Методичні рекомендації до семінарських занять

Методичні рекомендації до семінарських занять

Д окняжий період (4 години)

1 частина (2 год)

Форма заняття: стандартне

Форма контролю: усне опитування і тестова письмова робота.

Мета заняття: домогтися усвідомлення того, що докняжий період нашої історії – український, і на його землі існувало понад 35 державностей. Найголовніша із них держава Аратта-Оратонія (Трипільська культура), яка поклала початок світової цивілізації. На базі знань про державності України докняжого періоду навчити студентів розуміти проблеми нинішнього етапу становлення української держави. Крім того, вивчивши тему, вони одержуть знання про медичні характеристики первісних людей: гомінідів, пітекантропів, неандертальців, кроманьйонців.

ПЛАН:

Першопочатки людського життя в Україні.

- концепції походження людини:

- сліди залишків високорозвинутих двоногих приматів (гомінідів) – родоначальників людини в Танзанії, Кенії, Ефіопії, 2-2,6 млн. тому назад;

- шляхи і причини їх просування в Європу;

- пітекантропи;

- нинішні сумніви щодо еволюціоністської теорії Дарвіна(1871 р.)

- історичні періоди розвитку людства – палеоліт

-  мезоліт

-  неоліт

-  енеоліт

2. Найдавніше поселення України та його родоплемінні об’єднання:

- наявність життя в Україні протягом усіх археологічних періодів;

- мільйонна давність появи людини в Україні;

- значення археологічних розкопок у Закарпатті (с.Королеве) у 1974 р.

Трипільська культура – найдавніша цивілізація світу

- доба енеоліту (мідно-кам’яний вік) – ІУ-ІІІ тис. до н.е.;

- землеробство з використанням рала і тяглової сили, глиняний посуд;

- відкриття Трипільської культури (В.В.Хвойко, 1893);

- її періодизація: І – ранній період 3500 – 3000 років до н.е.; ІІ – середній період 3000-2000 років до н.е.; ІІІ – пізній період 2000-1700 років до н.е.;

- вхід у її сферу усієї етнічної України;

- державний лад – конфедерація племінних союзів, його близькість до військової демократії;

- територія від Верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Середньої Наддніпрянщини та Надчорномор’я;

- населення

- забудова міст

- релігійні вірування;

- вплив Трипільської культури на розвиток світової цивілізації;

- переселення племен із Центральної та Північної Європи в Україну;

- племена степу, які прийшли з Поволжя і Північного Кавказу;

- племена культури шнурової кераміки (або культура бойових сокир);

- інвазія названих племен – одна із причин загибелі трипільської протоцивілізації;

- міжнародна виставка у США під назвою “Україна: образи У-ІУ тисячоліття до Христа (1993 р)”.

 

Самостійна робота над вивченням історичних термінів, понять

Ант – (індоарійська, індоєвропейська) – край, можливо Україна.

Ашельська епоха – Сент-Ашельська околиця м.Ам’єна (Північна Франція) – місце дослідження відповідної культури.

Гомініди – (лат. homo, hominis) – людина, eidos (гр.) – вид – родоначальники людини, характерне для них примітивні знаряддя з каменю та прямоходіння.

Енеоліт – (лат. aeneus -мідний) – мідно-кам’яна епоха.

Кроманьйонці – від назви гроту Кро-Маньйон у Франції, де у 1868р.­ знайдено рештки людини.

Мезоліт – (гр.мезос - середній) – епоха середнього каменя.

Неоліт – (гр. “неос” - новий) – епоха нового каменя.

Неандерталець - назва від долини Неандерталь недалеко від Дюссельдорфа (Західна Німеччина), де у 1856 р. виявлено рештки людини.

Каганат – (з тюрк. - верховний володар) – правитель Аварської та Хазарської державностей.

Палеоліт – (гр.”палеойос” – стародавній, “літос” – камінь) – епоха стародавнього каменя.

Пітекантропи – (гр. pithekos – мавпа, antropos – людина), найдавніші викопні люди, попередники неандертальців.

Фракія – історична область на сході Балканського півострова, між Егейським, Чорним і Мармуровим морями, народ якої переселився в район Карпат.

 

Рекомендована література

Основна

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – С.9-34.

2. Крип’якевич І.П. Історія України. – С. 17-27.

3. Субтельний О. Україна. Історія. – С.22-33.

4. Історія України (Кер.авт.кол. Ю.Зайцев). – С.3-50.

Додаткова

1. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – С.22-46.

