Основні показники спеціалізації

Основні:

- коефіцієнт спеціалізації ¾ відношення вартості основної (профілюючої) продукції до загального обсягу продукції підприємства;

- коефіцієнт закріплення операцій ¾ відношення числа всіх різних технологічних операцій, виконуваних в облікову одиницю часу (місяця), до числа робочих місць.

Додаткові:

- питома вага автоматичного спеціального і спеціалізованого устаткування в загальному його парку;

- питома вага прогресивних техпроцесів;

- питома вага стандартних, нормалізованих і уніфікованих вузлів і деталей у виробах;

- питома вага трудомісткості потокових методів організації виробництва в загальній трудомісткості;

- серійність виготовленої продукції.

ПЕРЕВАГИ при переході на спеціалізоване виробництво:

- використання високопродуктивного устаткування;

- застосування прогресивних методів обробки;

- підвищення масовості і потоковості виробництва;

- підвищення рівня завантаження устаткування;

- механізація допоміжних, транспортно-складських робіт;

- поліпшення організаційної структури керування;

- удосконалювання системи нормування праці і матеріалів;

- оснащеність спецоснащенням;

- підвищення рівня механізації виробничого процесу;

- удосконалювання технічного рівня продукції;

- підвищення рівня спеціалізації робочих місць;

- підвищення рівня уніфікації і стандартизації виробництва;

- спрощення системи планування.

КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ:

- ріст обсягів виробництва;

- підвищення продуктивності праці;

- підвищення якості продукції;

- зниження матеріалоємності;

- підвищення фондовіддачі;

- зниження собівартості і ріст рентабельності;

- зменшення питомих кап. вкладень;

- скорочення чисельності управлінського й обслуговуючого персоналу;

- ріст транспортних витрат (недолік!).

 

УМОВНО-РІЧНУ (ПОРІВНЯЛЬНУ) ЕКОНОМІЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ Е_г спеціалізації визначають за формулою приведених витрат з урахуванням зміни собівартості і транспортних витрат:

 

Е_г = {(C₁ + T_р1) ¾ (З₂ + Т_р2)} * А₂,

де С₁ і С₂ - повна собівартість одиниці продукції до і після проведення спеціалізації;

Т_р1 і Т_р2 - транспортні витрати по доставці готової продукції до і після проведення спеціалізації;

А₂ ¾ річний обсяг випуску продукції (за планом) після проведення спеціалізації.

РІЧНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ від спеціалізації визначається за формулою

 

Е_ге = [(З₁ +Тр₁ +Е_нК₁) ¾ [(З₂ +Тр₂ +Е_нК₂)] * А₂’,

 

де Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності кап. вкладень;

К₁ і К₂ ¾ питомі капитальні вкладення до і після проведення спеціалізації;

А₂’ ¾ річний обсяг випуску продукції (фактичний) після проведення спеціалізації.

ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ¾ це виражена в грошових чи натуральних показниках економія живої й упредметненої праці (у даному випадку від проведення спеціалізації виробництва).

ОКУПНІСТЬ КАПИТАЛОВКЛАДЕНЬ на проведення спеціалізації Т:

 

Т = (К ¾ Ф) / Е_г.е,

 

де К - обсяг капиталовкладень на здійснення спеціалізації;

Ф ¾ вартість ОВФ, що вивільняються в результаті спеціалізації.

Кооперування

Кооперування - виробничі зв'язки підприємств по спільному виробництву кінцевої продукції

Кооперування - випливає зі спеціалізації галузей і підприємств на виготовлення окремих заготівель, деталей і агрегатів для машин, устаткування, інших виробів.

Процеси кооперування - це постачання комплектуючих напівфабрикатів і виконання робіт для потреб визначеного виробництва; зв'язок постачальника з визначеними покупцями даного виду продукції; робота постачальників на визначених споживачів, що виготовляють готову продукцію чи продовжують формувати напівфабрикат.

ВИДИ І ФОРМИ ВИРОБНИЧОГО КООПЕРУВАННЯ:

- за галузевою ознакою: міжгалузеве і внутрішньогалузеве;

- за територіальною ознакою: внутрірайонне, міжрайонне, міждержавне;

- за виробничою базою: потужності неспеціалізованих виробництв;

- потужності спеціалізованих виробництв;

- за предметом кооперування: подетальне, технологічне, агрегатне, функціональне (виконання визначеного виду послуг);

- за участю підприємства в системі кооперування: на сторону, двостороннє, з боку.