Поняття про психологію як науку, її об’єкт і предмет, місце в системі наук, методи, категорії, галузі психології, принципи і структура сучасної психології.

ПСИХОЛОГІЯ (від грец. Psyche душа, logos вчення) – наука про закономірності функціонування і розвитку психіки, заснована на представленості в самоспостереженні особливих переживань, не віднесених до зовнішнього світу. З 2-ї половини ХIХ століття відбулося відділення психології від філософії, що стало можливим у силу розвитку об’єктивних експериментальних методів, що прийшли на зміну інтроспекції, і формування особливого предмета психології людини, основними ознаками якого стали діяльнісна активність і привласнення суспільно історичного досвіду. [1]

Предмет психології – це психіка як вища форма взаємозв’язку живих істот з предметним світом, виражена в їх здатності реалізовувати свої спонукання і діяти на основі інформації про нього.

Об’єкт психології – це закономірності психіки як особливої ​​форми життєдіяльності людини і поведінки тварин. Ця форма життєдіяльності у зв’язку з її багатоплановістю може вивчатися в найрізноманітніших аспектах, які досліджуються різними галузями психологічної науки. [2]

Місце психології в системі наук. Згідно Кедрову, класифікація наук має нелінійний характер. Кедров виділяє три групи наукових дисциплін: природні, соціальні і філософські. Схематично це можна представити у вигляді трикутника, вершини якого відповідають природним (верхня), соціальним (ліва) і філософським (права) дисциплінам. Психологія має тісні зв’язки з усіма трьома групами наук, тому розташовується всередині трикутника, так як людське мислення (один з істотних розділів психології) вивчається не тільки психологією, а й філософією і логікою.

Психологія, таким чином, має зв’язки з усіма науковими дисциплінами, але найбільш тісні з філософією.

Ломов зазначає, що взаємодія психології з іншими науками здійснюється через галузі психологічної науки: з громадськими науками через соціальну психологію, з природними - через психофізику, психофізіологію, порівняльну психологію, з медичними науками - через медичну психологію, патопсихологія, нейропсихологію тощо, з педагогічними - через психологію розвитку, педагогічну психологію тощо, з технічними - через інженерну психологію, і так далі. Важливим фактором диференціації психології є саме відносини з іншими науками.

Від того, яке місце відводиться психології в системі наук, багато в чому залежить розуміння можливостей використання психологічних даних в інших науках.

Найважливіша функція психології в загальній системі наукового знання полягає в тому, що вона, синтезуючи в певному відношенні досягнення ряду інших областей наукового знання є, за висловом Б.Ф. Ломова, інтегратором всіх (у всякому разі, більшості) наукових дисциплін, об’єктом дослідження є людина. Відомий вітчизняний психолог Б.Г.Ананьєв найбільш повно розробив це питання, показавши, що психологія покликана інтегрувати дані про людину на рівні конкретно-наукового знання.

Перетворенню психології в самостійну науку сприяв її союз з усім природознавством, початок якому було покладено в другій половині XIX століття. До цього ж періоду відноситься і впровадження в психологію експериментального методу (Г.Фехтнер). Як вже зазначалося вище, природничу теорію психологічних знань склала рефлекторна теорія (І.М.Сєченов, І.П.Павлов, а також роботи найбільших радянських фізіологів: Л.А.Орбелі, П.К.Анохіна, К.М.Бикова, Н.І.Красногорського, А.А.Ухтомського, Н.А.Бернштейна, І.С.Беріташвілі). Величезний вплив на розробку основних проблем сучасної психології зробили еволюційні ідеї Ч.Дарвіна. Вони дозволили виявити роль психіки в пристосуванні живих істот до умов середовища, зрозуміти походження вищих форм психічної діяльності з нижчих.

Вирішальне значення для психології має її зв’язок з суспільними науками. Дослідження процесів і явищ, що вивчаються історією, економікою, етнографією, соціологією, мистецтвознавством, юридичної й іншими суспільними науками, приводить до постановки проблем по суті психологічних. Нерідко соціальні процеси і явища не можуть бути досить повно розкриті без залучення знань про механізми індивідуальної та групової поведінки людей, закономірності формування стереотипів поведінки, звичок, соціальних установок і орієнтації, без вивчення настроїв, почуттів, психологічного клімату, без дослідження психологічних властивостей і особливостей особистості, її здібностей, мотивів, характеру, міжособистісних відносин тощо.

Сказане вище робить ясним, яке величезне значення для психології має її зв’язок з суспільними науками. Якщо вирішальну роль у формуванні поводження тварини грають біологічні умови існування, то таку ж роль у формуванні поведінки людини грають умови суспільної історії. Сучасна психологічна наука, що вивчає, насамперед, специфічно людські форми психічної діяльності, не може зробити жодного кроку без урахування даних, отриманих від суспільних наук - історичного матеріалізму, узагальнюючого основні закони розвитку суспільства. Тільки ретельний облік суспільних умов, що формують психічну діяльність людини, дозволяє психології знайти міцну наукову основу.

