Методи перекладу (комунікативний та семантичний)


Відомо, що є два типи перекладу: комунікативний переклад намагається справляти на своїх читачів враження, максимально близьке до того, яке вони могли б відчути, прочитавши оригінал. Семантичний переклад намагається надавати точне контекстуальне значення оригіналу настільки близько, наскільки семантична і синтаксична структури другої мови це дозволяють. Одна основна відмінність між ними двома – це те, що комунікативний (який, на нашу думку, можна називати прагматичний) мусить наголошувати на «силі», швидше ніж на змістові повідомлення.
Комунікативний переклад «Beware of the dog – Обережно – собака» є обов’язковим; семантичний переклад (собака може вкусити) був би більш інформативним, але менш ефективним. Пор. – wet paint – обережно, пофарбовано – лавка пофарбована.

Загалом, комунікативний переклад вважається більш прямим і більш обумовленим, пристосованим до часткового реєстру мови. Семантичний переклад повинен бути більш детальним і переслідувати розумові процеси, швидше ніж інформацію відправника.

Немає суто сепарованих ні комунікативного, ні семантичного методу перекладу тексту – це, фактично, широкі групи методів, які перекриваються. Переклад може бути більш або менш семантичним, чи менш комунікативним – навіть часткові речення чи секції можуть трактуватися більш комунікативно чи менш семантично.

Комунікативний і семантичний переклад розділяють на пізнішій стадії аналітичного чи когнітивного перекладу, що є процедурою перед перекладом, яка може виконуватися на тексті мови-джерела, щоб перетворити його на мову-джерело або мову-ціль – остаточні версії будуть ближче одні до одних, ніж оригінальний текст і остаточний переклад.

Когнітивний переклад переміщає текст мови-джерела граматично, щоб пояснити елементарні висловлювання типу «активний підмет + дієслово + неактивний присудок». Однак, граматичне значення тексту-джерела стає явним. Далі когнітивний переклад розділяє класові похідні слова на їх компоненти і пояснює відношення всіх багатозначних складних іменників (наприклад, data acquisition: system to control the acquiring of data)

Пере́клад — відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі. Шлях до досягнення такої єдності не лежить через встановлення формальних відповідників. Зіставлення засобів різних мов, навіть найбільш віддалених, можливе лише шляхом зіставлення функцій, які виконують різні мовні засоби. Звідси точність перекладу полягає у функціональній, а не формальній відповідності оригіналу.

Переклад є однією з важливих форм міжкультурних взаємин. Оскільки знання іноземних мов і в давні часи, і сьогодні не можна назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, бо завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур, культур.



Спочатку переклад виконувався винятково людиною, але були спроби автоматизувати та комп'ютеризувати переклад текстів природними мовами (машинний переклад) (англ. MT — Machine Translation)) або використовувати комп'ютери в якості допоміжних засобів при перекладі (автоматизований переклад) (англ. CAT — computer aided translation)).

Типи перекладу

Розрізняють такі форми перекладу:

  • усний (у тому числі синхронний),
  • письмовий,
  • опосередкований (здійснений не з оригіналу, мовою якого перекладач не володіє, а з посередника — перекладу цього тексту на третю мову),
  • автоматичний (машинний).

Окрім інтерлінґвістичного перекладу (з однієї національної мови на іншу), в своій праці естонський дослідник інтерлінгвістичного перекладу Р. Якобсон «Мовознавчі аспекти перекладу» виділив інтерсеміотичний переклад, який полягає в перекодуванні твору з однієї знакової системи в іншу (наприклад, екранізація літературного твору). До інтерсеміотичного перекладу наближені такі форми адаптації, як прозовий переказ змісту поетичного чи взагалі образного тексту тією самою або іншою мовою, і навпаки — переклад прози віршами, а також критичне тлумачення літературного твору.

Мистецький (художній) переклад — це відтворення літературного тексту засобами іншої мови з якомога повнішим збереженням його мистецьких якостей.

За тематичним змістом текстів переклад може поділятися на літературний, технічний, юридичний, економічний та інше. Найбільш давнім у історії людства вважається письмовий переклад релігійних текстів, перш за все, книг Старого заповіту та Нового заповіту Біблії.

У наш час дуже поширеним є переклад та локалізація веб-контенту та програмного забезпечення.

Усний переклад

Незважаючи на істотні відмінності між окремими видами усного перекладу, є щось однакове для всіх. Тому спочатку розглянемо ті вміння, якими повинен володіти перекладач незалежно від того, який вид усного перекладу він виконує.

Перш за все, слід мати знання в галузі найчастіше вживаних перекладацьких відповідностей і автоматизовані навички їх використання.

