Екологічна криза та форми її прояву

Екологічна криза (з середини 70-х років XX ст.), означає різке загострення суперечностей між людиною і природою, їх, конфлікт, глобальне порушення рівноваги у природі внаслідок панування приватної та колективної форми капіталістичної власності, істотного деформування соціально-економічної системи в країнах колишнього СРСР та Східної Європи, а також господарської діяльності людей в умовах сучасної НТР, ірраціональних процесів народонаселення тощо.

Найважливішими ознаками цієї кризи є глобальні зміни клімату й виникнення парникового ефекту, знищення озонного шару планети, почастішання природних катаклізмів (повеней, ураганів, землетрусів тощо, через які в останнє чверть століття загинуло понад 3 млн. людей), масове знищення тропічних лісів і розширення пустель, збільшення кількості радіоактивних відходів, надмірна концентрація шкідливих відходів у світовому океані тощо.

Про глибину й наслідки екологічної кризи свідчить наступне::

Парниковий ефект за рахунок викидів в атмосферу окису вуглеводу, з одного лише Єгипту вижене 18-20 млн. чол., оскільки річка Ніл вийде з берегів і затопить най родючіші землі країни;

Виробництво людством енергії в кількості, що становить лише 1% від тієї, що одержує Земля від Сонця, приведе до збільшення середньої температури біосфери приблизно на 1%. Таке потепління призведе до глобальних катастрофічних наслідків як для клімату землі, так і для всього тваринного й рослинного світу.

За підрахунками, збереження існуючого темпу приросту додаткової енергії допустима теплова межа буде досягнута в середині XXI століття.

Нині Світовий океан перетворився на гігантський відстійник багатьох відходів сучасної цивілізації. Величезні площі океанічної поверхні вкриті плаваючим сміттям та нафтопродуктами, які потрапляють сюди при очищенні резервуарів, внаслідок аварій танкерів і витоків при розвідуванні та експлуатації морських нафтопромислів. Нафтова плівка вже вкриває п'яту частину поверхні Світового океану. Крім того, в нього щорічно скидають 5 тис. т. ртуті, 50 тис. т. ДДТ та інші шкідливі сполуки. Усе це знищує біологічні ресурси океану, порушує водно-повітряний обмін планети та глобальну кліматичну стабільність.

В Україні у 2000-2005 рр. усіма джерелами забруднення було викинуто в атмосферу більше 100 млн. т. шкідливих речовин. Майже 20% міського населення України проживає в зонах, де гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі перевищуються у 15 разів.

Лише за 1 рік у річки й водойми України скидається біля 3,5 млрд.м3 забруднених стічних вод, що складає майже 10% потенційних місцевих ресурсів поверхневих і підземних вод у маловодні ріки.

Каскад із шести штучних водосховищ на Дніпрі, побудованих у 50-70 рр. XX ст., призвів до величезних негативних наслідків. Затоплено і вилучено із сільськогосподарської сфери понад 500 тис. га родючих земель.

За останні десятиріччя XX століття шкода від забруднення повітря тепловими електростанціями (ТЕС) у 10 разів перевищує шкоду від аварії на Чорнобильській АЕС.

Площа сільськогосподарських угідь у світі щорічно зменшується на 6 млн. га (із 1450 млн. га) у зв'язку з розвитком урбанізації, промислової та транспортної забудови.

Щороку з лісів вивозиться 3,9 млрд. м³ деревини із загального запасу в 360 млрд. м³. Покрита лісом площа землі з 50-х років до кінця XX століття скоротилась вдвоє - з 50 млн. кв. м. до 25, і ще у двоє оцінювалось скорочення до кінця XX століття. Протягом останніх 40 років було знищено близько половини тропічних лісів, лише за 1980-2000 рр. світ утратив 200 млн. га лісів (з 36 млн. км2.). За даними засновника і президента Римського клубу Ауреліо Печчеї ліси зникають із лиця Землі зі швидкістю 50 га за хвилину.

Щороку споживання прісної води становить близько 6,5 тис. км. куб із загальних запасів річкових вод в 40 тис. км. куб. Головний споживач її - сільське господарство, де дуже багато використовується води безповоротно, особливо для зрошення. Зростання водоспоживання при незмінних ресурсах річного стоку створює реальну загрозу виникнення дефіциту прісної води. Деякі спеціалісти вважають, що через декілька десятиріч вода буде не дешевшим товаром, ніж нафта. В найближчі 25 років очікується збільшення стічних вод майже у 16 разів.

Сучасне загальне забруднення Світового океану перевищує 1,2 млн. т. за рік, забруднення атмосфери - 800 млн. т. на рік.

1 куб. м. стічних вод забруднює у середньому 10 м³. чистих.

Щорічно від 5 до 10 млн. т. нафти попадає у Світовий океан. Достатньо 25 млн. т. нафти, щоб уся поверхня Світового океану була покрита плівкою товщиною 0,1 мм..

Лише за останні 100 років чорноземи України втратили 25-40% гумусу й половину своєї родючості. За цей час запаси гумусу в орному шарі чорноземів зменшився на 29-36%. Лише за рахунок мінералізації ґрунтів України втрачено 14 млн. т. гумусу, а за рахунок ерозії - 19 млн. т.

Найбільші викиди СО в атмосферу дають: автотранспорті - 2,7*108 т./рік, спалювання вугілля - 1,5*107, лісові пожежі - 1,5*107, різні промислові технології - 3,5*107 т./рік.

З появою глобальних проблем екологічного характеру, з'явились такі галузі знань як екологія, економіка природокористування, соціоекологія, ресурсологія, ноогеніка, глобальна екологія, прикладна екологія, конструктивна екологія, космічна екологія, радіаційна екологія, інженерна екологія, прикладна екологія, соціальна екологія, правова екологія, природокористування, охорона навколишнього середовища, економіка природокористування та інші.