Сутність і характеристика нематеріальних активів і ресурсів підприємства

 

Сучасний період розвитку всіх без винятку промислово розвинутих країн, як правило, відзначається якісним та швидким розвитком науки та техніки. Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечить її необхідним устаткуванням, пристроями, інструментами. У свою чергу, виробництво не розвивається без наукових досягнень. Саме тому основним фактором розквіту економіки нашої держави може стати тільки інноваційне підприємництво, засноване на найновіших досягненнях науково-технічного прогресу. Іншими словами, передумовою довгострокового успіху підприємства на ринку виступає комерціоналізація оригінальних наукомістких технологій.

Україна однією з перших держав, колишніх республік СРСР, ратифікувала основні міжнародні нормативно-законодавчі акти, що стосуються промислової власності, а в 1993 році приймає пакет законів про охорону інтелектуальної власності. Таким чином, у нашій державі з’являється новий вид власності — інтелектуальна, а наукові знання виступають конкретним товаром, яким можна володіти, користуватися чи розпоряджатися.

Поняття «інтелектуальна власність», у тому числі й «промислова власність», а також усі питання пов’язані з її використанням та оцінкою, являються новими для нашої країни. Оцінка ефективності використання нематеріальних активів підприємства майже не зустрічається на вітчизняних підприємствах та не береться до уваги при розробці інвестиційних проектів. Загальна вартість нематеріальних активів враховується в бухгалтерських документах підприємства на рівні 3-5%, що не дозволяє вірно визначити собівартість продукції, дійсний розмір прибутку, адекватно оцінити ефективність господарської діяльності. Такий стан справ спричинює недовикористання потенціалу підприємств.

Поняття «нематеріальні активи» тісно пов’язане з поняттям «інтелектуальна власність». Відмітимо, що раніше виникло друге з них (тут мова йде не про термін, а саме про поняття). Термін «інтелектуальна власність» виник тільки в кінці вісімнадцятого століття у Франції. В законодавчому контексті термін «інтелектуальна власність» вперше згадується в 1474 році в Венеції, де сенат республіки прийняв перший у світі «Патентний закон», що послужив першоосновою патентного законодавства багатьох країн світу. Наступний великий крок у відношенні даного виду власності був зроблений у 20-ті роки сімнадцятого століття в Англії — прийнятий тут «Статут про монополії» встановив монопольне право авторів технічних новин на використання їх переваг впродовж 14 років. Тоді ж в Англії був вперше законодавчо закріплений інший важливий компонент інтелектуальної власності — об’єкти авторського права.

Поняття «інтелектуальної власності» виникло в процесі довготривалої (починаючи з XVIII ст.) практики юридичного закріплення за певними особами прав на використання (у виробництві, науці, мистецтві та літературі) результатів їх інтелектуальної праці. Але в економічній науці цей термін використовується з кінця 50-х років нашого століття. Розуміння суті інтелектуальної власності, умов її виникнення та перетворення в нематеріальні активи підприємства відкриває нові можливості для реалізації творчого потенціалу працівників.

Відповідно до Закону України «Про власність» від 26 березня 1991 року об’єктами права інтелектуальної власності громадян визнаються твори науки, літератури та мистецтва, винаходи, відкриття, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки товарів та послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. Отже, законом приблизно визначена видова класифікація інтелектуальної власності. Слід відзначити, що до результатів науково-дослідних робіт відносять комп’ютерні програми, бази даних, топографії інтегральних мікросхем, найменування місця походження товару, бази даних, фірмові найменування, ноу-хау тощо.

Нематеріальні активи принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив» трактується по-різному. В існуючих на сьогоднішній момент визначеннях під нематеріальним активом підприємства розуміють, як умовну вартість об’єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об’єкти.

Відповідно до визначення, що міститься в Міжнародних стандартах оцінки МСО 2003, неосяжні (нематеріальні) активи являють собою інтереси, що містяться в нематеріальних об'єктах (навичках менеджменту та маркетингу, кредитних рейтингах, гудвілі та різноманітних юридичних правах або інструментах (товарних знаках, авторських правах, франшизах, патентах, контрактах).

Основними економічними властивостями нематеріальних активів представлені на рис. 10.1.

Відзначені риси нематеріальних активів характеризують їх в якості об’єкта обліку, як узагальнену оцінку результатів творчої діяльності і засобів індивідуалізації юридичних осіб.

При розгляді економічної літератури також можна побачити неоднозначне відношення авторів до термінів «нематеріальні ресурси» і «нематеріальні активи». Думки авторів розділилися: одні вважають, що ресурси і активи це одне і теж, інші ж вважають, що це дві різні категорії.

 

 

 

 

Рис. 10.1. Специфічні риси нематеріальних активів підприємства.

 

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку усіх без виключення розвинених країн є зростання в громадському виробництві ролі науково-технічних знань і інших результатів творчої діяльності людей. Використання накопиченого капіталу знань веде до істотних змін в характері функціонування підприємств і організацій. Значення фізичних товарів поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів незмінно росте.

За своєю природою походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням в якій-небудь формі, або унаслідок рідкості ресурсів (природною або організаційною). Використання таких ресурсів або робить їх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат в порівнянні з іншими виробниками. Таким чином, нематеріальні ресурси мають дуже велике значення в збільшенні конкурентоспроможності діючих підприємств За умови насичення ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно удосконалити можливості пропозиції, просування і реалізації своїх товарів або послуг. Дієвим інструментом конкуренції в цьому випадку може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією дає її власникові виняткове право використання певного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги.

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити користь упродовж тривалого періоду, для якої характерна відсутність матеріальної основи отримання доходу і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.

До них відносяться об'єкти промислової і інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження (див. рис. 10.2).

