Давайте правдиву картину досягнень, але не вихваляйте людину.

Визнання за допомогою опису (на противагу оцінювальній похвалі) може призвести до реалістичної самооцінки. Слова повинні ясно описати, що нам подобається і що ми цінуємо у дитині: її зусилля, досягнення чи результати творчості. Ми описуємо конкретну подію, наші конкретні почуття до неї. Вона ж робить загальні висновки про свою особистість та характер. Якщо наші висловлювання реалістичні і сповнені розуміння, то її висновки позитивні і конкретні.

   14. Психічне здоров’я дитини.

Навколо нас постійно все змінюється – спосіб життя, форми стосунків, погляди на світ і своє призначення у ньому, змінюється психологія людей. Дорослих життя уже добряче «загартувало», у них виробились певні алгоритми виходу з важких ситуацій (і то не завжди!). Що ж до дітей та підлітків, то не слід забувати про відсутність у них життєвого досвіду, їхню соціальну незахищеність. Вони ще просто не вміють жити. Дуже часто виклична поведінка, нестриманість є наслідком невпевненості у собі та своїх діях, формою психологічного захисту. Не можна використовувати однакові вимоги до дорослих та дітей! Не можна використовувати однакові засоби впливу завжди! І не треба забувати: у кожної дитини чи підлітка – свій дуже складний світ із проблемами, тривогами та запитаннями без відповідей. Кому ж, як не нам, педагогам, допомогти знайти ці відповіді, шлях у житті, вберегти особистість від впливу «вулиці», а отже – від злочину. Теперішні діти – наше майбутнє. Яким воно буде, значною мірою залежить від нас.

Сучасні дослідники встановили, що у школі дитина проводить 70% свого активного життя протягом 11 років, але доведе­но, що лише 20-40% негативних впливів на психічне здоров'я дитини пов'язані зі школою. З метою збереження психічного здоров’я школярів слід враховувати такі рекомендації:

- Основну увагу слід приділяти не стільки корекції поведінки дитини, скільки налагодженню з нею довірливих стосунків.

- Дитину треба поважати і любити, незважаючи на її недоліки.

- Вчинки дитини треба не засуджувати, а аналізувати і розуміти.

- Важливо ставити перед дитиною конкретні вимоги і давати чіткі пояснення, чому в тій або іншій ситуації слід діяти так, а не інакше.

- Не можна критикувати дитину за неуспішність, порівнюючи її з іншими однолітками.

- Помилки дитини — це, насамперед, помилки того, хто виховує.

- Треба уважно слухати дитину, заохочувати її ділитися своїми турботами, співчувати їй під час розмови, ненав'язливо навертати на прийняття правильного рішення.        

- Коли дитина порушує правила поведінки, запитайте в першу чергу себе, що дитині потрібно, чого їй не вистачає?

- Доведено, що дитина сприймає поведінку педагога (батьків) як зразок для наслідування. Дорослий повинен бути для дитини зразком у всьому.

 

Висновок

Одним із найважливіших напрямів діяльності психологічної служби в навчальному закладі є просвітницька робота серед учасників навчально-виховного процесу.

Отже, вивчення та оволодіння знаннями, уміннями та навичками з проблеми важковиховуваності дасть змогу соціальним педагогам, психологам, класним керівникам: 

1) систематизувати знання про мотивовану діяльність у процесі профілактичної роботи з важковиховуваними дітьми; 

2) усвідомити значення соціально - педагогічної профілактики девіантної поведінки серед дітей та молоді; 

3) розвивати комунікативні уміння партнерського спілкування та способи розв’язання конфліктів між молодими людьми, членами родини;

4) набути стійкого інтересу до самовдосконалення та оволодіння новими знаннями про особливості соціально-педагогічної профілактики з проблеми важковиховуваності;  

5) здійснювати співробітництво із сім’єю, школою, різними громадськими молодіжними організаціями (формальними, неформальними).

Таким чином, сформовані в соціального педагога знання, уміння та навички з профілактики важковиховуваності допоможуть йому у подальшій роботі.

На нашу думку, підготовка соціальних педагогів до роботи з важковиховуваними полягає у формуванні сукупності теоретичних знань (психологічних, педагогічних, соціологічних та ін.), практичних умінь та навичок (комунікативних, аналітичних, організаторських, прогностичних та ін.), а також особистісних якостей, що зумовлюють ефективне вирішення завдань запобіжно - профілактичної, корекційно - реабілітаційної роботи з важковиховуваними дітьми.

Робота над курсовим проектом вирішила ряд актуальних завдань, які спрямовані на допомогу соціальним педагогам з питання важковиховуваності, а саме:

1. Підібрано теоретичний матеріал з проблеми важковиховуваності.

- визначено поняття «важковиховувані учні»;

- з’ясовано основні принципи, шляхи й засоби перевиховання педагогічно занедбаних дітей;

- ситематизовано етапи роботи з перевиховання педагогічно занедбаних «важких» дітей;

- розглянуто прояви девіантної поведінки у дітей;

2. Систематизовано діагностичний інструментарій з проблеми раннього виявлення вад особистісного розвитку.

3. Укладено розробки занять для педагогічних працівників з проблеми профілактики важковиховуваності в учнівському середовищі.

4.  Систематизовано та узагальнено матеріал курсового проекту.

5. Підготовлено презентацію запропонованих матеріалів.

Колективною працею вдалося підібрати методичні матеріали з проблеми важковиховуваності для роботи соціального педагога, практичного психолога та класних керівників та вчителів-предметників.

Позитивними моментами було те, що всі курсанти виявили бажання брати участь в проекті, активно працювали, виявили творчий підхід до справи.

Поряд з цим були проблеми в колективній праці та в обговоренні проекту, визначенні ролі кожного учасника проекту, в технічному оформленні проекту.

Але, на нашу думку, група впоралась з поставленими завданнями. Мета досягнута. Матеріали, які оформлені на паперових носіях та у вигляді презентацій будуть дуже корисні для роботи соціальних педагогів, практичних психологів, класних керівників та для проведення батьківських зборів.

На закінчення наведемо вислів Гете, який чудово відображає основну ідею корекції та профілактики важковиховуваних дітей: «Приймаючи людину такою, якою вона є, ми робимо її гіршою, приймаючи її ж такою, якою вона має бути, ми примушуємо її бути такою, якою вона може стати».

 

Додатки 1