Загальні вимоги до курсової роботи

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота має бути виконана творчо, на високому науковому теоретичному рівні. Виконуючи курсову роботу студент повинен показати вмінні самостійно аналізувати не тільки зміст нормативно-правових актів, а й спеціальну літературу з відповідного питання. Результати дослідження оформлюються у вигляді стислого висновку та пропозицій. Якщо текст курсової роботи є звичайною компіляцією текстів з підручників, посібників, наукових статей, монографій, робота до захисту не допускається. Розглядаючи ті чи інші питання студент має порівнювати підходи, які склалися з цього питання у різних авторів, роблячи посилання на ці праці і обов’язково висловлювати свою точку зору, аргументуючи її.

Теми курсової роботи студент повинен вибрати самостійно, згідно з переліком, і погодити її з викладачем.

 

 

Структура і зміст курсової роботи

 

Курсова робота повинна мати обсяг 30-40 сторінок і містити такі елементи:

1) Титульний аркуш. Оформлюється відповідно додатку 1.

2) Зміст. Оформлюється відповідно до додатку 2.

3) Вступ (3-4 стор.). У вступі потрібно відобразити:

- актуальність обраної теми та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями;

- аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор;

- мета та завдання дослідження курсової роботи;

- об’єкт та предмет дослідження курсової роботи;

- практичне та теоретичне значення курсової роботи

- коротка характеристика курсової роботи

4) Основна частина курсової роботи (до 30 стор.). Основна частина курсової роботи складається з розділів, які можуть поєднувати підрозділи. В цій частині проводиться історичний аналіз проблеми; подається теоретичний огляд літератури з проблеми, що досліджується в роботі; здійснюється висвітлення теоретичних основ; проводиться аналіз юридичної практики; викриваються вади чинного законодавства; надаються і обґрунтовуються пропозиції.

5) Висновки (3-5 стор.). У висновках наводяться основні результати, яких досягнуто студентом в процесі виконання курсової роботи. 

6) Список використаних джерел. До списку включаються усі джерела, які використано студентом в процесі написання курсової роботи. Спочатку вказуються нормативно-правові акти (за ієрархією), потім наукові джерела.

7) Додатки. В додатках розміщуються таблиці, схеми, проекти нормативних актів, розроблені студентом тощо.

 

Оформлення курсової роботи

 

Виклад змісту курсової роботи повинен бути чіткім, науковим і стислим. В ній послідовно, логічно та вичерпно розкривається тема та її окремі розділи. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка - чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту дипломної роботи повинна бути однаковою.

Курсова робота оформлюється на аркушах формату А4 з полями: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.

Кожен структурний елемент курсової роботи починається з нового аркуша.

Текст основної частини дисертації поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин дисертації “Зміст”, “Вступ”, “Розділ”, “Висновки”, “Список використаних джерел”, “Додатки” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дисертації. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дисертації, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу”.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і  пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2.” (друга таблиця першого розділу).

  Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл.1.2”.

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставлять крапку.

Ілюструють курсову роботу, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту, і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Основними видами ілюстративного матеріалу в курсовій роботі є: схема, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках: (рис. 3.1) або зворот типу: “...як це видно з рис. 3.1” або “...як це показано на рис. 3.1”.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають  відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дисертації або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Додатки

Додатки оформлюють як продовження дисертації на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дисертації, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _________” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис.Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.

 

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

З ФІНАНСОВОГО ПРАВА

На тему «,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,»

 

 

Виконав: студент 4 курсу, група П-31

Петренко Іван Іванович

 

 

Перевірив: к.ю.н., професор

Прізвище Ім’я По батькові

 

 

СУМИ

2008

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП..………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКІВ ……………………………………….. 6

1.1. Поняття на зміст інституту неплатоспроможності банків та відновлення платоспроможності ………………............................................... 6

1.2. Принципи інституту неплатоспроможності банків ………..…….. 9

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ТИМЧАСОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ …………………………………..……. 12

2.1. Підстави призначення тимчасової адміністрації........................... 12

2.2. Правові засади здійснення тимчасової адміністрації.................... 17

ВСТУП

 

Актуальність теми. Ключову визначальну роль в економіці будь-якої держави відіграють банки. Вони акумулюють вільні фінансові ресурси юридичних та фізичних осіб і спрямовують їх у ті сфери, де відчувається потреба в них та які є найбільш привабливими з огляду на можливості отримання максимального прибутку із вкладених грошових коштів. Банки виконують досить важливу функцію здійснення безготівкових розрахунків, завдяки чому можливе виконання заснованих на договорах грошових зобов’язань, а також зобов’язань зі сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Зважаючи на це, відносини, що складаються в межах банківської системи, об’єктивно потребують злагодженого механізму правового регулювання, покликаного враховувати та збалансувати як приватний, так і публічний інтерес, що є умовою фінансового благополуччя суб’єктів господарювання та вкладників – фізичних осіб. Такий правовий механізм на сьогодні закладений в нормах Закону України “Про банки і банківську діяльність” та інших актах банківського законодавства.