2. Етнографія України

 

Д окняжий період.

2 частина (2 год)

Форма заняття: стандартне

Форма контролю: усне опитування і тестова письмова робота.

Мета заняття: показати безперервність державотворчих процесів з часів стародавнього світу і по сьогоднішній день. Варто зазначити, що наступним після енеоліту періодом був період бронзи (від 2 до 1 тисячоліття до нашої ери) – першого штучно створеного людиною сплаву, який має великі переваги над міддю. За доби бронзи патріархальні відносини (верховенство чоловіків) остаточно утвердились у тогочасному суспільстві. Приблизно з рубежу 2 і 1 тисячоліття до нашої ери починається ранньозалізна доба. В цей час активізується розвиток землеробства, військової справи, ремесла, торгівлі.

ПЛАН:

1. Бронзова доба.

- бронза – перший штучно створений людиною сплав;

- завершення відокремлення скотарства від землеробства;

- перехід від матріархату до патріархату;

- поява майнової нерівності, рабства;

- існування племінних об’єднань і союзів племен;

- Тщинецька і Комарівська культури;

- землеробство і скотарство – основне заняття жителів цих культур;

- Білогрудівська культура (біля м.Умані) – лісостепова смуга Правобережжя від Збруча до Дніпра;

- військова демократія;

- наявність високорозвинутої металургії;

- культура Ноа (симбіоз прафракійців і сабатинців) – Прикарпаття та Західне Поділля в ХІУ ст. до н.е.;

- землеробство, скотарство, металургія.

2. Державницькі утворення залізної доби:

- залізна доба (рубіж ІІ і І тис. до н.е.);

- демократичність епохи і підвищення продуктивності землеробства і ремесла;

- відокремлення ремесла від землеробства;

- розрив родової общини і перетворення її у сусідську, територіальну;

- створення воєнно-політичних об’єднань;

- Кіммерійці – найдавніша державність Х-УІІ ст. до н.е. на північному Причорномор’ї і Криму;

- Скіфія УІІ-ІІІст. до н.е. – територія Північного Причорномор’я між Доном і Дністром;

- суспільство – общинники, воїни, жерці;

- розпад Великої Скіфії на Малу Скіфію в Криму і одну на Нижньому Дунаї (Добруджа);

- Сарматія (ІІІ ст.до н.е.) – у степах Північного і Східного Причорномор’я;

- кочовий спосіб життя, скотарство;

- кінне військо;

- війни з Персією, Римською імперією (роксолани);

3. Міста-держави Північного Причорноморя;

- раціональна забудова цих міст;

- форма політичної організації – рабовласницька республіка;

- демократичний характер влади;

- Боспорське царство на берегах Керченської протоки у 480 р. до н.е. – 70 роки ІУ ст.н.е. – об’єднання 8 держав;

- навала гунів.

Рекомендована література

Основна

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – С.9-34.

2. Крип’якевич І.П. Історія України. – С. 17-27.

3. Субтельний О. Україна: історія. – С.22-33.

4. Історія України (Кер.авт.кол. Ю.Зайцев). – С.3-50.

Додаткова

5. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – С.22-46.

6. Етнографія України

 

Українська держава Київська Русь (4 год)

1 частина (2 год)

Форма заняття: стандартне

Форма контролю: усне опитування і тестова письмова робота.

Мета заняття: на основі рекомендованої літератури, матеріалів навчальної лекції допомогти студентам оволодіти темою, звернувши особливу увагу на друге питання плану: “Утворення і розвиток Київської держави”.

План:

1. Східнослов’янські племінні обєднання напередодні утворення Київської Русі:

- теорії походження слов’ян: Карпатсько-Дунайська, Вісло-Одерська та Вісло-Дніпровська;

- землеробство (перелогова система, дво- і трипілля), залізоробне ремесло, гончарство, деревообробка, торгівля;

- дажбогивська віра (Рунвіра);

- три великі політичні об’єднання (середина ІХ ст.): Куявія, Славія, та Артанія;

- Норманська та антинорманська теорії утворення Київської Русі.

 

2.  Утворення і становлення Київської Русі:

- писемні джерела про перші кроки державності;

- значення міста Києва в державотворчому процесі;

- державотворча діяльність князів Олега, Ігоря, Ольги, Святослава;

Рекомендована література:

Основна

1. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій: Навчальний посібник.- К.: Либідь, 1999.- С.18-39.

2. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності.- Львів: Світ, 1995.- С.16-24.

