Підготовка вчителя до уроків трудового навчання 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підготовка вчителя до уроків трудового навчання



Проведення уроків трудового навчання вимагає від учителя початкових класів ретельної методичної та матеріальної підготовки. На відміну від інших уроків учителеві недостатньо добре знати програмний матеріал і вміти методично правильно його викладати. Йому необхідно забезпечити навчальний процес різними матеріалами й інструментами, самому добре засвоїти ті операції, які мають виконувати діти, ознайомитися з деякими видами виробництва, технікою. Тому, крім написання конспекту, важливу роль відіграє попередня підготовка вчителя до уроків праці, яка включає такі етапи:

а) вивчення програми і наявної літератури;

б) тематичне планування уроків;

в) вибір продукту праці;

г) підготовка матеріалів та інструментів;

ґ) підготовка і вибір наочних посібників;

д) вибір учителем форм роботи.

Добре спланована попередня підготовка вчителя створює передумови для своєчасного матеріального забезпечення навчального процесу, встановлення тісного зв’язку між трудовим навчанням та іншими предметами, здійснення диференційованого й індивідуального підходу на уроках.

Вивчення програми і наявної літератури

Підготовка вчителя до уроків трудового навчання починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки до неї. Знання всієї програми дає можливість учителеві заздалегідь підготувати робочу кімнату до уроків, придбати необхідні матеріали та інструменти, потурбуватися про наочність. Це важливо, бо матеріальне забезпечення шкіл здійснюється із значними труднощами, і тому не треба відкладати вирішення цього питання до безпосереднього проведення уроків.

Вивчення програми є необхідною умовою для складання календарного плану. Воно застерігає вчителя від дублювання навчального матеріалу, дає можливість чітко спланувати на кожен урок ті знання й уміння, якими мають оволодіти молодші школярі. Ґрунтовно опрацювавши програму, учитель заздалегідь вибирає об’єкти для екскурсії, визначає, з якими видами виробництва діти будуть знайомитися за допомогою кінофільмів чи діафільмів, планує підсумкові уроки з окремих видів праці, вибирає варіативну частину, розробляє її зміст.

У пояснювальній записці визначені мета й основні завдання трудової політехнічної підготовки учнів початкових класів, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу, що спрямовує діяльність учителя на досягнення освітніх цілей, допомагає в плануванні уроків праці.

Цілком зрозуміло, що вчитель повинен знати значно більше, ніж його учні. Він має бути готовим до відповіді не лише на запитання дітей, що стосуються шкільної програми, а й ті, які виходять за її межі. А для цього треба знати основи сучасного виробництва, найбільш розповсюджені професії, техніку, технологічні процеси, добре володіти трудовими вміннями. Тому вчителеві необхідно нагромаджувати теоретичний матеріал, який полегшуватиме його підготовку до проведення уроків, постійно читати спеціальну й методичну літературу. У методичній літературі даються рекомендації, як краще організувати трудовий процес, вибрати об’єкти праці, висвітлений передовий досвід.

У кожному місті чи районі є вчителі, які досягли хороших успіхів у навчанні дітей. Одні вміло формують в учнів міцні трудові вміння, інші вдало їх знайомлять з елементами техніки, а треті раціонально використовують міжпредметні зв’язки, вибирають найбільш оптимальні методи. Методичні об’єднання організовують проведення відкритих уроків, заслуховують на своїх засіданнях окремих учителів, щоб їхні досягнення могли запозичити інші. Вивчення літератури, творче використання досвіду допомагає вчителям краще підготуватися до уроків трудового навчання.

Календарно-тематичне планування

У системі підготовки вчителя до уроків важливе місце займає календарне планування на рік, розподіл навчального матеріалу за чвертями. Орієнтовні плани публікуються в журналі “Початкова школа”, можуть пропонуватися в методичних посібниках, а також місцевим ІУВ чи органами освіти. Але найкраще, коли тематичний план буде складений самостійно кожним учителем, виходячи з наявності робочої кімнати, обладнання, матеріалів, особливостей класного колективу, а також своєї фахової підготовки.

При складанні календарного плану вчитель повинен узяти за основу навчальний план; розібратися в тому варіанті, за яким працює школа, визначитися, чи це буде інтегрований курс “Художня праця”, чи уроки трудового навчання проводитимуться окремо; установити кількість годин на тиждень (можливе їхнє збільшення за рахунок шкільного варіанта). Потім учитель вибирає варіативну частину, погодивши її з керівництвом школи.

