Становлення різних форм власності. Роздержавлення й приватизація

Становлення різних форм власності знаходить прояв у роздержавленні та приватизації. Роздержавлення - це процес перетворення державної власності в інші форми, тобто так зване розпорошення власності.

Роздержавлення в широкому розумінні слова означає ліквідацію монополії держави. Перетворення її із засобу придушення недержавних форм розвитку економіки, соціально-політичної та духовної сфери в засіб служіння народу й підтримки демократії. Приватизація – є елемент, складова, окремий етап роздержавлення, який означає передачу власності з державного сектора в приватний (юридичним та фізичним особам, тобто перетворення державної власності в приватну).

На думку окремих авторів, роздержавлення розв’язує більш глибокі завдання, ніж лише заміну однієї форми власності іншою: подолання соціально-економічної монополії держави, забезпечення альтернативності трудових відносин замість безальтернативного державного найма; перехід до багатоканального формування механізму економічного регулювання; утворення соціальних гарантій і соціального захисту трудящих. Воно обов'язково передбачає утворення багатоукладної економіки, в якій співіснують різні форми власності: не лише індивідуальна приватна, а й державна, колективна, асоціативна, корпоративна та інші.

Тому зводити роздержавлення до поголовної приватизації (індивідуалізації власності) не вірно й згубно.

Роздержавлення власності - головна мета економічної політики перехідного періоду, оскільки воно:

* - забезпечує рівність усіх форм власності;

* - створює необхідні передумови для розвитку ринкових відносин;

* - через персоніфікацію власності посилює трудову й підприємницьку мотивацію зростання ефективності виробництва.

У той же час повна ліквідація державної власності на засоби виробництва, в тому числі на землю й передача її у приватні руки може породити негативні тенденції: неможливість або послаблення державного регулювання економіки й створення приватних монополій тощо.

Світовий досвід роздержавлення й приватизації (процес приватизації, зокрема, розпочався на початку 1980-х років у деяких економічно розвинутих країнах - Великобританії в 1979 р., Франції - 1986 р., в Італії - наприкінці 80-х років) свідчить, що: по-перше, невисока ефективність підприємств державного сектора зумовлена недержавною формою власності - тобто конкуренцією, а державні підприємства не завжди її витримують, коли втрачають можливість фінансування з бюджету; по-друге, роздержавлення і приватизація в усіх країнах через деякий час замінюється націоналізацією й реприватизацією; по-третє, державний сектор є тією матеріально-економічною основою, яка дає можливість державі здійснювати регулюючий вплив на економіку, послаблюючи соціальну напругу в суспільстві і забезпечувати доступ населення до суспільних благ; по-четверте, без державної економіки не забезпечити достатньої обороноздатності країни.

Основними цілями приватизації у постсоціалістичних країнах є:

* - демонтаж командно-адміністративної системи та заміна її ринковою економікою;

* - структурна перебудова національної економіки;

* - стабілізація і поступове підвищення ефективності національної економіки;

* - формування національної системи ділових підприємств, які вміють працювати в умовах ринку тощо.

Роздержавлення й приватизація відбувається у таких формах: перетворення державного підприємства в акціонерне чи інше господарське товариство; викуп майна державного підприємства, зданого в оренду орендним підприємствам або іншим орендарям; викуп майна державного підприємства членами трудового колективу; продаж державного підприємства за конкурсом або на аукціоні юридичним особам та громадянам.

Головна ідея масової приватизації у Східній Європі та Україні полягала у безплатному розподілі акцій великих підприємств із допомогою так званих приватизаційних сертифікатів (ваучерів). Окрім приватизації шляхом сертифікатних аукціонів використовується і грошова приватизація. Приватизація землі, а також майна колективних сільськогосподарських підприємств (колгоспів) здійснюється, зокрема в Україні, у формі паювання землі й майна, передачі останніх в оренду і на цій основі створення нових сільськогосподарських формувань приватно-орендного типу.

Внаслідок роздержавлення й приватизації формуються різні форми власності, передбачені законом України "Про власність": приватна власність громадян (особиста власність, власність трудового колективу, власність селянського й особисто підсобного господарства); колективна власність (власність орендного підприємства, власність кооперативу, власність акціонерного товариства, власність господарських асоціацій - об'єднань, власність громадських організацій, власність релігійних організацій); державна власність (загальнодержавна власність, комунальна власність, власність державних підприємств); власність спільних підприємств, іноземних громадян, організацій і держав.