Основні передумови економічного підходу до права

Одним з найпоширеніших напрямків критики економічної теорії права, а також всієї економічної теорії, є звинувачення в тому, що вона заснована на нереалістичних передумовах, таких як повне знання, досконала конкуренція, миттєве пристосування виробників до змін в умовах попиту та пропозиції і т.ін. 

В основі цієї критики лежить точка зору, що перевірити цю теорію можна лише, порівнявши її передумови з реальністю [1, c. 49].

Однак нереалістичність передумов не знецінює дослідження, які на них засновані.

Метою економістів є прагнення зрозуміти ті основі сили, які діють в складному, багаторівневому, суперечливому економічному житті, використовуючи при цьому мінімальну кількість передумов.

Реалістичність теорії оцінюється залежно від того, чи  може вона дати більш точне або краще передбачення (завбачення) в порівнянні з альтернативними теоріями [1, c.49].

Основною передумовою економічного аналізу права є припущення про те, що люди поводяться як раціональні економічні агенти, що прагнуть максимізувати рівень задоволення своїх потреб, тобто особисту вигоду [2]. Ця передумова про поведінку людини має на увазі, що людина реагує на стимули, тобто якщо ціна якогось блага зросла, а інші ціни залишилися незмінними, то люди придбають меншу кількість даного товару. Зворотне співвідношення між ціною блага й попитом на нього - це найпоширеніше передбачення економічної теорії.

Здійснюючи вибір, раціональний індивід повинен оцінити альтернативи. Економічна цінність блага, послуги чи діяльності вимірюється готовністю індивідів заплатити (грошима або натурою) за її придбання.

Економічна цінність ресурсів, використовуваних на будь-які цілі, включає витрати, що є рівними цінності їх найкращого альтернативного використання, тобто це альтернативні витрати [3].

Поняття альтернативних витрат поєднує в собі, таким чином, і поняття обмеженості ресурсів, і необхідність вибору між конкуруючими потребами.

На ідеальному ринку конкуренція приводить до встановлення рівноваги між попитом на яке-небудь благо і його пропозицією. Коли ж попит та пропозиція не збалансовані, ціни виконують роль сигналу виробникам і споживачам про необхідність змінити поведінку, тобто приводять ринок до рівноваги, примушуючи учасників ринку до взаємного узгодження своїх планів. Ціна - це механізм розміщення ресурсів, який надає інформацію ринку, а ціна, при якій досягається рівновага попиту та пропозиції блага, дорівнює його альтернативним витратам.

Економічний підхід має ще дві відмітні риси.

По-перше, він має справу із граничними величинами, тобто аналізує і оцінює ефективність невеликих змін у системі [4], яка в цілому є стабільною.

По-друге, цей підхід приділяє основну увагу стимулам, які діють ex ante, тобто перше ніж відбулася подія, що вимагає втручання правової системи. Тому право оцінюється економістами з погляду стимулів, які воно створює, а не як механізм розв’язання суперечок, що характерно для традиційного правознавства.

Такий підхід цілком узгоджується передумовою економічного аналізу про раціональність індивіда: раціональний індивід приймає рішення, ґрунтуючись на очікуваннях майбутнього.

Економічна теорія права припускає, що люди реагують не тільки на ціни тих благ, які можна придбати на ринку, але й на правові норми, які розглядаються як система «неявних цін». Ці «неявні ціни» створюють позитивні стимули для одних форм поведінки (наприклад, вживання заходів обережності проти невиконання договору) і подавляють інші форми поведінки, змушуючи людей платити за них високу ціну (наприклад, злочинну діяльність або необережну поведінку).

Подібно ціновому механізму, правова система регулює розміщення обмежених ресурсів. Люди, що діють у рамках правової системи, як і покупці на ринках, куплять менше товару, якщо ціна на нього зросла, і будуть купувати більше товару, якщо ціна знизиться. Благами тут виступають певні форми поведінки, які підлягають правовим санкціям (наприклад, невиконання договорів, недотримання заходів обережності або злочинна діяльність), а ціною є санкція, що передбачена правовою нормою [5, c.6].

