Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ:  Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия ЭкологияТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву 
Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Матеріально-технічне забезпеченняСтр 1 из 4Следующая ⇒
РОЗПОДІЛ ЧАСУ
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:
Рис. 1. Класифікація методів навчання військовослужбовців
1. Усне викладання навчального матеріалу, яке поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає різні види розповідей, пояснення, оповідання, лекції. 2. Обговорення матеріалу, який вивчається, поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає: бесіду, семінарське заняття, дискусію, мозкову атаку, інтелектуальну розминку, аналіз конкретної ситуації тощо. 3. Показ поділяється на: наочно-інформаційний; наочно-практичний; наочно-евристичний; наочно-проблемний; наочно-дослідницький. Він включає: демонстрацію; ілюстрацію; спостереження у формі особистого показу підлеглим тих або інших прийомів і дій; показ дій окремих воїнів, розрахунків і підрозділів; показ натуральних і образних засобів наочності; демонстрацію фільмів та ін. 4. Практичні методи поділяються на: практично-репродуктивні; практично-евристичні; практично-дослідницькі (проблемні). Вони включають практичні заняття, групові вправи, лабораторні роботи, вправи, обслуговування бойової техніки та озброєння, несення вартової, бойової та інших видів служб тощо.
5. Самостійна робота об'єктів навчання, яка поділяється на усі форми, які входили до попередніх методів, тобто, наприклад, словесно-наочно-практично-інформаційні. Вона включає: роботу з друкованими джерелами; самостійне вивчення техніки; самостійне тренування; самостійний перегляд кінофільмів, телепередач та ін. 6. Методи контролю та самоконтролю в навчанні включають: індивідуальну контрольну співбесіду; опитування; письмові роботи; тестування; контрольні роботи; машинний контроль; самоконтроль; іспит; залік тощо (рис. 2). Безумовно, ця класифікація методів навчання є недосконалою. Але в ній враховано: по-перше, сучасні дидактичні системи та їх вплив на методику навчання військовослужбовців; по-друге, як позитивні аспекти класифікації методів навчання, які мали місце в історії дидактики, так і сучасні підходи до розв'язання цієї проблеми вітчизняними і закордонними вченими-дидактами; по-третє, зміст і особливості методичної системи процесу навчання в Збройних силах України, і врешті-решт, активні методи навчання, які органічно входять до відповідних груп методів навчання.
Рис. 2. Основні різновиді методів навчання військовослужбовців
Активні методи ми будемо розглядати в наступній темі. Це пов’язано з тим, що вони, по-перше, практично у військовій дидактиці не висвітлювалися, по-друге, вимагають до себе особливої уваги та психолого-педагогічного обгрунтування і, по-третє, потребують формування позитивної мотивації до них.
Враховуючи різні обставини та умови, військовий педагог вибирає конкретний метод навчання для вирішення певної навчально-пізнавальної задачі. Про правильний добір методу навчання свідчить характер діяльності та взаємовідносин суб’єктів і об'єктів навчання, глибина і міцність опанування військово-професійних знань, навичок, вмінь і також те, якою мірою він викликає пізнавальну, емоційну і практичну активність військовослужбовців та формує у них мотивацію навчально-пізнавальної діяльності. Таким чином, Традиційні методи навчання
Розповідь Однією з найпростіших і водночас найпоширеніших і використовуваних у процесі навчання військовослужбовців є розповідь. Метод розповіді передбачає усне живе і образне, емоційне і послідовне викладення переважно фактичного матеріалу в пояснювальній чи оповідальній формі. Більш детально цей метод ми розглянемо при вивченні наступних тем. Пояснення У навчальній практиці дуже часто разом з розповіддю або окремо використовується пояснення. Порівняно з розповіддю, яка переважно має оповідно-повідомлюючий характер, пояснення пов'язане з аналізом, тлумаченням і доказом різних аспектів матеріалу, що вивчається. Це можуть бути, наприклад, тлумачення різних закономірностей, суттєвих властивостей явищ, які вивчаються, та окремих понять. Пояснення - це переважно монологічна форма викладення навчального