Торгівля через організовані товарні ринки

 

Міжнародні товарні біржі – це постійно діючі оптові ринки, на яких відбуваються угоди купівлі-продажу, по-перше, на масові сировинні і продовольчі якісно однорідні та взаємозамінні товари (товари в матеріально-речовинній формі) і, по-друге, на «невловимі» товари (фінансові інструменти чи контракти фінансового типу).

У розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, нараховується близько 50 міжнародних товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трлн. дол., що становить близько 25% їх валового національного продукту. На них реалізується продукція майже 160 найменувань. У міжнародному біржовому обороті товари в матеріально-речовинній формі представлені двома групами, що займають у ньому приблизно однакову частку: І група –сільськогосподарські і лісові товари та II група – промислова сировина і напівфабрикати.

Структура біржових товарів І і II груп (у відсотках до загального біржового товарообігу відповідної групи характеризується такими даними:

I група: олійні товари (маслонасіння і продукти їх переробки) – 38%; зернові товари – 22%; продукція тваринництва – 18%; продовольчі товари і текстиль – 20%; лісові товари – 1%; натуральний каучук – 1%;

II група: паливні товари – 50%; дорогоцінні метали – 30%; кольорові метали –20%.

Основну частину міжнародного біржового обороту становлять ф'ючерсні угоди («невловимі» товари), за якими не передбачається постачання реального товару. Обсяг біржового обороту за цими угодами –1,5 трлн. дол. на рік (60 – 70% світового обороту). У світі нараховується, 50 ф'ючерсних ринків за сільськогосподарськими товарами і 40 – за промисловою сировиною і напівфабрикатами.

Біржова торгівля характеризується такими особливостями:

– товар на біржі зазвичай відсутній;

– товар не повинен швидко псуватися і має бути представлений масово;

– на біржі продається й купується не визначена партія товару, а біржові контракти, що містять встановлену біржею кількість товару визначеного сорту, типу, марки, терміну постачання;

– угоди укладаються на підставі типових біржових контрактів;

– покупець одержує не товар, а варрант (складське свідоцтво), що засвідчує здачу товару продавцем на біржовий склад. Варрант підтверджує право власності на товар і, пред'явивши його, покупець може одержати товар з біржового складу;

– товар повинен бути придатний для стандартизації, тобто для створення класифікаційного стандарту, на підставі якого укладаються угоди без наявності товару;

– торгівля фінансовими інструментами перетворює біржу у сферу застосування капіталу, тобто у фінансовий інститут;

– торги проводяться на постійній і регулярній основі;

– біржа виступає посередником, і тому відсутнє право укладати контракт від свого імені;

– на основі біржових котирувань встановлюються ціни в позабіржовій торгівлі;

– відсутній прямий вплив держави на процес торгів.

Основними цілями діяльності міжнародних товарних бірж є: досягнення високої концентрації попиту та пропозиції в одному місці, що дозволяє визначити реальну збалансованість товарних ринків, направити ресурси на забезпечення суспільства необхідними товарами, обмежити випуск товарів, пропозиція яких перевищує попит; регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів; здійснення кваліфікованого посередництва між покупцями і продавцями; формування світових ринкових цін; встановлення стандартів на біржові товари; розробка типових контрактів; фіксація торговельних порядків; з'єднання продавців та покупців; створення умов для боротьби з монополістичними тенденціями шляхом залучення до біржової торгівлі великої кількості продавців та покупців; забезпечення в процесі торгів гласності і конкуренції; створення передумов для мінімізації комерційного та фінансового ризиків; надання учасникам біржового і позабіржового ринку інформації про стан попиту та пропозиції на товар, ціни, рівні конкуренції.

Існує декілька напрямів сучасного розвитку біржової торгівлі.