3. Папюк А., Рожик М. Історія становлення української державності.- Львів: Центр Європи, 1995.- С.14-27.

4. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев.- Львів: Світ, 1996.- С.51-74.

Додаткова

1. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К.: Радуга, 1990.- С.49-110.

2. Субтельний О. Україна: Історія. – К.: Либідь, 1991.- С.29-60.

3. Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1992.- С. 33-74.

2 частина (2 год)

Форма заняття: стандартне

Форма контролю: усне опитування і тестова письмова робота.

1. Розквіт Київської держави в кінці Х - першій половині ХІ ст.:

- розширення і зміцнення держави за князювання Володимира Святославовича (980-1015);

- завершення об’єднання етнографічної території південного відгалуження східних слов’ян в єдиній державі;

- офіційне хрещення Київської Русі;

- відносини з Візантією;

- чотирьохрічні міжусобиці;

- Київська Русь у зеніті могутності за князювання Ярослава Мудрого (1019-1054);

- зміцнення міжнародного авторитету Київської Русі;

- ознаки держави “Київська Русь”.

Рекомендована література

Основна

Історія України. (За ред. Б.Д.Лановика). – К., 1999, с. 33-56.

Історія України. (кер. авт. кол. Ю.Зайцев). – Львів, 1998,

с. 71-85.

Історія України: нове бачення. Т. 1. – К., 1995, с. 68-111.

Історія України: Курс лекцій. У 2 кн. Кн. 1 (Мельник Л.Г. та ін.). – К., 1991, с. 53-78.

Король В.Ю. Історія України. – К., 1999, с. 34-43.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1. – К., 1993,

с. 144-163, 192-214.

Додаткова література

Історія України: Документи. Матеріали. (Уклад. комент. В.Ю. Короля). – К., 2001, с. 68-82.

Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984.

Міжнародна наукова конференція: Галицько-Волинська держава. – Львів, 1993.

Політична історія України (За ред. В.І. Танцюри). – К., 2001, с. 60-74.

1100 років Галичу (матеріали наукової конференції). – Івано-Франківськ, 1998

 

Національно-визвольна війна українського народу з кін. XVI-серед. XVII ст. Україна у другій половині XVII-XVIIІ ст. (4 год)

1 частина (2 год)

Форма заняття: стандартне

Форма контролю: усне опитування і тестова письмова робота.

Мета заняття: з’ясувати причини захоплення українських земель Литвою, Польщею, Угорщиною; їх становище, політичний і адміністративний устрій. Встановити основні причини підписання литовсько-польських уній. Розкрити причини і джерела виникнення українського козацтва та діяльність Запорозької Січі.Визначити причини війни, її характер, мету, рушійні сили. Засвоїти процеси визвольної війни, перемоги і невдачі козацьких військ. Дати оцінку українсько-московським відносинам, підписаним “Березневим статтям”. Розкрити історичне значення і наслідки національно-визвольної війни українського народу проти Польщі.

 

ПЛАН:

1. Перехідний період між державностями княжої та козацької доби:

- “тиха експансія” (без опору, прихильно) литовців в Україну;

- симпатії українців до литовців через боротьбу із ординцями;

- розгром українсько-литовськими військами ординців у 1363р. на Синіх Водах (р.Синюха – притока Південного Бугу, або р.Снивода, що на Вінничині) і звільнення значної території України;

- концепція Литовсько-Руської держави

2. Походження козацтва:

- перша згадка у письмових джерелах про українського козака у 1489р. у польській хроніці та у 1492р. у листуванні литовського князя і кримського хана;

- понад 10 різних тлумачень слова “козак”;

- виникнення реєстрових і міських козаків;

- феномен козацтва: професійний воїн, промисловець, купець, ремісник, політик, митець;

- мова та релігія козаків;

- побут і козацька медицина;

- визначення слова “січ” і “Запорозька Січ”;

- Д.Вишневецький (Байда) – засновник першої Січі на о.Хортиця (1556-1557р.р.), суперечливість в оцінці його постаті;

- структура суспільних (державних) інституцій Січі;

3. Козацько-селянські повстання кін. ХVІ – поч. ХVІІ ст.