Особливого місця в розгляді даного питання заслуговує зв’язок психології з педагогікою. Зрозуміло, цей зв’язок існувала завжди. Ще К.Д.Ушинський говорив: «Щоб всебічно виховати людину, його треба всебічно вивчити». Тут особливо наочно проглядається практичне значення психології. У тому випадку, якщо педагогіка не спирається на знання про природу психологічних явищ, вона перетворюється на простий набір педагогічних порад і рецептів і перестає бути справжньою наукою, здатної надати ефективну та дієву допомогу сучасному керівникові будь-якого рівня і рангу. [3]

Методи психології. Кількість методів психології досить широкий, але ми зупинимося на 4-х: спостереженні, експерименті, психодіагностиці та клінічному випадку.

Під спостереженням розуміють те, що дослідник просто спостерігає, не змінюючи хід ситуації. Відрізняється безліччю різновидів: відкрите чи приховане, включене або невключене, лабораторне чи природне і так далі.

Експеримент. У цьому випадку дослідник втручається в ситуацію. Він може створити певні умови для експерименту або оточити випробуваного спеціальною апаратурою (лабораторний). А може включати випробуваного в діяльність непомітно для нього самого (природній).

Психодіагностика як метод включає в себе використання тестування, анкетування, опитування.

Клінічний випадок передбачає створення для випробуваного екстремальних умов з метою перевірки його поведінки та мислення.

Кожна наука має свій комплекс, набір категорій, свій категоріальний апарат має і психологічна наука. Він включає в себе наступні чотири блоки основних понять:

психічні процеси – це поняття означає, що сучасна психологія розглядає психічні явища не як щось споконвічно дане в готовому вигляді, а як щось що формується, розвивається, як динамічний процес, який породжує певні результати у вигляді образів, почуттів, думок тощо;

психічні стани – бадьорості або пригніченості, працездатності або втоми, спокою або дратівливості тощо;

психічні властивості особистості – це загальна спрямованість на ті чи інші життєві цілі, темперамент, характер, здібності. властиві людині протягом тривалого періоду його життя, наприклад працьовитість, товариськість тощо;

психічні новоутворення – придбані протягом життя знання, уміння і навички, які є результатом активності індивіда.

Звичайно, зазначені психічні феномени існують не окремо, не ізольовано. Вони тісно взаємопов'язані і впливають один на одного. [4]

 Розвиток психології спричиняє появу нових проблем, що вимагають пошуку нових підходів до їх вирішення, створення нового понятійного апарату і розроблення нових методів дослідження. Нагромадження знань є підставою для перетворення цих проблем на предмет аналізу окремих наукових дисциплін – психологія диференціюється. Водночас спостерігається і процес інтеграції наук, коли психологи починають вивчати проблеми, що виникають на межі з іншими науками. При цьому також конституюються нові наукові дисципліни, наприклад психолінгвістика, психофармакологія, психогігієна та ін.

Сучасна психологія є розгалуженою системою наукових дисциплін, які перебувають на різних сходинках формування і пов'язані з різними галузями практики. Деякі з них мають давні традиції, чітко сформульований предмет, проблематику і методи дослідження. Інші тільки починають розвиватися. Є дисципліни, які поки майже не розробляються, але найближчим часом обов’язково стануть об'єктами досліджень.

 За даними американської психологічної асоціації, нині налічується більше сотні різних галузей психології. Єдиного підходу до їх класифікації не існує. Не віддаючи переваги жодній із систем класифікації (кожна має певні недоліки), можна, однак, виокремити найважливіші психологічні галузі. [5]

Розвиток психіки, подразливість та чутливість, особливості розвитку людської психіки, психічні процеси, психічні стани, психічні властивості

Психіка – це здатність мозку відображати об’єктивно і незалежно від свідомості людини існуючу дійсність, яка забезпечує доцільність поведінки та діяльності людини.

Основні якості психіки:

1.Основна особливість психічного відображення - це таке відображення, при якому кожен зовнішній вплив (тобто вплив об’єктивної дійсності) завжди переломлюється через той внутрішній стан, який має в дану мить конкретна жива істота.

2.Особливістю, визначаючою якісну своєрідність психіки, є те, що вона являє собою функцію, тобто дії мозку.

3.Психіка – це таке відображення, яке має безперервний випереджальний характер. Його безперервність забезпечується процесом орієнтації, тобто постійним припливом нервових імпульсів, які отримують аналізатори зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

4.Психіка являє собою активне відображення. Це такий засіб відповіді на зовнішній вплив, який визначається власною активністю людини.

5.Психіка людини являє собою реакцію не лише на конкретні зовнішні подразники – сигнали, але й на сигнали цих сигналів – слова.

Поведінка як притаманна організмам пристосувальна діяльність має вигляд біологічно доцільних реакцій, інстинктивної поведінки, научіння, інтелектуальної поведінки.