями в минулому, і дозволяє побудувати регресію, яка повинна бути використана для побудови плану.

Моделювання на ЕОМ дозволяє перевіряти шляхом перебору численні поєднання виробничих ресурсів з метою пошуку найкращого плану на період і на горизонт.

Середньострокові плани визначають кількість продукції, яку економічно доцільно проводити на підприємстві. По середньострокових планах складаються графіки випуску продукції.

У графіку випуску продукції встановлюється кількість кінцевої продукції, яка повинна бути випущена в кожний період короткострокового горизонту планування. Тривалість горизонту планування — від кількох тижнів до кількох місяців.

При складанні графіка визначені раніше обсяги виробництва розподіляються у вигляді замовлень на випуск продукції.

Графіки випуску продукції в загальному випадку складаються з чотирьох ділянок, відокремлених одна від одної трьома кордонами. Вони носять наступні назви: закріплена, фіксована, заповнена, відкрита.

Зміни на закріпленій ділянці звичайно заборонені, оскільки вони спричиняють за собою зміни планів постачання і виробництва предметів після їх запуску, що приводить до зростання витрат. Фіксована ділянка являє собою період часу, на якому зміни можуть відбуватися, але тільки у виняткових ситуаціях. Заповнена ділянка відповідає часовому інтервалу, на якому всі виробничі потужності розподілені між замовленнями. Зміни на цій дільниці допускаються і можуть привести до значних змін термінів виконання замовлень. Відкрита ділянка — це часовий інтервал, на якому не всі виробничі потужності розподілені, і нові замовлення звичайно розміщуються на цій ділянці.

Графік випуску продукції створюється на основі інформації про замовлення, прогнози попиту, стан запасів і виробничі потужності. В ході побудови графіка виконується перевірка варіантів графіка на недовантаження або перевантаження виробничих потужностей.

Графік є динамічним і періодично оновлюється. При цьому вирішується задача обліку ходу виробництва, початок і закінчення горизонту планування зсуваються праворуч на один тиждень, наново переглядається оцінка попиту. У зв’язку з тим, що попити, розташовані в далеких періодах, ймовірніше за все, змінюються по мірі наближення часового інтервалу до фіксованого вигляду, вимога до точності оцінки попиту для початкових періодів вища, ніж для віддалених.

Планування виробництва на рівні графіка випуску продукції має ряд помітних особливостей в залежності від того, працює підприємство на склад чи по замовленнях. У найбільшій мірі змінам схильні управління попитом, розмір партій запуску і кількість продукції, що випускається.

У виробництві, що виконує замовлення, при оцінці попиту домінують замовлення, що поступили на даний момент. Графік складається звичайно на основі портфеля замовлень. Розмір партії і кількість продукції, що випускається звичайно співпадають і визначаються замовленням. Процес складання графіка для таких підприємств найбільш складний і трудомісткий, особливо для багатономенклатурного виробництва.

У виробництві, працюючому на склад, замовлення поступають зі складу готової продукції. Замовлення формуються на основі попиту, що прогнозується, з боку потенційних замовників. У цих умовах зростає роль прогнозування. У початкових періодах горизонту планування можлива наявність портфеля замовлень, однак їх питома вага, як правило, невелика. Розмір партії тут дуже важливий і визначається виходячи з міркувань економічної ефективності. Зменшення розміру партії приводить до зростання частки постійних витрат на одиницю продукції, а збільшення розмірів партії — до зростання запасів і витрат на їх зберігання. Оптимальним є розмір партії, при якому мінімізуються сумарні витрати.

Плановий горизонт може змінюватися в широких межах — від кількох тижнів до року і більше. На вибір планового горизонту впливають багато чинників, але один чинник є вирішальним. У ERP-системах використовується правило, згідно з яким плановий горизонт повинен бути не меншим найбільшого виробничого циклу серед всіх виробів, що розглядаються при складанні графіка.

