Організація управлінського обліку на підприємстві

 

Управлінський облік не регламентується і не регулюється державними органами. Він організовується керівництвом підприємства на основі загальних принципів, виходячи з внутрішніх потреб керівництва. Принципи і методи управлінського обліку розробляються міжнародними і національними професійними організаціями бухгалтерів.

Однією з найвпливовіших професійних організацій в світі є Міжнародна федерація бухгалтерів (МФБ), яка має спеціальний комітет з фінансового і управлінського обліку. Раду МФБ уповноважив Комітет з фінансового і управлінського обліку розробляти і видавати матеріали з питань управлінського обліку у вигляді досліджень і практичних положень. Ці матеріали призначені для гармонізації методів і прийомів управлінського обліку.

В той же час, керівництво і методичні рекомендації по практиці управлінського обліку розробляються професійними організаціями бухгалтерів США, Великобританії і інших країн. Організація управлінського обліку є внутрішньою справою самого підприємства. Ведення управлінського обліку, на відміну від ведення фінансового, не є обов'язковим для підприємства. Система управлінського обліку служить лише інтересам ефективного управління, тому рішення про доцільність її впровадження в тій або іншій формі слід приймати виходячи з оцінки співвідношення затрат і вигод від її функціонування. Для того, щоб система управлінського обліку на підприємстві була ефективною, необхідно, щоб вона дозволяла полегшити досягнення цілей підприємства з найменшими витратами на організацію і функціонування самої системи.

Організаційна структура системи управлінського обліку будується з урахуванням: структури самого підприємства; інформаційних потреб керівництва; технічних можливостей і особливостей комп'ютерної інформаційної системи, використовуваної на підприємстві; кваліфікації і особистих якостей менеджерів і бухгалтерів-аналітиків.

Організація управлінського обліку на підприємстві залежить від його організаційної структури, обсягу діяльності, структури управління та політики керівництва.

Характерною рисою для багатьох великих підприємств є централізація фінансового і децентралізація управлінського обліку задля наближення його до місць виникнення витрат і прийняття рішень.

Загальна схема організаційної і фінансової структуризації підприємства представлена на рисунку 1.4 [12].

Незалежно від підходу до організації управлінського обліку значна частина інформації про витрати формується в системі рахунків бухгалтерського обліку.

 

Організаційна і фінансова структуризація підприємства Для будь-якого підприємства основною метою отримання прибутку, яке можливе при ефективному управлінні його діяльністю. У свою чергу, ефективність діяльності підприємства в даний час залежить від гнучкості реагування на потреби ринку і представляється можливим у разі, коли організаційна структура підприємства спроектована так, щоб сприяти гнучкості і координації. Невідповідність структур (організаційної і фінансової) одна одній повинна навести керівника на думку про необхідність внести ті або інші зміни. Наприклад, виправити положення, коли підрозділи, що заробляють основний прибуток організації, не виділені організаційно або їх керівники не мають необхідних повноважень по управлінню процесом. Оскільки разом з делегуванням повноважень на ухвалення рішень делегується відповідальність за фінансові результати, то виникає потреба в розмежуванні зон фінансової відповідальності усередині організації. Таким чином, підприємства стають перед необхідністю впровадження системи управління на основі бізнес- одиниць, першим кроком в якій є проведення фінансової структуризації.

Підпорядкування орган і зац ій н ої структур и финансов ій Суть фінансової структуризації полягає в угрупуванні різних елементів організаційної структури (організаційних ланок) в елементи фінансової структури.      Концепція, критерії, доцільність виділення центрів фінансового обліку, напрями фінансових потоків підприємства повинні породжуватися стратегією бізнесу. Якщо при побудові організаційної структури об'єднання структурних ланок носить, перш за все, адміністративний сенс, то фінансова структура будується за принципом єдності і взаємозв'язку бізнес-процесів у сфері фінансів, тим самим, дозволяючи перейти від адміністративного управління до фінансового. При аналізі фінансової структури можна оцінити, наскільки вірно вибраний сам напрям розвитку підприємства. Коли така сітка побудована, можна думати системно про розвиток підприємства, нарощування інфраструктури – і в бізнесі, і в службах підтримки. Така структура дозволяє адекватніше поглянути на те, що, власне, відбувається, чи можна це зробити. При побудові фінансової і організаційної структури необхідно пам'ятати, що, по-перше, потрібно шукати вирішальні правила, алгоритм поведінки. По-друге, корисні аналогії і схеми, які були застосовані в інших підприємствах. По-третє, необхідно розуміти, що готового рішення для вас все одно немає. Його потрібно створити, користуючись відомими алгоритмами і прикладами.

