Стан української культури в 18 ст.

 

Розвиток культури у 18ст відбувався за досить складних умов. Прагнення встановити контроль над культурним життям українців – характерна риса колоністської політики держав, що володіли землями України. З 20-х рр.. 18ст. впроваджувався суворий закон Синоду над Київською та Чернігівськими друкарнями. Заборонялося друкувати укр..мовою. попри несприятливі умови розвитку освіта залишалася на доволі високому рівні Кількість початкових шкіл зростала. До першої пол. 18ст. на землях Лівобер діяли колегіуми. Вищим навчал. закладом головним осередком науки та мистецтва залишалася Києво- Мог. Акдем. Протягом І пол. розвивався театр – шкільний і мандрівний. Найвидатнішим явищем історичної літератури І пол. ст.. стали козацькі літописи (Самовидця, Самійла Величка, Грабянки)

У ІІ половині 18ст. книгодрукування було важливою частиною культури навколо друкарень гуртувалися кращі фахівці, які займалися наукою та культурою. Однією з найбільших була друкарня Києво-Печерської лаври. На західноукр землях найбільшою була Львівська друкарня. Особливістю літератури ІІ пол. 18ст був відхід у минуле полемічної і проповідницької літератури, шкільної драми Видатним явищем в літературному житті Укр стала творчість Григорія Сковороди

Серед природничих наук виділялася медицина У1773р. у Львові була створена медична колегія для підготовки лікарів та аптекарів Діяльність лікарів повязувалась з пошуаами заслбів та методів боротьби з поширеними у ті часи епідемічними захворюваннями У 1795 р з’явився перший підручник з ботаніки. Високого професійного рівня досягло хорове мистецтво. Відомий Максим Березовський – автор 20-ти концертів для хору

До серд 18ст в Україні досягла найвищого піднесення архітектура українського або козацького бароко У виконаних у цьому стилі будівлях панували пишні багаті показні форми. Відомі майстри Степан Ковнір та Іван Григорович-Барський.

41. Національно-культурний розвиток України на рубежі 18-19 ст.

 

У кінці XVIII Століття територія України Була розділена Між Австрійською (увійшло 20% площі) i Російською (80%) імперіями. До цього часу завершилася Ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював ВСІ Сторони життя суспільства. У Росії у XIX столітті особливу роль починає відігравати поліція, 3-є відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії, жандармерія. Широкими правами наділяється цензура. Вживання української мови зберігається виключно у народному середовищі. Тобто на рубежі XVIII-XIX століть у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація.
Українська культура періоду 18 - 19 Століття розвивалась в суперечливих умовах. З одного боку можна відмітити Меценатську ДІЯЛЬНІСТЬ багатьох гетьманів України цього періоду, зокрема І. Мазепи, Д. Апостола та інших. Їхня ДІЯЛЬНІСТЬ дала Поштовх для розвитку багатьох галузей науки та культури. З іншого - руйнівним чинником для української культури Була великодержавницька політика російського царизму - Ліквідація посади гетьмана у 1764р., Зруйнування Січі Катериною ІІ у 1775р., Ліквідація територіально - адміністративного поділу Гетьманщини у 1783 році., Впровадження кріпосного права на Лівобережжі ТОЩО. Але НЕ дивлячись на Це, 18 Століття позначене діяльністю таких відомих ОСІБ Як Г. Сковорода, відомого філософа України, Шеделя, Ковніра - відомих архітекторів, які створили визначні шедеври української барочної архітектури, Д. Туптала, Л. Мацієвича - відомих літераторів. Культура 18 Століття заклала початок для розвитку справжньої української національної культури.
Для культури 19 Століття характерною є русифікація - вона посилилася після польського повстання 1830 року, полягала в забороні вживання української мови, в забороні друкування та розповсюдження книжок українською. Русіфікація торкнула всіх сфер культурного життя України - від літератури і театру (Було Заборона вистави українською) до архітектури. Але, Саме 19 Століття Було найголовнішім періодом у розвитку української культури: САМЕ в цей період відбувається формування української Літературної мови (цьому поклали початок І. Котляревський), Під Вплив ідей товариств Декабристів на Україні та програм "Кирило - Міфодїївського братства" відбувається формування національної Ідеї українського народу, національної свідомості. Цьому спріяла ДІЯЛЬНІСТЬ та творчість видатних українського письменника, Громадського та політічного діяча - Т. Г. Шевченка. Завдяки діяльності багатьох науковців відбувається становлення української науки. Театр набуває рис національного театру дякуючи діяльності таких митців Як І. Карпенко - Карий, С.С. Гулака - Артемовського, М. Кропивницького та інших.
Тобто, можна з впевненістю Сказати, Що цей Період БУВ періодом формування української нації, створення підгрунтя для національно - культурного відродження на початку 20 Століття.

