Економічні пам’ятки Франкської держави.

Франкське королівство – умовна назва держави в Західній і Центральній Європі з 5-9 ст., яке базувалось на території Західної Римської імперії одночасно з іншими варварськими королівствами. Королівство франків було засноване королем Хільдеріком І (457-481 рр.), батьком Хлодвіга І, та у продовж трьох століть стало наймогутнішою державою у Західній Європі. У 5-6 ст. у Франкському королівстві відбувався процес розкладу землеробської родової громади на сусідську, в якій переважало індивідуальне сімейне господарство (алод) - основна виробнича ланка франкської общини.

Майнова та соціальна диференціація, яка мала місце у франків раніше, значно посилилася після завоювання та колонізації Галлії. Значну частину землі та інших багатств отримали королі, знать, дружинники. Відповідно посилювались диспропорції між колективною власністю та парцелярними (індивідуальними) господарствами. Поступово спадкові наділи збільшувалися і перетворювалися на приватну сімейну власність, яка вільно відчужувалася - продавалася, обмінювалася, заповідалася і дарувалася без дозволу громади (марки).

Марка базувалася, таким чином, на:

- приватній власності на орні землі,

- колективній власності - на угіддя,

- вільній праці її членів.

У 8-9 ст. у Королівстві франків аграрні відносини пройшли складну еволюцію, каталізатором якої стали постійні війни та посилення ролі держави в економічному житті. Оскільки війни та військова служба були надто обтяжливими для селянства і призводили до їх розорення, всенародне ополчення втратило своє значення. Основою тогочасного війська, служба в якому була престижною, стали важко-озброєні кінні воїни-лицарі.

Карл Мартелл, король Франкської держави (714-751 рр.) і дідусь Карла Великого, провів військово-аграрну реформу. Суть її полягала у наданні воїнам-лицарям довічних земельних наділів (бенефіціїв) - за умови виконання ними військової служби і васальної присяги на вірність королю-сеньйорові[110]. Частину отриманих земель власники-бенефіціари віддавали своїм васалам. Так склалося бенефіціальне (умовно-службове, тимчасове) землеволодіння, яке ґрунтувалося на васальних відносинах.

Право власності на землю зберігалося за сеньйором, який надавав її і міг відібрати у випадку відмови від служби чи зради. Водночас реформа підготувала умови для розкладу громади, обмежуючи права і обов’язки її членів: звільняла від військової служби, участі в суді, в місцевому управлінні.

Землевласники-феодали мали на землю монопольне право, яке й визначало в умовах аграрної економіки їх панівне становище. Зростання великої земельної власності, джерелом якої були не лише «пожалування», а й прямі захоплення общинних земель, відбувається швидкими темпами.

Форми землеволодіння та соціальну структуру, що існували у Франкській державі, можна віднайти у «Салічній правді» (к. 5 – п. 6 ст.), авторство якої належить франкському королю Хлодвігу І.

«Салічна правда» (з лат. lex Salica – Салічний закон) - правовий кодекс салічних франків – один з найбільш ранніх, так званих варварських кодексів (правд) подібного роду, що втратив легітимність у 10 ст. Основні положення[111]:

- описано порядок судочинства, укладання угод, перераховані злочини (наприклад, за вбивство раба) та названі санкції (як правило, це штрафи);

- встановлено регламент відчуження алодів (по чоловічій лінії);

- виділяється новий суспільний прошарок – літи (вільновідпущеники, раби);

- вводиться інститут престолонаслідування, згідно з якою престол унаслідується членами династії по низхідній безперервній чоловічій лінії (престол переходив вже не до брата, як раніше, а до сина чи онука; виключення складала відсутність прямих наслідників).