Вз аємозв ’ язок орган і з аційноїі ф і нансово ї структур и п ідприємства Організаційна і фінансова структури тісно взаємозв'язані.   Приклад критерію виділення ЦФО; передбачимо, що керівник якої-небудь програми повністю відповідальний за фінансовий результат за даною програмою – виділяємо цю програму в ЦФО. Або в оргструктурі є три відділи, що входять до складу одного управління і функціонально відповідальні за одну статтю прямих затрат компанії. У фінансовій структурі це можна назвати центром фінансової відповідальності номер п'ять. Тобто, в оргструктурі це три окремі вічка, а тут одне. Керівництво може витягувати звідси і іншу управлінську інформацію. Наприклад, приналежність підрозділів до різних типів ЦФО передбачає різні принципи фінансування цих структур управління, мотивації співробітників: якщо люди працюють в бізнесі-підрозділі, то, визначивши чітко рід діяльності, цілі цього підрозділу, визначаємо, який потрібний персонал, щоб добитися цих бізнес-цілей. Далі, сама фінансова система говорить про те, що потрібно побудувати механізм не лише обліку доходів даного підрозділу, але і обліку його затрат, щоб основні мотиви були від прибутку. Якщо ж узяти підрозділ, який займається, наприклад, комунікаціями, тобто суто бюджетний, то у нього немає жодних цілей, пов'язаних з принесенням прибутку.

 

 

Рис.1.4. Організація управлінського обліку [12]

Важливим методологічним питанням організації управлінського обліку є його місце в системі рахунків бухгалтерського обліку.

У різних країнах цю проблему вирішують по-різному. Аналіз рахунків зарубіжних країн свідчить, що, незважаючи на їх різноманіття, міжнародна практика виробила два основні підходи до структури плану рахунків:

 - двуаспектний принцип, тобто виділення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового і управлінського обліку;

 - інтегрований принцип, по якому рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.

Наслідком цього є відсутність єдиного національного плану рахунків. Системи рахунків обираються компаніями цих країн самостійно, виходячи з масштабів і характеру їх діяльності. Аналіз свідчить, що в процесі історичного розвитку в цих країнах сформувалися і розвивалися три основні системи рахунків:

 - загальна система обліку; 

 - інтегрована система обліку; 

- переплетена система обліку.

Загальну систему обліку застосовують підприємства сфери послуг, торгівлі, а також невеликі промислові підприємства, які виробляють однорідну продукцію. Ця система базується на періодичному обліку запасів, тобто впродовж звітного періоду на рахунках обліку запасів не відображають їх зміну. В кінці звітного періоду проводять інвентаризацію запасів в місцях їх зберігання і на підставі її результатів балансовим методом визначають витрати відповідних запасів.

Облік витрат підприємства ведуть по елементах, кількість і склад яких визначає само підприємство. Доходи враховують по їх видах: від реалізації продукції (товарів), від інвестицій в коштовні папери і тому подібне. В Україні загальну форму обліку можуть використовувати лише суб'єкти малого підприємництва. Такі підприємства ведуть облік витрат лише по елементах, які в кінці року разом з доходами списують безпосередньо на рахунок "Фінансові результати".

Інтегрована система обліку забезпечує калькуляцію собівартості окремих видів продукції і контроль витрат на її виробництво. Це досягається шляхом "монтування" рахунків виробничого обліку в загальну систему рахунків, внаслідок чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. Інтегрована система обліку базується на безперервному обліку запасів, тобто всі поточні зміни запасів сировини, готової продукції і виробництва відбиваються на рахівницях відповідних запасів.

Угрупування даних по статтях витрат, видам продукції і центрам відповідальності здійснюють шляхом відповідної організації аналітичного обліку. В Україні інтегрована система обліку покладена в основу плану рахунків і звітності про фінансові результати. Тому більшість українських підприємств (окрім суб'єктів малого підприємництва, які вибрали загальну систему обліку) застосовують саме інтегровану систему обліку.

Переплетена система обліку передбачає окреме ведення рахунків фінансового і управлінського обліку, які не кореспондують один з одним. У системі рахунків фінансового обліку відображають витрати по елементах, розрахунках з дебіторами і кредиторами, визначають загальний фінансовий результат діяльності підприємства.

Потім всі дані і документи передають в сектор виробничого обліку, де дані про витрати перегруповують по функціях і центрах відповідальності з використанням додаткової інформації (звітів про витрати праці, роботу машин, матеріальні вимоги, звіти про брак і т. п.). На підставі перегрупованих даних в системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькуляція собівартості продукції і визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства.

Взаємозв'язок фінансового і виробничого обліку досягається за допомогою спеціальних контрольних рахунків.

 В Україні вживання переплетеної системи обліку в межах існуючого плану рахунків неможливе. Проте, в умовах сучасних комп'ютерних технологій є можливість отримати частину інформації про витрати по додаткових ознаках без віддзеркалення її в системі рахунків [2, 12].