матеріалу, коли є необхідність доведення або обґрунтування певного положення (закону, принципу), розкриття основи взаємодії в бою, сутності різних військових явищ, аналізу актуальних міжнародних і військових відносин та іншої різноманітної інформації. Для підсилення ефекту пояснення можна використовувати різні наочні засоби (картини, таблиці, моделі, муляжі тощо). З практики дидактично-виховної роботи відомо, що надмірне збільшення часу на пояснення викликає стомлюваність і зниження уваги військовослужбовців. Цей недолік пояснення можна компенсувати, епізодично використовуючи під час його проведення елементи дискусії, опиту, розповіді та різноманітних прийомів проблемного навчання. Отже, ефективне використання методу пояснення вимагає: · докладного і чіткого формулювання навчальної задачі, сутності проблеми, яка вивчається; · послідовного розкриття причинно-наслідкових зв’язків; · залучення переконливих прикладів, аргументів і доказів; · використання порівняння, зіставлення, аналогії, яскравих прикладів, бездоганної логіки викладення та ін. Пояснення, яке є самостійним методом викладання навчального матеріалу, може також становити суттєвий прийом інших методів навчання. Наприклад, лекції, показу, практичного заняття, вправи, інструктажу. Лекція Широке застосування у навчальній практиці військ має лекція. Головна різниця між лекцією, розповіддю та поясненням полягає у тому, що лекція використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, наукового аналізу та обгрунтування складних і об'ємних військово-наукових проблем.
Отже, лекція - це розгорнуте теоретичне викладення, науковий аналіз теоретичних і практичних проблем, великих за обсягом, логічною побудовах та тісно поєднаних з поясненням, розповіддю і доведенням. Більш детально цей метод ми розглянемо при вивченні наступних тем.
Бесіда Бесіда - метод словесного обговорення матеріалу, що вивчається, є найпоширенішим у навчанні військовослужбовців. Вона є діалоговим методом навчання і має певні пошукові та активізуючи властивості. Бесіда здійснюється у формі цілеспрямованої і старанно підготовленої розмови військового педагога з воїнами. При цьому він знає відповіді на всі запитання, які підготовлено заздалегідь для обговорення з підлеглими. Більш детально цей метод ми розглянемо при вивченні наступних тем.
Дискусія Результативність бесіди, а також ряду інших методів навчання залежить від уміння організувати під час їх здійснення дискусію, яка є дійовим методом обговорення питання, яке вивчається. Вона передбачає колективне обговорення якоїсь спільної проблеми, під час якого пізнається істина. “Сутність дискусії, - згідно з Ч.Купісевичем, - полягає в обміні думками на певну тему між суб'єктами і об'єктами навчання або тільки між об'єктами навчання”. При цьому ці думки можуть бути як власними, так і спиратися на погляди інших людей. Ефективну дискусію характеризує розмаїття думок, бажання шукати найбільш придатний варіант розв’язання дидактичної проблеми і активна участь в ній співрозмовників. Порівняно з лекцією і бесідою вона створює сприятливі умови для активізації воїнів і впливу на їх психіку, зокрема, на творчу уяву. Навчально-виховна дієвість дискусії полягає в тому, що вона вимагає від воїнів не простої відповіді на запитання, а, навпаки, обґрунтованого, емоційно забарвленого та змістовного варіанта розв‘язання цієї дидактичної проблеми та ясного і чіткого висловлювання своїх думок. Характер дискусії викликає сильні емоційні почуття її учасників, сприяє виникненню різних групових соціально-психологічних явищ, формує навички колективної роботи і уміння вислухати позиції та думки інших воїнів. Деякі види дискусії стали самостійними методами навчання, які визначаються як активні. Це, наприклад, круглий стіл, ”мозкова атака” та ін. Семінарське заняття Семінарське заняття багато в чому нагадує бесіду. Проте проблеми, що вивчаються і які мають теоретичний і практичний характер, обговорюються більш ґрунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної дидактичної проблеми і шляхів її ефективного розв‘язання. Учасники заняття аналізують навчальну проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висувають шляхи її оптимального розв’язання, відповідають на запитання і дискутують з тими, хто має протилежні думки.
