Умови призначення пенсії у зв'язку

З втратою годувальника

Законодавство встановлює три основні умови призначен­ня пенсії у зв'язку з втратою годувальника: смерть годуваль­ника, непрацездатність членів сім'ї й утримання. Усі три умови повинні бути відповідним чином документально підтверджені.

Перша умова — втрата годувальника. Під терміном «втрата годувальника» розуміється смерть, безвісна відсутність чи пропажа громадянина без звістки, засвідчені у встановленому порядку РАГСом, судом чи іншими орга­нами.

Факт смерті громадянина підтверджується, як правило, свідоцтвом виданим органом запису актів громадянського стану (РАГСу), а військовослужбовців — документом, отри­маним від військової частини чи військкомату. Заява про реєстрацію смерті повинна бути зроблена протягом трьох діб, але не пізніше п'яти діб з дня настання смерті чи вияв­лення трупа або одержання висновку судово-медичної екс­пертизи чи прокурора. Місцем реєстрації смерті є останнє місце проживання померлого, а у випадку оголошення су­дом померлим — місце проживання заявника.

Безвіснй відсутність — це засвідчений відповідно до закону факт тривалої відсутності громадянина в місці його проживання, установлюваний при неотриманні про­тягом визначеного часу яких-небудь відомостей про відсут­нього. Громадянин може бути визнаний безвісно відсутнім, якщо протягом одного року в місці його постійного прожи­вання немає відомостей про те, де він перебуває. Визнання громадянина безвісно відсутнім провадиться в судовому порядку й регулюється нормами Цивільно-процесуального кодексу України. Не можуть бути визнані безвісно відсут­німи громадяни, які ховаються від суду чи слідства, якщо розшук їх продовжується.

Громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим, якщо в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом 3 років, а якщо він пропав без звістки при обставинах, що загрожу­ють смертю чи дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, — протягом 6 місяців. Військо­вослужбовець чи інший громадянин, що пропав без звістки в зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій.

Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вва­жається день набуття законної сили рішення суду про ого­лошення його померлим. У випадку оголошення померлим громадянина, що пропав без звістки при обставинах, що загрожують смертю чи дають підставу припускати його за­гибель від певного нещасного випадку, суд може визнати днем смерті цього громадянина день його передбачуваної загибелі.

У разі з'явлення або виявлення місцеперебування грома­дянина, оголошеного померлим чи безвісно відсутнім, суд скасовує відповідне рішення. Копію рішення суд направляє органу реєстрації актів громадянського стану за місцем про­живання заявника для анулювання запису про смерть.

Пенсія у зв'язку з безвісно відсутністю годувальника призначається незалежно від того, коли встановлена його безвісна відсутність. Виплата пенсії сім'ї припиняється, якщо громадянин, який вважається безвісно відсутнім чи оголошений померлим, з'явився або виявлене його місцепе­ребування.

Другою умовою призначення пенсії в разі втрати го­дувальника є непрацездатність членів сім'ї, їх склад. Ця умова встановлена пенсійним законодавством і про це вже частково говорилося. Але необхідно звернути увагу на деякі її особливості. «Непрацездатність», як одна з умов призна­чення пенсії в разі втрати годувальника, охоплює всілякі категорії осіб і соціальні явища. У той же час, для кожної із цих категорій, встановлюються додаткові умови реаліза­ції права на пенсію в разі втрати годувальника. Так, діти, бра­ти, сестри й онуки померлого годувальника старше 18 років мають право на пенсію, якщо вони стали інвалідами до до­сягнення цього віку.

Братам, сестрам і онукам пенсія в разі втрати годуваль­ника призначається лише за умови, якщо в них немає пра­цездатних батьків. При наявності хоча б одного працездат­ного батька зазначені особи право на пенсію не здобувають. Пенсія призначається як рідним (повнорідним) братам і сестрам померлого, так і не повнорідним братам і сестрам (один батько, різні матері або одна мати, різні батьки). Зведені брати й сестри (у них різні матері й батьки) у спорідненні один з одним не перебувають і ніякими правами й обов'язка­ми у відношенні один до одного не володіють.

