Орієнтовний перелік питань для складання програми вступного інструктажу:

1. Загальні відомості про підприємство, характерні особливості виробництва.

2. Загальні правила поведінки працівників на території підприємства, у виробничих та допоміжних приміщеннях. Розташування основних цехів, служб допоміжних приміщень.

3. Основні положення Закону України "Про охорону праці", КЗпП та ін. нормативних актів про охорону праці.

3.1. Трудовий договір, робочий час та час відпочинку. Охорона праці жінок та осіб молодше 18 років.

3.2. Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, відповідальність за порушення цих правил.

3.3. Система управління охороною праці, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці на підприємстві:

- обов’язки власника з охорони праці;

- обов’язки працівника щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці;

- права працівника з охорони праці при укладанні трудової угоди та під час роботи на підприємстві;

- відповідальність працівника за порушення вимог з охорони праці;

- попередні та періодичні медичні огляди;

- соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань;

- навчання з питань охорони праці.

4. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, характерні для цього виробництва, особливості їх впливу на працівників. Методи і засоби запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засоби індивідуального і колективного захисту, знаки безпеки та сигналізації. Порядок і норми видачі засобів індивідуального захисту.

5. Основні вимоги виробничої санітарії та особистої гігієни.

6. Обставини та причини окремих характерних нещасних випадків та аварій, які сталися на підприємстві через порушення вимог безпеки.

7. Порядок розслідування та оформлення нещасних випадків і професійних отруєнь.

8. Пожежна безпека. Способи та засоби запобігання пожежам, вибухам, аваріям. Діючі документи з питань пожежної безпеки. Протипожежний режим. Способи застосування первинних засобів пожежогасіння.

9. Перша допомога потерпілим. Дії працівників при виникненні нещасного випадку.

 

Запис про проведення вступного інструктажу здійснюється у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться з працюючими, які поступили на роботу, безпосередньо на робочому місці відповідальним за охорону праці – начальником цеху, майстром. Зміст цього виду інструктажу полягає у викладанні правил безпечного провадження робіт.

Проводиться:

- з працівником, новоприйнятим (постійно або тимчасово);

- з працівником, який переводиться з одного цеху в інший;

- з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

- з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

- зі студентом, який прибув на виробничу практику.

 

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою:

1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на робочому місці, у цеху. Основні небезпечні і шкідливі виробничі фактори, особливості їх дії на працівників.

2. Безпечна організація праці та утримання робочого місця.

3. Небезпечні зони механізмів, приладів. Засоби безпеки обладнання (системи блокування, знаки безпеки, огорожі тощо). Вимоги запобігання електротравматизму.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, заземлення та ін. засобів захисту).

5. Безпечні прийоми та методи роботи, дії при виникненні небезпечної ситуації.

6. Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання.

7. Схеми безпечного руху працівників територією цеху, дільниці.

8. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортування вантажу.

9. Характерні причини аварій (вибухів, пожеж), випадків виробничого травматизму.

10. План ліквідації аварій, запасні виходи.

11. Засоби запобігання можливим аваріям. Обов'язки і дії працівників при аваріях. способи застосування існуючих на дільниці засобів пожежогасіння, протиаварійного захисту та сигналізації, місця їх розташування.

12. Надання долікарської допомоги потерпілим.

13. Вимоги безпеки при закінченні роботи.

 

Усі працівники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці повинні протягом 2-15 змін (залежно від характеру виробництва і рівня кваліфікації фахівця) пройти стажування під керівництвом досвідчених спеціалістів, які призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству (дільниці) або дублювання не менше шести змін.

Керівник підприємства має право своїм наказом (розпорядженням) звільнити від проходження інструктажу працівника, який має стаж роботи за своєю професією не менше 3 років і переводиться з одного цеху в інший, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюються.

Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної професії, посади, робочого місця, які розробляються на підприємстві і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу).

Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються їх функціональними обов’язками.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:

- поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;

- оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях при нормальних і аварійних умовах праці;

- засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.

Повторний інструктаж за змістом і організацією аналогічний первинному. Періодичність його проведення залежить від ступеня небезпеки виконуваних робіт.

Проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на квартал, на інших роботах – 1 раз на півріччя індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться в разі:

- у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесені змін та доповнень до них;

- при модернізації устаткування, приладів та інструментів та ін. чинників, що впливають на охорону праці;

- у разі порушення працівником нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварії або отруєння;

- на вимогу працівників органу Державного комітету з нагляду за охороною праці у випадку, якщо виявлено незнання працівником безпечних методів і прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;

- у разі наявності перерви у професійній діяльності працівника понад 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, понад 60 днів – для інших видів робіт.

 

Цільовий інструктаж проводиться з працівником:

- у разі виконання разових робіт, не пов’язаних із безпосередніми обов’язками за фахом;

- при ліквідації аварії або стихійного лиха;

- у разі проведення екскурсій на підприємствах.

  

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт (начальник цеху, майстер тощо). Причому їх здійснення обов’язково має закінчуватися перевіркою знань шляхом усного опитування, за допомогою технічних засобів навчання, а також на підставі перевірки набутих навичок. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. Про інструктаж особа, яка його проводила вносить дані в журнал.

Журнали мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

Керівник має право запросити до себе для проведення інструктажів відповідних спеціалістів. Оформлення інструктажів, стажування та допуск до роботи працівника у таких випадках проводиться в Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

 

ІНСТРУКЦІЇ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

    Інструкції з охорони праці – це нормативний акт, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.

Інструкції з охорони праці поділяють на:

- інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

- примірні інструкції;

- інструкції, що діють на підприємстві.

Державні міжгалузеві нормативні акти про ОП розробляються для персоналу, який проводить вибухові роботи, ємності, що працюють під тиском тощо. Затверджуються Державним комітетом з нагляду за охороною праці. Перегляд інструкцій не рідше 1 разу в 10 років.

Примірні інструкції затверджуються міністерствами, науково-виробничими та ін. об’єднаннями підприємств, мають відповідну компетенцію, за погодженням з Державним комітетом з нагляду за охороною праці та Національним НДІ охорони праці.

Такі інструкції є основою для розробки інструкцій, що діють на підприємстві. Вони розробляються з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на цьому підприємстві.

Розробка і зміст інструкцій з охорони праці підприємств висвітлено в «Положенні про розробку і зміст інструкцій з охорони праці підприємств» (наказ Держнаглядохоронпраці № 9 від 29 січня 1998 р.). Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і видів діяльності.

Інструкції з охорони праці поділяються на типові (для робочих основних професій галузі) і місцеві, діючі в масштабах підприємства, організації або установи.

Типові інструкції є основою для місцевих інструкцій, що розробляються адміністрацією підприємства або безпосереднім керівником робіт разом з профспілковим комітетом, узгоджуються з відділом охорони праці і затверджуються власником підприємства. Типові інструкції звичайно переглядають один раз у п'ять років, а місцеві – один раз у три роки, а також у разі потреби, наприклад, після аварії, нещасного випадку, при зміні правил, норм, обладнання і т. п.

Місцеві інструкції можуть бути загальними по підприємству (наприклад, на спеціальні види робіт – вогневі, газонебезпечні, земляні, із застосування захисних засобів і т. п.), загальноцеховим и й інструкціями з робочих місць.

Особливим видом загальноцехової інструкції є аварійна інструкція або план ліквідації аварії. В ній описуються можливі випадки і місця виникнення аварій, заходи для їх ліквідації в початковій стадії, дії кожного інженерно-технічного працівника і робітника, шляхи евакуації людей.

Інструкціям, розроблювальним і затверджуваним на підприємствах, привласнюють порядкові номери службами охорони праці цих підприємств. У назві інструкції коротко вказується для якої професії або видуробіт вона призначена.

Включенню в інструкції підлягають загальні положення з охорони праці, а також організаційні й технічні вимоги безпеки.

Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу ті з урахуванням умов, в яких виконується даний вид робіт.

Інструкції повинні містити такі розділи:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки під час виконання роботи;

- вимоги безпеки по закінченні роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

 

При необхідності в інструкції дозволяється включати й інші розділи.