Зараз в практиці планування широке застосування знаходять ЕОМ і математичні методи. Всі перераховані вище дії виконуються, як правило, за допомогою людино-машинних процедур. Особливо ефективне застосування ЕОМ в управлінні багатономенклатурним виробництвом через високу розмірність задачі планування. Широко застосовується підхід до створення графіка, при якому в ході планування певна частина замовлень або планово-облікових одиниць з попереднього графіка фіксується, і новий графік складається в результаті з двох частин: фіксованої складової колишнього графіка і змін до нього. Всі сучасні прикладні системи містять модулі для побудови графіка випуску продукції.

Планування виробництва на рівні графіка випуску продукції є однією з найбільш важливих функцій в ERP. При її незадовільній реалізації виникають перевантаження і недовантаження потужностей, надмірне зростання запасів на одні вироби і дефіцит інших виробів. Навпаки, при задовільненій реалізації поліпшується обслуговування замовників, знижується рівень запасів, більш ефективно використовуються виробничі потужності.

Внаслідок рішення задачі складання графіка стають відомими терміни і обсяги випуску продукції. Управління постачанням, виробництвом деталей і складальних одиниць і іншими складовими виробничого процесу залежать від того, які системи організації і управління використовуються. В США в практиці управління і в літературі прийнята наступна класифікація: системи з витратою запасів (pond-draining approach), системи з «проштовхуванням» (push systems), системи з «протягуванням» (pull system) і системи, сконцентровані на «вузьких місцях» (bottlenecks).

Системи з витратою запасів сконцентровані на підтримці резервів мате­ріальних ресурсів, необхідних для виробництва. Оскільки виробники не знають заздалегідь термінів і кількості необхідних замовнику ресурсів, більшість видів продукції в таких системах виробляються заздалегідь і складуються у вигляді запасів готової продукції або деталей і складальних одиниць. По мірі змен­шення запасів продукції або її компонентів виробляються для їх поповнення.

У системах з «проштовхуванням» центр тягаря зміщується на використання інформації про замовників, постачальників і продукцію, щоб управляти матеріальними потоками. Постачання партій матеріалів і напів­фабрикатів на підприємство планується як можна ближче до термінів виготов­лення деталей і складальних одиниць. Деталі і складальні одиниці виробля­ються як можна ближче до термінів подачі на складання, готова продукція складається і відправляється як можна ближче до необхідного часу виконання замовлення. Матеріальні потоки «проштовхуються» крізь всі фази виробництва.

Системи з «протягуванням» орієнтовані передусім на скорочення рівня запасів на кожній виробничій фазі. Якщо в попередній системі роль графіка зводилась до визначення того, що робити далі, то в даній системі переглядається тільки наступна стадія, з’ясовується, що необхідно робити для її виконання, і виробляються необхідні дії. Партії у виробництві переміщаються від ранніх стадій до пізніх без проміжного складування. Існує немало різновидів і найменувань для подібних систем: «точно-в-термін» (Jast-in-Time), виробництво з коротким циклом, системи з візуальним управління тощо.

Традиційне ERP — планування ресурсів підприємства

Процес обробки замовлення

Покращення ефективності операцій в
традиційному промисловому підприємстві

Рис. 4.8 Спрощена схема системи, побудованої на базі ERP-концепції

До недавнього часу підхід до розв’язку задач планування виробництва в системах ERP залишався в основному незмінним, тобто в тому вигляді, в якому він утвердився в системах MRPII. Коротко його можна визначити як підхід, що базується на активному використанні календарно-планових нормативів на виробничі цикли. Недолік такого підходу полягає в тому, що він входить в протиріччя з необхідністю оптимізації планування. Проте елементи оптимізації планування в традиційних MRPII/ERP системах зустрічаються лише на нижньому рівні — при вирішенні задач оперативного планування з використанням методів теорії розкладів. З іншого боку системи, побудовані на базі стандарту ERP, в основному орієнтовані на внутрішню діяльність підприємства — в них була виключена можливість управління розширенням виробничим ланцюгом «постачальник-виробник-споживач» тобто логістичним ланцюгом (рис. 4.8 та рис.4.9).

Виробничий графік

Планування виробничого ланцюга (Supply Chain Planning) — це вищий рівень системи планування. Підхід до планування передбачає облік необхідних чинників як всередині, так і поза підприємством. Можуть включатися такі зовнішні чинники, як потужності суміжників і постачальників, рівень попиту з боку покупців продукції, варіанти організації транспортування.

