Особливості занять на дозвіллі різних соціальних і вікових груп.

 

Індивідуальний розвиток людини трансформує її соціальні й культурні потреби, включаючи і ті, які пов'язані з проведенням вільного часу. У кож­ному віці є деякий потенціал провідних запитів, який має бути реалізований саме в цей час, не раніше і не пізніше, інакше вони можуть так і не ви­явитися. Ця закономірність особливо яскраво виявляється в дитинстві та у молодому віці.

Саме у цей період найближче соціальне середовище, а також суспіль­ство в цілому повинні створити сприятливі умови для того, щоб представники молодого покоління могли, по-перше, освоїти культурну спадщину, фольклор, народні ігри, музику, найважливіші етичні цінності, по-друге, реалізувати свій творчий потенціал, а також вроджені якості, які визначають конструктивний розвиток особи протягом подальшого життя. Тому в будь-якому суспільстві створюється величезний обсяг мистецтва, ігор, забав і розваг, які спеціально розраховані на індивідуальний розвиток представників підростаючого поко­ління.

Особливої уваги вимагає організація дозвілля дітей різного віку, коли на перший план виходить необхідність у підвищеній руховій активності, у пізна­вальній діяльності, а також прагнення спілкування з однолітками.

Пік потреб спілкування з однолітками спостерігається у молоді 15—25 років. Для молоді "посидіти компанією" - пекуча потреба, один з факультетів життєвої школи, одна з форм самоствердження. При всій важливості й си­лі соціалізації молодої людини в навчальному і виробничому колективі, при всій необхідності змістовної діяльності на дозвіллі, при всій масштабності зростання "індустрії вільного часу" — туризму, спорту, бібліотечної і клубної справи - при всьому цьому молодь уперто "збивається" в компанії одно­літків. Отже, спілкування в молодіжній компанії - це форма дозвілля, в якій молода людина має органічну потребу. Однак такий вид дозвілля не сприяє формуванню фізичної досконалості, підвищенню режиму рухової активності. На питання "які причини заважають займатися фізичною активністю?" біль­шість молоді називає "дефіцит часу". Однак це можна розцінити як низьку мотивацію і небажання у вільний час займатися фізичними вправами, тому що покращення здоров'я, здоровий спосіб життя не є поки що пріори­тетними цінностями сучасної молоді (Безверхня, 2003).

Свою специфіку має дозвілля літніх людей. Організатори дозвілля по­винні враховувати їхні переваги, особливості психології і здоров'я. У цьому

віці люди нерідко пов'язують цілі відпочинку з рекреаційними потребами, ви­соко цінують сталі соціальні зв'язки. Але звички і цільові орієнтації не повин­ні стати непереборною перешкодою для організації нових видів дозвілля серед літніх людей. У світовій практиці немало інновацій у сфері дозвілля з'являлося в рамках цих вікових груп.

Недооцінка змістовного і активного дозвілля у тих, кому за 50—60, сьогод­ні переглядається. Представники "третього віку" (за визначенням соціальних працівників і демографів) далеко не завжди бажають проводити вільний час сидячи біля телевізора або відпочиваючи на дачній ділянці. Пасивне дозвілля особливо не властиве людям, які до цього активно займалися професійною ді­яльністю. Після виходу на пенсію вони не можуть різко змінити життя і перейти до пасивного існування, яке обмежується стінами будинку. Такі люди потребу­ють сильних емоцій, нових вражень, збереження широкого кола знайомств.

У США йдуть на пенсію в 65 років. Рівень добробуту пенсіонерів і на­явність вільного часу створюють сприятливі умови для нового життя, тому багато з них віддають перевагу розвагам і подорожам як по країні, так і за кордоном.

Якщо говорити про представників середніх вікових груп, то на них орієн­товано організоване дозвілля в будь-якій країні. При цьому враховуються такі соціальні параметри життя людей, як місце їх проживання, сімейний стан, характер і рівень оплати праці, а також індивідуальні переваги в дозвільних заняттях. Особливо слід сказати про сімейний відпочинок. Короткочасний або тривалий відпочинок разом із членами сім'ї завжди мав немало при­хильників. В останні десятиліття організатори дозвілля розвивають сімейний відпочинок поза домом. З'являються такі види організації вільного часу, як сімейний туризм, сімейні пансіонати, сімейні клуби та ін.