Дружина (чи чоловік) померлого мають право на пенсію, якщо вони досягли пенсійного віку або стали інвалідами. Пенсія, призначена в разі смерті чоловіка, зберігається й при вступі в новий шлюб. Якщо до дня вступу в новий шлюб пен­сія не була призначена, то згодом вона вже не може бути при­значена.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника не­обхідно, щоб особа, яка зверталася за нею, була не тільки непрацездатною, але й при житті годувальника перебувала на його утриманні.

Утримання — одна з обов'язкових умов для призначен­ня пенсії в разі втрати годувальника. Відповідно до зако­нодавства, члени сім'ї померлого вважаються на його ут­риманні, якщо вони перебували на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, що була для них пос­тійним і основним джерелом засобів до існування¹.

При вирішенні питання, чи була особа, що звернулася за пенсією, на утриманні померлого, потрібно встановити, чи носила його допомога, що надавалась, постійний характер і який її обсяг у порівнянні з іншими доходами даної осо­би. Так, одержання членом сім'ї пенсії, стипендії або заро­бітку не може бути перешкодою для визнання його утриман­цем, якщо основним і постійним джерелом коштів до існу­вання все-таки була допомога померлого, а не перераховані вище доходи.

Діти вважаються утриманцями кожного з батьків неза­лежно від розміру їхнього заробітку або іншого доходу. Діти непрацюючої матері, що займається домашнім господар­ством, також визнаються її утриманцями.

Діти визнаються утриманцями особи, що виплачує на їх утримання аліменти, хоча б і в невеликих розмірах або не­регулярно. Вони вважаються утриманцями й у тому випад­ку, якщо документи про стягнення аліментів відсутні, тому що ця обставина свідчить про добровільне виконання гро­мадянином обов'язків по утриманню дітей.

Спільне проживання с, годувальником не є обов'язковою умовою для визнання утр_имання. Якщо особа, що зверну­лась за пенсією, прожива_ла роздільно з померлим годуваль­ником (наприклад, у різ_Них містах чи районах), питання про утримання вирішуєт._{ься на} загальних підставах, тобто зятіежно від того, чи бул_а допомога померлим постійним і основним джерелом засо5і_{в до} існування цього члена сім'ї.

Знаходження на утриманні померлого годувальника підтверджується довідко^ житлово-комунальної служби чи сільської (селищної) раді,!. Довідка повинна бути підтверд­жена актом обстеження₍ складеним комісією районного управління Пенсійного Фонду. При відсутності відповідних документів і неможливо^ їхнього відновлення факт зна­ходження на утриманні встановлює суд.

До додаткових умов Пр_ИЗначЄння пенсій сім'ям можна віднести час і причину смерті годувальника.

Пенсія призначається незалежно від того, коли вмер го­дувальник — у період роботи або після її припинення. Пен­сія членам сім'ї померлоь₀ годувальника внаслідок загаль­ного захворювання призивається, якщо годувальник до дня смерті мав страховий ста^_с> щ₀ був би необхідним йому для встановлення пенсії по інь,_алідності. Якщо смерть годуваль­ника наступила від трудоБ_іОГО каліцтва або професійного зах­ворювання, то членам йог-о сім'ї пенсія призначається неза­лежно від стажу роботи годувальника за рахунок коштів Фонду соціального страху_{вання в}і_д нещасних випадків.

Для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальни­ка не обов'язково, щоб Утримання мало місце в останній період його життя, не має значення за загальним правилом і тривалість утримання. С)_ТЖе, залежно від конкретних об­ставин утриманцем може бути визнана особа, що перебува­ла на утриманні нетривалий _{час чи} перестала одержувати допомогу незадовго до см_ерті годувальника, наприклад, у зв'язку з його хворобою.

Іноді виникає питання: _чи вважається член сім'ї утриман­цем, якщо при житті году_вальНика він був працездатним?

За загальним правилу _дана обставина не виключає можливості встановленню ф_аКту утримання.

Пенсія в разі смерті го_іП;у_Вальника може бути призначе­на непрацездатним батька_м померлого годувальника, що не знаходились на його утри_маНні, однак лише в тому випад­ку, якщо вони згодом втр^_тили джерело засобів до існування. Питання про наявність або відсутність джерела засобів до існування вирішує в кожному конкретному випадку орган пенсійного забезпечення. Вважається, наприклад, що непрацездатні батьки не мають засобів до існування, якщо вони не одержують пенсію, а діти не можуть надати їм дос­татню матеріальну допомогу.

