Класифікація деревних рослин за їх вимогою до тепла (теплолюбність) (пятницкий С. С. , 1960; погребняк П. С. , 1968)

• Дуже теплолюбні рослини: кипариси, кедри, криптомерія японська, секвоя вічнозелена, деякі ялівці, евкаліпти, бамбуки, цитрусові, лавр благородний, дуб корковий, саксаули.

• Теплолюбні: каштан посівний, інжир, евкомія в‘язолиста, айлант високий, ясен білоцвітий, платани, каркас південний, дуб пухнастий, горіх грецький, гледичія триколючкова, біла акація, айва подовгаста, софора, катальпи, маклюра яблуконосна, лапина крилоплода, самшит вічнозелений, клокичка периста, мигдалі, персик, тюльпанове дерево.

• Відносно холодостійкі: буки лісовий і східний, ялиця біла і кавказька, сосна кримська, ялівець віргінський, ялина східна, туя східна; дуби скельний, крупнопиляковий, каштанолистий; липи широколиста і срібляста; тополі пірамідальна і Боллє; калина-гордовина, клен-явір, маслинка вузьколиста, біла акація, горіх чорний, абрикос, каркас західний, вишня магалебська, шовковиця біла, черешня, алича, в‘яз граблистий, ясен звичайний, граб звичайний.

• Холодостійкі види: дуби північний, звичайний; в‘язи голий і гладкий; липа дрібнолиста, горіхи сірий і маньчжурський, ясен пенсільванський і зелений; груша звичайна, яблуня лісова, тополя чорна, бархат амурський, верба біла, клени гостролистий і татарський, кінський каштан звичайний, горобина звичайна і проміжна, вільха чорна, ліщина звичайна, калина звичайна, жовта акація, сосна чорна, ялиці біла і бальзамічна.

• Дуже холодостійкі види: берези повисла і пухнаста, тополя тремтяча (осика), ялини європейська і сибірська; сосни звичайна, сибірська, європейська, кедрова сланка, гірська.

За відношенням до родючості грунту деревні рослини поділяють на такі групи:

• Оліготрофи – невимогливі до родючості. Сосна Банкса і звичайна, берези пухнаста і повисла, модрини Гмеліна, ялівці звичайний, сибірський.

• Мезотрофи – середньо вимогливі до родючості. Осика, горобина звичайна і лопатева, верба козяча; дуби – звичайний, скельний, північний; вільхи чорна, каштан посівний, ялини, сосна веймутова, модрини європейська і сибірська, липи, біла акація.

• Мегатрофи - дуже вимогливі до багатства ґрунту рослини. Клен гостролистий, явір, польовий, татарський; буки лісовий та східний; в‘язи гладкий і граблистий; верби біла і ламка, горіх грецький, ялиця біла.

За відношенням до кількості вологи в ґрунті деревні рослини поділяють на групи:

o Гігрофіти (вибагливі до вологи, природньо зростають на надлишково зволожених ґрунтах). Вільха чорна; верби сіра, вухата і лапландська; таксодій болотний, болотна форма ясена, деякі тополі.

o Мезогігрофіти. В‘яз гладкий, черемха звичайна, верби біла, козяча, ламка та ін..; тополі, береза пухнаста, вільха сіра, крушина ламка, смородина чорна, ясени пухнастий і маньчжурський.

o Мезофіти (середньо вибагливі до вологи, ростуть на достатньо зволожених місцях). Дуб північний, липа дрібнолиста, граб звичайний, ясен звичайний (суходільний екотип), ясен зелений, горіх сірий і маньчжурський, модрина сибірська, каштан посівний, буки східний і лісовий, ялиці, ялина європейська і сибірська, сосна веймутова, клени гостролистий і явір, в‘яз голий, ліщина звичайна, бузина чорна, бруслина європейська, горіх чорний, жимолость татарська.

o Мезоксерофіти. Дуби скельний і звичайний, клени татарський і польовий, в‘яз граблистий, черешня береза повисла, яблуня лісова, груша звичайна, клен цукристий, горіх грецький.

o Ксерофіти (мало вибагливі до вологи, які витримують сухі місцезростання.) Гледичія триколючкова, біла акація, маслинка вузьколиста, платан східний, граб східний, айлант високий, софора японська, скумпія, дуби пухнастий і корковий, фісташка, сосни кримська, звичайна, Банкса, тамарикси, саксаули, ялівці, саксаули джузгун, ефедра та ін [3, 6, 12, 18, 19].

Рис 1.3.2. Дендродекоративні райони України:
I. Карпатський: а) Закарпаття; б) Гірські Карпати; в) Передкарпаття; II. Поліський: а) Західне Полісся; б) Центральне Полісся; в) Східне Полісся; III. Лісостеповий: а) Західний Лісостеп; б) Центральний Лісостеп; в) Східний Лісостеп; IV. Північностеповий: а) Дніпровсько-Бузький; б) Донецький; V. Південностеповий: а) Приморський; б) Гірський Крим; в) Південний берег Криму (за А.О.Калініченко, 2003) [7].

Можливість вирощування деревних рослин і використання їх стійкості до навколишнього середовища при культивуванні залежить, перш за все, від природно-кліматичних умов. Запропоновано дендрофлористичне районування України. Вона поділена на 5 дендроактивних районів і 14 підрайонів (рис.3). Кожний район і підрайон характеризується тільки їм притаманними природно-кліматичними умовами та різною здатністю для росту і розвитку місцевих та інтродукованих деревних рослин. Основа успіху створення найбільш декоративних насаджень полягає в тому, що на певні форми рельєфу і зв'язані з ним ґрунти певної вологості і збагачення висаджують дерева та кущі тих видів, які пристосувалися в процесі свого історичного розвитку до даних умов місцезростання. Ми можемо бачити посадки рослин у місцях, які не відповідають їх природному місцезростанню. Наприклад, на пісках —липу, в’яз, на сухих схилах - ялину і ясен, на пагорбах - вербу, калину тощо. Тому навіть дуже добре продумані пейзажні картини не вдаються, бо кожен з елементів пейзажу не може повністю розгорнути свої декоративні якості.