При складанні тематичного плану треба мати на увазі, що послідовність чергування видів праці може не збігатися з послідовністю їхнього розміщення в програмі. Так, і програмою, і орієнтовним календарним планом, опублікованим у журналі “Початкова школа”, першими визначені уроки з обробки паперу і картону. Частина вчителів механічно користується друкованою основою, відчуваючи значні труднощі під час проведення занять. Складаючи тематичний план, учитель повинен передбачити, що уроки з обробки паперу в перших класах можна проводити лише тоді, коли учні добре засвоять лічбу хоча б у межах десяти, вивчать лінійку і її шкалу, навчаться проводити лінії, розпізнавати геометричні фігури за їхніми основними ознаками. Програма з математики не передбачає засвоєння першокласниками в першій чверті перерахованих вище понять. Тому уроки з обробки паперу і картону варто планувати не в першій, що найчастіше роблять учителі, а в третій чверті. Тоді під час трудового навчання не потрібно буде витрачати дорогоцінних хвилин на ознайомлення школярів із тим матеріалом, який буде вивчатися ними пізніше на уроках математики.

Осінь – найкраща пора для роботи з природними матеріалами. Адже зібрані і висушені жолуді чи каштани погано піддаються обробці. Та й свіже листя має значно ширшу гаму кольорів, ніж засушене. Тому роботу з природними матеріалами варто планувати лише в першій чверті.

Поряд з цим можна ознайомити першокласників з побутовою працею і самообслуговуванням, дати загальне уявлення про правила догляду за одягом і взуттям, про бережливе ставлення до своїх речей і суспільної власності. Добре, коли з перших уроків діти почнуть працювати з тканиною, навчаться користуватися голкою, виконувати найпростіші шви. Це активізує їхню працю із самообслуговування, привчить до самостійності, вивільнить батьків від пришивання ґудзиків і комірців.

Більшість авторів у своїх методичних посібниках і статтях радять постійно чергувати види праці не лише протягом року, а й протягом чверті. Однак це не означає, що на кожному уроці потрібно брати інший матеріал для обробки, бо тоді діти не зможуть добре засвоїти навчальний матеріал, оволодіти трудовими вміннями. Треба планувати трудове навчання учнів так, щоб після ознайомлення їх із певними поняттями і новими прийомами обробки матеріалу йшло засвоєння цих прийомів, використання знань та вмінь у нових умовах і, нарешті, необхідний урок узагальнення всього раніше вивченого матеріалу. Тому найкраще вивчати матеріал блоками по 3-5 уроків. Це стосується всіх розділів програми і всіх класів.

Складаючи календарний план, учитель повинен пам’ятати, що знання й уміння, придбані учнями на уроках з одного виду праці, повинні використовуватися при обробці інших матеріалів, додаючи при цьому нові елементи, які ще невідомі. Уже в плані треба передбачити перспективи розвитку школярів, послідовне просування їх у засвоєнні політехнічних знань і вмінь.

Визначаючи види робіт і послідовність уроків, треба враховувати міжпредметні зв’язки, передбачати ті політехнічні знання й уміння, які мають бути сформовані в школярів під час вивчення різних предметів. Тоді на уроках трудового навчання буде значно більше можливостей для використання придбаних знань й умінь на практиці, для виконання трудових операцій з обробки передбачених програмою матеріалів.

У методичних посібниках, рекомендаціях органів народної освіти даються взірці складання календарного плану. Один із них має такий вигляд:

Складений за таким взірцем календарний план є досить загальним і схематичним, мало чим відрізняється від програми, і вчителі не будуть відчувати постійної потреби ним користуватися.

Дещо краща схема для середніх і старших класів запропонована Д.О. Тхоржевським1:

Гадаємо, що в календарному плані, крім визначених тем, треба передбачити матеріали, з якими будуть працювати молодші школярі (щоб придбати їх заздалегідь), інструменти і додаткове устаткування, обов’язково врахувати міжпредметні зв’язки, визначити на кожен урок основні політехнічні знання й уміння, які мають бути сформовані в учнів. Це зробить уроки більш змістовними і цікавими для дітей, дасть змогу врахувати і рівномірно розподілити основні завдання і навчальний матеріал, позбутися дублювання. Тому пропонується така схема для календарного плану (див. додаток № 2).