Умовно можна сказати, що семінар - це творче сполучення позитивних властивостей бесіди та дискусії, але на більш високому методичному, науковому і теоретичному рівні. Такі вимоги до семінарського заняття, безумовно, передбачають відповідний рівень підготовленості об'єктів навчання. Воно проводиться з курсантами вищих військових навчальних закладів, офіцерами, прапорщиками, а також сержантами і солдатами, які мають відповідну освіту і досвід самостійного вивчення складних наукових і практичних проблем. Для забезпечення дієвості семінару рекомендується дотримуватися вищевикладених рекомендацій і побажань, які стосуються проведення бесіди та дискусії. Отже, семінар - це головний вид занять для поглиблення і закріплення знань, формування переконань та розвитку особистості воїна. НАОЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ(ПОКАЗ) Психолого-педагогічні експерименти довели, що 87 відсотків інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9 відсотків - за допомогою слуху. З того, що людина бачить, запам’ятовується 40 відсотків, з того, що чує - 20 відсотків, а з того, що водночас бачить і чує, - 80 відсотків інформації. З прочитаної інформації запам'ятовується 10 відсотків, також 10 відсотків почутої інформації, а коли ці процеси відбуваються одночасно - 30 відсотків. Якщо застосовуються аудіо-візуальні засоби, то в пам'яті учасників процесу навчання залишається 50 відсотків переказаної інформації, а час навчання скорочується на 20-40 відсотків. Цих прикладів достатньо, щоб у дидактичному процесі одночасно зі словесними методами використовувати наочні, тобто такі, які, спираючись на різноманітні способи спостереження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зорові рецептори. Їх значення є настільки суттєвим, тому що наочне пізнання генетично випереджає словесне. Показ Серед наочних методів у навчанні військовослужбовців найчастіше застосовується метод показу, в основі якого знаходяться ілюстрація і демонстрація. Показ - це навчальний метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких у воїнів створюється наочний образ предмета, що вивчається, формується конкретне уявлення про нього. Цей метод практично використовується під час проведення майже усіх видів занять, незалежно від їх змісту і методики. За його допомогою реалізується принцип наочності навчання військовослужбовців. Розрізняються два види показу: ілюстрація і демонстрація. Перший характеризується як допоміжний при словесному методі, його значення полягає в тому, щоб яскравіше підкреслити думку військового педагога. Засоби ілюстрування - це різноманітні картини, плакати, схеми, таблиці, умовні моделі, муляжі, карти, малюнки на дошці. Головна їх властивість - це нерухомість. Вони мають “оживати” в розповіді педагога.
Демонстрація характеризується рухомістю засобу показу. Це можуть бути: певна діюча модель бойової техніки або зброї; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепередача; технічний пристрій; комп’ютерний показ та ін. У демонстрації - менше елементів супроводу, а більше самостійного значення натурального експоната, тому вона сприймається більш ефективно, ніж ілюстрація.
ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ Практичні методи включають різноманітні практичні заняття у вигляді тактико-спеціальних, спеціальних, технічних, вогневих і ряду інших занять загальновійськової підготовки (рис. 3). Особливе та надзвичайно важливе місце серед практичних методів посідають тактико-спеціальні заняття і навчання, навчання військ, які безпосередньо формують, розвивають і вдосконалюють бойову майстерність військових частин і підрозділів.
Рис. 3 Основні різновиди практичних методів навчання
Досвід організації та здійснення військово-педагогічного процесу у військових підрозділах і частинах доводить, що практичні методи становлять основу бойового навчання воїнів і забезпечують формування індивідуальної та колективної майстерності. Більш якісному проведенню практичних занять сприяє методично правильно проведений інструктаж - короткі, лаконічні та чіткі вказівки щодо виконання тих чи інших дій. Він, як правило, передує проведенню різних вправ, практичних робіт і характеризується дуже стислою формою викладання вказівок про місце, час і послідовність певних практичних дій. Для забезпечення ефективності інструктажу необхідно: · зосередити увагу воїнів на суттєвих елементах дій певного механізму або власних дій; · забезпечити воїнам сприятливі умови для спостереження; · забезпечити такий темп пояснення, який відповідає послідовності показу основних дій; · створити умови для практичного ознайомлення учасників інструктажу з відповідними видами бойової техніки та зброї або їх моделями.