В свою чергу, католицькі церковні установи, найчастіше монастирі, передавали землю на умовах прекарію, тобто зобов’язання за користування землею виконувати певні повинності. Прекарії могли бути кількох видів, як-от:

- прекарій пожалуваний, коли селянин, що втратив свій алод, звертається до землевласника (світського чи духовного) з проханням надати йому у користування земельний наділ;

- прекарій повернений, коли селянин, який втрапив у злидні, віддає свій алод великому землевласникові та отримує його назад у вигляді вже умовного користувача;

прекарій з винагородою, коли прекаріст не лише отримував назад свій наділ, а й додаткові землі у користування.

Основною формою повинностей була феодальна рента, яка виступала у трьох основних формах:

- відробіткова (панщина), найбільш архаїчна та найменш ефективна форма, що базується па перерозподілі живої праці й передбачає високий ступінь особистої залежності селянина від власника землі;

- продуктова, що ґрунтується на перерозподілі натурального продукту;

- грошова - найпрогресивніша форма, що передбачає відносно слабку особисту залежність, базовану на перерозподілі доходу.

Особиста залежність громадян оформлювалася законодавчо. У капітуляріях (королівських указах, які були розбиті на capita - глави) Карла Великого (768--814 рр.), яких налічується біля 56, прямо вказувалося, що кожна вільна людина повинна шукати для себе покровителів і заступників.

Надзвичайно важливим документом цієї епохи, пам’яткою економічної думки Середньовіччя є «Капітулярій про вілли» (8 ст.) [112], автором якого є самий Карл Великий. Цей законодавчий акт являє собою інструкцію для начальників фіскальних округів, в руках яких знаходились королівські помістя (вілли). Основні положення:

- король зазначає, що усі його помістя мають служити винятково йому;

- з простими людьми мають добре поводитись і не доводити їх до збідніння;

- управляючим забороняється збирати оброк з селян для своїх потреб, а також робити їх своїми васалами;

- управляючі мають давати церквам 10 % від доходів королівських помість (але тільки тим церквам, що знаходяться у даному округу; очолювати ці церкви мають священики-ставленики короля);

- бенефіціарам слід наймати управляючих своїми помістями, щоб не відволікатись від державної служби;

- люди, які можуть нести оброки грошові, взамін ручних (класичним терміном відробіткової ренти у франків було 3 дні у період польових робіт), мають робити це вчасно;

- управляючі мають дивитися за тим, щоб люди не байдикували і т. ін.

Феодальні відносини у Франції, як і в інших країнах Європи досягли зрілості в 11-15 ст. В цей період панувала феодальна земельна власність трьох типів: королівська, світська, церковна.

Ієрархічна структура землеволодіння (власність верховна, сеньйоральна і васальна) обмежувала права окремого феодала на землю. Однак в період політичної роздрібненості менші володіння стали відчужуватися. Зросли значення та розміри сеньйоральної власності, перш за все за рахунок сервітутів (лісів, луків, пасовищ). Розширилися і зміцніли сеньйорі альні права. У 14-15 ст. феодальні господарства все більше втягуються у товарно-грошові відносини. Одночасно змінюється правовий та майновий статус селян, які поступово виходять з-під юрисдикції феодалів, зростає їхня земельна власність та політичні права. З’являються нові економічно-правові форми взаємовідносин між феодалами і селянами (оренда, найм), орієнтовані на ринок. З допомогою податків, інших засобів, посилює свої економічні позиції держава. Отже, господарство цього часу було замкнене, натуральне - як селянське, так і феодалів. Таке господарство не виключало певних відносин обміну, але це були лише одиничні, незначні обмінні операції, що не поширювалися за межі дрібних місцевих ринків. Такі ринки збиралися по селах, у них брали участь самі безпосередні виробники, селяни та сільські ремісники. На них рідко коли відбувалися справді ринкові операції купівлі-продажу, переважно мав місце обмін продукту па продукт.