З допомогою SCP виробляються допустимі плани з урахуванням обмежень на виробничі потужності по всьому виробничому ланцюжку. Мета даного кроку полягає в забезпеченні координації планів і графіків, що базуються на використанні цих ресурсів.

Планування діяльності підприємства полягає в тому, що бізнес-плани, виробничі потужності і матеріальні ресурси оптимізуються з метою задоволення ринкового попиту або попиту окремих замовників. На цьому рівні розглядаються основні виробничі ресурси і матеріальні потреби і виробляється допустимий план, який потім поліпшується з урахуванням інших обмежень і цілей підприємства. Як обмеження звичайно розглядаються потужності виробництва і розподільної мережі, доступність матеріальних ресурсів і інших найбільш важливих ресурсів, а як цілі — міра задоволення попиту замовників, прибуток, рівень запасів і т. ін. Взагалі, цей крок об’єднує і оптимізує виконання функцій, що традиційно виконуються модулями ERP верхнього рівня (бізнес-планування, планування виробництва, формування графіка випуску продукції, розрахунок потреб на виробничу програму).

Використовуючи отриманий раніше план роботи підприємства як вхідний, модуль виробничого планування (Production Scheduling) має справу з доступними матеріальними ресурсами, деталізованою інформацією про потужності і інформацією про стан ходу виробництва для того, щоб вирішувати задачу календарного планування, маючи за головну мету виконання термінів завершення замовлень. У ході виробничого планування, яке має календарний характер, використовуються ті ж самі цілі і обмеження, що і на попередньому рівні, але і інформація більш деталізована. Матеріальні ресурси прив’язані до конкретних операцій, на яких вони використовуються, щоб підвищити точність визначення короткострокових матеріальних потреб. Виробниче планування виконує також функцію регулювання для більш високого рівня з тим, щоб скорегувати терміни і кількості при реалізації матеріальних потреб всередині підприємства і від суміжників.

Оцінка можливості виконання (available-to-promise-ATP) цей засіб забезпечення функціонування трьох попередніх рівнів. Вона спеціально введена в систему, щоб підвищити точність визначення дат виконання, що обіцяються замовникам замовлень. При вирішенні цієї задачі використовується інформація з існуючого виробничого плану, а також про ресурси, що необхідні для виробництва існуючих, але не включених в план замовлень. Нова концепція обчислення АТР в реальному часі, тобто на основі не статичного, а динамічно скорегованого виробничого плану, іноді називається задачею про можливість виконання замовлень на основі доступних потужностей (capable-to-promise -CTP).

Системи АРS являють собою сьогодні швидше узагальнену модель і модулі, чим інтегровані продукти. Вони використовуються спільно з системами планування, що вже є.

У сучасних системах АРS застосовується широкий спектр алгоритмів оптимізації.

Найчастіше зустрічаються наступні підходи.

1) Лінійне програмування. Задача оптимізації вирішується для лінійної цільової функції при лінійних обмеженнях і обмеженнях на змінні.

2) Алгоритми типу випадкового пошуку. Група методів, заснована на принципі генерування, аналізу і відбору кращого варіанту плану. При цьому кращий поточний план може бути для наступної ітерації базовим, в околиці якого буде продовжуватися пошук.

3) Алгоритми, засновані на теорії обмежень. Теорія обмежень являє собою підхід до календарного планування, в якому спочатку будується план для «вузького місця» в системі, а потім від нього для всіх інших елементів системи.

4) Евристичні алгоритми. Розвинена група методів, доступна завдяки потужності сучасних ЕОМ. Це, як правило, алгоритми невипадкового пошуку, які полягають в перегляді змінних в позитивному і негативному напрямі з метою поліпшити план. При цьому активно використовується специфіка задачі. Одна з особливостей реалізації евристичних алгоритмів: фірми-виробники систем АРS часто продають їх у вигляді «чорних ящиків», не розкриваючи їх змісту.

Моделювання і підтримка прийняття рішень — це одне з основних засобів підходу АРS, особливо тих, які орієнтовані на планування верхнього рівня.

