Основні терміни та визначення

Поліграфічне виробництво – це процес, який включає сукупність різних технічних засобів, що використовують для тиражування текстової й образотворчої інформації у виді газет, книг, журналів, репродукцій і іншої друкованої продукції.

У видавничо-поліграфічній практиці інформацію, представлену у виді тексту, цифрових даних, таблиць, математичних і інших формул, називають текстовою інформацією, а інформацію у виді ілюстрацій, графіків, діаграм, орнаментів, креслень, лінійок, карт і інших зображень – образотворчою інформацією. У виробничий процес також входять: електропостачання, ремонт устаткування, внутрішньозаводське і внутріцехове пересування матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції, збереження їх на складах і ін.

Терміном поліграфія (греч. poligraphia oт polys – багато і grapho – пишу) звичайно називають не тільки сукупність технічних засобів тиражування інформації друкуванням, але і галузь народного господарства – поліграфічну промисловість.

Поліграфічна промисловість – це не тільки книжково-журнальна продукція, це також продукція, що призначена для використання разом із виробами інших галузей промисловості: пакування та етикетка; наклейки та маркування на товари, машини, верстати та тару. Окрім того засобами поліграфії задруковують тканини та хутро, шкіряні та скляні, металічні та інші вироби. І це далеко не повний перелік завдань, що виконуються засобами сучасної поліграфічної техніки, що свідчить про проникнення її у різні сфери людської діяльності.

Друкування – це багаторазове одержання ідентичних відбитків тексту і зображень за допомогою переносу шару фарби в більшості випадків із друкованої форми на задруковуваний матеріал: папір, картон, полімерну плівку, жерсть і т.д. До поліграфічних процесів також відносять спосіб одержання недрукованого тиражування за рахунок залишкових деформацій оброблюваного матеріалу (наприклад, тиснення на картоні, папері і т.п.).

Друкарська форма – це носій графічної інформації (тексту і зображень), призначеної для поліграфічного розмноження. Вона являє собою звичайно пластину (рідше циліндр), на поверхні якої знаходяться друкуючі і недрукуючі – пробільні елементи. Друкуючі елементи – це ділянки форми, на які в процесі друкування наноситься фарба з наступною її передачею на матеріал. Пробільні елементи – це ділянки, що не приймають на себе фарбу, у результаті чого поверхня матеріалу, відповідна цим ділянкам, не буде покрита шаром фарби.

Нанесення фарби в процесі друкування тільки на друкуючі елементи форми забезпечується завдяки їхньому просторовому поділові або створенню різних фізико-хімічних або інших властивостей друкуючих і пробільних елементів. Для виконання процесу друку необхідно крім форми мати задруковуваний матеріал (у більшості випадків папір), фарбу і устаткування.

Колір (color) – це властивість світла викликати визначене зорове відчуття у відповідності зі спектральним складом відбиваного випромінювання або випромінювання, що випускається, а також представлення людини про видиму частину спектра електромагнітного випромінювання. Якщо склад двох кольорів однаковий, кольори називаються ізомерними. Якщо ж кольори, сприймані однаковими, мають різний склад, такі кольори називаються метамірними. Саме на метамірності кольору (це особливість сприйняття кольору людиною) побудовано всі системи синтезу кольорів.

Кольороподілення (Color Separation) – це процес розкладання кольорового зображення на чотири складові стандартного друкарського процесу й одержання окремих фотоформ для кожної складової.

Растр (halftone screen) – у поліграфії техніка передачі безперервного тону за допомогою бінарної структури чорного і білого. Тоновим градаціям ставляться у відповідність розміри растрових крапок. Фізичний розмір крапок досить малий, і при сприйнятті вони зливаються і більш-менш імітують тоновий діапазон.