Втручань і маніпуляцій у хірургічному кабінеті(відділенні) поліклініки вико-нують: первинну хірургічну обробку невеликих ран кінцівок і тулуба(при

відсутності травмпунктів), зупинку кровотечі з поверхневих судин, вправлення

свіжих неускладнених вивихів кісток, розкриття невеликих гнійників(панари-цію, абсцесу, фурункула), новокаїнові блокади, імунізацію хворих проти прав-ця та ін. У плановому порядку в поліклініці проводять: видалення невеликих

Доброякісних пухлин шкіри і підшкірної жирової клітковини(атероми, ліпоми

Тощо, крім пігментованих невусів і гемангіом); пункцію синовіальних сумок,

Пункцію суглобів, видалення врослого нігтя, лігатур і т. ін. Усі видалені при

Операціях патологічні тканини направляють для гістологічного, а отриманий

Ексудат– для бактеріологічного і цитологічного досліджень. Крім оператив-ного та консервативного лікування, в тому числі доліковування і реабілітації

Виписаних із стаціонару хворих, хірург поліклініки направляє їх на лікування

Амбулаторна хірургія 197

Й обстеження у хірургічні стаціонари лікарень. При наявності гострого хірур-гічного захворювання внутрішніх органів(гострого апендициту, холецисти-ту, проривної виразки шлунка та ін.) хірург, фельдшер або медична сестра

викликає машину швидкої допомоги. В обов’язки працівників хірургічного ка-бінету поліклініки входить: експертиза тимчасової непрацездатності хворих;

Медичний огляд тих, хто влаштовується на роботу, навчання; проведення кон-сультацій в інших кабінетах поліклініки або вдома та ін.

Основним медичним документом у поліклініці є індивідуальна карта ам-булаторного хворого. Паспортні дані в карту записує медична сестра, дані

Медичного огляду– лікар або фельдшер. Ця карта є єдиною для всіх спеці-алістів поліклініки і передається в той кабінет, куди направляється хворий. У

Карту записують результати спеціальних методів дослідження(ЕКГ, ендос-копії, рентгенологічного, лабораторного тощо), результати консультацій, ви-писки із стаціонару, протоколи операцій і т. ін.

Крім амбулаторної карти, ведеться декілька реєстраційних журналів:

Розхід перев’язувального матеріалу, спирту, медикаментозних засобів тощо.

Слід зазначити, що за останні роки хірургічна діяльність у поліклінічних

Умовах значно активізувалась, розширився об’єм оперативних втручань. При

Багатьох поліклініках створені денні стаціонари, які дають змогу ефективні-ше оздоровлювати хворих із більш складними хірургічними захворюваннями і

Травмами в амбулаторних умовах, що зменшує економічні затрати та дозво-ляє знизити рівень післяопераційних ускладнень.

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ

Важливою складовою діяльності фельдшера й акушерки є профілактика

Хірургічних захворювань та здійснення диспансеризації населення. Основною

метою диспансеризації є активне виявлення, планове оздоровлення та реабілі-тація хірургічних хворих.

Диспансеризацію і реабілітацію хірургічних хворих здійснюють за допомо-гою лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та соціально-економіч-них заходів.

Засоби диспансеризації

Головними засобами диспансеризації є: 1) огляд та обстеження хворих

І здорових; 2) взяття на облік та систематичне спостереження; 3) лікування

Та реабілітація хворих; 4) рекомендації з працевлаштування; 5) виявлення

шкідливих факторів у розвитку захворювань; 6) активна постановка пи-тань перед адміністрацією про створення нормальних умов праці і життя;

Проведення лікувально-оздоровчих заходів із використанням санаторіїв,

Баз відпочинку, лікувальної фізкультури, раціонального режиму життя.

Загальна хірургія

Групи диспансеризації хірургічних хворих

На основі всебічного обстеження виділяють три групи населення: Д-І–

здорові; Д-ІІ– практично здорові(особи, у яких захворювання не загострюва-лося протягом декількох років); Д-ІІІ– хворі.