Крім висловлених вище порад, хочеться ще додати, що кожен урок має нести для дітей щось нове, цікаве, захоплююче. Знання й уміння не повинні повторюватися чи бути одноманітними, бо тоді молодші школярі швидко втрачають інтерес до трудового навчання. Планувати треба лише ті уроки, які можна добре підготувати і провести при хорошій організації праці.

Вибір продукту праці

Вибір виробів для виготовлення учнями початкових класів на уроках трудового навчання є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя. Матеріальний результат навчально-практичної діяльності школярів є продуктом праці. До його вибору ставляться такі вимоги:

1) продукти праці повинні мати практичну користь і цінність і використовуватися самими учнями чи оточуючими їх людьми. Не варто виготовляти нікому не потрібних речей, бо діти будуть втрачати інтерес до праці;

2) виріб завжди вибирається такий, щоб, виготовляючи його, успішно реалізовувалися програмні вимоги, діти оволодівали політехнічними знаннями, у них формувалися необхідні уміння. У програмі дається перелік об’єктів для практичної роботи, але це не означає, що на уроках трудового навчання треба вибирати саме їх. Виріб є для учнів у першу чергу засобом навчання. Він може бути довільним, але процес його виготовлення повинен складатися з операцій, передбачених шкільною програмою, мати пізнавальну й політехнічну цінність;

3) треба, щоб праця над виробом мала творчий характер, давала можливість молодшим школярам різнобічно розвиватися, проявляти власну ініціативу і самостійність, задовольняти при цьому їхні нахили і здібності;

4) під час виготовлення виробів повинні вирішуватися і виховні завдання, формуватися в дітей важливі для трудової діяльності риси та якості;

5) процес роботи над виробом повинен передбачати виконання індивідуальної, групової та колективної праці, що давало б можливість виявляти стосунки між учнями, формувати в них почуття відповідальності, підтримки і взаємодопомоги;

6) виготовлення виробу має бути доступним і посильним для школярів, а сам продукт праці – зрозумілим за конструкцією і призначенням. У дітей буде виникати бажання працювати, почуття задоволення, радість і піднесення, коли вони зможуть досягати в трудовій діяльності певних успіхів;

7) найкраще, коли учні самі виберуть для виготовлення якийсь виріб із запропонованих учителем кількох можливих (якщо передбачена фронтальна робота) або кожен індивідуально вибере власний варіант. Але при цьому праця повинна бути добре організована і забезпечена необхідною кількістю матеріалів та інструментів для учнів усього класу;

8) для виготовлення молодшими школярами не рекомендуються однакові чи однотипні вироби протягом кількох уроків, щоб не знизити інтересу до праці. Кожне трудове завдання повинно нести в собі певну новизну, бути цікавим учням.

У початкових класах можна пропонувати різні за складністю вироби. Надто прості не будуть мати пізнавальної цінності і не привчать дітей переборювати труднощі. При виготовленні складніших виникає загроза зменшення самостійності учнів, бо при цьому вчителі найчастіше користуються репродуктивними методами, заготовляють матеріал необхідних розмірів, шаблони, трафарети, проводять поопераційний, а не загальний інструктаж. Через те вибір виробів – досить важлива і відповідальна справа. І щоб не втрачалися навчальні і розвивальні функції уроків, треба дотримуватися визначених вище вимог.

Підготовка матеріалів та інструментів

Підготовкою обладнання уроків трудового навчання вчитель повинен займатися постійно, поступово накопичуючи все необхідне для занять із праці. Матеріали мають бути придбані заздалегідь і зберігатися в школі в такій кількості, щоб вистачало на всіх учнів. Практичне забезпечення уроків – важлива проблема для школи. Однак учителі, як правило, не хочуть цим займатися, і молодші школярі найчастіше всі матеріали й інструменти приносять з дому. За таких обставин добре організувати трудовий процес важко, бо принесені дітьми предмети праці різні, єдине для всього класу завдання планувати неможливо. Та й часто учні забувають щось із обладнання, і тому декому доводиться просиджувати заняття без роботи.