Батьки і вдови загиблих у бойових діях військовослуж­бовців мають право на пенсію незалежно від факту утриман­ня й наявності джерела засобів до існування.

Пенсія в разі втрати годувальника встановлюється у відсотковому відношенні до пенсії за віком померлого году­вальника. Вона призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 % пенсії за віком померлого году­вальника; на двох і більше непрацездатних членів сім'ї в розмірі 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними в рівних частках.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї вважається непра­цездатним: дітям, братам, сестрам, онукам померлого году­вальника — по досягненні 18 років, а якщо вони навчають­ся у вищому навчальному закладі — до його закінчення, але не більш ніж до досягнення 23 років; членам сім'ї-інвалідам на строк інвалідності; членам сім'ї, що досягли: чоловіки — 60 років і жінки — 55 років, — довічно.

Загальний розмір пенсії сім'ї, що втратила годувальника, може бути змінений у бік зменшення або збільшення. На­приклад, зменшення може відбутися по досягненні дітьми 18 років, визнанні члена сім'ї працездатним, смерті члена сім'ї. І, навпаки, збільшення — при встановленні інвалід­ності раніше працездатному члену сім'ї, народженні дитини, протягом 10 місяців з дня смерті годувальника та ін.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї проводиться з першого числа наступного місяця за місяцем, у якому склалися обставини, які привели до зміни розміру чи припинення виплати пенсії.

Приклад 1. Студенту Одеського університету, що одер­жував пенсію у зв'язку зі смертю батька, 5 червня 2006 року виповнилося 23 роки. Виплата пенсії припинена з 1 липня.

Приклад 2. Громадянка Ольга Ус із Донецької області в травні 2006 року звернулась до районного управління Пен­сійного фонду з проханням дати пояснення, чому припи­нили виплачувати пенсію її дочці, що є школяркою, яка досягла вісімнадцятиріччя, але продовжує навчатися у се­редній школі і не отримує пенсію по втраті годувальника (смерті батька).

Пенсійний фонд України повідомляє: «Ус Ольга Олек­сандрівна перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фон­ду України у Волноваському районі Донецької області і от­римувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника на сина Миколу, 21.02.1985 року народження, та дочку Тетяну, 26.04.1988 року народження, призначену відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини другої Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначаєть­ся дітям (у тому числі дітям, які народилися доспливу 10 мі­сяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, а також дітям, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчаль­них закладах І—IV рівнів акредитації та професійно-тех­нічних навчальних закладах до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та дітям-сиротам — до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Тетяні виповнилося 18 років у квітні 2006 року, і з 01.05.2006 р. виплату пенсії їй припинено, оскільки випла­та пенсії у зв'язку з втратою годувальника учням шкіл після досягнення ними 18 років зазначеним законом, на жаль, не передбачена¹».

Приклад 3. Пенсія призначена на дитину, що не досяг­ла 6 років, і вдові померлого, не працюючій і зайнятій дог­лядом за дитиною. 11 лютого дитині виповнилося 6 років. Розмір пенсії змінюється з 1 березня (раніше вона виплачу­валася на двох, тепер тільки на одну дитину).

Звичайно на членів сім'ї, що мають право на пенсію, при­значається одна загальна пенсія.

Однак на вимогу члена сім'ї його частка пенсії може бути виділена й виплачуватися йому окремо, якщо він не прожи­ває разом однією сім'єю.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника завжди випла­чується в повному розмірі, незалежно від заробітку або іншого доходу пенсіонера.

Приклад 4. 56-літня вдова годувальника влаштувалася на роботу із заробітком 360 грн. Пенсія за померлого чоло­віка виплачується їй повністю.

При призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальни­ка встановлені деякі пільги. Наприклад, для сімей, до скла­ду яких входять круглі сироти, а такими вважаються діти, що втратили обох батьків, пенсія їм обчислюється із загаль­ної суми пенсії за віком обох батьків.

