Особливості годівлі дійних корів

 

Годівлю новотільної корови і її обслуговування потрібно організовувати так, щоб в короткий проміжок часу довести надої до максимальної величини, а потім достатньо лише підтримувати годівлю кормами високої якості на протязі усієї лактації [3].

Також годівлю дійної корови потрібно проводити з врахуванням її спадкових якостей і щоб зберегти здоров'я корови на більш довгий час, а також можливість щорічно отримувати від неї теля [12].

У другу половину лактації, особливо в останні 2-3 місяці молочна продуктивність помітно знижується. Це не повинно слугувати основою «енного зменшення рівня і повноцінності годівлі тварин, оскільки за цей час потрібно поповнити запас поживних речовин, витрачений на синтез молока у перші місяці після отелення і забезпечити нормальний ріст і розвиток плода нової тільності. Причому поповнення запасів енергії та поживних речовин в організмі у кінці лактації відбувається ефективніше, ніж під час сухостійного періоду. Отже, при організації годівлі корів у період лактації необхідно проводити суворий облік їх потреб в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, щоб забезпечувати для них підтримання життя, утворення молока, приріст живої маси, прояв відтворних функцій і збереження здоров'я. Чим частіше раціон задовольняє потребу тварин у необхідних поживних речовинах, тим ефективніше використовується енергія і його витрачається на виробництво молока.

Потребу дійних корів у енергії та поживних речовинах визначають за їх живою масою, надоєм і жирністю молока, місяцем лактації та вгодованістю. Сучасні деталізовані норми розраховані на повновікових тварин середньої вгодованості з урахуванням добового надою при жирності молока 3,8-4,0%. Для молодих корів (до 5 років) та за нижче середньої вгодованості їх підвищують на (1-2 к. од.) з відповідною добавкою інших поживних речовин. Окремо норму збільшують у період роздоювання тварин (на 2-3 к. в останні два місяці лактації (на 5-10%).

При нормуванні годівлі дійних корів враховують вміст в раціонах сухої речовини. У середньому на 100 кг живої маси дійні корови споживають 3 кг (2,8-3,2), високопродуктивні - 3,5 кг, рекордистки - до 4,5 кг сухої речовини і більше. Слід відмітити споживання сухої речовини визначається багатьма внутрішніми (жива маса, продуктивність, фаза лактації, вгодованість, період тільності) і зовнішніми (фізико-хімічні властивості кормів, склад раціону, температура і вологість повітря) факторами.

З кліматичних факторів на поїдання кормів найбільшою мірою впливають тривалість дня і тепловий стрес. Поїдання кормів на пасовищах у спеку також знижується [10].

Важливою умовою повноцінної годівлі є забезпечення корів достатньою кількістю енергії. Енергія засвоєних речовин бере участь у всіх без винятку фізіологічних процесах і є найбільш лімітуючим фактором живлення. Оскільки поїдання сухої речовини корму тваринами обмежене, то їх продуктивність залежить від концентрації в ній доступної енергії. За концентрації енергії у 1 кг сухої речовина раціону в межах 0,65 к.од, або 8,2 МДж обмінної енергії і оптимальному споживанні сухої речовини від корови можна одержати за добу 8-10 кг. молока. З метою підвищення продуктивності концентрацію енергії в сухій речовині необхідно збільшувати [13].

На споживання корму впливає рівень протеїну в раціоні. Потребу в ньому виражають за кількістю перетравного чи сирого протеїну на 1 к. од. або за його концентрацією у сухій речовині раціону залежно від продуктивності.

Жир корму, виконуючи функції носія жиророзчинних вітамінів і незамінних жирних кислот, суттєво впливає на кількість і якість молочного жиру. За недостатньої кількості жиру в раціоні масло стає крихким (йодне число менше 29), а за його надлишку (згодовування макухи та інших жировмісних кормів) - м'яким (йодне число більше 35) [4].

Після отелення під час роздоювання кількість жиру у сухій речовині раціону бажано підвищувати до 6-8%, за умови наявності у жирі, додається до раціону, не менше 60% насичених жирних кислот, що запобігає значною мірою «здоюванню» з тіла, а також позитивно впливає на подальшу продуктивність. Підвищувати вміст жиру в раціоні: бажано також у перший період при переході на зелений корм та у випадку низької якості кормів.

Потреба лактуючих корів у мінеральних елементах залежить від живої маси, продуктивності, періоду лактації та фізіологічного стану. За нестачі мінеральних речовин у раціонах, що найчастіше буває у першу половину лактації, частина їх покривається за рахунок демінералізації кісткової тканини, у тварин спостерігається від'ємний баланс мінеральних елементів. При цьому у них погіршується апетит, знижуються надої та жирність молока, вони лижуть і жують сторонні предмети. Оптимальним вмістом мінеральних елементів у раціонах дійних корів із розрахунку на одну кормову одиницю вважають кальцію - 6,5-7,5 г; фосфору - 4,5-5,5; магнію - 1,5-2,5; калію - 7-8; сірки - 2,0-2,8 г; заліза - 80-90 мг; міді - 8-11; цинку - 55-70; марганцю - 55-70; кобальту - 0,6-0,9 і йоду 0,7-1,0 мг.

У раціонах молочної худоби слід нормувати передусім вітаміни А, О, Е, а інколи групи В (для високопродуктивних корів). Вітамін С синтезується в печінці із глюкози в достатній кількості і додаткове введення виникає лише за стресових ситуацій [15].

Вітамін А забезпечує нормальний стан епітелію шкіри і слизових оболонок травного каналу, дихальних і статевих шляхів. Нестача викликає кератинізацію епітелію внаслідок чого порушуються процеси травлення, розмноження, виникають захворювання дихальних шляхів.

Норми годівлі корів передбачають контроль за вмістом у раціонах каротину. Для корів з надоєм до 20 кг молока за добу на 1 к. од. необхідно у середньому 45 мг каротину, для корів з вищою продуктивністю - 45-50 мг. Слід зазначити, що при утриманні корів на раціонах, в яких основним джерелом каротину є кукурудзяний силос, норму каротину необхідно збільшувати принаймі у 1,5 раза, оскільки каротин із кукурудзяного силосу засвоюється погано.

Вітамін Е в організмі насамперед зберігає цілісність мембран клітин, діє як біокаталізатор і відіграє роль антиоксиданта, захищаючи від окислення ненасичені жирні кислоти, каротин і вітамін А. За його нестачі можливі розсмоктування плода, дистрофія м'язів, ожиріння, некроз печінки, нагромадження в організмі отруйних речовин [10].

Після досягнення рівня надою, планованого для роздою, годівлю організовують так, щоб найвищий добовий надій продовжувався якомога довше [22].

Зберегти поточну лактацію можна лише достатньою і повноцінною годівлею. Треба пам'ятати, що і невистачання і надлишок у раціоні білка призводять до швидкого зносу тварини, передчасного зниження обсягу молоко утворення [8].