Знання перекладацьких відповідностей без автоматизму їх вживання не є достатнім для усного перекладача, оскільки у нього немає часу на "пригадування" еквівалентів. Коливання і тривалі паузи при перекладі заважають адекватному сприйняттю тексту , що перекладається, порушують комунікацію між партнерами. Природно, що іноді при перекладі особливо складних місць перекладач може дозволити собі невелику паузу для обдумування. Але для того, щоб таких пауз було якомога менше, усний перекладач повинен з високим ступенем автоматизму використовувати найбільш уживані перекладацькі відповідності, тоді і невелика пауза при обдумуванні "важкого ходу" буде сприйнята такими, що слухають так само, як і невелика пауза у людини, що говорить на рідній мові і підшукує найбільш відповідні слова для виразу своїй думці.

Нерідко перекладацькі відповідності вводяться списком за принципом "початкове слово - перекладене слово". Даний спосіб у ряді випадків можна використовувати, проте його не можна визнати достатньо ефективним, оскільки такому способу властиві всі недоліки двомовних словників. Мовні еквіваленти абсолютизуються, вони сприймаються як універсальні міжмовні відповідності, а не як відповідності лише для даного контексту і ряду інших аналогічних контекстів. Наслідком цього є некоректне перенесення відповідностей з одного контексту в інший.

Крім того, цей спосіб не дає студентам відомостей про вживання мовної одиниці, а як відомо, незнання правил слововживання значно знецінює знання слова, особливо при перекладі з рідної мови на іноземну.

Значно ефективніше "заучування" перекладацьких еквівалентів в контексті. Окрім всього іншого такий спосіб введення перекладацьких відповідностей забезпечує міцніше їх запам'ятовування.

Що можна тут рекомендувати?

Точне запам'ятовування мовних одиниць і моделей забезпечується шляхом неодноразового їх повторення. При перекладі найбільш вигідним є багатократне вживання мовних одиниць, що підлягають засвоєнню, проте слід уникати монотонності. . Монотонність долається шляхом виконання щоразу іншого завдання.

Велику роль в навчанні усному перекладу відіграють стандартні речення, що використовуються як звернення, вітання , побажання, вираз радості, співчуття, подяки, пошани, підтримки тощо. Ці стандартні речення доцільно заучувати. Їх список складається за принципом гнізд, наприклад, гнізда: "побажання", "звернення". "ораторські речення" та інш.

Необхідно також у всіх видах усного перекладу добре володіння технікою усної мови. Перекладач повинен володіти правильною дикцією, уміти інтонаційно правильно висловлюватись. Мають рацію ті, хто стверджує, що усний перекладач має бути професійним оратором. Необхідно також мати хорошу оперативну.

Письмовий переклад

Письмовий переклад має свої особливості:

  • По-перше він жорстко не прив’язаний до трансформаційної або денотативної моделі. Скажімо, не такою ж мірою, як усний послідовний, де чітко вимальовується денотативна модель, чи синхронний, в якому переважають трансформації. Перекладаючи письмово, перекладач користується як прямими міжмовними трансформаціями, так і застосовує вільну інтерпретацію смислу вихідного тексту.
  • По-друге, переважання тієї чи іншої моделі перекладу пов’язане з жанром тексту оригіналу і його стилем чи, радше, з тим, в якій мірі можливі прямі відповідності між мовним оформленням смислу у вихідній мові і мові перекладу.

Очевидно, що, наприклад, у поезії можливість прямих відповідностей мінімальна, а перекладаючи технічний чи науковий текст (технічний переклад), інтерпретатор, навпаки, нерідко вдається до прямих відповідників. Переклад художньої прози посідає в цьому випадку проміжне місце: там, де можливо, - трансформації, і перехід до інтерпретації, коли прямі трансформації неприпустимі з погляду точності оригіналу.

На відміну від усного, письмовий переклад як комунікативний акт не спрямований на конкретного адресата і необмежений вимогами конкретної особи чи групи. Він виконується відповідно до загальноприйнятих термінологічних та інших стандартів художньої, наукової і технічної прози.

Саме тому до письмового перекладу висуваються вищі вимоги — це письмове джерело і воно повинне задовольняти всі норми граматики, стилістики й орфографії цільової мови. Перекладаючи усно, інтерпретатор може дещо пропустити в оригінальному тексті і підібрати не відповідний синонім — його зрозуміють ( в цій ситуації — не це головне для слухача). Письмовий переклад буде читати не одна людина. До нього, якщо він містить важливу інформацію, будуть не раз звертатися, переказувати його, цитувати у своїх працях. А переклади роману, оповідання, вірша стануть невід’ємною частиною (української, німецької тощо) літератури, хоча написані вони, скажімо, англійською чи китайською. Тому, щоб перекладати письмово потрібно врахувати всі чинники, які визначають вибір перекладного еквівалента.

Точність перекладу









Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su не принадлежат авторские права, размещенных материалов. Все права принадлежать их авторам. Обратная связь