Приклад 5. Дитина одержувала пенсію у зв'язку зі смер­тю батька — 50 % його пенсії — 200 грн (50 % від розміру пенсії батька 400 грн). Потім вмерла мати. її пенсія 260 грн, пенсія перерахована з розміру пенсії за віком кожного з батьків і склала 330 грн. (50 % від пенсії 400 грн. = 200 грн і 50 % пенсії 260 грн = 130 грн, 200 +130 = 330 грн) (по но-вому законодавству).

Оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника: сім'я, що має право на пенсію, може звертатися за нею в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника, без обмеження яким-небудь тер­міном.

При оформленні документів про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника діють ті ж правила, що й для призначення пенсії по інвалідності: надаються докумен­ти про трудовий стаж, якщо смерть годувальника наступи­ла від загального захворювання. При настанні смерті внас­лідок трудового каліцтва чи професійного захворювання ці документи не потрібні. Замість них до заяви додається акт або інший офіційний документ про нещасний випадок, а при необхідності — і висновок МСЕК про причину смерті годувальника (такий висновок одержує управління Пенсій­ного фонду).

Крім того, для призначення пенсії представляється свідчення про смерть годувальника й документ про його вік (якщо він не зазначений у свідченні про смерть). Необхід­на також довідка житлового органу або сільської ради, у якій повинні бути зазначені склад сім'ї померлого, вік кож­ного члена сім'ї (дата народження) і родинне відношення до померлого (син, дочка, мати та ін.).

Факт утримання може бути підтверджений і ухвалою суду, якщо потрібні документи відсутні й відновити їх не­можливо. У судовому порядку цей факт, таким чином, не встановлюється, якщо заявник не звертався за одержанням документів у несудовому порядку (у житловий орган, сіль­ську раду). Факт утримання може бути встановлений у су­довому порядку.

Якщо право на пенсію з нагоди втрати годувальника ма­ють дорослі члени сім'ї внаслідок їх інвалідності, управлін­ня Пенсійного фонду додає до заяви виписки з актів їх огля­ду МСЕК (таку виписку здійснює безпосередньо співробітник управління).

При цьому необхідно мати на увазі, що пенсія дітям у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника.

Деякі працездатні члени сім'ї мають право на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника. До них відносяться учні у віці від 18 до 23 років, непрацюючий чоловік або один з батьків годувальника, зайнятий доглядом за дітьми, брата­ми, сестрами або онуками померлого, що не досягли шести років. Ці обставини підтверджуються довідками навчальних закладів, житлових органів або сільською радою.

Такі загальні положення пенсійного забезпечення сімей, що втратили годувальника, однак при здійсненні пенсіонування необхідно враховувати й особливості стату­су пенсіонерів, категорії сімей, до яких належав померлий годувальник, нормативний акт, яким встановлюється по­рядок призначення пенсії. Так, пенсійне забезпечення кад­рових військових (військовослужбовців офіцерського скла­ду й контрактників, співробітників органів внутрішніх справ) регулюється окремим нормативним актом — Зако­ном України «Про пенсійне забезпечення військовослуж­бовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р.¹ Відповідно до цього Закону пенсії сім'ям військовослуж­бовців призначаються, якщо годувальник умер (загинув) під час проходження служби, або не пізніше трьох місяців від дня звільнення зі служби, або пізніше цього строку, внас­лідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, от­риманих у період проходження служби.

Пенсії призначаються у всіх випадках, незалежно від тривалості військової служби й попередньої роботи, на­вчання військовослужбовця. Розмір пенсії залежить від при­чини смерті (загибелі) військовослужбовця, військового звання, грошового забезпечення (середнього заробітку).

Членам сімей військовослужбовців, що загинули при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, учасників бойових дій у мирний час або вико­нуючи інші обов'язки військової служби, пенсії признача­ються в підвищених розмірах.

Сім'ям військовослужбовців, що вмерли внаслідок ка­ліцтва, отриманого в результаті нещасного випадку, не по­в'язаного з виконанням обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, у розмірах, зазначених у законі.

Установлений законодавством порядок і норми пенсійно­го забезпечення для сімей кадрових військових поширюють­ся й на сім'ї померлих (загиблих) годувальників із числа на­чальницького й рядового складу органів внутрішніх справ.