- соціально-економічний гніт;

- закон Польщі, що підривав козацьке самоврядування (“Ординація Війська Запорозького реєстрового” 1638р.);

- національний гніт: ополячення;

- Люблінська унія 1 липня 1569р.;

- політичний гніт: відсутність українців у владних структурах;

- релігійний гніт: окатоличення, несприйняття Берестеської унії 1596р.;

- козацько-селянське повстання на Київщині у 1591р. на чолі з Криштофом Косинським;

- 1594-1596р.р. повстання на Київщині, Волині, Поділлі і Брацлавщині на чолі з Северином Наливайком і його поразка;

- героїчні походи козаків на чолі з Петром Конашевичем-Сагайдачним проти турків, на Мосвку у 1614-1621 роках;

- повстання козаків і селян у 1625р. на Київщині;

-  повстання 1630, 1635, 1637-8 років;

Рекомендована лытература

Основна

Історія України: нове бачення. Т. 1. – К., 1995, с. 152-184.

Історія України. (Кер. авт. кол. Ю.Зайцев). – Львів, 1998,

с. 113-123.

Історія України: Курс лекцій. У 2 кн. Кн. 1. (Мельник Л.Г. та ін.). – К., 1991, с. 210-236.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій. (За ред. О.І. Шокалюка). – Івано-Франківськ, 2002,

с. 63-84.

Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990, с. 170-186.

Литвин В.М., Морвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002, с. 166-188.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 2. – К., 1993,

с. 10-35.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993, с. 135-178.

Додаткова

Березневі статті Б. Хмельницького. // Пам’ятки України. 1991, №2.

Бойко О.Д. Історія України. – К., с. 126-139.

Грабовецький В. Західноукраїнські землі в період національно-визвольної війни 1648-1654 рр. – К., 1994.

Гетьмани України. Історичні портрети. – К., 1991.

Історія України: Документи. Матеріали. (Уклад., комент. В.Ю. Короля). – К., 2001, с. 129-135.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.

Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький: хроніка життя та діяльність. – К., 1994.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 2. Розділ 12. – К., 1990.

Грабовецький В. Селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи 1490-1492. – Львів, 1979.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій. (За ред. О.І. Шокалюка). – Івано-Франківськ, 2002, с. 40-60.

Історія України: Документи. Матеріали. (Уклад., комент. В.Ю. Короля). – К., 2001, с. 89, 90.

Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002, с. 105-148.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 2. Розділи: 1, 4, 7, 10. – К., 1990.

2 частина (2 год)

Форма заняття: стандартне

Форма контролю: усне опитування і тестова письмова робота.

Мета заняття: визначити політичні наслідки діяльності гетьманів України, причини втрати більшості здобутків визвольної боротьби, перспективи для розбудови незалежності України. У зв’язку з цим – проблема пошуку військово-політичної допомоги ззовні.

ПЛАН:

1.  Богдан Хмельницький на чолі національно-визвольної війни українського народу:

- особа Богдана Хмельницького (1595-1657);

- причини та привід початку боротьби проти польських окупантів;

- план боротьби: підняти на повстання козаків, селян і міщан, заручитися підтримкою Кримського хана і донських козаків;

- вимоги до Польщі: реформування Польщі, покарання винних в знущаннях над українцями, зрівняти у правах козацьку старшину і польську шляхту;

- відсутність у плані боротьби за “воз’єднання” з Росією;

- перемога під Жовтими Водами і Корсунем у травні 1648р.;

- неоправдане припинення військових дій козацькими військами

- розгром поляків під Пилявцями у вересні 1648р.;

- Зборівський мир у серпні 1649р.;

- перетворення України в суб’єкта міжнародної політики і права;

- поразка у битві під Берестечком у червні 1651р.;

- Білоцерківська угода у вересні 1651р.;

- продовження переговорів з Москвою про допомогу проти поляків;

- Переяславська рада.

2. Українська державність при Гетьманщині:

- завершення із смертю Б.Хмельницького першого періоду Національно-визвольної війни;

- українська державність у складі Київщини, Брацлавщини і Чернігівщини (1,5 млн.населення, 250 тис.кв.км);

- поняття “Гетьманщина”;

- агресія Москви проти України;

- розгром російських військ 28-29 червня 1659р. під Конотопом;

3.  Боротьба за відновлення козацької державності у ХVІІІст.:

- трагічний наслідок для України ”Вічного миру” (1686) між Росією і Польщею;

- Коломацькі статті (с-ще біля Харкова) 1687р. між козацькою старшиною і царизмом про обмеження влади гетьманів і посилення російського впливу;

- особа І.Мазепи (1644-1709) і гетьман (1687-1709);

- Мазепа – меценат, його вклад у будівництво, освіту, медицину, культуру;

- Мазепа – державний і політичний діяч;

- поразка шведів і українських козаків під Полтавою в червні 1709р.;