Крім віку, сімейного стану і соціального статусу існують інші критерії, які дозволяють сегментувати споживачів сервісу дозвілля, враховуючи різнома­нітні особливості переваг і запитів дозвілля. Наприклад, організовується кор­поративне дозвілля для представників галузі, конкретного виду бізнесу або створюються умови для відпочинку учасників наукового семінару, персоналу фірми тощо.

Для організаторів ця класифікація дозвілля набуває важливого значен­ня. Особливо враховується такий критерій, як вік суб'єктів дозвільної діяль­ності. Значну увагу приділяють дозвіллю дітей і молоді (дошкільнят, школярів молодших, середніх, старших класів, підлітків, студентів та ін.), а також лю­дей старших вікових груп (осіб пенсійного віку).

У практиці дозвільної діяльності не прийнято спеціально виділяти до­звілля чоловіків або жінок. Багато занять на дозвіллі, як правило, мають од­наковий попиту представників обох статей. Проте є заняття, до яких тяжіють переважно чоловіки (рибалка, мисливство, участь у деяких видах спорту та ін.) або здебільшого жінки (рукоділля, квітникарство та ін.). Жінки також біль­шою мірою цінують дозвілля як засіб спілкування, вважають за краще ходити в гості, розмовляти з близькими і знайомими тощо.

Що стосується дозвілля, властивого різним соціальним (професійним, освітнім і тому подібне) групам населення, то важливість цього аспекту ви­знається як практиками-організаторами, так і теоретиками діяльності на дозвіллі. Підприємці, організатори дозвілля враховують змістові переваги відпо­чинку представників різних соціальних груп. На ці переваги впливають такі показники, як характер праці, професія, рівень освіти, а також рівень доходів (високозабезпечені, середньозабезпечені, малозабезпечені верстви насе­лення). Важливо також місце проживання споживачів послуг дозвілля: жите­лі мегаполісу, великого, середнього або невеликого міста, селища або села. Переваги жителів міста і села помітно різняться.

У представників різних соціально-демографічних груп сформовані нео­днакові цілі, мотиви, змістові пріоритети, а також поведінкові особливості проведення дозвілля. Все це впливає на організацію дозвілля і фізкультурно-рекреаційні послуги, які надаються населенню.

Щоб зміцнити і відновити здоров'я, для фізичного вдосконалення вико­ристовують різноманітні види фізкультурно-оздоровчих занять: рекреативно-оздоровчі, профілактико-оздоровчі, кондиційне тренування.

Особливості рекреативно-оздоровчих форм занять. Рекреація у перекладі з латинської - відпочинок, розвага, перепочинок, відновлення, зцілення.

Рекреативно-оздоровчі види діяльності (фізкультурно-спортивні розваги, туристичні походи з нефорсованими навантаженнями тощо) забезпечують здоровий відпочинок, сприяють задоволенню емоційних потреб, пов'язаних зі змістовними розвагами.

Виокремлюють два види рекреації: активну (фізичну) і пасивну (споживчу) або рекреацію з фізичною чи розумовою домінантою.

Фізична рекреація - це процес використання засобів, форм і методів фізичної культури, спрямований на задоволення потреб в активному відпочинку, відновленні сил, розваги і вдосконалення особистості у вільний і спеці­ально відведений (за рахунок праці і навчання) час. Зміст фізичної рекреації становлять вправи аеробного характеру у комплексі з анаеробними, вико­нувані з відносно низькою інтенсивністю у формі ігор та розваг, зміна видів діяльності, поліпшення здоров'я, підвищення працездатності.

Пасивна рекреація — це зміна видів діяльності, які дають задоволення і не передбачають безпосередньої участі людини у фізкультурно-спортивних заходах. Вона є тільки глядачем змагань, що відбуваються на спортивних майданчиках, урочистих церемоній з нагоди відкриття Олімпійських ігор, по­казових виступів спортсменів тощо.

Фізична рекреація - невід'ємна складова способу життя сучасної лю­дини. Завершення процесу фізичного виховання чи спортивною діяльності не повинно зумовити припинення діяльності в галузі фізичної культури. Її про­довженням є активність у сфері рекреації, поєднана іноді з фізичною реабі­літацією.

Заняття рекреативного типу принципово відрізняються від спортивних тренувань і кондиційних тренувань інтенсивністю та обсягом навантаження і формами організації.

У багатьох країнах популяризацією та організацією фізичної рекреації займаються ті установи (об'єднання, союзи), що безпосередньо чи опосе­редковано зацікавлені у підвищенні працездатності, поліпшенні здоров'я. За кордоном велику роль в організації активного відпочинку відіграють профспілки, страхові компанії (ФРН, Швейцарія, Швеція), спортивні клуби (Нідер­ланди), адміністрація парків культури та відпочинку, зон відпочинку (США, Швейцарія, Фінляндія), адміністрація пляжів (Болгарія, Італія, Франція), са­наторії, профілакторії. У цих країнах організовують велику кількість заходів, щоб підготувати людей до самостійних занять. Видають багато спеціальної літератури, в якій подають інформацію про нові засоби оздоровлення для індивідуального використання. Прагнення до індивідуальних, самостійних форм занять зумовлено тим, що групові заняття платні.

Розрізняють елітні (гольф, кінний спорт, авіаційний і парусний, далекі по­дорожі, віндсерфінг тощо) та демократичні (танці, ігри, туризм, риболовля, спортивно-масові заходи) види фізичної рекреації. Перші потребують вели­ких фінансових витрат, а тому доступні не кожному.

Танцям та іграм належить одне з визначальних місць. Різноманітність рухів, виконуваних під час танців та ігор, має оздоровчий вплив на організм, сприяє покращенню функціонального стану нервової системи, рухового апа­рату, нормалізації обміну речовин. Швидкий темп виконання рухів, часта їх зміна, чергування інтенсивності навантажень стимулюють тонус судин, збіль­шують силу та рухливість нервових процесів, знижують нервове напруження. Особливого значення набуває емоційне забарвлення ігор.

Туризм - один із найпоширеніших видів рекреації. За даними соціаль­них опитувань, на питання: "Яким формам відпочинку ви надаєте перевагу?" 41 % респондентів відмітили самостійний туризм і 26 % — відпочинок на турбазах. Соціологічні дослідження засвідчують, що більша частина тих, хто займається туризмом, - технічні працівники, творча інтелігенція, робітники. Половина туристів, — це особи віком від 16 до 24 років, менше половини — від 30до 40, кожному десятому туристові за 40, одному із ста — більше 60 років.

Туризм - це сукупність організованих та спланованих заходів, прогуля­нок, екскурсій, походів, подорожей, що здійснюються з метою пізнання гео­графічних регіонів, нових країн, активного і пізнавального відпочинку, підви­щення фізичного рівня.

Цінність туризму полягає у його різнобічному впливі на організм тре­нувальними, відновлювальними навантаженнями, що дуже важливо для людей, професійна праця яких має обмежену рухову активність. Розви­ток автоматизації та механізації пов'язаний із посиленням навантаження на нервову систему та обмеженням фізичної активності, що є передумо­вою розвитку функціональних розладів, насамперед нервової і серцево-судинної системи, що спостерігалось у 70 % практично здорових людей у стані перевтоми.

Туристичні походи дають змогу відновити працездатність та зміцнити здоров'я внаслідок комплексу факторів: зміни обстановки, впливу кліматич­них умов, раціональної рухової активності. Залежно від ступеня фізичного навантаження, туризм може бути або засобом активного відпочинку, або тре­нувальним засобом.

Відновлювальну дію мають фізичні вправи низької інтенсивності.

Фізична рекреація дорослих може здійснюватися у різних формах з різ­ною метою. Активний відпочинок - це потреба реалізації короткотривалого відпо­чинку протягом 5—15 хв у процесі праці (фізкультпаузи, фізкультхвилинки, активний відпочинок в обідню перерву). Це стосується і занять після завер­шення робочого дня, наприкінці тижня, у вихідні та святкові дні.