Переходить у фібриляцію) і асистолія(відсутність серцевих скорочень).

Ий етап– медикаментозна терапія. При всіх видах серцевої зупинки

застосовують розчини адреналіну гідрохлориду(по0,5 мл0,1 % розчину), ат-ропіну сульфату(по0,5 мл0,1 % розчину), гідрокарбонату натрію(по0,2 мл

4 % розчину на1 кг маси тіла). При наявності високохвильової фібриляції засто-совують розчин лідокаїну(по0,5 мг на1 кг маси тіла на введення). При“не-ефективному серці” для забезпечення його викиду струминно внутрішньовен-но чи внутрішньоартеріально вливають: засоби гемодинамічної дії(реополіг-люкін, реоглюман, рефортан, перфторан); кристалоїди(розчин Рінгера-Локка,

0,9 % розчин хлориду натрію); глюкокортикоїди(гідрокортизон, преднізолон);

При масивних крововтратах вливають кров та її компоненти. Слід зазначити,

Що застосування таких стимуляторів дихання, ЦНС, як кордіамін, лобелін,

Цититон, стрихнін, під час реанімації не допустиме у зв’язку з тим, що ці

Препарати підсилюють обмінні процеси в клітинах, підвищують потребу їх у

Кисні і тим самим зменшують їх резистентність до гіпоксії.

Під час реанімації всі медикаментозні засоби слід вводити тільки внутрі-шньовенно, внутрішньоартеріально, внутрішньосерцево або в просвіт трахеї.

У більшості випадків для проведення медикаментозної терапії виконують ве-нопункцію або катетеризацію підключичної чи яремної вени.

Методика катетеризації підключичної вени. Хворому надають положення

Тренделенбурга, під плечі підкладають валик, при цьому грудна клітка розвер-тається і добре вивільняється підключична ділянка. У місці перетину ключиці

та першого ребра проводять місцеву анестезію(0,25, 0,5 % новокаїн, 1 % лідо-каїн тощо), після цього беруть шприц(5-10 мл), спеціальну голку(розмір №18,

Довжина5-6 см), проводять пункцію шкіри і направляють голку у горизонталь-ному положенні у напрямку розташування підключичної вени, потягуючи шприц

На себе. Поява крові в шприці свідчить про те, що голка знаходиться у підклю-чичній вені. Після цього від’єднують шприц, перекривають голку стерильним

пальцем, щоб не попало повітря і тут же у її просвіт вводять провідник, розши-ряють пункційний отвір і по ньому вводять катетер на15-18 см(рис. 1.9.8). При

Виконанні цієї маніпуляції слід бути досить обережним.

Хірургічна діяльність на основних етапах лікування

Методика внутрішньосерцевого вве-дення(проводить лікар).Тонкою довгою

(7-10 см) голкою, приєднаною до наповне-ного шприца, проколюють грудну стінку

зліва в4-му міжребер’ї на1,5 см від груд-нини(рис. 1.9.9).

Просуваючи голку в передньо-задньо-му напрямку, дещо до середини, одночас-но слід відтягувати поршень шприца на

себе. На глибині4-5 см відчувається утруд-нення у проходженні голки(стінка шлуноч-ка), після чого у шприц поступає цівка

Крові– ознака наявності кінчика голки у

Просвіті шлуночка. Негайно вводять вміст

Шприца(внутрішньосерцево можна вводити лише розчини адреналіну, атропіну

Та лідокаїну), після чого продовжують проводити закритий масаж серця.

Внутрішньотрахеальний шлях введення застосовують, коли немає змоги

Використати попередні методики. При цьому голкою для внутрішньом’язових

ін’єкцій проколюють перснещитоподібну зв’язку чи проміжок між кільцями тра-хеї та вводять розчин адреналіну, атропіну чи лідокаїну. При проведенні штуч-Рис. 1.9.8. Пункція підключичної вени: а– пункція вени голкою з шприцем;

Б– уведення у вену провідника через голку; в– введення у просвіт вени поліетиленового

Катетера по провіднику; г– катетер у вені залишається, а провідник видаляється.

Г в

б

а

Рис. 1.9.9. Пункція серця для

Введення медикаментів.

Загальна хірургія

Ної вентиляції легень медикаментозні засоби проникають в альвеоли і через

С настає медикаментозний ефект.

Заслуговує на увагу внутрішньоартеріальний шлях інфузій у хворих зі

Значною втратою об’єму циркулюючої крові(наприклад, при геморагічному

Шоці та“неефективному серці”). Струминне вливання крові та інших засобів

У катетеризовану артерію(наприклад, променеву) часто є найефективнішим

Засобом відновлення гемодинаміки.