Що стосується пенсійного забезпечення сімей військо­вослужбовців — строкової служби, то їм пенсія призна­чається в органах Пенсійного фонду по нормах і правилах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечен­ня військовослужбовців, осіб начальницького й рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб».

Нарахування пенсій сім'ям померлих військовослуж­бовців строкової служби здійснюється з того заробітку, що вони одержували до призову в армію або після звільнення з неї, до звернення за пенсією, або із середньомісячного гро­шового утримання військовослужбовця в період проход-служби за контрактом. Якщо військовослужбовець не працював до призову в армію й після звільнення, то пенсія сім'ї померлого году­вальника встановлюється у розмірі, визначеному законо­давством.

Для членів сімей окремих категорій військовослужбовців встановлені підвищення до пенсії:

— членам сім'ї військовослужбовців, учасників бойових дій, які загинули (пропали без звістки), а також вдовам померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, що не всту­пили в повторний шлюб, — на 150 відсотків мінімальної пенсії по старості;

— чоловікам (дружинам) померлих учасників бойових дій, партизанів і підпільників, яких признали при житті інвалідами від загального захворювання, трудового каліцт­ва й з інших причин, що не вступили в повторний шлюб, — на 50 відсотків мінімальної пенсії по старості.

Пенсійне забезпечення сімей, що втратили годувальни­ка в результаті Чорнобильської катастрофи, регулюєть­ся Законом України «Про статус і соціальний захист грома­дян, що постраждали в результаті Чорнобильської катаст­рофи» в редакції від 19 грудня 1991 р., з наступними змінами¹.

Право на пенсію за цим Законом мають сім'ї, що втрати­ли годувальників із числа учасників ліквідації наслідків аварії, і сім'ї, що потерпіли від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Цим сім'ям призначаються пенсії й щомісячні компен­сації за втрату годувальника в результаті Чорнобильської катастрофи. Щомісячна компенсація виплачується на кож­ного непрацездатного члена сім'ї, що були на утриманні померлого годувальника, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії по старості, незалежно від пенсії, встановленої зако­нодавством. Щомісячна компенсація сім'ям за втрату году­вальника виплачується повністю незалежно від заробітку, пенсії або іншого доходу.

Деякі особливості є й при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника сім'ям державних службовців, суддів, прокурорсько-слідчих працівників, посадових осіб митних органів і народних депутатів України. Ці особливості поля­гають у розмірах пенсій і порядку їх призначення. Наприк­лад, відповідно до Закону України «Про статус суддів»² у випадку загибелі (смерті) судді, у тому числі у відставці, внаслідок службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, що перебували на його утриманні, щомісяця виплачується компенсація в розмірі різниці між частиною заробітку загиблого, яка була його часткою, і призначеною пенсією у разі втрати годувальника, без урахування одночасної допомоги.

У Законі України «Про прокуратуру»¹ дещо інший по­рядок пенсійного забезпечення сімей, що втратили году­вальника: членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловікові, дітям, які не досягли 18 років, а уч­ням до закінчення навчальних закладів, але не більше ніж до досягнення ними 23-літнього віку), які були на його ут­риманні на момент смерті, призначається пенсія в разі втра­ти годувальника, при наявності в нього стажу роботи в орга­нах прокуратури не менше 10 років (у розмірі 60 % на одно­го члена сім'ї, 80 % — на двох і більше).

Сім'ям посадових осіб митних органів, народних депу­татів України пенсії в разі втрати годувальника признача­ються по нормах загального пенсійного законодавства.

Право на пенсію у разі втрати годувальника також мають сім'ї учнів, особи, що загинули у зв'язку з виконан­ням державних чи суспільних обов'язків або у зв'язку з виконанням громадянського обов'язку.

Пенсії зазначеним сім'ям призначаються у тих же роз­мірах, що й іншим категоріям сімей (50 відсотків пенсії помер­лого годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї). А тим, хто не працював і не мав заробітку, — призна­чається соціальна допомога.

При цьому необхідно мати на увазі, що право на пенсію сім'ї померлого учня виникає за певних умов. Якщо смерть годувальника наступила від трудового каліцтва чи профе­сійного захворювання, пов'язаного із проходженням вироб­ничої практики, то пенсія сім'ї призначається незалежно від тривалості перебування в навчальному закладі, на курсах, в аспірантурі. Коли смерть учня наступила від загального за­хворювання, пенсія призначається сім'ї, якщо годувальник навчався в навчальному закладі протягом відповідного періоду, необхідного для призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання.

Особливі правила встановлені для призначення пенсії сім'ям громадян України — переселенців з інших держав, що не працювали в Україні. Якщо сім'я такого громадянина одержувала в іншій державі пенсію в разі втрати годуваль­ника, пенсія призначається за умови, якщо годувальник по старості до дня припинення роботи мав відповідний стаж роботи, необхідний для призначення пенсії по інвалідності. У випадку ж смерті годувальника, внаслідок трудового ка­ліцтва чи професійного захворювання, пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

 

Розділ XI

ОСНОВНІ СТАДІЇ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НА ТРУДОВУ (СТРАХОВУ) РЕНСІЮ

■

11.1. Здійснення права на пенсію на стадії звернення за призначенням пенсії

Здійснення права на відповідний вид трудової пенсії про­ходить по декількох стадіях — звернення за призначенням пенсії; призначення та виплата пенсії. Розглянемо їх по порядку.

Для реалізації суб'єктивного права на трудову пенсію громадянин повинен звернутися в територіальний орган Пенсійного фонду України. Сьогодні питаннями призначен­ня та виплати пенсій займаються районні управління Пен­сійного фонду України за місцем роботи або проживання громадян. Звернення за призначенням пенсії є вираження громадянином певному компетентному органу Пенсійного фонду наміру одержувати встановлену законом пенсію. Воно носить однобічний, винятково правочинний характер і не вимагає чиєїсь згоди. Порядок звернення за призначен­ням пенсії регулюється спеціальними правилами, у яких містяться певні гарантії здійснення й охорони права на пен­сійне забезпечення.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії по старості й інвалідності призначаються не­залежно від того, припинена робота до звертання за пенсією або триває. Пенсія за вислугу років призначається при за­лишенні роботи, що дає право на цю пенсію.

Працівники, які звернулися за пенсією і продовжують трудову діяльність, подають заяву про призначення пенсії власникові підприємства або уповноваженому ним органу. Інші громадяни подають заяву безпосередньо в районне управління Пенсійного фонду за місцем проживання. Звер­нення працівника за пенсією, за загальним правилом, вик­ликає обов'язок відповідного власника або уповноважено­го ним органу підготувати необхідні для призначення пенсії документи й подати їх в районне управління Пенсійного фонду або відмовити в цьому. Звернення знаходить конк­ретне вираження в подачі відповідної письмової заяви, у якої вказуються прізвище, ім'я, по батькові заявника, його адреса й вид пенсії, що він просить призначити.

Зразок (бланк) заяви звичайно є в управлінні Пенсійно го фонду й на підприємстві в посадової особи, якої доручи но наказом керівника підприємства займатися пита)ш-.и т підготовки необхідних документів про трудовий стаж і им робіток. Текст заяви, складений за формою, нагадує майбут ньому пенсіонерові його права й обов'язки: можливість одержувати одну пенсію за своїм розсудом, обов'язок ОПО віщати управління Пенсійного фонду про всі обставини, піп тягнуть за собою зменшення розміру пенсії або припинені ня її виплати та ін. Складання заяви за рекомендованою формою виключає такі випадки, що коли особа, що звор-тається за пенсією, не приводить відомості, що мають ЗНІ чення при розгляді її пенсійного питання (наприклад, да 111 про непрацездатних членів сім'ї, які знаходяться на її ут риманні, на яких за певних умов нараховується надба нкл).

Порядок підготовки й оформлення документів для при­значення пенсії визначений наказом Міністра праці й соці­альної політики та Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 224/30. Наказ передбачає перелік документів, необхід них для призначення пенсії. До таких документів відно­сяться:

— заява громадянина про призначення пенсії;

—документ, що засвідчує тривалість трудового стажу (трудова книжка, довідки з місця роботи);

—довідка про заробіток за період трудової діяльності, з якого обчислюється розмір пенсії;

—довідка про персоніфікований облік страхових внесків застрахованої особи;

— копії свідоцтв про народження дітей;

—довідка про склад сім'ї й наявність утриманців та іп. Крім того, у необхідних випадках, при призначенні

пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника мо жуть бути подані й інші документи:

—виписка з акту огляду громадянина в МСЕК, що ви-силається в Управління Пенсійного фонду;

—посвідчення органу РАГСу про смерть годувальнії кі й інші документи.