Практично всі АРS-системи володіють можливостями моделювання. Діапазон можливостей широкий — від ведення численних копій планів для покрокового порівняння до можливості аналізу витрат для різних планів. Більшість систем мають вбудовані панелі, які відображають результати оптимізації і організують їх передачу для імітаційного моделювання.

Потенціал систем АРS в області моделювання далеко не вичерпаний. Зараз вони орієнтовані в основному на підтримку прийняття тактичних рішень, пов’язаних з появою нової продукції або нових замовлень. Потенційні можливості розповсюджуються на рішення стратегічного характеру, такі, як будівництво нових заводів, об’єднання підприємств, поведінка ринку.

Сьогодні вільність фірм-розробників включають модулі АРS в ядро своїх систем типу ERP або вступають в кооперацію з ведучими виробниками.

Лекція №3

Тема. Сутність і функції процесів управління виробництвом.

1. Модуль (спектр функцій) управління матеріальними потоками на підприємстві. Планування потреби в матеріалах та контроль.

2. Закупівлі. Мета закупівель. Десять вимог до закупівель. Процедура закупівель. Методи уникнення зловживань при закупівлях.

3. Управління запасами. Стандартизація. Функціонально-вартісний аналіз. Витрати на формування замовлення. Витрати на зберігання продукції.

 

 

Додому, на ПРАКТИЧНЕ: 1. Модель Вільсона (Уілсона) (оптимального розміру замовлення).

2. Еволюція автоматизованих систем управління виробництвом. Загальний принцип роботи MRP системи. MRP I, її модулі та структура. MRP II та принцип замкненого кола. CRP системи.

3. ERP системи та їх відмінності від попередників. Додаткові модулі ERP. Використання ERP систем в Україні та світі. Системи для підтримки back office та front office. Класи систем B2C та B2B. CRM, SCM та CSRP системи.

 

1. Модуль управління матеріальними потоками (ММ) має у своєму розпорядженні інтегрований набір функцій для управління матеріальними потоками, оптимізує всі закупівельні процеси за допомогою керованих потоком операцій функцій оброблення, дозволяє здійснювати автоматичне оцінювання постачальників, скорочує точним веденням запасів і керуванням складами заготівельні та складські витрати й інтегрує контроль рахунків.

Спектр функцій:

- планування в промисловості з беззупинним циклом виробництва (PP-РІ).

- проектування: система проектів (РS).

- управління якістю (QM). Вироби високої якості потребують довгострокового зв’язку «клієнт-постачальник», заощаджують кошти й підвищують конкурентоспроможність.

- техобслуговування, ремонт устаткування й управління сервісом (РМ/SM).

- функція збуту (SD). Забезпечує можливості поліпшити якість обслуговування з одночасним зниженням витрат і максимально відповідати сподіванням клієнтів.

- управління персоналом: менеджмент персоналу (РА), управління тимчасовими даними (РТ), розрахунок заробітної плати (PY) й управління заходами (РЕ).

Планування потреби в матеріалах – це система управління запасами, що характеризуються залежним попитом.

Потреба підприємства в матеріальних ресурсах визначається для різних потреб: виконання планів виробництва і збуту готової продукції; освоєння нових видів продукції; ремонтних потреб; виготовлення технологічного оснащення; реалізації заходів плану технічного розвитку і підвищення ефективності виробництва; капітального будівництва і непромислових цілей; створення перехідних запасів та ін.

Мета планування матеріальних потреб полягає в тому, щоб мати в запасах тільки те, що безпосередньо потрібно для виконання планів поточного виробництва.

Система планування матеріальних потреб потребує інформації трьох видів.

1. План виробництва продукції.

2. Специфікація матеріалів для виробів з вказівкою деталей і їх кількості, що вимагається для зборки одного виробу.

3. Інвентаризаційні дані по цій позиції із залежним попитом. Зокрема, необхідно знати:

а) кількість, наявна в запасах на даний момент;

б) замовлена кількість і очікуваний термін отримання замовлення;

в) час реалізації замовлення.

Аналіз при плануванні потреби йде в три етапи:

1. Сумарна потреба (чи позиція) розраховується на основі плану виробництва і специфікації матеріалів.

2. Чиста потреба обчислюється шляхом віднімання з показника сумарної потреби кількості, що мається в наявності, і замовленої кількості з терміном постачання, що відповідає плану виробництва.