У тяжких випадках при наявності фібриляції шлуночків проводять електрич-ну дефібриляцію серця.

Й етап– електрична дефібриляція серця. Для цього використовують спеці-альний прибор– дефібрилятор, який являє собою електричний конденсатор,

Здатний створювати великий електричний розряд у декілька тисяч вольт. При

Роботі з дефібрилятором слід ретельно дотримуватись правил техніки безпе-ки. Хворого ізолюють від металевих частин ліжка, краще його покласти на

Дерев’яний щит. Покривши електроди дефібрилятора спеціальною пастою чи

Серветками, змоченими фізіологічним розчином, реаніматолог накладає їх на

ділянку серця(рис. 1.9.10).

За командою помічник лікаря(фельдшер, акушерка) здійснює зарядку де-фібрилятора(клавіша“заряд”), спочатку до рівня3-3,5 кВт. Реаніматолог, при-тиснувши електроди до грудної клітки пацієнта, дає команду“дефібриляція”.

Помічник натискує відповідну клавішу, потім клавішу“розряд” для зняття

Надлишкової напруги. Після цього зразу ж продовжують проводити закритий

Масаж серця, підключають апарат ЕКГ і оцінюють ефективність проведеної

Дефібриляції. У разі необхідності дефібриляцію повторюють, підвищуючи на-пругу на0,5 кВт. Такі заходи можна повторювати до10 і більше разів, по-слідовно підвищуючи напругу та проводячи закритий масаж серця, ШВЛ на

Фоні введення лікарських засобів.

б

а

Рис. 1.9.10. Методика електричної дефібриляції: а– один електрод– над верхівкою

Серця, інший– під лівою лопаткою; б– один електрод– над верхівкою серця,

Інший– у другому підребер’ї.

Хірургічна діяльність на основних етапах лікування

В умовах операційної інколи

Проводять відкритий масаж серця

(рис. 1.9.11). Показаннями до такого

Виду масажу серця є: зупинка серця під

Час оперативного втручання на орга-нах грудної клітки та верхньої части-ни живота; тампонада серця; двобічний

Пневмоторакс; множинні вікончасті пе-реломи ребер, вроджені та набуті де-формації грудної клітки, які унемож-ливлюють проведення ефективного

Закритого масажу. Відкритий масаж

Серця проводять трансторакальним чи

піддіафрагмальним доступом до сер-цевої сорочки(рис. 1.9.12).

Третя стадія реанімації– лікування

Післяреанімаційної хвороби. Комплекс

Функціональних порушень зі сторони

Мозку, серця, легень, нирок і ін., які ви-никли внаслідок зупинки кровообігу, ди-хання та проведення реанімаційних за-ходів, називають“післяреанімаційною

Хворобою”. Її лікування проводять

Лікарі-анестезіологи у відділеннях інтен-сивної терапії, яке складається із декіль-кох етапів.

Перший етап– оцінка стану хво-рого(адекватність проведення реані-маційних заходів). Після відновлення

Кровообігу здійснюють оцінку роботи

Серця, дихання, вимірюють артеріаль-ний та центральний венозний тиск, оці-нюють стан центральної нервової системи; збирають біологічні рідини(кров,

сечу, спинномозкову рідину) та проводять їх подальше дослідження, що дає змо-гу оцінити розлади гомеостазу хворого та скласти план подальшого лікування.

Другий етап– відновлення свідомості. На цьому етапі всі зусилля реані-матологів спрямовані на захист головного мозку від гіпоксії та попередження

незворотніх порушень центральної нервової системи. З цією метою проводять:

адекватну оксигенацію організму за допомогою ШВЛ в режимі помірної гіпер-вентиляції(130-140% від хвилинного об’єму дихання); краніоцеребральну гіпо-термію, за рахунок охолодження голови у спеціальних шоломах або обкла-дання її міхуром із льодом; покращання реологічних властивостей крові – пе-Рис. 1.9.12. Хворий Б., 19 років. Ножове

Поранення серця. Тампонада серця.

Клінічна смерть. Трансторакальний

Доступ. Зашивання рани серця.

Рис. 1.9.11. Відкритий“прямий” масаж

Серця.

Загальна хірургія

реливання кристалоїдів, гемодинамічних засобів; антикоагулянту терапію–

Гепарин, фраксипарин, вливання реополіглюкіну, реоглюману, рефертану та

ін.; антиоксиданти– α-токоферол ацетат(500 мг– внутрішньовенно), вітамі-ни групи В, аскорбінову кислоту; протинабрякову терапію– манітол(1 г/кг),

Лазикс(по10 мг в/в, тричі на добу), діакарб(по250 мг, через зонд в середину,