Розділ «Загальні положення» повинен містити:

- дані про застосування інструкції;

- загальні дані про об'єкт розробки;

- умови і порядок допуску працівників до самостійній роботі з професії або до виконання відповідного

- виду робіт;

- вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що відносяться до питань охорони праці для дано-го виду робіт або професії, а також дані про специфічні особливості організації праці й технологічних процесів і про коло трудових обов'язків працівників даної професії;

- характеристику основних небезпечних і шкідливих виробничих факторів для даної професії чи виду

- робіт, особливості їхнього впливу на працівника;

- перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що підлягають видачі працівникам даної професії або виду робіт відповідно до діючих норм, з посиланням на стандарти або технічні умови на них;

- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, що повинні дотримуватись працівники при виконанні робіт.

Розділ «Вимоги безпеки перед початком роботи» повинен містити:

- порядок прийому зміни у разі безперервної роботи виробничого устаткування або технічного процесу;

- порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;

- порядок перевірки справності устаткування, інструмента, захисних засобів;

- порядок перевірки наявності й стану вихідних матеріалів;

- порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності устаткування, інструмента, засобів з а-хисту і т. п.

Розділ «Вимоги безпеки під час роботи» повинен містити:

- дані про безпечну організацію праці, прийоми й методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного устаткування, пристроїв і інструментів, а також застереження про можливі небезпечні,

- неправильні методи й прийоми праці, які заборонено застосовувати;

- правила безпечного поводження з вихідними матеріалами, готовою продукцією, допоміжними матеріалами й відходами виробництва, що становлять небезпеку для працівників;

- правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних і вантажопідйомних засобів, механізмів, тари;

- вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах і транспортуванні вантажів;

- вказівки про порядок додержання робочого місця в безпечному стані;

- можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи устаткування і технологічного

- регламенту, способи їхнього усунення;

- вимоги щодо використання засобів індивідуального й колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

- умови, при яких робота повинна бути припинена;

- вимоги із забезпечення пожежо- і вибухобезпечності;

- порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки або раптові захворювання; факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності устаткування, засобів захисту та про інші небезпечні й шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров'ю працівників.

Розділ «Вимоги безпеки по закінченні роботи» повинен містити:

- порядок безпечного відключення, зупинки, розбирання, очищення і змащення устаткування, пристроїв,

- а при безперервному процесі – порядок передачі їх черговій зміні;

- порядок здачі робочого місця;

- порядок збирання відходів виробництва;

- вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;

- порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, виявлені в процесі роботи.

Розділ «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях» повинен містити:

- дані про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерних причинах аварій;

- дані про засоби й дії, спрямовані на запобігання можливих аварій;

- порядок дій, особисті обов'язки власника і працюючого, правила проведення робіт при виникненні аварії відповідно до плану її ліквідації, у тому числі у разі її виникнення під час здачі–прийому зміни при без-перервній роботі;

- порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести;

- дані про порядок застосування засобів протиаварійного захисту і сигналізації;

- порядок дій з надання долікарської допомоги потерпілим під час аварії.

 

При викладенні тексту інструкції потрібно керуватися такими правилами:

- текст інструкції має бути коротким, зрозумілим і не допускати різних тлумачень;

- інструкція не повинна містити посилань на нормативні акти, вимоги яких враховуються при її розробці.

При необхідності ці вимоги наводяться дослівно.

Розробка, узгодження й затвердження інструкцій, що діють на підприємстві, їх перегляд, тимчасове припинення дії чи скасування здійснюються відповідно до ДНАОП 0.00-8.03-93 «Порядок розробки й затвердження власником нормативних актів, що діють на підприємстві» і з урахуванням вимог цього Положення.

Загальне керівництво розробкою або переглядом інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця. Розробка чи перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, здійснюються безпосередніми керівниками робіт, які відповідають за своєчасне виконання цієї роботи.

Здійснення контролю за своєчасною розробкою нових і відповідністю діючих на підприємстві інструкцій покладається роботодавцем на службу охорони праці.

Інструкція, що діє на підприємстві, вводиться в дію з дня її затвердження, якщо інше не передбачено наказом роботодавця.

Перегляд інструкцій, що діють на підприємстві, проводиться в терміни, передбачені державними нормативними актами з охорони праці, на підставі яких вони розроблені, але не рідше одного разу в 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою – не рідше одного разу в 3 роки.