В умовах ринкової економіки, де визначальним є фактор ризику існує ймовірність внаслідок різних причин погіршення фінансового становища банку, виникнення фінансової кризи і виникнення ознак його неплатоспроможності. Внаслідок цього банк стає неспроможним виконати свої грошові зобов’язання перед клієнтами банку, його кредиторами, а також податкові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати інших обов’язкових платежів. Такі банки потребують застосування комплексу заходів щодо відновлення їх платоспроможності.

Неодмінною умовою оздоровлення фінансової системи є відновлення платоспроможності фінансово-кредитних та банківських установ. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість інших суб’єктів господарювання, основної маси платників податків, а отже, оздоровити фінансову систему держави.

Відносини відновлення неплатоспроможності банків регулюються законами (Закон України “Про банки і банківську діяльність”, “Про Національний банк України та інші), а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Аналіз основних досліджень і публікацій. За своєю правовою природою правовідносини щодо відновлення платоспроможності банків є досить складними і тому потребують наукових досліджень. Але станом на сьогодення такі дослідження не проводилися, але окремі питання неплатоспроможності банків та відновлення їх платоспроможності розглядалися в працях В.І. Міщенка, О.П. Орлюк, В.С. Стельмаха, О.О. Терещенка, Г.А. Тосуняна, В.Д. Чернадчука та інших. Окремі аспекти на рівні нормативного викладення розглядаються в підручниках та навчальних посібниках з банківського права.

Мета і завдання роботи. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб на підставі аналізу чинного законодавства та юридичної літератури розглянути окремі важливі, на думку автора, аспекти відновлення платоспроможності для застосування отриманих результатів у практичній діяльності. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

- проаналізувати законодавство та нормативно-правові акти, що регулюють відновлення платоспроможності банків;

- виявити причини виникнення неплатоспроможності банків;

- проаналізувати основні поняття та категорії інституту неплатоспроможності банків;

- виявити вади та недоліки правового регулювання відносин неплатоспроможності;

- розглянути способи відновлення платоспроможності банків;

- визначити напрями вдосконалення правового регулювання відновлення платоспроможності банків.

Об’єктом курсової роботи є правовідносини неплатоспроможності банків, а також відновлювальні (реабілітаційні) правовідносини, тобто правовідносин, що виникають в процесі відновлення платоспроможності банків.

Предметом курсової роботи є нормативно-правові акти та наукові юридичні джерела, в яких розглянуто питання відновлення платоспроможності банків, а також практика застосування банківського законодавства.

Практичне та теоретичне значення курсової роботи. Теоретичне значення курсової роботи полягає в тому, що на підставі аналізу нормативно-правових актів та наукових юридичних джерел з’ясовано правову природу відносин неплатоспроможності і т.д. При виконання дипломної роботи зосереджено увагу на тих питаннях, які, на думку автора, мають практичне значення. Одночасно, у зв’язку із тим, що окремі питання не вирішені у нормативно-правових актах, що регулюють відносини відновлення платоспроможності, було використано аналогію права.

Структура курсової роботи Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, які поєднують шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (всього 40, з них: нормативно-правових актів – 15, наукових джерел - 25)

 

 

ВИСНОВКИ

 

В курсовій роботі проаналізовано закони, що регулюють правовідносини з відновлення платоспроможності банків, нормативно-правові акти Національного банку України з цих питань, а також наукові юридичні джерела, в яких розглянуто ті чи інші аспекти правового регулювання відновлення платоспроможності банків, розглянуто чинники, що погіршують фінансове становище банків, виявлені вади та недоліки правового регулювання правовідносин з відновлення платоспроможності банків та визначені напрями подальшого вдосконалення законодавства. Це надало можливість досягти поставленої мети та вирішити поставлені завдання. Основні результати дипломної роботи можна сформулювати наступними положеннями.

1. Інститут неплатоспроможності банків є взаємопов’язаною та взаємозумовленою сукупність правових субінститутів та норм, що забезпечують цілісне самостійне регулювання суспільних відносин, які складають єдину групу і пов’язані із застосуванням заходів щодо попередження неплатоспроможності банків, а також відносин, пов’язаних із неспроможністю банків. Вказана сукупність субінститутів та норм відтворює у своєму змісті особливу правову конструкцію, специфічні загальні положення та принципи, що знайшло свій зовнішній прояв у відокремленні цих норм всередині галузі банківського законодавства у вигляді окремих глав Закону України “Про банки та банківську діяльність” та нормативно-правових актів НБУ.