- причини невдачі Мазепи: неусвідомленість народу відриву від Росії, не правильна соціальна політика, військово-стратегічні і тактичні прорахунки шведів;

- продовження справи боротьби за українську державність в діяльності П.Орлика;

- прийняття Конституції 5 квітня 1710 р.- “Пакти і конституція прав і вольностей Запорозького війська”;

- характеристика 16 статей Конституції П.Орлика;

4. Остаточна ліквідація Росією української державності:

-  запровадження Малоросійської колегії як контрольного органу державного правління у справах Лівобережної України (Глухів, 6 офіцерів, бригадир Вельямінов);

- заборона обирати гетьманів;

- діяльність наказного гетьмана Павла Полуботка (1722-1723)

- відновлення гетьманства після смерті Петра І у 1727р. з метою залучення козаків до війни з турками;

- гетьманування Данила Апостола (1727-1734), як останнього гетьмана, що намагався відновити договір 1654р.;

- останній гетьман Кирило Розумовський (1750-1764) в м.Батурині;

- остаточне скасування гетьманства у 1764р. Катериною ІІ;

- знищення Запорізької Січі у 1775р.;

- ліквідація козацького правління і запровадження російського адміністративного управління;

- кріпосне право з 1783р.;

- падіння козацької державності.

Рекомендована лытература:

Основна

Історія України: нове бачення. Т. 1. – К., 1995, с. 152-184.

Історія України. (Кер. авт. кол. Ю.Зайцев). – Львів, 1998,

с. 113-123.

Історія України: Курс лекцій. У 2 кн. Кн. 1. (Мельник Л.Г. та ін.). – К., 1991, с. 210-236.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій. (За ред. О.І. Шокалюка). – Івано-Франківськ, 2002,

с. 63-84.

Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1990, с. 170-186.

Литвин В.М., Морвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002, с. 166-188.

Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 2. – К., 1993,

с. 10-35.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993, с. 135-178.

Додаткова

Березневі статті Б. Хмельницького. // Пам’ятки України. 1991, №2.

Бойко О.Д. Історія України. – К., с. 126-139.

Грабовецький В. Західноукраїнські землі в період національно-визвольної війни 1648-1654 рр. – К., 1994.

Гетьмани України. Історичні портрети. – К., 1991.

Історія України: Документи. Матеріали. (Уклад., комент. В.Ю. Короля). – К., 2001, с. 129-135.

Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Львів, 1990.

Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький: хроніка життя та діяльність. – К., 1994.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 2. Розділ 12. – К., 1990.

Грабовецький В. Селянське повстання на Прикарпатті під проводом Мухи 1490-1492. – Львів, 1979.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій. (За ред. О.І. Шокалюка). – Івано-Франківськ, 2002, с. 40-60.

Історія України: Документи. Матеріали. (Уклад., комент. В.Ю. Короля). – К., 2001, с. 89, 90.

Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002, с. 105-148.

Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків. Т. 2. Розділи: 1, 4, 7, 10. – К., 1990.

Ідея української державності у суспільно-політичному житті України наприкінці ХУІІІ- на початку ХХст. (2 години)

Мета заняття: домогтися усвідомлення того, що втративши державність наприкінці ХУІІІст., український народ не припиняв боротьби за її відновлення. Українська державницька ідея знайшла втілення у діяльності “Руської трійці” і Кирило-Мефодіївського товариства, у творчості Тараса Шевченка, Василя Подолинського, Михайла Драгоманова, Юліана Бачинського, Івана Франка, Миколи Міхновського, Дмитра Донцова та ін. Вищого ступеня розвитку вона досягла у програмах і діяльності українських політичних партій та організацій наприкінці ХІХ – на початку ХХст. Без цього національного відродження не було б успіху національної ідеї наприкінці ХХст.

ПЛАН:

 

І. Зародження і становлення української національної ідеї:

- поняття української національної ідеї як ідеї національного самовизначення, усвідомлення кожною людиною своєї приналежності до українського етносу, спільності долі, характеру, менталітету, культури, а головне – мати незалежну, самостійну державу, в якій все було б українське;

- В.Капніст проти російського поневолення України (“Ода на рабство”, 1783);

- просьба В.Капніста в Берліні у пруського канцлера розпочати війну проти Росії на захист України;

- “Енеїда” І.Котляревського (1798) – перший твір народною мовою

- поява університетів у Харкові (1805), Києві (1834), але у Львові ще у 1661р. (1784р.);

- “Історія Русів” – політичний трактат (згадка 1828 р.) – ідея культурного, морального й історичного права українців на самостійну державу;

ІІ. Питання української державності в суспільно-політичному русі. Кирило-Мефодіївське братство.