Висновки: Феодальні відносини у Франкській держави почали формуватись на ґрунті військово-аграрної реформи короля Карла Великого, згідно з якою успадковувались професії та роди занять (син воїна ставав воїном, син селянина – селянином). Поступово общинні землі, завдяки інституту бенефіціарної земельної власності, були експропрійовані у вільних селян, внаслідок чого останні потрапили у особисту, поземельну, судово-адміністративну, військово-політичну залежність від феодалів. Літературними пам’ятками доби Середньовіччя, в яких розкриваються особливості феодальної економіки є «Салічна правда» (5-6 ст.) від короля франків Хлодвіга І та «Капітулярій про вілли» (8 ст.) від короля франків Карла Великого.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ:

Контрольні запитання:

1. Якими двома шляхами відбувався процес феодалізації в світі?

2. Які основні риси у феодального господарства?

3. Розкрийте причини та наслідки запровадження середньовічного імунітету.

4. В чому полягає сутність позаекономічного примусу в добу феодалізму?

5. Назвіть основні причини урбанізації та розвитку торгівлі в Середньовіччі.

6. Які основні положення стосовно економічної організації ранньофеодальної економіки містяться у «Салічній правді» та «Капітулярії про вілли»?

7. Розкрийте роль християнізації у розвитку економіки та економічної думки в європейських країнах.

Тестові завдання:

1. Яка риса, з перерахованих не притаманна феодальній економіці?

1) грошова рента,

2) імунітет,

3) натуральне господарство,

4) фабрика.

2. Перехід до якої форми феодальної ренти сприяв розвитку відносної незалежності селян та збільшенню додаткового продукту:

1) натуральної,

2) грошової,

3) відробіткової,

4) земельної.

3. Яку назву має процес феодалізації, в основі якого лежить трансформація рабовласницького ладу у феодальний, завдяки розвитку системи колонату?

1) романізація,

2) германізація,

3) варваризація,

4) ісламізація.

4. Яку назву має процес феодалізації, в основі якого лежить трансформація первіснообщинного ладу у феодальний, завдяки насильницькій анексії племінних земель?

1) романізація,

2) германізація,

3) християнізація,

4) ісламізація.

5. В який часовий період відбувалась концентрація землі у вищих станах суспільства, формування васалітету, розвиток міст?

1) раннє Середньовіччя,

2) зріле Середньовіччя,

3) пізнє Середньовіччя,

4) жодна з відповідей не підходить.

6. В який часовий період панувала доменіальна система господарювання та феодальна ієрархія?

1) раннє Середньовіччя,

2) зріле Середньовіччя,

3) пізнє Середньовіччя,

4) жодна з відповідей не підходить.

7. За допомогою якого підходу відбувалась феодалізація в слов’янських країнах?

1) романізація,

2) германізація,

3) християнізація,

4) ісламізація.

8. За допомогою якого підходу відбувалась феодалізація в країнах Західної Європи?

1) романізація,

2) германізація,

3) християнізація,

4) синтез романізації та германізації.

9. В який часовий період відбувся розпад доменіальної системи господарювання, звільнення селян та зародження ринкових відносин?

1) раннє Середньовіччя,

2) зріле Середньовіччя,

3) пізнє Середньовіччя,

4) жодна з відповідей не підходить.

10. Який ресурс складав основне джерело накопичення багатства в добу Середньовіччя?

1) земля,

2) праця,

3) капітал,

4) підприємницька здібність.

11. Залежність вищого феодала від феодала нижчого рангу називається:

1) алод,

2) бенефіцій,

3) васалітет,

4) феод.

12. Як називається середньовічний документ, в якому закріплюються різного роду привілеї феодала?

1) марка,

2) бенефіцій,

3) васалітет,

4) імунітет.

13. Як називається процес переведення залежних селян на грошову форму ренти?

1) феодалізація ренти,

2) комутація ренти,

3) варваризація ренти,

4) жодна з відповідей не підходить.

14. Яка риса з перерахованих не відповідає традиційній (аграрно-ремісничій) економіці?

1) ручна праця та низький рівень продуктивності праці,

2) станово-спадковий поділ праці,

3) примітивні знаряддя праці,

4) ринкове господарство.

15. За якого виду ренти позаекономічний примус приймав найбільш жорсткі форми?