 

42. Формування нового Літературного мови. Котляревський.

 

Важливим показником змін в українській культурі На межі XVIII-ХІХ ст. стало формування української Літературної мови та національної літератури. Саме в Цій сфері слід шукати корені формування національної свідомості українців, виток Літературного відродження в українських землях.
Творцем української Літературної мови вважається Іван Котляревський (1769-1838). Народився в сім'ї Полтавського канцеляриста, вчився в семінарії для Сербських переселенців, Що знаходились в Полтаві.
Прикметною складовою творчості І. Котляревського є запозичення літературніх задумів у інших авторів і перероблення їх у досконалішому вигляді. Найвідоміший його твір «Енеїда» - є такою переробкою однойменного твору російського автора Осипова, Який в свою чергу запозичив сюжет у австрійського письменника А. Блюмавера.
Іншою особливістю творчого доробку Котляревського БУВ помітний Вплив російської літератури. Сюжет «Наталки Полтавки» навіяний творами російського автора О. Шаховського, а Російські водевілі вплинули на появу «Москаля-чарівника» та формування жанру української комічної оперети. Російська література сформувала Котляревського Як майстра, привернувши його Увагу до народної мови і народного побуту.
На творчість І. Котляревського вплинуло його походження, старосвітський побут, Який На межі століть не БУВ зруйнований, Звідки знання народної мови, прикмети повсякдення життя, культурних традицій і звичаїв Полтавщини - серця України.. У творчості І. Котляревського "схрестилося" «українське» ХVIII ст. і нове, «романтичне», ХІХ Століття. Цікавий опис сучасником способу життя письменника, дрібного панка, Що заради служби живе в губернському місті: «любив веселу компанію, Що часто збиралась в нього і розважала себе картами, анекдотами та традиційною чаркою», разом з тим в домі його Була невелика, але «прекрасно дібрана бібліотека» французьких письменників, російських газет і журналів. Початок Нової української літератури ознаменувала поема І. Котляревського «Енеїда», видана у 1798 р. За жанром вона належала до травестії, тобто пародії на класичний Оригінал - однойменну поему римського письменника Вергілія. На відміну від своїх попередників Осипова та Блюмавера, І. Котляревський створив захоплюючу бурлескну поему про пригоди троянців в образах українських зухваліх козаків, які діють на широкопанорамному національно-побутовому тлі своєї епохи.
І. Котляревський відомий і Як автор театральних п'єс., ВІН створює Такі самобутні твори, Як «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», які дали початок новій українській драматургії.
Українську народну традицію ВІН використовував у своїх творах, зокрема українську народну пісню у своїх романсах, віршах, піснях.
Заслуга І. Котляревського полягає в пробудженні інтересу до українського гумору, побуту, мови, Що формувало основи української самосвідомості, сприяло культурно-літературному відродженню.

43. Походження та поширення писемності у східних слов'ян.