Основним документом, що підтверджує наявність трудо­вого стажу і його тривалість, є трудова книжка. У необхід-|К> і шпадках стаж роботи може бути підтверджений і інши-
ми документами. Оформлення документів для призначен-
ії і. цсії працівникові підприємства звичайно завершуєть-

і и 11 Іоданням» до пенсії або мотивованою відмовою.

«Подання», як певна форма документа, підготовляєть-пі іиіасником підприємства разом із профспілковим комі-ИТ0М. Воно повинне бути підготовлене в десятиденний мрмін з дня надходження заяви. У «Поданні» до призна­чення пенсії відображаються всі необхідні дані про особу, 11звернулася за пенсією. Правове значення «Подання» по­пи гає в тому, що воно є рекомендацією про призначення Пенсії, попереднім висновком про наявність права на неї.

11 рийняте власником підприємства рішення не передба-і.м нисновкупро призначення пенсії. Юридична значимість пшіереднього рішення власника підприємства полягає в тому, що без нього управління Пенсійного фонду не вправі риііглядати питання по суті.

У тих випадках, коли адміністрація підприємства вва-

■: 11;, що працівник має право на пенсію, вона вирішує пред-| і.шити його до призначення пенсії. У протилежному ви­падку працівнику в письмовій формі повідомляється про причини, з яких у поданні до пенсії відмовлено. Якщо пра-міішик не згодний з рішенням адміністрації, то він може ииернутися по цьому питанню безпосередньо в районне уп­ій тління Пенсійного фонду.

Рішення адміністрації підприємства про подання пра-іі.і ни ика до призначення пенсії вноситьсяв «Подання». Уста-Ібвлено дві форми «Подання»: одна — до призначення пенсії її¹' старості й інвалідності, друга — в разі втрати годувальни-III У «Подання» вносяться всі відомості, які необхідні для і |і' її ляду питання про призначення пенсії. Зокрема, у ньому нь.чнуються адреса, дата народження працівника, відомості

■ 11 н і Його трудову діяльність. Стаж підраховується окремо — ін і трудовій книжці й по інших документах, а потім підсу­мовується. Виділяється спеціальний стаж (що має право на і > 11'ржання пенсії на пільгових умовах).

У «Поданні» до призначення пенсії в разі втрати годуваль­ні 11,. і, крім даних про годувальника, приводяться відомості 111 • ■ > членів його сім'ї (дата народження, родинне відношен­ії і до померлого, стан працездатності та ін.), що визначають і.и і і.ч по на одержання пенсії.

Потім «Подання» з усіма документами передається пред ставником адміністрації в районне управління Пенсійної 0 фонду за місцем перебування підприємства. Працівни к у 11 равління реєструє його в спеціальному журналі.

Районне управління Пенсійного фонду, що прийняло «Подання» (у відповідних випадках заява про призначені ня пенсії) і документи, складає у двох екземплярах розпис­ку. У ній перелічуються прийняті документи й вказується дата подання або заяви. Перший екземпляр розписки ви дається представнику власника чи уповноваженому ним оргії ну, а другий зберігається в управлінні Пенсійного фонду ра­зом з документами, що надійшли.

Якщо які-небудь документи відсутні, у розписці ВК1І зується перелік цих документів і термін, протягом якого вони повинні бути представлені. При поданні додаткових документів, не пізніше трьох місяців із дня подачі заяви, днем звертання за пенсією вважається день прийому подан­ня (або заяви про призначення пенсії) із частиною необхід­них документів.