1.  Перехід на електронну біржову торгівлю. Завдяки електронній системі укладення угод можна торгувати на тій чи іншій біржі з будь-якого куточка земної кулі. Електронна торгівля дає можливість проводити торговельні операції в будь-який час доби; забезпечує максимальний доступ брокерів на ринки, більш низькі операційні витрати, конфіденційність. З розвитком Інтернету це стає ще простіше. На американських біржах третина всього обороту припадає на угоди через Інтернет.

2.  Розвиток міжбанківських зв'язків, перехід бірж на передові технології ведення біржової торгівлі створюють передумови для їх злиття і функціонування за уніфікованими правилами. Так, у 1997 р. Була створена нова біржа - Торговельна палата Нью-Йорка - на базі об'єднання трьох Нью-Йоркських бірж: біржі кави, какао і цукру, біржі бавовни та біржі цитрусових.

3. Зміни співвідношення між угодами на реальний товар та ф'ючерсними угодами на користь останніх. Зростання обсягу ф'ючерсних операцій зумовлене прагненням продавців і покупців застрахуватися від можливих коливань цін шляхом хеджування при укладанні угод на реальний товар.

4. Збільшення спекулятивних угод на ф'ючерсних біржах, на які припадає понад 95% усіх біржових угод. Це створило сприятливі умови для відмивання незаконно отриманих доходів.

5.  Розвиток опціонної торгівлі, що безпосередньо пов'язаний з ф'ючерсною торгівлею. Із загального сумарного обороту світового ф'ючерсного ринку близько 1/3 припадає на опціони.

6. Підвищення ролі міжнародних товарних бірж у встановленні й регулюванні цін на світових товарних ринках. На базі біржових котирувань провідних фірм здійснюється торгівля зерновими, кавою, какао-бобами, натуральним каучуком.

У світі функціонує велика кількість різноманітних товарних бірж, котрі можна класифікувати за тими чи іншими ознаками.

За роллю у світовій торгівлібіржі поділяються на міжнародні та національні. Відмінними рисами діяльності міжнародних товарних бірж є те, що вони: обслуговують конкретні товарні ринки; біржові операції на них здійснюють представники різних країн; забезпечують вільний переказ прибутків, які одержані внаслідок біржових операцій; проводять арбітражні операції, тобто спекулятивні угоди з метою одержання прибутку на різниці цін на біржах різних країн. Міжнародний характер бірж забезпечується відповідними валютними, торговельними і податковими режимами країн, де вони знаходяться. До міжнародних, наприклад, відносяться всі біржі, розташовані в Чикаго і Нью-Йорку, Лондонська біржа металів, Лондонська ф'ючерсна й опціонна біржа. Міжнародними вважаються також біржі, що обслуговують регіональні ринки. Діапазон їх дії охоплює територію двох чи більше територіально пов'язаних країн (Лондонська, Паризька, Сіднейська та інші біржі).

Національні біржі проводять операції купівлі-продажу товарів у межах однієї країни.

За номенклатурою реалізованих товаріврозрізняють універ­сальні і спеціалізовані біржі.

На універсальних біржах угоди укладають за широким асорти­ментом різноманітних товарів.

Спеціалізовані біржі бувають широкого профілю, де предметом угод є однотипні групи товарів і вузькоспеціалізовані, де предметом торгів виступає один вид товару (наприклад, біржі цукру, каучуку, вовни, зернобобових).

За ступенем відкритості розрізняють відкриті біржі (у біржових операціях беруть участь як члени біржі, так і відвідувачі торгів) та закриті біржі (у біржових операціях беруть участь тільки члени біржі).

За ознакою організаційно-правових форм діяльності товарні біржі створюються у вигляді акціонерних товариств відкритого типу, закритого типу, товариств із колективною відповідальністю та ін.

Міжнародні тендери (торги) – це метод укладання договорів закупівлі-продажу чи підряду, за яким покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) на товар (із заздалегідь визначеними характеристиками) і після порівняння отриманих пропо­зицій підписує контракт із продавцем (постачальником), що запропону­вав товар на найбільш вигідних для покупця (замовника) умовах.