Поняття промислова власність використовується для позначення виключного права на використання визначених нематеріальних ресурсів.

Винахід – це відзначене істотною новизною рішення технічної задачі в будь-якій галузі народного господарства, що дає позитивний ефект.

Об'єктами винаходу можуть бути продукт і спосіб. Виділяють декілька продуктів які можуть стати об'єктом винаходу, це: пристрій (машина, механізм і так далі); речовина (індивідуальні хімічні сполуки, композиції); штамп мікроорганізмів, культура клітинних рослин і тварин.

 

 

Рис. 10.2. Види нематеріальних ресурсів підприємства.

 

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються такі критерії:

1. Новизна винаходу.

2. Наявність винахідницького рівня.

3. Промислова придатність винаходу.

Промисловий зразок - це нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє рішення виробу, у якому досягається єдність технічних і естетичних властивостей. Може бути об'ємним (модель), плоским і комбінованим.

Корисні моделі - це нові по виду, формі, розміщенню частин чи побудові моделі. Вони відрізняються від інших об'єктів промислової власності тільки тим, що їхнім предметом є тільки конструктивне рішення виробу, його форма.

Товарними знаками і знаками обслуговування вважаються оригінальні позначення, за допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб, що мають правовий захист. Товарний знак при цьому виконує дві функції: рекламування товару і гарантування його якості.

Стокгольмська конвенція (1967 р.) включає в поняття "Інтелектуальна власність" права на наукові праці, твори літератури і мистецтва, програмні продукти, результати науково-дослідних робіт, тобто охоплює авторське право і інші права на продукти інтелектуальної діяльності.

Програмне забезпечення - це сукупність програм, які використовуються в роботі з ЕОМ.

Банк даних - це певна сукупність програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для централізованого накопичення і багатоцільового колективного використання інформації, а також самих даних, які відповідним чином систематизовані і сконцентровані у визначеному місці.

Банк знань - це сукупність систематизованих засадничих відомостей, які відносяться до певної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ. Банк знань - це сховище знань що складаються з самої інформації, описи засобів за допомогою яких накопичують, оновлюють і використовують її і засоби управління усіма цими процесами.

Інші нематеріальні ресурси.

Ноу-хау – це незахищені охоронними документами і необнародувані знання чи досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового й іншого характеру, що можуть бути використані в діяльності по виготовленню продукції чи послуг.

Раціоналізаторська пропозиція - це технічне рішення, що є новим і корисним для підприємства. Раціоналізаторськими вважаються пропозиції щодо удосконалення використання техніки, виготовленої продукції, способів контролю чи пропозиції по підвищенню продуктивності праці, ефективному використанню ресурсів.

Гудвіл – це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його ринковою вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючих позицій на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій і ін.

На сучасному етапі відбувається якісна зміна структури життєво необхідних ресурсів підприємства, підвищується роль нематеріальних активів, як складовій частині ресурсного потенціалу підприємства.

Нематеріальні активи - це об'єкти інтелектуальної, промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податків.

У положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 "нематеріальних активів", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. і що набуло чинності з 01.01.2000 р., вказано, що:

Нематеріальні активи - це немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відособлені від підприємства) і містяться підприємством з метою використання більше одного року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Окремі автори під нематеріальними активами розуміють витрати на набуття прав користування земельними ділянками, природними ресурсами, патентами, ліцензіями, програмними продуктами, привілеями і тому подібне з метою отримання доходу. В. П. Завгородный дає наступне визначення:

Нематеріальні активи - це довгострокові витрати, які повинні приносити прибутки протягом деякого періоду.

Згідно В. Я. Горфинкелю нематеріальні активи підприємства - це вкладення грошових коштів в нематеріальні об'єкти, які тривалий час використовуються в господарській діяльності і приносять дохід.

Якнайповніша характеристика нематеріальних активів міститься в наказі Фонду державного майна України, Державного комітету з питань науки і технологій "Про затвердження Порядку експертної оцінки нематеріальних активів" від 27.07,95 № 969197. До нематеріальних активів, згідно Порядку експертної оцінки, відносяться:

1. Об'єкти права інтелектуальної власності, засвідчені відповідними патентами і свідченнями,:

- - право інтелектуальної власності на винахід;

- - право інтелектуальної власності на корисну модель;

- - право власності на промисловий знак;

- - право власності на сорт рослин;

- - право власності на фірмове найменування;

- - право власності на програми для ЕОМ;

- - право власності на базу даних;

- - право власності на науково-технічну інформацію (результати науково-технічної і виробничої діяльності).

2. Об'єкти права користування ресурсами природного середовища:

- - право користування земельною ділянкою;

- - право користування надрами;

- - право користування геологічної і іншою інформацією про природне середовище;

- - право користування іншими ресурсами природного середовища.

3. Об'єкти права користування економічними, організаційними і іншими вигодами:

- - економічні вигоди від використання монопольного положення на ринку;

- - право на використання економічних і інших привілеїв (користування податковими, господарськими і іншими привілеями і майном) на підставі документів, що підтверджують.

4. Гудвіл (англ. Goodwill - ділова репутація) - умовна вартість іміджу, репутації, ділових зв'язків фірм. Визначається різницею між оцінкою компанії на фондовій біржі і сумою чистих / нетто-активів. Якщо компанія має хорошу репутацію, гудвіл виражається позитивною величиною, при поганому іміджі фірми - негативною. Гудвіл є невідчутним основним капіталом, допомагаючи приносити додаткові дивіденди, зокрема, за рахунок можливості продавати товари за цінами вищими, ніж у конкурентів.

Отже, нематеріальні активи - це права на використання об'єктів промислової і інтелектуальної власності, а також інші майнові права.