Організація централізованих перевезень передбачає:

— укладання договорів з вантажовласниками;

— складання змінно-добових планів перевезень;                

— розробку раціональних маршрутів перевезень і графіків роботи рухомого складу;

— складання оперативних планів перевезень;

— визначення видів транспортних засобів та їх кількості;

— вибір транспортно-технологічних систем транспортуван­ня вантажів;

— організацію транспортно-експедиційного обслуговування. Розглянемо деякі елементи організації централізованих пе­ревезень.

Змінно-добовий план містить інформацію про:

— маршрути перевезень вантажів;

— розподіл автомобілів по об'єктах;

— необхідну кількість одиниць у рухомому складі;

— узгодження роботи автомобілів у вантажно-розвантажу­вальних пунктах.

До змінно-добового плану заносять також такі дані: найме­нування замовника; час подачі рухомого складу; пункт при­значення та одержувача; назву вантажу; спосіб навантаження і розвантаження; марку автомобіля; обсяг перевезень.

Календарний графік перевезень складається, а потім узго­джується з клієнтом. Для цього:

1) аналізують показники використання транспортних засо­бів, які обслуговують підприємство оптової торгівлі, склад­ський комплекс, базу;

2) визначають та узгоджують зі споживачем добову постав­ку продукції;

3) визначають можливості вантажних робіт на складському комплексі та розвантажувальних робіт у споживачів;

4) складають карти дислокації вантажоотримувачів;

5) визначають та обґрунтовують відстані перевезення ван­тажів;

6) вантажоотримувачів групують за напрямами та розміра­ми доставки;

7) визначають часові рамки надання транспортно-експеди­ційних послуг.

Основою вирішення завдань, пов'язаних із централізовани­ми перевезеннями є розробка логістичної концепції транс­портно-експедиційного обслуговування, в основі якої лежить маршрутизація перевезень.

Маршрутизація перевезень — це створення маршрутів, що дають змогу визначити обсяг перевезень вантажів, кількість рухомого складу та мінімізувати транспортно-експедиційні витрати.

На автомобільному транспорті вони можуть бути маятнико­ві і кільцеві.

Маятникові маршрути — це маршрути, за яких шлях сліду­вання автомобіля між двома вантажними пунктами неоднора­зово повторюється. Вони можуть бути зі зворотним холостим пробігом, зі зворотним, не повністю навантаженим пробігом, зі зворотним навантаженим пробігом.

Кільцевий маршрут — слідування автомобіля по замкнуто­му колу, з'єднуючи декілька споживачів або постачальників.

В основі організації внутрішньовиробничого транспорту­вання лежить встановлення маршрутів міжцехових перевезень. Основними видами маршрутів є також маятниковий кільцевий. До їх різновидів відносять променевий та зональні кільцевий маршрути перевезень. Схеми маршрутів перевезення наведені на рис. 13.1.

Рис. 13.1. Схеми маршрутизації внутрішньовиробничих пере­везень

При розробці схем руху необхідно враховувати міжцехову кооперацію, можливість поєднання різних систем маршрутів з метою зменшення холостих пробігів.

При маятниковій системі транспортний зв'язок між пунктами здійснюється за двома варіантами: в одному напрямку з вантажем, в іншому — порожняком; в обох напрямках з ванта­жем.

Схема променевих маршрутів застосовується для доставки вантажів із одного пункту в декілька пунктів чи, навпаки, із декількох пунктів в один (поставка готової продукції із декіль­кох цехів).

Схема кільцевих, зоно-кільцевих маршрутів забезпечує вантажне обслуговування декількох споживачів вантажів, розташованих у зоні цього кільця, за один рейс.

Графік доставки — це узгоджений графік роботи посеред­ницьких, автотранспортних організацій і підприємств.

При розробці графіка доставки необхідно врахувати такі умови:

1) наявність необхідної продукції на складських комплек­сах посередників;

2) наявність транспортних засобів для обслуговування скла­дського комплексу посередників з урахуванням продукції, що постачається, і середнього завантаження автомобіля.

3) здатність вантажоотримувача вчасно прийняти вантажі і розвантажити транспортний засіб.

Як правило, складають сіткові графіки доставки, що ві­дображають технологічний зв'язок і послідовність робіт. Вони складаються з вузлів, які позначені колами, і з'єднань їх ребер (стрілок). Кожному вузлу відповідає якась дія, яка означає за­кінчення того чи іншого етапу робіт, кожній стрілці (ребру гра­фіка) відповідає визначена робота, яка сприймається як про­цес, а не кінцевий результат.

Вибір транспортно-технологічних систем доставляння вантажів передбачає їх критичний аналіз та оцінку переваг і недоліків кожної з них. Наявні такі транспортно-технологічні системи доставки вантажів:

— контейнерна — універсальна і найбільш розповсюджена система доставки придатна для перевезення крупних партій штучних вантажів на залізничних платформах і спеціальних судах-контейнеровозах. Застосування цієї системи тісно пов'я­зане з використанням морського транспорту в поєднанні з за­лізничним, а також автомобільного та водного транспорту;

— ролкерна — система доставляння вантажів з горизонталь ним способом обслуговування суден. Система придатна для перевезення змішаних вантажопотоків на короткі відстані;

— пакетна — система доставляння, що вимагає спеціального упакування вантажів. Ця система передбачає здійснений витрат на утримання складів та на пакувальні матеріали. Може застосовуватися для перевезення укрупнених партій ванта­жів;                                                                                  

— ліхтеровозна — система з відділяємими плавучими ємностями, що може бути використана в мілководних портах.