Вправи Вправи - це планомірно організоване, свідомо осмислене багаторазове повторення певних дій і прийомів, які ускладнюються, з метою формування, закріплення та удосконалення у воїнів практичних навичок і вмінь (рис.4). Під час вправ воїни оволодівають практичними діями застосування і обслуговування бойової техніки та зброї, способами вирішення тактичних, вогневих і технічних завдань, виконання стройових і гімнастичних прийомів, дій на тактичному полі, на техніці.
Рис. 4. Основні різновиди вправ
Методика виконання вправ за різними предметами, безумовно, відрізняється. Однак можна визначити загальні умови, які сприяють успішному їх застосуванню: · якісна підготовленість суб'єкта навчання, його уміння враховувати індивідуально-психологічні особливості воїнів; · розуміння воїнами мети вправи, усвідомлення змісту і послідовності її виконання; · підтримання у воїнів постійного інтересу до вправи, усвідомленого ставлення до багаторазових повторень одноманітних дій; · суворе дотримання нормативів бойової роботи і постійна організація змагань під час їх здійснення; · дотримання доступного ритму, методично правильного чергування дій, що вимагають від воїнів щоразу зростаючого напруження духовних і фізичних сил; · послідовність і систематичність у виконанні вправ, поступове підвищення самостійності воїнів під час їх відпрацювання; · поступове ускладнення і зміна умов виконання вправ; · систематичний контроль за ходом вправ і відповідна постійна допомога воїнам у подоланні труднощів і помилок в їх виконанні; · формування у воїнів навичок самоконтролю і самооцінки виконаних дій; · наближення умов виконання вправ до бойових умов тощо. Отже, методично правильно застосовані вправи несуть не тільки дидактичні функції, але й виховні. Вони загартовують волю воїнів, розвивають у них наполегливість, спостережливість, ініціативність, самостійність, сприяють більш глибокому опануванню теоретичного матеріалу.
ВИСНОВКИ Таким чином, військові педагоги мають достатньо міцний арсенал як загальних, так і специфічних методів навчання військовослужбовців. Під час їхвикористання необхідно враховувати психолого-педагогічні закономірності процесу навчання воїнів, характер і зміст бойової та гуманітарної підготовки й конкретного предмета, сучасні організаційні, методологічні та методичні вимоги до організації та здійснення військово-дидактичного процесу, конкретні вимоги до підготовки відповідних військових підрозділів і фахівців, наявність дидактичної інфраструктури у військовій частині, рівень підготовленості суб’єктів і об'єктів навчання та інші об’єктивні та суб’єктивні умови. Зрозуміло, ніякий окремо взятий метод не розв’язує всіх проблем, якщо не використовується творчо, у взаємозв'язку з іншими методами, з урахуванням конкретних суб’єктивних та об’єктивних законів та закономірностей організації цього складного і змістовного соціально-педагогічного процесу. Отже, методи навчання військовослужбовців характеризують змістовно-процесуальну чи внутрішню сторону процесу навчання, а зовнішню організаційну сторону визначають форми навчання.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ: « Методи і форми військового навчання». 1) опрацювати Тему 8-9 «Військова психологія» В.Ягупова, стор. 200-256; 2) опрацювати Розділ ІУ «Військова психологія і педагогіка» М.Варія, стор. 268-302; 3) опрацювати Главу 20 «Военной психологии» під ред. В.Шеляга, стор. 270-285; 4) опрацювати Главу 3 «Военной психологии и педагогики» під ред. П.Корчемного, стор. 49-66;
Розробив________________________________________________________ (посада, в/звання, науковий ступінь, вчене звання, підпис, ініціали та прізвище) "____"______________20_____ року.
Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ Протокол від "28" серпня 2011 року №1
РОЗПОДІЛ ЧАСУ
ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:
МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Мультимедійний проектор, ноутбук. ВСТУПНА ЧАСТИНА: - прийняти рапорт командира групи та привітатися з курсантами; - перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять; - перевірити форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії; - при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків; - нагадати основну проблематику минулої теми, заняття та зробити логічний перехід до проблеми, яка буде розглядатися на даному занятті; - довести під запис номер і тему заняття, його навчальні питання; - зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути в результаті заняття; - визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні завдань, подальшій офіцерській службі тощо; - представити наочно та стисло охарактеризувати основні та додаткові джерела інформації (літературу) для вивчення на самостійній підготовці та місця їх отримання, надати під запис назву джерела, його вихідні дані та сторінки (статті статутів, настанов, джерела інформації можуть також представлятися в ході розгляду навчальних питань або в заключній частині заняття – при визначенні завдань для самостійної роботи); - визначити порядок роботи на занятті та отримання оцінки за нього; - довести заходи безпеки (при необхідності).
ОСНОВНА ЧАСТИНА: Серед основних умов, які визначають ефективність викладання та учіння військовослужбовців, особливе місце посідають методи навчання. Це пов’язано з тим, що вони обумовлюють характер взаємовідносин суб'єктів і об'єктів дидактичного процесу під час проведення навчально-пізнавальної діяльності. Поняття ”метод навчання” є досить складним. Це обумовлено надзвичайною багатогранністю і різнобічністю того процесу, який повинна відображати ця категорія. Ось чому в педагогіці до цього часу не припиняються дискусії відносно розкриття сутності методів навчання та їх класифікації. Історія їх розвитку і становлення є своєрідним доказом цієї складності. Термін ” метод ” походить від грецького слова і означає дослідження, спосіб, шлях наближення до істини. У педагогічній практиці метод виступає як упорядкований спосіб діяльності з досягнення навчально-виховних цілей. При цьому викладання і учіння тісно пов'язані між собою і знаходяться в активній взаємодії. Отже, поняття ”метод навчання” органічно включає в себе: 1) навчальну роботу військового педагога (викладання); 2) навчально-пізнавальну діяльність об'єктів навчання (учіння); 3) специфіку їх діяльності із досягненню цілей навчання. Таким чином, термін ”метод навчання військовослужбовців” означає спосіб спільної діяльності суб'єктів і об'єктів навчання, що спрямована на оволодіння військово-професійними знаннями, навичками та уміннями, різнобічний розвиток розумових і фізичних здібностей військовослужбовців, формування у них якостей, необхідних для виконання службових обов'язків. Широко розповсюдженим у військовій дидактиці є також поняття ”прийом навчання”. Прийом навчання - це окремий крок для реалізації навчальної мети, складова частина методу чи деталь методу, тобто часткове поняття по відношенню до поняття “метод”. Взагалі можна сказати, що кожен метод навчання складається з множин дидактичних прийомів, органічно сполучених між собою.
1. МЕТОДИ НАВЧАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ Однією з актуальних проблем сучасної як загальної, так і військової дидактики є проблема класифікації методів навчання. У сучасній дидактиці немає єдиного погляду щодо цього питання. У зв'язку з тим, що різні автори за основу класифікації методів навчання беруть різні ознаки, існує кілька варіантів класифікації. Серед них найбільшого значення набули такі: а) з позиції історизму; б) з позиції джерел інформації; в) логічно-структурний підхід до класифікації методів навчання; г) за видами пізнавальної діяльності об'єктів навчання тощо. У передвоєнні роки в підручниках педагогіки давали таку класифікацію, яка поділялася на три групи: · словесні, · наочні, · практичні. За логікою передачі та сприймання: · індуктивні · дедуктивні. За характером пізнавальної діяльності: · інформаційно-рецептивні, · репродуктивні, · творчі, · проблемні, · частково-пошукові · дослідницькі. За ступенем керування навчальною роботою поділяють методи навчання на дві групи: · навчальна робота під керівництвом викладача і · самостійна робота об'єктів навчання. За дидактичними цілями та задачами методи навчання на такі: · комунікативний метод навчання. Дидактична мета - засвоїти готові знання; · пізнавальний метод навчання. Дидактична мета - сприйняття, осмислення і запам'ятовування об'єктами навчання нового матеріалу; · перетворювальний метод навчання. Дидактична мета - засвоєння об'єктами навчання знань і творче використання навичок та вмінь; · систематизований метод навчання. Дидактична мета - узагальнення і систематизація знань, навичок і вмінь; · контрольний метод навчання. Дидактична мета - з’ясування якості засвоєння знань, навичок і вмінь та їх корекція. В останні роки найбільшої популярності набула класифікація методів навчання за рекомендаціями російського дидакта Ю.