3. З урахуванням термінів реалізації замовлень планується час розміщення замовлення так, щоб задовольнити чисту потребу до планованої дати початку виробництва.

MRP II (Manufacturing resource planning – планування ресурсів виробництва) – (метод лінійного програмування) метод ефективного планування всіх ресурсів виробничого підприємства. Надає можливість здійснювати моделювання з метою відповіді на питання типу «що буде, якщо…». Він складається з множини функцій, пов'язаних одна з одною:

§ бізнес-планування,

§ планування продаж і операцій (англ. sales and operations planning),

§ планування виробництва (англ. production planning),

§ формування Головного календарного плану виробництва (англ. master production scheduling),

§ планування потреби в матеріалах,

§ планування потреби в потужностях,

§ система підтримки виконання планів для виробничих потужностей і матеріалів.

Сучасний економічний процес особливо вимагає своєчасного контролю за діяльністю підприємства, що ґрунтується на здійсненні як поточного, так і перспективного прогнозування його розвитку. Найбільшої ж уваги потребує напрямок організації надходження матеріалів, що забезпечує безперервний хід виробництва, а, отже – розвиток конкретного підприємства, збільшення розміру валового внутрішнього продукту та зміцнення економічної стабільності країни вцілому.

 

2. З акупівля – це процес придбання товарів замовником.

Мет а закупівлі – вибір найкращих умов для придбання необхідних товарів, робіт, послуг.

Процедура закупівлі – це спосіб постачання товарів, виконання робіт або надання послуг, при якому замовник торгів штучно створює умови для конкурентної боротьби між учасниками тендеру.

Відкриті торги – вид торгів, при яких тендерні пропозиції надають усі зацікавлені потенційні учасники торгів.

Закриті торги – вид торгів, до участі в яких запрошуються тільки обмежене коло постачальників, підрядників, консультантів, які мають достатній досвід, певну кваліфікацію або ліцензію на право здійснення визначеної діяльності. Замовник або організатор торгів розглядає тендерні пропозиції тільки тих учасників, які одержали спеціальне запрошення.

Процедура закупівлі складається з:

- визначення потреби,

- пошук і вибір постачальника,

- проведення переговорів,

- підписання контракту,

- перевезення матеріалів,

- митне оформлення,

- приймання товарів, складування (в разі потреби).

Повторні закупівлі мають простішу структуру, оскільки етап переговорів, як правило відсутній.

Вимоги до закупівлі прописані і закриплені в Законі України «Про здійснення державних закупівель» № 2487-VI від 10.07.2010:

1. оголошення про проведення процедури закупівлі;

2. обґрунтування застосування процедури закупівлі;

3. відомості щодо рішення Уповноваженого органу про погодження
або відмова у погодженні застосування процедури закупівлі;

4. документація конкурсних торгів;

5. протокол розкриття пропозицій конкурсних торгів, цінових
пропозицій, кваліфікаційних пропозицій;

6. інформація про відхилення пропозицій конкурсних торгів,
цінових пропозицій, кваліфікаційних пропозицій та підстави такого
відхилення у вигляді протоколу;

8. повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів або
цінової пропозиції, про результати процедури закупівлі, про результати проведення попередньої кваліфікації;

9. оголошення про результати процедури закупівлі;

10. звіт про результати проведення процедури закупівлі та інформація про одностороннє розірвання договору про закупівлю
(у разі наявності).

Методи уникнення зловживань при закупівлях:

- проведення перевірок щодо дотримання розпорядниками державних коштів вимог законодавства у сфері закупівель;

- здійснення співробітництва з органами державної влади щодо запобігання проявам корупції у сфері здійснення закупівель;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо закупівель;

- складання протоколів про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти;

- подання матеріалів до правоохоронних органів у випадках, передбачених законами України;

    - здійснення інших функцій, передбачених законами України (наприклад, "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", «Про міліцію» тощо).

 

  3. Управлі́ння това́рними запа́сами – складний комплекс заходів, спрямований на забезпечення максимально високого рівня обслуговування покупців при мінімізації поточних витрат, пов'язаних із утримуванням запасів.

Стандартиза́ція – діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи