Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.

Навчально-виховний процес у вищій школі має орієнтовуватися на зміцнення єдності людини, народу і держав.

Викладачів і студентів слід вважати повноправними суб’єктами системи вищої освіти, які мають право вибору навчального закладу, право брати участь у вирішенні актуальних проблем ВНЗ та право на індивідуальні форми досягнення освітньої мети.

Гуманізація освіти – орієнтація освітньої системи на розвиток і становлення відносин взаємної поваги студентів і викладачів, які ґрунтуються на повазі прав кожного, збереженні їх почуття власної гідності і розвитку особистісного потенціалу. Загальною світовою тенденцією постає розвиток академічних свобод, створення умов для педагогічних інновацій і міжнародного співробітництва, стимулювання студентського самоврядування як важливого чинника модернізації вищої школи, формування у майбутніх фахівців навичок управлінської та організаторської роботи. Нам слід вивчати і використовувати накопичений століттями досвід студентського самоврядування Сорбонни, студентських братств Оксфорда, Кембриджа, де функціонують студентські спілки, студентські уряди або студентські ради, упроваджувати це надбання у вітчизняний досвід, який потребує подальшого збагачення новітніми демократичними ідеями.

Забезпечення органічного зв’язку освіти з національною історією, культурою, традиціями.

Реалізації цього принципу повинна сприяти національна спрямованість виховання, вивчення рідної мови, історії культури і народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури і всіх народів, що населяють Україну. У Національній доктрині розвитку освіти визначено: “Освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності”. [Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. – 2002. – 28 грудня.]

Незалежність навчально-виховного процесу від діяльності політичних партій і релігійних організацій.

Реалізація цього принципу забезпечується вимогою Конституції України про недопустимість втручання у навчально-виховний процес закладу освіти політичних партій, громадських і релігійних організацій. Формулюючи цей класичний принцип діяльності у-тів, С. І. Гессен зазначав, що тільки наука повинна визначати його (університет) у його внутрішньому бутті, а не сторонні науці інтереси держави, віросповідання, секти і партії. [Цит. по: Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика. Учебник для вузов. – СПб: Издательство “Питер”. – 2000. – С. 118.]

Світський характер освіти.

Згідно цього принципу у вищому навчальному закладі не викладаються релігійні предмети. Студенти оволодівають науковими знаннями про природу, науку, людину та суспільство, на основі чого відбувається формування наукового світогляду, моральних правових, естетичних та інших цінностей. Якщо в навчальну програму упроваджується курс “Релігієзнавство”, то його зміст з метою формування поваги і толерантності спрямовується на ознайомлення студентів з основами релігійних знань, сутністю релігійних поглядів народів світу.

Інтеграція навчання з наукою і практикою, професійна спрямованість навчального процесу.

На основі цього принципу в навчальному процесі ВНЗ забезпечується вивчення найновітніших наукових здобутків, постійне використання у навчальному процесі інноваційних інформаційних, педагогічних і комунікативних технологій, досягнень науки, техніки і культури, посилення світоглядних функцій навчання. Навчальні плани ВНЗ передбачають теоретичну та практичну підготовку студентів, проведення різноманітних видів практики на виробництві, що має на меті формування у випускника системи науково-професійних знань і практичних умінь і навичок.