Торги дають змогу зосередити в одному місці велику кількість постачальників, підрядників, забезпечуючи максимальну конкуренцію. Це найбільш розповсюджений спосіб укладання угод на постачання машин і устаткування, виконання наукових, проектних та пошукових робіт, будівництво об'єктів «під ключ», надання державних кредитів тощо.

Як метод закупівель тендери найчастіше використовуються країнами, що розвиваються. На їх частку припадає 20 – 40% усіх імпортованих товарів, завезених державними організаціями, і близько 80% загальної кількості проведених у світі торгів на машини й устаткування. Це пов'язано з тим, що в більшості країн, які розвиваються, немає досвіду укладання великих міжнародних контрак­тів; чинне законодавство зобов'язує імпортерів закуповувати устаткуван­ня, вартість якого перевищує визначену суму, тільки через торги; відсутні необхідні технічні знання і кваліфікація для самостійного вирішення техніко-технологічних проблем.

Міжнародні торги організовуються переважно державними організаціями – (міністерствами, закупівельними організаціями), муніци­пальними органами, іноді великими приватними фірмами, що забезпечує їм визначені вигоди: немає необхідності створювати власний зовнішньоторговельний апарат, займатися регулярною комерційною і маркетинговою діяльністю; мають можливість залучати до торгів великі фінансові фірми, оскільки за право участі в торгах необхідно вносити застави в сумі 1 – 3% від вартості передбачуваної угоди.

Міжнародні торги можна класифікувати на види залежно від тієї чи іншої ознаки.

Залежно від способу проведення розрізняють відкриті і закриті торги.

До участі у відкритих тендерах залучаються всі бажаючі національні й іноземні фірми та організації. Предметом торгів є стандартне й універсальне устаткування, невеликі за обсягом підрядні роботи.

На закриті тендери запрошується обмежений, попередньо погод­жений склад великих фірм та організацій, що мають великий досвід і технічно добре оснащені (зазвичай 5–7 фірм). Предметом торгів є унікальне, складне, спеціальне устаткування, комплектні підприємства, складні підрядні роботи, які потребують високої кваліфікації.

Залежно від ступеня відкритості інформації про пропозиції торгів, що надійшли від учасників, і оголошення умов, запропонованих переможцем, розрізняють гласні та негласні торги,

При проведенні гласних торгів у день їх закриття голова тендерного комітету розкриває пакети з пропозиціями фірм і повідомляє запропоновані учасниками ціни. Рішення тендерного комітету, інформа­ція про обсяг замовлення і загальну суму контракту публікуються в пресі. Гласні торги характерні для відкритих тендерів.

При негласних торгах тендерні комітети не роблять публічного розкриття пропозицій, не повідомляють ні складу учасників, ні запропоно­ваних ними умов. Відомості про умови укладення угоди не публікуються. Негласні торги характерні для закритих тендерів.

Залежно від юридичного статусу учасників розрізняють:

торги за участю тільки юридичних осіб, коли предметом торгів є нескладне, стандартне устаткування, виготовлене декількома фірмами в різних країнах, коли умови тендера, обсяги постачань і терміни контракту недостатньо привабливі;

торги за участю консорціумів, коли мова йде про великі замовлення, що змушує фірми поєднуватися в тимчасові союзи. Комплекс передбачуваних угодою постачань і робіт розподіляється між членами консорціуму на основі критеріїв: досягнення більш високого рівня технічного розвитку; досягнення найбільш низьких витрат при виробництві тих чи інших видів товарів або при виконанні робіт;

змішані торги, тобто за участю юридичних осіб і консорціумів.

Щодо предмета торгів розрізняють тендери:   

на постачання товарів;

 на виконання підрядних робіт;

комбіновані - вони включають як постачання необхідних товарів, так і виконання робіт.

За фінансовими умовами торги проводяться:

з пропозицією ціни (фірми-учасниці самі пропонують ціни);

зі знижкою (ціна фіксується в тендерній документації, а учасники намагаються її знизити);

на кредитній основі (використовується кредит експортера, між­народної організації, уряду);

на компенсаційній основі (розрахунки за поставлений товар чи виконані роботи здійснюються на основі схем зустрічної торгівлі, у вигляді компенсацій).