- поява наприкінці 30-х років ХІХ ст. Т.Шевченка як етапу завершення формування української народної літератури і початку соціально-політичного етапу розвитку національно-визвольного руху;

- оформлення його у 1846р. Кирило-Мефодіївського братства;

- програмні документи: “Статут Слов’янського товариства св.Кирила і Мефодія” і “Закон Божий, або “Книга буття українського народу”, написаному М.Костомаровим;

- початок видання з 1861р. в Петербурзі українського щомісячника “Основа”;

- нова генерація патріотичних сил в особі історика і публіциста М.Драгоманова;

 ІІІ. Галицьке національне відродження:

- перебування Галичини (з 1772р.) і Буковини (з 1774р.) по 1918р. в складі Австро-Угорщини, а після відповідно під владою Польщі та боярської Румунії;

- початок національного відродження з 30-х років ХІХст., що пізніше було прикладом для всієї України;

- “Руська трійця»;

- видання у 1837р. в Будапешті альманаху “Русалка Дністрова”;

- антифеодальна революція (весна народів) в Австрії у 1848р. і Галичина, знесення панщини;

- видання першої української газети 15 травня 1848р. “Зоря Галицька”;

- ідея української незалежності у брошурі В.Подолинського “Слово перестороги” (1848р.);

- створення у 1868р. культурно-просвітницького товариства “Просвіта”;

- літературно-наукове товариство ім.Шевченка (Львів, 1873р., а з 1892р. – Наукове товариство ім.Шевченка - НТШ) – початок Всеукраїнської академії наук;

- роль  духовенства УГКЦ у політичному житті краю;

- митрополит А.Шептицький і українська національна ідея;

- з початком війни 1914р. західні українці сподівалися, що з поразкою Росії вони одержать самостійність;

- діяльність Головної Української Ради на чолі з К.Левицьким;

- Легіон Українських Січових Стрільців – перша українська національна армія;

- створення у Львові 4.08.1914р. Союзу визволення України (СВУ), як організації наддніпрянців в боротьбі за самостійну Україну.

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.

Масонство – (англ.- mason – каменяр, муляр, фр.вільне мулярство). Це космополітичний релігійно-етичний рух, учасники якого визнають “Великого будівничого світу”, як творця всього ладу в природі і називають себе будівничими його храму. Масони закликають до єдності всіх людей без уваги на релігійність і національність.

П’ємонт – це назва північно-західної провінції Італії. У другій половині ХІХст. Країна була розгромлена і провінція “П’ємонт” стала центром об’єднання Італії, її національний дух згуртував усю державу.

Партія – (від лат. partij – частина, група, відділ) – добровільна політична організація, яка об’єднує в своїх рядах найбільш активну і організовану частину соціальної спільності.

Федерація - форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких поряд із загальнофедеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

Рекомендована література

Основна

1. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності,- С.140-196.

2. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності.- С.52-77.

3. Карамзіна М. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ-початок ХХ століття),- К.: 1988.

4. Субтельний О. Україна. Історія.- С.184-217.

5. Історія України. Нове бачення.- Т.І.- С.263-349.

6. Історія України (Керівник авт.кол. Ю.Зайцев.- С.165-212).

Додаткова

1. Качкан В. Хай святиться ім’я твоє.- Кн.3.- С.7-72.

2. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії.- Івано-Франківськ, 1993.- С.20-41.

3. Медведчук В. Сучасна українська національна ідея і питання державотворення.- К.: Україна.- 1997.- 169с.

Рекомендована література

Основна

1. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. Львів: Світ, 1995. – С.78-131.

2. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. К.: Либідь, 1999. – С.197-262, 292-311.

3. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. Львів: Світ, 1996. – С.213-251.

4. Історія України: нове бачення. Під ред. В.А.Смолія. К.: Альтернативи, 2000. – С.197-269.

5. Світличка В.В. Історія України. К.: Каравела, 2002. – С.143-166.

6. Литвин В.М. та ін. Історія України. К.: Знання, 2002. – С.431-475.

7. Панюк Анатолій, Рожик Микола. Історія становлення української державності. – Львів: Центр Європи, 1995. – С.73-97.

Додаткова

1. Солдатенко В.Ф. Українська революція. – К.: Либідь, 1999. – 976 с.