Таким чином, змінюючи правила, що регулюють життя в суспільстві, можна вплинути на поведінку людей, а, отже, і на економічні результати, які будуть отримані цим суспільством.

 

Примітки

1. «... віра в те, що теорія може бути перевірена через реалізм  її передумов незалежно від точності її передбачень, широко поширена й служить джерелом постійної критики економічної теорії за нереалістичність...»(Фридмен М. Методология позитивной экономической науки.THESIS, 1994. Т.ІІ, Вып.4.)

2 Поняття «раціональність» в економічній науці вживається в іншому змісті, ніж в інших суспільних науках, де раціональність стосується як засобів, так і цілей поведінки, і трактується як «розумне». 

Під раціональністю економічний аналіз зазвичай розуміє слідування власному інтересу й вибору оптимальних засобів досягнення мети. При цьому до змісту самої мети вимога раціональності не пред'являється. Економічний аналіз не намагається пояснити, чому люди віддають перевагу певним благам, і не намагається дати ніякої оцінки зробленому вибору, окрім твердження про те, що цей вибір є «гарним» з погляду індивіда, що його зробив.

Передбачається, що індивід може краще, ніж хто інший судити про своє благополуччя, і що його смаки є заданими й стабільними (Одинцова, с.5).

3. В економічній теорії - альтернативні витрати (альтернативна вартість) - вартість інших товарів і послуг, від яких необхідно відмовитися, щоб мати можливість придбати даний товар. Виникає внаслідок того, що ресурси для задоволення потреб обмежені, тому всі потреби не можуть бути задоволені. Тобто мова йде про те, що у витрати вибору варто включати ті альтернативи, від яких довелося відмовитися.

Так, витрати читання газети після обіду будуть включати ту суму грошей, яку можна було б заробити, якби ви не відпочивали, а присвятили цей час роботі. Звичайно під альтернативними витратами маються на увазі найцінніші можливості або альтернативи, які не були обрані.

4. Граничний аналіз вивчає, що відбувається в результаті додавання однієї додаткової одиниці деякої економічної змінної (або зменшення цієї змінної на одну одиницю). Наприклад, граничні витрати заходів обережності, необхідних для запобігання нещасного випадку, - це витрати, які виникають при збільшенні заходів обережності на одну одиницю.

5. Цю ідею можна пояснити наступним чином. Припустимо, що виробник електроприладів знає, що його продукція може іноді завдати шкоди споживачеві. Наскільки безпечною виробник буде намагатися зробити цю продукцію? Відповідь на це питання залежить по-перше, від реальних витрат на забезпечення безпеки продукції, які, у свою чергу, залежать від конструкторських особливостей виробів і технології їхнього виробництва; а по-друге, від «неявної ціни», яку прийдеться заплатити за заподіяння шкоди споживачеві. «Неявна ціна» встановлюється правовими нормами, що визначають відповідальність виробника за збиток, заподіяний його продукцією споживачеві. Відповідальність - це санкція або плата за заподіяння шкоди. Щоб оцінити розмір цієї «неявної ціни», виробникові знадобиться допомога юристів. Після одержання необхідної інформації він порівняє витрати підвищення безпеки продукції з імпліцитною (зовнішньо невиявленою) ціною нещасних випадків. Щоб максимізувати свій прибуток, виробник буде підвищувати безпеку продукції до тих пір, поки реальні витрати додаткової безпеки не зрівняються з «неявною ціною» нещасних випадків.

У наведеному прикладі введення відповідальності виробника за збиток, заподіяний його продукцією споживачеві, змусить виробника прагнути до більшої безпеки продукції, однак, якщо ціна виявиться занадто високою (наприклад, суд призначає високі штрафні санкції), виробник може взагалі відмовитися від виробництва певного продукту.