Учителі, не чекаючи централізованих поставок, повинні самі потурбуватися про хороше матеріальне оснащення трудового навчання учнів. Адже завжди можна назбирати природних матеріалів, накопати глини, відмучити і сформувати її у вигляді цеглинок, нарізати з різних коробок, старих папок, швидкозшивачів картонних заготовок. Пластмасами можна забезпечити трудовий процес, зібравши старі обкладинки для підручників, портфелі, кіно- і фотоплівку, поліетиленові мішки, пляшки, шматки лінолеуму; жерстю – тюбики з-під зубної пасти, кришки для банок і пляшок; дротом – старі трансформатори, стабілізатори, обмотки двигунів; деревиною – шматки фанери, ДВП, різні бруски, старі стенди.

Зрозуміло, що одному вчителеві зробити це важко, але не слід забувати, що в нього клас помічників, який завжди готовий допомогти. Треба лише організувати учнів, дати їм завдання накопичити достатню кількість матеріалів у школі.

Інструменти, пристрої, набори конструкторів також повинні бути в такій кількості, щоб забезпечити безперебійну роботу всіх учнів класу. Придбати їх можна за рахунок школи, підприємств, організацій. Якщо це не вдається зробити, то батьки самостійно закуповують необхідне обладнання через свій комітет (щоб інструменти, пристрої, набори конструкторів були в усіх однакові) і передають учителеві для зберігання й використання на уроках праці.

Підготовка і вибір наочних посібників

Організація трудового процесу в початкових класах вимагає широкого використання різноманітних наочних посібників. Вони необхідні для ознайомлення учнів з продуктами праці і ходом роботи з їх виготовлення, з інструментами і прийомами виконання трудових операцій, з матеріалами, їхніми властивостями і способами обробки. Щоб правильно вибрати наочні засоби навчання, учителеві потрібно ознайомитися з основними їх видами, знати їхнє призначення й уміти передбачити, у якому випадку вони можуть бути найбільш ефективними.

Часто використовуються на уроках праці натуральні наочні посібники. Це, насамперед, зразки виробів, їхні розгортки, матеріали й інструменти. Для показу складних прийомів обробки матеріалу демонструються деталі збільшеного розміру.

Зразок виробу в дітей створює загальне уявлення про об’єкт їхньої трудової діяльності, що при розгляді мислено розкладається на окремі деталі, подальший аналіз яких дозволяє визначити послідовність дій і операцій, необхідних для виготовлення всього виробу. У процесі роботи діти орієнтуються на конкретний продукт праці. Його відсутність на уроці робить усі дії учнів випадковими і неусвідомленими. Часто при цьому вони повинні працювати під диктовку вчителя, розбиваючи трудовий процес на окремі операції, що знижує навчальний і розвивальний ефект уроків праці. Наявність зразка, його колективний аналіз спонукають до активних свідомих дій молодших школярів, учать їх планувати трудовий процес і допомагають добре засвоїти навчальний матеріал.

Найкраще, коли вчитель сам виготовлятиме зразок виробу з того матеріалу і таких розмірів, як будуть виготовляти діти. На уроці він постійно повинен знаходитися на видному усім учням місці та бути доступним для порівняння й перевірки правильності та якості роботи.

Виготовляючи об’ємні вироби, необхідно використовувати їх розгортки, які допомагають проаналізувати зразок, розібратися в графічних зображеннях, продемонструвати виконання проміжних операцій, проконтролювати хід роботи учнів. Особливо висока ефективність використання розгортки при користуванні кресленням. Адже її рухомість, можливість у випадку необхідності її розгорнути, а потім знову скласти допомагає визначити розміщення частин виробу на кресленні й осмислити позначення на ньому умовних ліній.

Іноді на уроках трудового навчання можуть використовуватися предметно-технологічні картки, на яких зображений процес виготовлення продукту праці кількома заготовками, які кріпляться на листі картону в потрібному порядку й ілюструють послідовність роботи над виробом. Такі картки добре сприймаються дітьми, бо вони конкретні, на них чітко сплановані трудові операції, треба лише знайти зміни між заготовками, підібрати інструменти і можна самостійно виконувати роботу.