Міжнародні товарні аукціони – це спеціально організовані торги, що періодично діють у визначених місцях. На них шляхом проведення публічних торгів у заздалегідь обумовлений час і в спеціально призначеному місці здійснюється продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, що переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

Відмітними рисами аукціонної торгівлі є:

– продаж масових і одиничних товарів із суворо визначеними індивідуальними властивостями, які не піддаються стандартизації;

– торгівля ведеться тільки наявним товаром;

– обов'язковий попередній огляд аукціонних товарів;

– добровільна форма торгівлі, що має публічний характер, тобто всі зацікавлені експортери й імпортери мають право брати участь у торговельних операціях.

Аукціони дають можливість створити відкриту конкуренцію, визначити ціну товару, швидко його реалізувати за вигідною для покупця ціною; дають змогу покупцеві самостійно перевірити якість товару; гарантують постачання товару, що вже знаходиться на складі аукціону.

На міжнародному ринку аукціон є найважливішою формою реалізації таких товарів, як хутро, з продажу якого впродовж року проводиться понад 150 аукціонів (через міжнародні аукціони США і Канади реалізується понад 70% усього проданого цими країнами хутра, у Данії – 90%, у Швеції і Норвегії – близько 95%), чай (близько 70% продаваного у світі реалізується через аукціони), немита вовна (90 – 95% вовни, експортованої Австралією і Новою Зеландією), тютюн, предмети живопису, прикладного мистецтва, скульптури (близько 90% усіх продажів), тропічні породи лісу, худоба та ін.

Міжнародні аукціони класифікуються за такими ознаками.

За часом проведення аукціони поділяються на регулярні і нерегулярні.

Регулярні аукціони проводяться спеціальними аукціонними фірмами в тому самому місці у визначений час (один чи кілька разів на рік).

  Нерегулярні аукціони проводяться, коли виникає необхідність продажу товару.

За формою організації торгівлі розрізняють відкриті та закриті аукціони. Аукціони відкритої форми організовуються, як правило, акціонерним товариством, що монополізує торгівлю визначеним видом товару і диктує на нього закупівельні ціни. Покупці є безпосередніми учасниками аукціону. Аукціони закритої форми організовуються спеціалізованими брокерськими фірмами, що займаються перепродажем товарів. Покупці і продавці безпосередньо не беруть у них участі.

За джерелом одержання прибутку аукціони бувають трьох типів.

Перший тип – аукціони, що одержують прибуток за рахунок різниці між ціною перепродажу (оптовим покупцем чи безпосереднім споживачем) і закупівельною ціною.

Другий тип – аукціони, що здійснюють перепродаж товарів незалежних виробників на умовах комісії. Розмір комісійних залежить від суми угоди і типу товару. Так, на американському аукціоні «СОТБІС» склалася така практика виплати комісійних: якщо сума угоди на коштовності коливається в межах 120 тис. дол. – 1,2 млн. швейцарських франків, то аукціон одержує 6% від суми угоди плюс компенсацію витрат, а якщо більше, ніж 20 млн. дол., то 2% від суми угоди і компенсацію половини витрат. При продажу товарів живопису та раритетних меблів комісійні становлять 12%.

Третій тип – змішана модель діяльності аукціону, за якою фірма виконує одночасно операції з перепродажем і комісійні операції.

За ознакою функціональної спрямованості аукціони можуть бути торговими і торгово-виробничими. Аукціони, що є торговими фірмами, мають у своєму розпорядженні відповідні приміщення, устаткування, кваліфікований персонал. Аукціони, які є торгово-виробничими фірмами, мають також власне виробництво, що дозволяє завершити процес підготовки товару до продажу. Наприклад, виготовлення скуплених у заготівельників хутрових шкурок.