Днем звернення за пенсією вважається день прийому «Подання» або заяви з усіма необхідними документами. Причому, днем звернення за пенсією визнається не день подачі заяви за місцем роботи, а день прийому документів районним управлінням Пенсійного фонду. Точне встанов­лення дня звернення за пенсією важливо, оскільки із цього дня призначається пенсія, якщо, звичайно, особа не має права на одержання пенсії з більш раннього терміну у відпо­відності зі ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язко­ве державне пенсійне страхування». У зв'язку із цим будь-яка затримка передачі документів в управління (навіть у межах встановлених десяти днів) відсуває термін, з якого буде призначена пенсія. Зазначений день визнається днем звернення за пенсією й тоді, коли в управління Пенсійного фонду здані не всі документи (за умови, що відсутні мате­ріали надійдуть в управління у встановлений термін).

Приклад. Працівник подав заяву про призначення пенсії адміністрації підприємства 20 квітня 2006 р. Адміністрація встановила, що записами в його трудовій книжці підтверд­жено 24 роки загального трудового стажу, у той час як для призначення пенсії потрібно не менше 25 років. З'ясувало­ся також, що працівник два роки служив в армії й один рік ЇНИВСЯ в професійно-технічному училищі. Запити про висил­ку відповідних документів адміністрація зробила 25 квіт­ні і. У той же день адміністрація направила в Управління Пен-п її ного фонду всі підготовлені матеріали. Через 16 днів, Ірбто 11 травня Управління повідомило про необхідність підтвердити стаж не менше одного року. Підприємство одержало цей лист 13 травня. Запитані документи про і> і ііськову службу й навчання вдалося одержати лише 5 серп­ня, і вони відразу ж були передані в Управління Пенсій­ного фонду.

Пенсія працівникові була призначена з 25 квітня 2006 р., оскільки цей день вважається днем звернення за пенсією.

Кожний, хто звертається за пенсією, повинен пред'яви­ти паспорт. Він засвідчує особистість, вік, місце проживан­ня його власника. Ніякі інші документи, що засвідчують;ш;іпачені обставини, представляти не потрібно (виключен­ня становить іноді свідоцтво про народження, по якому уточнюється дата народження).

Якщо за пенсією звертається сім'я, що втратила году-ішльника, то паспорт пред'являється майбутнім одержува­чем пенсії, наприклад, матір'ю дітей, на яких призначаєть-ічі пенсія. Він пред'являється також особами, що досягли І (і років, що мають право на пенсію.

І Іаспорт є документом, що підтверджує громадянство v і. І іпїни. Громадяни України мають право на трудову пен-сію, а іноземні громадяни й особи без громадянства таким Hpfl вом користуються тільки у випадках, спеціально перед­бачених законодавством або міжнародними угодами.

Дуже важливим документом на стадії звернення за пен-I и ю є довідка про заробіток. У довідку про заробіток вно-гиться відомості про нараховану й виплачену працівнику,ш робітну плату. Ці відомості можна взяти з особових ра-КуВКІв, відомостей, інших фінансових документів. Зокре-міі, s довідки про персоніфікований облік страхових внесків Працівника в Пенсійному фонді.

Довідка підписується керівником підприємства й толов­ії нм (старшим) бухгалтером, їх підписи засвідчуються пе-і і її ою підприємства. Довідка додається до «Подання» або Цідається на руки особі, що звертається за пенсією, якщо І іва про її призначення подається безпосередньо в район­не управління Пенсійного фонду.

Якщо підприємство, у якому працювала людина, ліквІДО вано, довідка про заробіток видається його правонаступпи ком або архівом, куди здані бухгалтерські документи.

Однак слід зазначити, що по кожному виду пенсії є сит набір документів. Наприклад, для призначення пенсії І разі втрати годувальника двом і більше повнолітнім членам сім'ї заява підписується кожним із них. У заяві також вкн зується, хто із цих осіб буде одержувати призначену пепсин (за загальним правилом на всіх членів сім'ї, що мають при во на пенсію, встановлюється одна загальна пенсія). ХоЧЯ можливі випадки, коли пенсія поділяється нарівно між одержувачами й виплачується кожному окремо. У таких випадках у заяві повинна міститися вимога про розділ (за ява про розділ пенсії може бути подана й після її призначен­ня). До заяви додається довідка про розмір пенсії за віком, що потрібна для визначення розміру пенсії в разі втрати го­дувальника.

Довідка про заробіток за встановленою формою видаєть­ся власником підприємства. Якщо особа