Соціальне забезпечення населення України. Сутність поняття “соціальна сфера”. Соціальна сфера в Україні та її складові

 

Поряд з управлiнням економiчними системами i явищами, нормальне функцiонування та розвиток суспiльства вимагає управлiння соцiальними системами i процесами, що протiкають в однiй з основних його сфер – соціальній. Характер i напрямок вiдповiдної дiяльностi задаються соцiальною полiтикою держави, а iнструментом реалiзацiї цiєї полiтики виступає такий рiзновид управлiнської діяльності, як соцiальний.

Практичне втiлення соцiальної полiтики здiйснюється через соцiальну роботу професiоналiв, громадських та соцiальних iнститутiв. Найважливiшою метою соцiальної полiтики є забезпечення бiльш повного задоволення членами суспiльства своїх життєвих потреб, оскiльки саме з цього приводу в першу чергу складаються соцiальнi вiдносини, i саме на цiй основi вiдбувається соцiальне вiдтворення суспiльних груп i iндивiдiв. При цьому, коли мова йде про забезпечення життєвих потреб людей у рамках здiйснення соцiальної полiтики, мається на увазi їхнє задоволення не шляхом власних зусиль членiв суспiльства.

У соцiальнiй полiтицi втiлюється турбота суспiльства про людей, що потребують пiдтримки i допомоги. Iншими словами, соцiальна полiтика спрямована на надання допомоги, пiдтримки людям з боку соцiальної системи, у яку вони входять, шляхом використання для цього наявного у вiдповiдної соцiальної системи суспiльного потенцiалу.

Прогресивні зміни, що відбуваються сьогодні в суспільстві, з одного боку, сприяють саморозкриттю, самовизначенню й самоствердженню людини, з іншого – виявляють дефіцит добра i милосердя. Багато труднощів навколо нас саме через безсердечність та байдужість до всього того, що на даному етапі нас не стосується. Прийняття Конституцiї Українистало важливим етапом становлення та розвитку України як правової соцiальної держави. Основний Закон України визнав людину найвищою соцiальною цiннiстю, а обов’язком держави – утвердження i забезпечення її прав та свобод. Змiни у суспiльствi змушують вести пошуки нових форм i методiв роботи у соцiальнiй сферi, реформувати органiзацiйну структуру системи державного управлiння з метою вжиття дiєвих заходiв, спрямованих на ефективне забезпечення та реалiзацiю права на соцiальний захист. Особливо гостро постало питання забезпечення соцiальних допомог. Захист працездатних осiб, непрацездатних, людей похилого вiку, дiтей та пiдтримка кожної людини, яка втратила джерела засобiв до iснування з незалежних вiд неї причин, є загальновизнаною домiнантою державотворення в цивiлiзованому суспiльствi i знаходить своє правове закрiплення в законодавчих та iнших нормативно-правових актах. Питання органiзацiї та здiйснення соцiальних допомог не є новими в дiяльностi нашої держави, але вони не втрачають актуальностi: формуються новi пiдходи до цього поняття, змiнюється роль держави, розвиваються новi iнститути соцiального захисту.

Реформування соцiальної сфери потребує перегляду та посилення державної полiтики соцiального захисту, зокрема запровадження системи раннього виявлення осiб та сiмей, якi перебувають у складних життєвих обставинах, модернізації системи їх соціального обслуговування, підвищення якості надання соціальних послуг за місцем проживання тощо. Соціальна політика має розглядатися як спосіб забезпечення відтворення людського капіталу, а не як видатки на утримання непрацездатних або неспроможних членів суспільства. Зазначені проблеми потребують відповідного нормативно-правового обґрунтування, розвитку законодавства з питань регулювання діяльності практичних соціальних працівників, визначення засад щодо партнерства держави й недержавних організацій у соціальній сфері. Тобто наразі, перш за все, необхідно виробляти власну модель соціального захисту населення, продовжувати формування мережі соціальних служб у надання якісних соціальних послуг населенню.

Таким чином, соціальна сфера – це сукупність галузей і видів діяльності, підприємств, фірм, закладів та установ, які мають забезпечити задоволення потреб людей у матеріальних благах, послугах, відтворенні роду, створити умови для співіснування і співпраці людей у суспільстві згідно з відпрацьованими законами і правилами з метою створення мегаполісів, розвитку масових комунікацій, зміцнення держави.

Слід пам’ятати, що суть сучасної політики в Україні полягає в тому, що в країні будується соціально спрямована економіка, яка дасть людині все необхідне для нормального життя за європейськими стандартами; утворюється новий тип солідарності різних соціальних верств населення, свідома коаліція людей, які обрали шлях розбудови вільної демократичної держави.

Соціальна політика держави виходить із необхідності надання конкретної допомоги бідним верствам і прошаркам населення: одиноким громадянам похилого віку, тим, що втратили здатність до самообслуговування, хворим, дітям тощо.

Згідно з положеннями соціальної політики громадянам країни мають бути надані рівні стартові можливості: зрозумілі і справедливі; тільки соціальна справедливість сприяє солідарності громадян у суспільстві, створює передумови до соціального консенсусу, взаємодії та гармонії у повсякденному житті.

Соціальна інфраструктура — це особливий комплекс галузей народного господарства, таких як освіта, охорона здоров’я, культура, мистецтво, житлове і комунальне господарство, торгівля та інші. Соціальна інфраструктура все більше впливає на ефективність суспільного виробництва через головну продуктивну силу суспільства — людей.

Велику роль соціальна інфраструктура відіграє у вирішенні таких соціальних завдань, як зближення за рівнем добробуту міського і сільського населення, згладжування регіональних відмінностей у рівні життя людей, посилення єдності у способі життя різних соціальних груп та прошарків населення. Активно впливає соціальна інфраструктура на формування прогресивної структури споживання і раціонального використання вільного часу працівників матеріального виробництва.

Слід зазначити, що як і в матеріальному виробництві, у соціальній інфраструктурі мають місце економічні відносини, які за своєю економічною суттю є відносинами споживчого, нематеріального виробництва. Останні виявляють себе, по-перше, як економічні відносини доведення матеріальних благ до споживання в соціальній інфраструктурі, по-друге, як економічні відносини створення в соціальній інфраструктурі послуг.

Економічні відносини з приводу доведення матеріальних благ до споживання є відносинами обміну, розподілу і споживання матеріальних благ. Специфіка економічних відносин з приводу створення послуг визначається тим, що процес створення послуг у соціальній інфраструктурі є одночасно процесом споживання матеріальних благ. А тому відносини з приводу створення послуг у соціальній інфраструктурі є одночасно відносинами суспільно організованого споживання продукції, створеної в матеріальному виробництві.

Слід зазначити, що послуги є предметами споживання. В Україні певним категоріям населення деякі види послуг надають безкоштовно, іншим — на пільгових умовах, ще іншим — у платній формі. Безкоштовні послуги — це послуги соціально-культурних галузей соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров’я і деяких видів культурного обслуговування), розвиток цих послуг забезпечується за рахунок суспільних фондів споживання.