К.Бабанського: · методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності (словесні, наочні, проблемно-пошукові, індуктивно-дедуктивні); · методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності (пізнавальні ігри, навчальні дискусії, емоційний вплив педагогів, заохочення навчальної діяльності, покарання); · методи контролю і самоконтролю у навчанні (опитування, письмові роботи, тестування, контрольні лабораторні роботи, контрольні практичні роботи, машинний контроль, самоконтроль). У військовій педагогіці практично використовується наступний варіант класифікації, який враховує специфіку навчального процесу в збройних силах: · метод усного викладення навчального матеріалу; · метод обговорення матеріалу, що вивчається; · метод показу (демонстрація); · метод вправи; · метод практичних робіт; · метод самостійної роботи. Отже, аналіз різноманітних підходів до класифікації методів навчання в загальній та військовій педагогіці свідчить про те, що ця проблема є досить актуальною, складною, і немає на сучасному етапі остаточного розв'язання. Причина полягає в тому, що,по-перше, автори використовують різні основи для їх класифікації та, відповідно, не опрацьовані загальновживані ознаки їх класифікації; по-друге, складності цих задач, які повинна вирішувати сучасна освіта; по-третє, різноманітність методів навчання. Узагальнюючи вищевикладене, до класифікації методів навчання, беручи до уваги активні методи навчання і можливості їх використання у навчально-пізнавальній діяльності військовослужбовців та враховуючи зміст і особливості дидактичного процесу в Збройних силах України, можна запропонувати таку класифікацію методів навчаннявійськовослужбовців (рис. 1).
Рис. 1. Класифікація методів навчання військовослужбовців
1. Усне викладання навчального матеріалу, яке поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає різні види розповідей, пояснення, оповідання, лекції. 2. Обговорення матеріалу, який вивчається, поділяється на: словесно-інформаційне; словесно-евристичне; словесно-проблемне; словесно-дослідницьке. Воно включає: бесіду, семінарське заняття, дискусію, мозкову атаку, інтелектуальну розминку, аналіз конкретної ситуації тощо. 3. Показ поділяється на: наочно-інформаційний; наочно-практичний; наочно-евристичний; наочно-проблемний; наочно-дослідницький. Він включає: демонстрацію; ілюстрацію; спостереження у формі особистого показу підлеглим тих або інших прийомів і дій; показ дій окремих воїнів, розрахунків і підрозділів; показ натуральних і образних засобів наочності; демонстрацію фільмів та ін. 4. Практичні методи поділяються на: практично-репродуктивні; практично-евристичні; практично-дослідницькі (проблемні). Вони включають практичні заняття, групові вправи, лабораторні роботи, вправи, обслуговування бойової техніки та озброєння, несення вартової, бойової та інших видів служб тощо. 5. Самостійна робота об'єктів навчання, яка поділяється на усі форми, які входили до попередніх методів, тобто, наприклад, словесно-наочно-практично-інформаційні. Вона включає: роботу з друкованими джерелами; самостійне вивчення техніки; самостійне тренування; самостійний перегляд кінофільмів, телепередач та ін. 6. Методи контролю та самоконтролю в навчанні включають: індивідуальну контрольну співбесіду; опитування; письмові роботи; тестування; контрольні роботи; машинний контроль; самоконтроль; іспит; залік тощо (рис. 2). Безумовно, ця класифікація методів навчання є недосконалою. Але в ній враховано: по-перше, сучасні дидактичні системи та їх вплив на методику навчання військовослужбовців; по-друге, як позитивні аспекти класифікації методів навчання, які мали місце в історії дидактики, так і сучасні підходи до розв'язання цієї проблеми вітчизняними і закордонними вченими-дидактами; по-третє, зміст і особливості методичної системи процесу навчання в Збройних силах України, і врешті-решт, активні методи навчання, які органічно входять до відповідних груп методів навчання.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 86; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.16.76.223 (0.152 с.) |