1) натуральна,

2) відробіткова,

3) грошова,

4) земельна рента.

16. Як у Франкському королівстві називались вільні селяни, що потрапили у поземельну залежність від феодала, втративши свої землі та сплачували феодальну ренту?

1) серви,

2) колони,

3) літи,

4) бенефіціари.

17. Як у Франкському королівстві називались нащадки рабів, що потрапили у особисту спадкову залежність до феодала?

1) серви,

2) колони,

3) літи,

4) бенефіціари.

18. Як у Франкському королівстві називались вільні люди, що уклали прекарну угоду із феодалом та поступили під його опіку (патронат)?

1) серви,

2) колони,

3) літи,

4) бенефіціари.

19. Як у Франкському королівстві називалась форма приватної власності на землю, якою селянин міг вільно розпоряджатись?

1) марка,

2) алод,

3) бенефіцій,

4) феод.

20. Як у Франкському королівстві називалась форма тимчасової (службової) власності на землю?

1) марка,

2) алод,

3) бенефіцій,

4) феод.

21. Як у Франкському королівстві називалась форма спадкової земельної власності, що була основою для вилучення феодальної ренти?

1) марка,

2) алод,

3) бенефіцій,

4) феод.

22. Яку назву має форма ренти, при якій залежна людина повинна передавати частину виробленого додаткового продукту на користь феодала?

1) натуральна,

2) відробіткова,

3) грошова,

4) відсоткова.

23. На яких умовах функціонували середньовічні цехи (виділіть зайвий пункт)?

1) захист від феодальних нападів (військова одиниця),

2) концентрація професійних навичок,

3) цеховий примус,

4) автоматизація і конвеєризація виробництва.

24. Який продукт не входив до асортименту Левантійської торгівлі?

1) чай,

2) риба,

3) шовк,

4) перець.

25. Який продукт не входив до асортименту Ганзейської торгівлі?

1) деревина,

2) риба,

3) хутро,

4) слонова кістка.

26. З яким предметом пов’язана історична назва банку?

1) валюта

2) стілець, стіл

3) посуд,

4) взуття.

27. Хто з франкських королівських осіб запровадив військово-аграрну реформу, згідно з якою землі давалися у службове користування лише тим феодалам, які вступили у військові загони короля?

1) Хлодвіг І,

2) Карл Мартелл,

3) Карл Великий,

4) Людовік І.

28. Хто з франкських королівських осіб є автором «Салічної правди»?

1) Хлодвіг І,

2) Карл Мартелл,

3) Карл Великий,

4) Людовік І.

29. Хто з франкських королівських осіб є автором «Капітулярію про вілли»?

1) Хлодвіг І,

2) Карл Мартелл,

3) Карл Великий,

4) Людовік І.

30. Яку назву має середньовічний нормативно-правовий документ, в якому містяться службові обов’язки франкських королівських управителів?

1) «Салічна правда»,

2) «Капітулярій про вілли»,

3) «Повість минулих літ»,

4) «Трактат про походження, сутність та обіг грошей».

Завдання на ерудицію:

1. Яка європейська держава являє собою яскравий приклад феодалізації на основі синтезу двох підходів (романізації, германізації)?

2. Назвіть причину походження феодальної ієрархії?

3. В якому порядку відбулась трансформація власності на землю у Франкському королівстві: бенефіцій, феод, марка, алод, громадська власність?

4. У якому столітті відбулась криза відробіткової ренти (причини та наслідки)?

5. Коли і де відбулась перша комунальна революція (причини та наслідки)?

6. За якою основною причиною технічні винаходи в середні віки заборонялись?

7. Які права отримували міські жителі згідно із Магдебурзьким правом?

8. Назвіть найбільш відомий водний (морський, річковий) торгівельний шлях у часи Середньовіччя.

9. Назвіть найбільш відомий сухопутний торгівельний шлях у часи Середньовіччя.

10. Коли і де утворився прототип фондової біржі?