За характером діяльності аукціони поділяються на спеціалізовані, брокерсько-комісійні, аукціонні фірми, що належать кооперативам, союзам товаровиробників.

Спеціалізовані фірми організовують аукціони та продаж на них аукціонних товарів як за свій рахунок, так і на умовах комісії. Ці фірми беруть на себе виконання всіх функцій щодо підготовки й проведення аукціонів.

Брокерсько-комісійні фірми організовують аукціони і продаж на них товарів на комісійних засадах за дорученням своїх клієнтів. Фірма виступає одночасно представником продавця та покупця й одержує від тих і інших винагороди. Продавець та покупець не знають один одного, їм відомий тільки брокер.

Аукціонні фірми, що належать кооперативам або спілками товаровиробників, поширені в Скандинавських країнах, у кожній з яких є по одній фірмі, що займає монопольне положення в аукціонній торгівлі, наприклад, торгівля хутром своєї країни.

У сучасній міжнародній торгівлі роль аукціонів знизилася. Це пов'язано з динамічним розвитком прямих зв'язків між експортерами й імпортерами, розширенням постачань товарів гарантованої якості, збільшенням обсягів продажів товарів на основі окремих договорів, зниженням ефективності експорту через значні додаткові витрати, пов'язані з розвантаженням, збереженням і відправленням товару.

Міжнародні ярмарки і виставки у світовій практиці виступають інструментом, яким користуються майже всі компанії, задіяні в міжнародній діяльності, або ті, що планують вийти на світовий ринок.

Ярмарок – це періодично діючий ринок, що дає змогу його учасникам виставити зразки свого виробництва, продемонструвати нові досягнення й технічні вдосконалення з метою укладання прямих торговельних угод.

На міжнародних ярмарках товари продаються тільки проміжним ланкам (промисловість, оптова і роздрібна мережа).

Виставка – це публічна демонстрація досягнень у визначеній галузі економіки, техніки, науки, культури, призначених для задоволення потреб людини.

Міжнародні виставки – найбільш ефективний інструмент вивчення кон'юнктури, пошуку потенційного споживача, встановлення ділових контактів, коопераційних зв'язків, налагодження ділового співробіт­ництва, підбору потенційних інвесторів та ін. Цьому сприяє безпосереднє спілкування фахівців між собою, а також організований на виставках наочний показ за допомогою комп'ютерної техніки та відео можливостей продукції.

З метою розвитку товарообігу на більшості виставок дозволяється укладати комерційні угоди щодо виставлених зразків, але продаж, на відміну від ярмарків, здійснюється кінцевим споживачам. Переваги міжнародних виставок і ярмарків:

для покупця: зосередження великої кількості зразків товарів, вироблених у різних країнах; існує можливість упродовж короткого часу ознайомитися з наявною на ринку пропозицією, одержати консультацію від фахівців, проаналізувати ціни та якісні характеристики продукції; погодити на місці комерційні умови й укласти угоду; є можливість ознайомитися з товаром у дії, з його роботою і сферою застосування;

для продавця: можливість широкої реклами своїх товарів з використанням різноманітних засобів (друковані рекламні матеріали, рекламні фільми, продаж і роздача зразків у дрібній упаковці, показ товарів у дії); можливість краще й швидше вивчити товари своїх конкурентів; укладання угоди; є місцем зустрічі представників ділових кіл різних країн для підтримки безпосередніх зв'язків і встановлення особистих контактів; експонування кращих зразків новітніх товарів сприяє технічному прогресу й появі нових товарів; виконують роль інформаційних центрів з обміну економічною і науково-технічною інформацією.

Виставка вважається міжнародною, якщо в ній 10 - 15% експонен­тів є представниками іноземних держав.