2. Відновлення платоспроможності банку – це система заходів, що здійснюються в межах процедури визнання банку неплатоспроможним або поза межами цієї процедури з метою попередження або усунення визнання банку неплатоспроможним та його ліквідації, спрямована на фінансове оздоровлення банку, …………………………………………

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти

 

1. Цивільний кодекс України // ВВРУ. – 2003. - № 11. – Ст. 461.

2. Господарський кодекс України // ВВРУ. – 2003. - № 11. – Ст. 462.

3. Закон України “Про банки і банківську діяльність // ВВРУ. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.

4. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” // ВВРУ. – 1999. - № 40. – Ст. 365.

5. Закон України “Про виконавче провадження” // ВВРУ. – 1999. - № 24. – Ст. 207.

6. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом // ВВРУ. – 1999. - № 42-43. – Ст. 378.

7. Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань // ВВРУ. – 1997. - № 5. – Ст. 28.

8. Закон України “Про господарські товариства” // ВВРУ. – 1991. - № 49. – Ст. 682.

9. Закон України “Про державну виконавчу службу” // ВВРУ. – 1998. - № 36-37. – Ст. 243.

10. Закон України “Про Національний банк України” ВВРУ. – 1999. - № 29. – Ст. 238.

11. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Національного стандарту № 1. ”Загальні засади оцінки майна і майнових прав” // Офіційний вісник України. – 2003. - № 37. – Ст. 1995.

12. Інструкція з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України // Офіційний вісник України. – 2006. - № 3. – Ст. 100.

13. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Офіційний вісник України. – 2001. - № 40. – Ст. 1813.

14. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства // Офіційний вісник України. – 2001. - № 41. – Ст. 1864.

 

Наукові джерела

 

15. Банківське право України: Навч. посібник. Кол. авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. / За заг. ред А.О. Селіванова. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. – 384 с.

16. Банківсько-фінансово-правовий словник-довідник / Авт. упоряд. Л.К. Воронова. – К.: А,С,К,, 1998. – 288 с.

17. Банківська енциклопедія / Під ред. д.е.н., проф. Мороза А.М. – К., 1993. – 328.

18. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське / За ред. П.Д. Біленчука. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. – 400 с.

19. Грушко В.І., Лаптєв С.М., Любунь О.С., Раєвський К.Є. Банківський нагляд: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 264 с.

20. Джунь В.В. Стан та проблеми застосування законодавства про ліквідацію банків у зв’язку з їх неплатоспроможністю, напрями його подальшого вдосконалення // Вісник господарського судочинства. – 2001. - № 4. – С. 152-158.

21. Закон України “Про банки і банківську діяльність”: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.С. Стельмаха. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2006. – 520 с.

22. Качан О.О. Банківське право: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 288 с.

23. Костюченко О.А. Банківське право: Підручник. – К.: ВД “Професіонал”, 2004. – 544 с.

24. Міщенко В.І. Організаційно-правові основи діяльності центральних банків. – Суми: Видавництво «Слобожанщина», 2002. – 130 с.

25. Міщенко В.І., Шаповалов А.В., Салтинський В.В., Вядрова І.М. Реорганізація та реструктуризація комерційних банків: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. – 216 с.

26. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.

27. Поляков Б.М. Закон Украины «О восстановлении платежеспособности должника или признания его банкротом»: Научно-практический комментарий / Под общей редакцией Д.Н. Притыки. – К.: Концерн «Издательский Дом «Ін Юре”, 2003. – 272 с.

28. Попондопуло В.Ф. Конкурсное право: Правовое регулирование несостоятельности (банкротства): Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 2001. – 331 с.

29. Постатейный комментарий к Федеральному закону «О несостоятельности (банкротстве)» / Под общей редакцией В.В. Витрянского. – М.: Издательство «Статут», 2001. – 418 с.

30. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.

31. Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть: Учебник / Под общ. ред. акад. Б.Н. Топорнина. – М.: Юотстї, 1999. – 448 с.

32. Тосунян Г.А. Теория банковского права: В 2 т..– М.: Юристъ, 2004. – Т. 1. – 696 с.

33. Тосунян Г.А. Теория банковского права: В 2 т..– М.: Юристъ, 2004. – Т. 2. – 672 с.

 

 

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота має бути виконана творчо, на високому науковому теоретичному рівні. Виконуючи курсову роботу студент повинен показати вмінні самостійно аналізувати не тільки зміст нормативно-правових актів, а й спеціальну літературу з відповідного питання. Результати дослідження оформлюються у вигляді стислого висновку та пропозицій. Якщо текст курсової роботи є звичайною компіляцією текстів з підручників, посібників, наукових статей, монографій, робота до захисту не допускається. Розглядаючи ті чи інші питання студент має порівнювати підходи, які склалися з цього питання у різних авторів, роблячи посилання на ці праці і обов’язково висловлювати свою точку зору, аргументуючи її.

Теми курсової роботи студент повинен вибрати самостійно, згідно з переліком, і погодити її з викладачем.