Входять системи шкірної та м’язево-суглобової чутливості  (пропріорецепція).

Через велику рецепторну поверхню шкіри у головний мозок надходить велика кількість складної сенсорної інформації.

АДЕКВАТНИЙ ПОДРАЗНИК:

Розрізняють кілька видів шкірної та м’язево -суглобної чутливості:

· дотик-тиск (тактильна рецепція),

· тепло-холод (температурна рецепція).

· біль-свербіння (больова рецепція),

Вважається, що для чотирьох основних видів шкірної чутливості - тактильної, теплової, холодової і больової існують свої специфічні рецептори. Багато з них сприймають лише механічні чи температурні подразники.

ОСНОВНІ РЕЦЕПТОРИ:

Тактильна рецепція міститься на всій поверхні тіла. Більш за все рецепторів на шкірі пальців рук, долонях, підошвах, губах і статевих органах. Також рецептори доторку є на губах, язику, статевих органах, соски грудей).

Температурна рецепція: є на шкірі, рогівці, слизових оболонках та в гіпоталамусі. Іформація про температуру необхідна для терморегуляції.

Найбільше на обличчі та шиї.

 

Больова рецепція: досі невідомо чи є специфічні рецептори болю

- існують больові рецептори: ними можуть бути нервові закінчення з високим порогом реакції;

- не існує, це лише надто сильна стимуляція будь-яких специфічних рецепторів.

Біль на поверхні шкіри локалізується досить точно, однак коли в середині організму, то вона може проектуватися ( Наприклад, при стенокардії біль крім серця ще відчувається в лівій лопатці і руці ).

ПЕРЕДАЧА ЗБУДЖЕННЯ:

Соматосенсорна інформація від тіла, м’язів та суглобів їде до мозку 2-ма шляхами:

Лемнісковий шлях (передає в мозок сигнали про дотик до шкіри, тиск на неї і рухи у суглобах).

Спиноталамічний шлях (служить для передачі температурної, усієї больової, тактильної чутливості):

· Швидка передача до мозку найбільш точної інформації. · На кожному рівні передачи сигналу значно збільшується кількість нейронів («лійка розширюється»). · У корковому відділі характерна чітка організація за функціональним значенням.  Формується «сенсорний гомункулус».     · Важлива роль: включає сомато-сенсорну інформацію у свідомість для вироблення нових рухових навичок.

· відрізняється порівняно повільнішою передачею аферентних сигналів,     · нечітко розмежована інформація про властивості подразника · не дуже чітка топографічна локалізація.   Больова чутливість фактично не представлена на корковому рівні (подразнення кори мозку не викликає болю). Вважається, що найвищим центром больової чутливості є ТАЛАМУС, де 60% нейронів у відповідних ядрах реагують на больові подразники. · Важлива роль в організації генералізованих відповідей на біль, температуру та тактильні подразники.

 

Представництво чутливості шкіри в корі головного мозку

Розташування в соматосенсорній зоні кори великих півкуль мозку людини проекцій різних частин тіла: 1 - статеві органи; 2 - пальці ноги; 3 - ступня; 4 - гомілка; 5 - стегно; 6 - тулуб; 7 - шия; 8 - голова; 9 - плече; 10, 11 - лікоть; 12 - передпліччя; 13 - зап'ястя; 14 - кисть; 15-19 - пальці руки; 20 - очі; 21 - ніс; 22 т- обличчя; 23 - верхня губа; 24, 26 - зуби; 25 - нижня губа; 27 - мова; 28 - ковтання; 29 - внутрішні органи.

ВІСЦЕРАЛЬНА СЕНСОРНА СИСТЕМА

Реагує на зміну у внутрішньому середовищі організму дає інформацію центральній та вегетативній нервовій системі, необхідну для рефлекторної регуляції роботи всіх внутрішніх органів.

АДЕКВАТНИЙ ПОДРАЗНИК

механічне подразнення, хімічні речовини, температура, біль.

ОСНОВНІ РЕЦЕПТОРИ:

Рецептори розташовані у внутрішніх органах, на слизових оболонках, стінках судин називаються вісцерорецепторами.

Поділяють на:  

Механорецептори реагують на зміну тиску в судинах /їх стискання чи розтягнення/.

Хеморецептори реагують на зміну у хімічному складі органів та тканин.

Терморецептори – чутливі до зміни температури.

Осморецептори – чутливі до зміни тиску.

Волюморецептори – чутливі до об’єму рідини.

Ноцицептори – чутливі до хімічних подразників, які викликають біль.

ПЕРЕДАЧА ЗБУДЖЕННЯ

Сигнал від вісцерорецепторів надходить у довгастий мозок по волокнам блукаючого, черевного та тазового нервів через таламус до кори ГМ, лімбічної системи та гіпоталамусу.

У довгастому та середньому мозку частина інформації використовується для мимовільного управління судинами, серцем, іншими органами,

З таламуса інформація йде в сенсомоторні ділянки кори.

Спостерігається тісне перекриття сомато-сенсорної та вісцеральної систем, особливо в корі ГМ. При чому, в нормальному стані ми типово не відчуваємо стану внутрішніх органів,тобто інформація від інтерорецепторів не доходить до рівня усвідомлення. Так відбувається тому, що сигнали від сомато-сенсорної системи блокують вісцеральні сигнали. Лише сильні сигнали від вісцеральної системи прориваються у свідомість і одразу привертають нашу увагу, наприклад, інформація про наповнення сечового міхура, прямої кишки, переповнений шлунок, про захворювання того чи іншого органу.