Диспансерному спостереженню підлягають хворі Д-ІІІ з такими хірургічни-ми захворюваннями: 1) грижами; 2) хронічним апендицитом; 3) ускладненою

Виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки(кальозні, пенетруючі

Виразки, пілоростеноз і т. ін.); 4) гемороєм; 5) випаданням прямої кишки; 6) облі-теруючими захворюваннями артерій; 7) варикозним розширенням вен; 8) трофіч-ними виразками; 9) хронічним тромбофлебітом; 10) хворі після великих опе-рацій на грудній, черевній порожнинах і т. ін.

Диспансерному спостереженню підлягають допризовники з хірургічними

Захворюваннями, з приводу яких необхідно провести оздоровлення в короткі

Терміни, до призову у військо.

Усі хворі з пограничними захворюваннями знаходяться на диспансерному

Обліку у терапевтів(хронічним холециститом, панкреатитом, захворювання-ми легень нетуберкульозної етіології та ін.).

Інваліди Великої Вітчизняної війни, особи, що потерпіли від аварії на Чорно-бильській АЕС, онкологічні хворі(включаючи осіб із передпухлинними захво-рюваннями), а також хворі на кістково-суглобовий туберкульоз, підлягають

Диспансерному спостереженню в спеціальних лікувально-профілактичних зак-ладах(шпиталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни, радіаційний, онкологіч-ний, туберкульозний диспансер і т. ін.), куди вони повинні направлятись для ак-тивного лікування і реабілітації. При відсутності таких спеціалізованих ліку-вально-профілактичних закладів всі хворі з хірургічною патологією знаходяться

Під диспансерним наглядом у хірурга амбулаторії або регіонарної поліклініки.

Відбір хворих для диспансерного спостереження проводять лікарі за ак-тивною участю фельдшера та акушерки. Періодичність оглядів хворих, які

Знаходяться на диспансерному обліку– один раз на шість місяців. Хворі з су-динною патологією, крім варикозного розширення вен, повинні оглядатися один

Раз у2-3 місяці. Хворі з варикозним розширенням вен, одиничними поліпами

Товстої кишки, а також хворі, оперовані з приводу одиничних тубулярних

аденом, – один раз у рік Здійснюючи плановий патронаж, фельдшер, акушерка

Повинні налагодити тісний контакт із хворим, уміти давати оцінку його стану

Здоров’я, проводити спостереження за перебігом хвороби, виконувати лікарські

Призначення, своєчасно направляти хворих на активне(оперативне) лікуван-ня тощо. При проведенні диспансеризації вони повинні приділяти велику ува-гу проведенню санітарно-освітньої та профілактичної роботи.

Тривалість диспансерного спостереження за хірургічними хворими зале-жить від ефективності проведення лікувально-профілактичних заходів, харак-теру перебігу та прогнозу захворювання.

Амбулаторна хірургія 199

Для оцінки результатів диспансеризації та стану кожного хворого запов-нюється індивідуальна карта амбулаторного хворого(форма №25), яка по-значається літерою“Д” (диспансеризація). Крім того, на кожного диспансер-ного хворого заповнюється контрольна карта диспансерного спостереження,

Куди періодично(не менше2 разів на рік) вносяться дані, на основі яких готу-ють етапний епікриз або заключення.

Показники ефективності диспансеризації

Головними показниками ефективності диспансеризації є: 1) дані про оздо-ровлення вперше виявлених хворих і тих, що знаходяться тривалий час на дис-пансерному обліку; 2) дані про перебіг захворювання(одужання, покращення,

Погіршення, без змін, летальність); 3) кількість випадків і днів непрацездат-ності, виходів на інвалідність. У випадку повного одужання хворий знімаєть-ся з диспансерного обліку. Слід відмітити, що своєчасна, якісна, раціональна і

планомірна диспансеризація має важливе значення в лікуванні хворих: змен-шуються затрати на оздоровлення, зменшується кількість випадків тривалої

Непрацездатності та виходу на групу інвалідності, знижується летальність

Від хірургічних захворювань.

Загальна хірургія

МЕДИЧНА ЕТИКА І ДЕОНТОЛОГІЯ

Важливе значення в роботі фельдшера й акушерки займає медична етика

І деонтологія.

МЕДИЧНА ЕТИКА

Медична етика– це відображення головних принципів моралі та гуман-ного ставлення медичного працівника до хворого. Вона встановлює і регулює