Елементами режиму робочого часу є:

¨ час початку та закінчення роботи;

¨ тривалість перерв для відпочинку і харчування;

¨ тривалість і порядок чергування змін.

 

 

 

Види режиму:

1. Загальний режим - розподіл норми три­валості робочого часу відбувається за тижневий або інший обліковий період.

До загальних режимів робочого часу належать:

Ø 5-денний робочий тиждень. Найбільш поширеним є п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Виходячи із загальної норми тривалості робочого тижня 40 годин, робочий день може тривати 8 годин щоденно або ж 8 годин 15 хвилин щоденно зі скороченням робочого часу на одну годину напередодні вихідного дня.

Ø 6-денний робочий тиждень. На тих підприємствах, в установах і організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження 5-денного робочого тижня є недоцільним, встановлюється 6-денний робочий тиждень з 1 вихідним днем (ст. 52 КЗпП). При 6-денному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при нормі 40 годин і відповідно 6 годин при нормі 36 годин та 4 години при тижневій нормі 24 години.

5-денний або 6-денний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу та за погоджен­ням з місцевою радою.

 

2. Спеціальні режими:

Ø Ненормований робочий день — це особливий режим, який встановлюється для окремих категорій працівників (керів­ників підприємств, структурних підрозділів, юрисконсуль­тів тощо), коли тривалість їхньої праці не піддається точно­му обліку, а робота виконується понад нормальну тривалість робочого дня без додаткової оплати й без компенсації відгу­лом, а лише додатковою відпусткою тривалістю до семи ка­лендарних днів.

Виконувана робота визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (наванта­ження).

Застосування ненормованого робочого часу здійснюється на підставі Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. № 7.

Ненормований робочий день застосовується для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:

1) осіб, праця яких не підда­ється обліку в часі;

2) осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

3) осіб, які розподіляють робочий час на свій розсуд.

Конкретний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем встановлюється у колективному договорі чи будь- якому іншому локальному акті, який затверджується роботодав­цем за погодженням з профспілковим органом.

Ненормований робочий день не застосовується для працівни­ків, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

На осіб, що працюють в режимі ненормованого робочого часу, поширюються правила, що визначають час початку та закінчення роботи, перерв протягом робочого дня, порядок обліку робочого часу. Вони також на загальних підставах звільняють­ся від роботи у дні щоденного відпочинку та святкові дні. Роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи у позаробочий час чи завчасно передбачати для них продовжену тривалість щоденного робочого дня чи норми обов’язкового переробітку в тиждень.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруже­ності, складність і самостійність у роботі, необхідність періодич­ного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам надається додаткова відпустка до 7 календарних днів. Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється в колективному договорі.

 

Ø Змінна робота — це режим роботи, за якого працівники чер­гуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому прави­лами внутрішнього трудового розпорядку.

Робота за змінами є різновидом підсумованого обліку робочо­го часу та запроваджується, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму для працівника норму тривалості щоденної роботи. В багатозмінному режимі функціонує безперервне ви­робництво, де технологічні процеси не можуть перериватись. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівно­мірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудо­вого розпорядку. Стаття 58 КЗпП встановлює, що перехід з однієї зміни в іншу має відбуватись через кожний робочий тиждень в години, визначені графіком змінності.

Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, включаючи також час перерви для відпочинку та харчування. Мінімальна тривалість щоденного відпочинку між змінами не повинна бути меншою 12 годин. Призначення працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.

 

Ø Режим роботи із роздробленим робочим днем

На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку та у випадках, передбачених за­конодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб сумарна тривалість роботи не перевищувала максимальної тривалості робочого дня (ст. 60 КЗпП).

Норма щоденного робочого часу повинна бути відпрацьована працівником протягом робочого дня при одній перерві трива­лістю не більше 2 годин.

Перервний режим робочого часу встановлюється для працівників, зайнятих у сфері обслуговуван­ня населення, в сільському господарстві, для водіїв тролейбусів, трамваїв тощо.

 

Ø Гнучкий графік роботи —передбачає право працівників самос­тійно регулювати час початку, закінчення та загальну тривалість робочого дня. Обов’язковою умовою застосування такого режиму робочого часу є повне відпрацювання працівниками встановленої законом сумарної кількості робочих годин протягом облікового періоду — робочого дня, тижня тощо.

Елементами гнучкого графіка роботи є:

- змінний (гнучкий) робочий час — початок та закінчення робочого часу;

- фіксований час — час обов’язкової присутності на роботі;

- час перерви для відпочинку та харчування;

- норма облікового періоду.

Режим з гнучким графіком роботи може застосовуватись на підприємствах з 5-денним чи 6-денним робочим тижнем. Він може встановлюватись за погодженням між роботодавцем та працівником як при укладенні трудового договору, так і в процесі трудових правовідносин.

 

Ø Вахтовий метод організації роботи запроваджується для проведення робіт на тих виробничих об'єктах, які знаходяться на значному віддаленні від місця знаходження підприємства або місця постійного проживання працівника, за попередньої згоди профспілкового органу та працівника.

Правову основу запровадження цього режиму становлять Основні положення про вахтовий метод організації робіт, затв. постановою Держкомпраці та соціальних питань СРСР, Секретаріату ВЦРПС, Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31 грудня 1987 р. № 794/33-82.

Для здійснення контролю за виконанням норми робочого часу використовується підсумований облік робочого часу. Три­валість облікового періоду може становити 1 місяць, квартал, рік. В обліковий період зараховуються час роботи на вахті, час проїзду до місця виконання робіт і час відпочинку, який при­падає на цей період.

Тривалість однієї вахти не повинна перевищувати 1 місяця; в окремих випадках, з дозволу міністерства і профспілки — 2 місяці. Норма щоденної роботи при вахтовому методі організа­ції праці не може перевищувати 12 годин.

До робіт на умовах вахтового методу забороняється залуча­ти:

- осіб віком до 18 років;

- вагітних жінок;

- жінок, які мають дітей до 3 років;

- жінок, які мають медичні протипоказання до такого виду робіт.

 

Нічний робочий час визначається законом з 10-ї години вечо­ри до 6-ї години ранку.

В нічний час у разі 8-годинної тривалості робочого часу тривалість роботи скорочується на 1 годину (крім певних випадків, так, наприклад, це правило не по­ширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Забороняється залучення до роботи у нічний час:

Ø вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3-х років;

Ø осіб, молодших 18 років (за винятком працівників, які беруть участь у виконанні та/або створенні творів мистецтва);

Ø інших категорій працівників, передбачених законом.

Робота осіб з обмеженими фізичними можливостями (інвалідів) в нічний час до­пускається лише за їх письмовою згодою і за умови, що це не суперечить рекоменда­ціями медико-соціальної експертної комісії.

Працівники, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, дитину-інваліда чи здійснюють відповідно до медичного висновку догляд за хворими членами сім’ї, можуть залучатися до роботи в нічний час лише за їх письмовою згодою.

Порядок роботи в нічний час професійних творчих працівників організацій кінематографії, теле- і відеознімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів може встановлюватися колективним або трудовим договором.