Міжнародні виставки виконують такі функції:

– забезпечують безпосереднє спілкування клієнта з експонентом, експонента - з потенційними партнерами;

– пропонують реальний товар, який можна побачити в дії, на відміну від рекламних проспектів, тощо;

– надають експонентам можливість побачити пропозицію потенційних конкурентів, їх нові ідеї, умови продажів тощо;

– значно скорочують час як клієнтам, так і експонентам на пошук партнера та укладання контракту;

– сприяють ефективному обміну інформацією;

– інформують своїх учасників про розвиток технологій і надають можливість побачити тенденції прогресу галузі;

– підвищують авторитет експонента за умови його правильної політики щодо підготовки та участі у виставках;

– надають можливість експонентам отримати нову інформацію відносно характеру змін клієнтури, її запитів, а також змін кон'юнктури галузі.

Фінансові умови участі у виставці значною мірою впливають на остаточне рішення щодо участі в ній. Як правило, витрати на участь у виставці складаються з таких основних статей:

– грошовий внесок організатору виставки;

– витрати на експонати;

– витрати на монтаж та забезпечення роботи стенду;

– реклама, преса, стимулювання збуту;

– витрати на персонал.

Найбільші виставочні центри світу знаходяться в Західній Європі і США. У Німеччині – Ганновер (478,9 тис. м² виставочної площі), Франкфурт–на-Майні (263 м²), Кельн (250 м²); у Франції – Париж (333,6 м²); в Італії – Мілан (270 м²); у Швейцарії – Базель (185,5 м²); у США – Чикаго (174 м²), Клівленд (151,7 м²), Х'юстон (119,9 м²)та ін.

У цілому на частку Німеччини, Англії, США, Франції й Італії припадає близько 70% усіх проведених міжнародних виставок і ярмарків. Зростає значення міжнародних ярмарків (виставок) у країнах, що розвиваються (Сірія, Лівія, Гана, Марокко, Чілі).

Міжнародні ярмарки класифікуються за певними ознаками:

За місцем проведення розрізняють вітчизняні і закордонні. Міжнародні ярмарки (виставки) вважаються вітчизняними для національного експонента і закордонними – для представника іншої країни.

За сферою діяльності ярмарки (виставки) поділяються на регіо­нальні, міжрегіональні та всесвітні.

Прикладом всесвітньої виставки може слугувати Всесвітня виставка «Экспо-2000», що відкрилася в 2000 р. у Ганновері (Німеччина). У ній брало участь 200 країн і міжнародних організацій; на всіх континентах «Экспо» здійснила 800 «світових проектів».

За характером експонатів, що виставляються, розрізняють універсальні та спеціалізовані ярмарки (виставки).

На універсальних ярмарках (виставках) демонструється широка номенклатура продукції галузей, не пов'язаних між собою, тобто експонати не обмежені визначеними товарними групами.

На спеціалізованих ярмарках (виставках) демонструються товари однієї чи декількох суміжних галузей промисловості.

За термінами проведення бувають періодичні (2-4 рази на рік для товарів широкого вжитку або з інтервалом 2-5 років для технологічних нововведень) і постійно діючі ярмарки (виставки) -організовуються, як правило, при різних представництвах країни за кордоном з метою демонстрації зразків експортних товарів.

За місцем проведення ярмарки (виставки) поділяються на постійні, тобто завжди зберігають свою тематику і місце проведення, та пересувні, які організовуються з метою розширення кола відвідувачів з використанням різних засобів транспорту (на борту великих суден, в автофургонах, салонах літаків).

Діяльність міжнародних ярмарків/виставок регулюють:

– місцеві установи (міністерства, відомства, торговельні палати, союзи промисловців і підприємців, міські органи влади та ін.);

– міжнародні організації (наприклад, Міжнародне бюро виставок, створене в 1931 р. для спостереження за виконанням Паризької конвенції 1928 р. про міжнародні виставки; Союз міжнародних ярмарків, створений у 1925 р. для організації міжнародних ярмарків, розширення сфери їх діяльності, сприяння розвитку міжнародної торгівлі; Робоча група з міжнародних ярмарків Комісії з розвитку зовнішньої торгівлі при Європейській економічній комісії ООН, створена в 1955 р.).