 

Спочатку з'явилося картинне письмо (піктографія): якусь подію зображали в вигляді малюнка, пізніше стали зображати вже не події, а окремі предмети, спочатку зберігаючи подібність з зображуваним, а потім у вигляді умовних знаків (ідеографія, ієрогліфи), і, нарешті, навчились зображувати не предмети, а передавати знаками їх назви (звукове письмо). Спочатку в звуковому письмі вживалися тільки приголосні звуки, а голосні або взагалі не сприймались, або позначались додатковими значками (складове письмо). Складова лист був у вживанні у багатьох семітських народів, у тому числі і у фінікінян.
Греки створили свій алфавіт на основі фінікійського письма, але значно вдосконалили його, ввівши особливі знаки для голосних звуків. Грецьке письмо лягло в основу латинської абетки, а в IX столітті було створено слов'янське письмо шляхом використання літер грецького алфавіту.
Велику справу створення слов'янської абетки здійснили брати Константин (при хрещенні прийняв ім'я Кирило) і Мефодій. Головна заслуга в цьому належить Кирилу. Мефодій був вірним його помічником. Складаючи слов'янську абетку, Кирил зміг вловити в звучанні знайомої йому с дитинства слов'янської мови (а це був, мабуть, один з діалектів древнеболгарского мови) основні звуки цієї мови та знайти для кожного з них літерні позначення. Читаючи по-старослов'янською, ми вимовляємо слова так, як вони написані. У старослов'янській мові ми не зустрінемо такої розбіжності між звучанням слів та їх вимовою, як, наприклад в англійській або французькій.
Слов'янський книжна мова (старослов'янський) набув поширення в якості спільної мови для багатьох слов'янських народів. Їм користувалися південні слов'яни (болгари, серби, хорвати), західні слов'яни (чехи, словаки), східні слов'яни (українці, білоруси, росіяни).
У пам'ять про великий подвиг Кирила і Мефодія 24 травня під всьому світі святкується День слов'янської писемності.

44. Творчість діячів культури України сучасного періоду.

Оксана Стефанівна Забужко

 

19 вересня 1960, Луцьк) - сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості письменниця приділяє Багато УВАГИ осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. В Україні Забужко від 1996 (від часу Першої Публікації роману-лонґселера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором - Загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становіть Понад 65 тис. примірників. Крім того вона є авторкою численних культурологічніх статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко веде авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичні новини» ТОЩО), вела літературні майстер-класи в Київському універсітеті.
Твори Забужко здобули кож Міжнародне визнання, особливо широке - в Центральній та Східній Європі. Її Вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов'язання, США). Серед інших її літературних нагород - премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), фундації Ковальових (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.
Оксана Забужко - одна з небагатьох український письменників, які живуть на гонорари від написання книг Хоча, значна Частка доходу - все ж таки від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати ЄВРОПЕЙСЬКІ Країни, а також знайшли своїх прихильників у США. У 1985 році Вийшов Перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включивши Забужко в число учасніків рейтингу ТОП-100 "найбільш впливових людей в Україні", до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів № 1.

45. Шевченко і проблеми самоствердження української нації.

 

Животворчість цього духовного зв'язку Між українцями та їхнім генієм помічено давно. І найсуттєвішою рисою цього зв'язку, Безумовно, є його націотворчий характер. Бо Подобається Це декому чи Ні, але сучасний українець духовно походить Саме від Тараса Шевченка.
Т. Шевченка створив у художній формі цілісну філософію національного буття українського народу, тобто на рівні поетичного узагальнення відтворив ту повністю відповідну, адекватну українській дійсності систему сутності, цінностей та закономірностей, які за цілі тисячоліття витворені Українським народом, якими зумовлене і на яких тримається віками буття української нації, її суспільна свідомість і свідомість українського патріота - борця за інтереси нації.
В Основі цієї системи - три абсолютні константи: Бог, Україна, Свобода. І кожне намагання усунути їх Із життя або зігнорувати при моделюванні шляху нації до свободи, кожне відхилення від котрого Із них, неминучий обертається бідою, а то й трагедією - окремої людини чи цілої нації.
У творчості Шевченка закодована і потребує Лише логічного перекодування, довершена національно-екзистенціальна методологія мислення, тобто мислення в категоріях ЗАХИСТУ, розвитку и процвітання нації, особистого і суспільного чину в Ім'я її свободи й утвердження.
Все життя і ціла його творчість мають Безумовно національно-захисний, національно-творчий і національно-жертовний характер. Будь-яка українська політична програма, Що ігнорує Цю методологію або, тим Більше, суперечить їй, - ідейно неспроможна і шкідлива для української нації, для України. Саме тому народ Більше вірить Шевченкові, Ніж нашим політикам.