Наочними посібниками можуть бути матеріали й інструменти в момент ознайомлення учнів з ними. Під час вивчення властивостей матеріалів зразки треба дати кожній дитині. Тоді школярі зможуть доторкнутися до матеріалу, зігнути, розірвати, поспостерігати за змінами властивостей при механічній дії, змоченні водою тощо. Проведення короткочасних дослідів і спостережень розширює політехнічний світогляд учнів, робить їхні знання повними й міцними.

На уроках трудового навчання широко використовуються різноманітні види графічних зображень, які умовно передають інформацію про предмет чи способи дії. Це художній і технічний малюнок, креслення, ескіз, графічна інструкційна картка. Найбільш точне і повне уявлення про форму й конструкцію предмета, а також його внутрішню будову дає креслення. Воно найчастіше використовується при зображенні розгорток, де за допомогою ліній показуються всі трудові операції, а також розміри предмета і його частин. Широкого використання в початковій школі набули інструкційні карти, у яких з допомогою графічних зображень визначена послідовність технологічного процесу над виготовленням виробу. Хорошою наочністю є “Умілі руки” І.Т.Міщенка, а також навчальні посібники І.М.Веремійчика “Майстрик і Майстринка”, “Майстровиті руки”, “Майструй і твори”, що рекомендовані Міністерством освіти й видані для кожного класу початкової школи. Використання їх передбачає обов’язкову письмову чи усну інструкцію про основні етапи роботи над продуктом праці.

Більш повну інформацію про виготовлення виробу дає технологічна карта, на якій, крім графічної інструкції у вигляді технічних малюнків чи поопераційних креслень, визначені основні трудові операції, а також необхідні матеріали й інструменти (рис. 1).

З метою економного розмічання матеріалу можуть використовуватися графічні зображення допоміжного характеру, на яких фіксується раціональне розміщення деталей, схема їх розкрою, даються розрахунки розмірів.

Іноді вчитель може робити усний опис зовнішнього вигляду предмета і його конструкції, сприяючи утворенню в дітей уявлень про цей виріб. Перевірити правильність їх можна за допомогою виконання учнями технічного малюнка чи практичних дій.

Вибір учителем форм роботи

Уроки трудового навчання мають хороші можливості для організації різних форм роботи: індивідуальної, групової та колективної. Найчастіше молодші школярі працюють індивідуально, виготовляючи кожен свій виріб. При цьому учень виконує всю роботу від початку до кінця, демонструючи набуті знання й уміння, проявляючи здібності, творчу ініціативу, самостійність.

Працюючи в колективі, діти намагаються не підвести своїх товаришів, допомагають один одному матеріалами, порадами й конкретними справами, вчаться прислуховуватися до думки інших, розподіляти працю згідно з можливостями й необхідністю, звикають турбуватися про загальний результат трудової діяльності. Організація колективної праці учнів дозволяє ознайомити їх із розподілом праці, що використовується на виробництві, показати його переваги перед роботою людини, яка сама виготовляє річ від початку до кінця.

На уроках трудового навчання колективну діяльність молодших школярів можна організувати по-різному. Найпростішою формою є фронтальна робота, при якій кожен учень виготовляє один виріб від початку до кінця (не обов’язково всі однакові), а вчитель об’єднує їх в одне ціле. Прикладом такої організації праці може бути виготовлення макетів будиночків з деталей будівельного конструктора, об’єднаних спільною темою “Наше місто (село)”, гірлянд або інших ялинкових прикрас, іграшок для дитячого садка та ін. Хоча діти і працюють кожен індивідуально, але їх об’єднує спільна мета, трудові зусилля всіх спрямовані на досягнення одного результату, праця стає більш продуктивною.

Часто через погане матеріальне забезпечення уроків трудового навчання і складність тих виробів, що пропонуються шкільною програмою, організовується спільна робота двох учнів, які сидять за однією партою. Це стосується в першу чергу складання моделей з деталей технічного конструктора, виготовлення складніших виробів з паперу чи інших матеріалів. У такому випадку, якби навіть кожен учень був забезпечений укомплектованим набором конструктора, все одно він не зміг би за урок скласти, наприклад, модель підйомного крана. Така організація праці потрібна, але вчитель повинен стежити, щоб один учень не перетворювався на підсобного помічника іншого.

Деякі методисти у своїх посібниках1, журнальних статтях радять організовувати роботу молодших школярів бригадним (по 3-5 чоловік) або конвеєрним способом. Це дає змогу продемонструвати і використати розподіл праці, наблизити її до сучасного виробництва, підняти міру відповідальності дітей за якість своєї діяльності в загальній справі.