2. Україна крізь віки. Українські визвольні змагання 1917-1921рр. 10-й том 15-томного видання. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 с.

3. Герої Крут. Упорядник І.Ільєнко. – Дрогобич, 1995. – 348 с.

 

ПЛАН:

1.  Зовнішньополітична діяльність УНР. Падіння Центральної Ради:

- дипломатичне визнання УНР;

- участь української делегації на переговорах у Брест-Литовську;

- проголошення УНР 22 січня 1918р. незалежною самостійною державою;

- умови Брестського мирного договору, підписаного 09.02.1918;

- окупація австро-німецькими військами України;

- закони, постанови, рішення УНР про націоналізацію землі, 8-ми годинний робочий день, про громадянство, грошову систему, герб, адміністративний розподіл;

2. Державний переворот гетьмана П.Скоропадського. Падіння Центральної Ради. Діяльність гетьманського уряду:

- останні дні існування Центральної Ради;

- умови угоди Німеччини і Центральної Ради;

- державний переворот 29 квітня 1918р.;

- характеристика особи П.Скоропадського;

- з’їзд спілки землевласників 29.04.1918р.;

- зміст “Грамоти до всього українського народу”;

- формування уряду гетьмана П.Скоропадського;

- суть державного устрою при гетьманаті;

- німецька окупація України;

- їхні ультимативні вимоги до українського народу;

- зовнішньополітична діяльність уряду гетьмана Скоропадського.

- Підсумки гетьманату П. Скоропадського.

3. Падіння гетьманщини. Утворення Директорії УНР:

- ІІ Всеукраїнський Селянський з’їзд (8-10.05.1918), ІІ Всеукраїнський Робітничий з’їзд (13-14.05.1918);

- незадоволення гетьманщиною;

- діяльність Українського Національного Союзу;

- утворення Директорії 13.11.1918р.;

- повстання проти гетьманату і його повалення;

- підсумки 8-місячного гетьманату;

- відновлення законів та інших актів, прийнятих Центральною Радою;

- формування уряду;

- завдання нової влади;

- суть трудового принципу в розбудові влади;

- рішення Сесії Трудового Конгресу 23-28.01.1919р.;

- трудність економічного і політичного життя;

- заміна В.Винниченка на С.Петлюру на посту голови Директорії (11.02.1919р.);

- зміни в уряді;

- єврейське питання;

- українські землі в планах Європи.

 

Рекомендована література:

Основна

1. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. Львів: Світ, 1995. – С.78-131.

2. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. К.: Либідь, 1999. – С.197-262, 292-311.

3. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. Львів: Світ, 1996. – С.213-251.

4. Історія України: нове бачення. Під ред. В.А.Смолія. К.: Альтернативи, 2000. – С.197-269.

5. Світличка В.В. Історія України. К.: Каравела, 2002. – С.143-166.

6. Литвин В.М. та ін. Історія України. К.: Знання, 2002. – С.431-475.

7. Панюк Анатолій, Рожик Микола. Історія становлення української державності. – Львів: Центр Європи, 1995. – С.73-97.

Додаткова

4. Солдатенко В.Ф. Українська революція. – К.: Либідь, 1999. – 976 с.

5. Україна крізь віки. Українські визвольні змагання 1917-1921рр. 10-й том 15-томного видання. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 с.

6. Герої Крут. Упорядник І.Ільєнко. – Дрогобич, 1995. – 348 с.

 

 

Рекомендована література

Основна

Історія України: нове бачення. Т. 2. – К., 1996, с. 178-214.

Історія України (Кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998,

с. 263-280.

Історія України. (За ред. Б.Д. Лановика). – К., 1999, с. 362-206.

Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій. (За ред. О.І. Шокалюка). – Івано-Франківськ, 2002,

с. 196-214.

Король В.Ю. Історія України. – К., 1999, с. 151-165.

Політична історія України (За ред. В.І. Танцюри), – К., 2001, с. 247-278.

Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993, с. 496-554.

Додаткова

Голод 1932-33 рр. на Україні: очима істориків, мовою документів. – К., 1993.

Гунчак Т. Україна. Перша половина ХХ століття. – К., 1993

Звернення Президента України до українського народу у зв’язку з Днем пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. // Голос України. 2002, 26 листопада.

Історія України: Документи. Матеріали. (Уклад., комент. В.Ю. Короля). – К., 2001, с. 306-318.

Колективізація і голод на Україні. 1932-1933: Збірник документів і матеріалів. – К., 1992.

Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. – Івано-Франківськ, 1993.

Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002, с. 505-526.

 

Рекомендована література

Основна

1. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. К.: Либідь, 1999. – С.312-344, 345-422.

2. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. Львів: Світ, 1996. – С. 252-271, 284-363.

3. Історія України: нове бачення. Під ред. В.А.Смолія. К.: Альтернативи, 2000. – С. 289-323, 334-367.

4. Литвин В.М. та ін. Історія України. К.: Знання, 2002. – С. 492-577.

5. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. Львів: Світ, 1995. – С. 149-177.

6. Панюк Анатолій, Рожик Микола. Історія становлення української державності. – Львів: Центр Європи, 1995. – С. 106-117.

Додаткова

1. Україна крізь віки. 11-ий том 15-томного видання. К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.

2. Україна крізь віки. 13-ий том 15-томного видання. К.: Альтернативи, 1999. – С.304 с.

 

Україна у післявоєнний період (друга половина 40-х – перша половина 80-х років) (1 год)

П л а н:

1. Українська державність в умовах відлиги та застою:

- ознаки української державності в післявоєнні роки;

- їх формальна та реальна сторона;

- Україна на міжнародній арені;

- її участь в роботі ООН;

- особливості відбудовчого періоду;

- чи мала право Україна розпоряджатися своїми ресурсами;

- чиїм коштом відбудовувалася економіка України?

- політична відбудова;

- десталінізація;

- експерименти в економіці;

- її характерні ознаки.

2.  Національно-культурний рух опору 50-60-х років:

- перші кроки опору проти радянської системи після смерті Сталіна;

- боротьба в концентраційних таборах;

- роль відлиги /1956-1959/ для висунення культурно-національних домагань:

- боротьба за вживання української мови;

- рух за реабілітацію репресованих діячів культури;

- критика радянської політики щодо придушення національно-демократичного руху в Угорщині у 1956р.;

- відхід від “відлиги” у 1959р.;

- дисиденство, його корені;

- ''шістдесятники", їхня програма, методи боротьби;

- нова генерація борців за свободу і права: В.Чорновіл, В.Мороз, Л.Лук’яненко;

- виникнення груп, організацій;

- Український Національний Фронт;

- страйки.

3. Дальша радикалізація руху опору у 70-80-х роках:

- причини радикалізації вимог борців;

- журнал "Український вісник";

- утворення та діяльність Української громадської групи сприяння ви­конання Гельсінських угод, названої Українською Гельсінською Групою (УГГ);

- назріла необхідність радикальних змін в суспільстві.

Основна

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999, с. 487-545.

2. Історія України (Кер. авт. кол. Ю. Зайцев). – Львів, 1998, с. 430-471.

3. Історія України: нове бачення. Т.2. – К., 1996, с. 429-467.

4. Історія України. (За ред. Б. Д. Лановика) – К., 1999, с. 464-515.

5. Кісь Я.І., Педич В.П., Шокалюк О.І. Історія України: Курс лекцій. (За ред. О.І. Шокалюка). – Івано-Франківськ, 2002, с. 272-302.

6. Король В.Ю. Історія України. – К., 1999, с. 340-355.

7. Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України. – К., 2002, с. 605-635.

8. Політична історія України (За ред. В.І. Танцюри). – К., 2001, с. 425-448.

Додаткова

1. Історія України: Документи. Матеріали. (Уклад., комент. В.Ю. Короля). – К., с. 423-426, 431-433, 446.

2. Конституція України. – К., 1996.

3. Панасюк А., Рожик М., Історія становлення української державності. – Львів, 1995, с. 114-161.

4. Послання Президента України до Верховної Ради України: “Європейський вибір” (концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.). //Урядовий кур’єр, 2002, 4 червня.

VII. База тестових завдань

Докняжий період

1. Найдавнішою з теорій походження людини є:

А) Космічна теорія б)Теологічна теорія В)Дарвінізм

2. Теорія еволюції має такі два напрямки:

А)Моноцентризм та поліцентризм Б)Монотеїзм та політеїзм

В) Моногамія та полігамія

3. За рівнем розвитку неандертальців називають:

А)Homo sapiens Б)Homo perspektivus  В)Homo habilis

4. Трипільську культуру відкрито в:

А)1793 Б) 1893 В) 1993

5. Теологічній теорії походження світу і людини тотожною є теорія:

а) креаціонізм      б) урологічна     в) поліцентрична

6. В основу дарвінізму лягла теорія:

а) репродукції