Кирило-Мефодіївське братерство

Велике суспільно-політичне значення мала діяльність створеного в 1864г. у Києві Кирило-Мефодіївського суспільства. Члени Кирило-Мефодіївського суспільства прагли, по-перше, сформувати українську національну ідею, основні проблеми якої були вже поставлені в ході національної боротьби, а саме: який повинна бути роль українців серед слов'янських народів; чи винна українська нації створювати власне, незалежне від Росії й Австрії, держава; якими засобами можна ліквідувати національне гноблення, створити незалежна держава. По-друге, Кирило-Мефодіївське суспільство планувало розгорнути практичну діяльність, спрямовану на реалізацію національної ідеї. Більшість членів Кирило-Мефодіївського суспільства вважали, що застосовувати революційні методи для досягнення поставлених цілей не можна. Виключення становили Т.М. Шевченко, Н.І. Гулак, А. Навроцкий, що довели, що без рішучих революційних дій досягтися соціального й національного звільнення не вдасться. Засновники товариства (усього декілька десятків чоловік): Н.І. Костомаров (професор Київського університету, історик), В.М. Бєлозерський (учитель), Н.І. Гулак (чиновник). Інтелігенція: поет Т.М. Шевченко, письменник П.А. Кулиш і ін. Студенти. Організаційні й програмні положення суспільства втримувалися в документах "Книга буття українського народу" і "Статут слов'янського братерства св. Кирила й Методія". Суспільство існувало недовго. Навесні 1847г. по доносу провокатора - студента А. Петрова - постійні учасники засідань суспільства були арештовані. Н.І. Гулак укладений у Шлиссельбургскую міцність, Т.М. Шевченко відданий у солдати в Оренбурзький край, інші вислані. Діяльність Кирило-Мефодіївського суспільства мала велике значення для подальшого формування національної ідеї. Навіть те деяке, що встигнули зробити члени суспільства - видання книг, бесіди, лекції, програмні документи - будило суспільну думку, змушуючи шукати шляхи до кращого, вільному майбутньому.

 

Реформи 60-70 рр.

Селянська реформа, 19.02.1861г.: Олександр II видав монифест про скасування кріпосного права в Росії. Селяни стали особисто-вільними. В Україні було 5 млн. 300 тис. кріпаків. У теж час зберігалася економічна несвобода - селяни зобов'язані були викуповувати свої земельні наділи в поміщиків у плині 49 років. Судова реформа, 1864г.: суд став не становим, голосним; суд став незалежним; у суді брали участь присяжні засідателі від усіх станів; обвинувачення підтримував прокурор, захист - адвокат. Земська реформа, 1864г.: створювалися виборні органі влади в масштабах губернії, повіту - земства; у земствах були представники всіх станів; земства займалися господарськими й культурними питаннями. Військова реформа, 1862-1874рр.: уводилася загальна військова повинність для чоловіків по досягненню 21 року; скорочувався термін військової служби (піхота - 6 років, флот - 7 років); армію почали оснащувати сучасним озброєнням. Була поліпшена підготовка офіцерів. Шкільна реформа, кінець 70- х років Xixв.: збільшили кількість початкових навчальних закладів, відкрили земські школи, створили недільні школи для навчання дорослих; збільшили кількість середніх і вищих навчальних закладів; відкрили жіночі гімназії й школи.

Реформи 60-70рр. носили буржуазний характер, але зберегли багато феодальних пережитків, а саме: власність поміщиків на землю, відсутність демократичних воль, необмежена влада царських чиновників і поліції.

В Україні виникли пром. центри: Донецький вугільно-металургійний басейн; Придніпровський металургійний; Криворізький залізорудний. У величезних масштабах велося ж/д будівництво. Розвивалося транспортне машинобудування. В XIX в. вступили в лад Харківський і Луганський паровозобудівні заводи. Широко залучався іноземний капітал. Усі металургійні заводи й шахти були побудовані на ср- ва англійських, німецьких, бельгійських і французьких капіталістів.80- е рр. XIX століття в Україні завершився промисловий переворот, тобто перехід від мануфактури до машинної індустрії. Він обумовив переворот і в соціальній сфері. Сформувавши 2 класу: робітники й буржуазії.