Такі форми роботи на уроках трудового навчання можливі, але вчителі не повинні ними захоплюватися. Навіть при постійній зміні обов’язків членів бригади учні, як правило, здійснюють лише одну з операцій, важко врахувати їхні інтереси, часто один із школярів виконує основну частину роботи, а інші лише йому допомагають. Організація праці бригадним чи конвеєрним способом потребує від учителя значно більшої підготовки, ніж інші форми.

Написання конспекту уроку

Після того, як опрацьована навчальна програма і вивчена література, підібраний виріб для виготовлення та потрібний матеріал, підготовлена наочність і необхідні інструменти, учитель приступає до написання плану-конспекту. Цим завершується його підготовка до уроку праці. Методисти у своїх посібниках і журнальних статтях наводять різні зразки конспектів уроків. Так, Я.А. Рожньов пропонує писати:

Розділ програми.

Вид навчальної праці.

Клас.

Об’єкти праці.

Час роботи.

Обладнання, матеріали й інструменти.

Мета і завдання уроку (освітні, виховні, розвивальні).

Далі йде хід уроку.

Зовсім іншу схему пропонує В.Г.Машиністов:

Тема.

Об’єкт праці.

Основні операції.

Матеріали.

Інструменти й обладнання.

Технічні відомості (правила безпечної праці).

Досліди і спостереження.

На нашу думку, не варто щоразу писати розділ програми, вид навчальної праці (на це вказує тема уроку), клас і час роботи, а також постійно переховувати правила безпечної праці. Головне на цьому етапі – чітко визначити мету й завдання уроку, вказати конкретні матеріали (вид, розмір, колір), інструменти, наочність.

Практика засвідчує, що вчителі початкових класів досить примітивно підходять до визначення дидактичних завдань уроку. Вони, наприклад, пишуть “навчити дітей виготовляти певний виріб”, забуваючи, що предметна система підготовки школярів до праці своє віджила. Та й неможливо навчити учнів виготовляти безмежну кількість виробів. Зате діти можуть оволодіти знаннями й уміннями, які необхідні при виготовленні цих виробів. Отже, основні завдання уроку полягають у формуванні в учнів політехнічних знань і трудових умінь, їх навчанні використовувати набуті знання й уміння на практиці. Поряд з цим учителеві слід пам’ятати, що не можна визначити мети, завдання і змісту окремо взятого уроку, не пов’язавши їх з попередніми і не передбачивши наступних.

Покажемо на конкретному прикладі структуру плану-конспекту.

Тема. Вироби з тонкого дроту (ІV клас)

Продукт праці: головоломка.

Мета і завдання уроку: формування загальних уявлень школярів про технологію виробництва металів, отримання дроту, ознайомлення із стальним, мідним і алюмінієвим дротом, їхніми властивостями (колір, твердість) та використанням у народному господарстві й побуті, з інструментами для обробки дроту: гострозубцями, плоскогубцями, круглогубцями та правилами безпечної роботи ними, формування вмінь розрізняти дріт за зовнішніми ознаками, вирівнювати та відмірювати його, відкушувати за допомогою гострозубців, згинати і скручувати за допомогою плоско – і круглогубців; удосконалення вмінь правильно організовувати робоче місце, планувати трудовий процес, здійснювати контроль за якістю роботи, застосовувати на практиці раніше засвоєні знання; ознайомлення з місцем найбільших родовищ залізної руди, професією сталевара.

Виховання потреби трудитися, настирливості в переборенні труднощів, самостійності й організованості, розвитку творчого мислення, точності в руках.

Обладнання: мідний або алюмінієвий дріт, лінійка, пристрій для вирівнювання дроту, або киянка, гострозубці, плоскогубці, круглогубці.

Наочність: таблиці “Схема доменної печі”, “Сортамент металів”, колекція “Метали і сплави”, зразки різного дроту і вироби з нього, технологічна карта виготовлення головоломки, готовий виріб, посібник “Умілі руки” (3 клас).

Хід уроку: у цій частині послідовно розкриваються основні етапи уроку згідно з раніше визначеною структурою.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2021-05-27; просмотров: 463; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.129.23.30 (0.062 с.)