Антропометричні характеристики людини.

 

Розрізняють соматичні та динамічні антропометричні характеристики людини. До соматичних відносять розмір тіла та його окремих частин в стоячому та сидячому положенні. До динамічних – силу кістково-м’язової системи, кути обертання в суглобах, зміну розмірів при переміщенні частин тіла в просторі.

Вивчення професійних поз та рухів потребує знання різних антропометричних показників, основними з яких є лінійні розміри тіла. їх використовують конструктори, дизайнери при конструюванні обладнання, пультів управління, параметрів робочого місця, робочих меблів тощо.

Робочий рух характеризується:

1. максимальним обсягом руху, який визначається довжиною ланок, будовою суглоба, робочою позою, індивідуальними особливостями (стать, вік, тренованість). З віком обсяг рухів знижується. За рахунок порівняно невеликих антропометричних показників у жінок обсяг рухів менший, ніж у чоловіків.

2. Силою м'язів. Сила м'язів, яку може розвинути людина в кожному конкретному випадку, залежить від статі, віку, ступеня тренованості, втомленості, використання спецодягу (рукавиці, взуття) тощо. На силу м'язів впливає положення тіла та окремих його елементів, які беруть участь у русі.

3. Траєкторією. Оптимальними є еліптичні та кругові плавні рухи, що переходять один в одного.

Довго фіксована робоча поза називається вимушеною і має розглядатись як несприятливий фактор при оцінюванні умов праці працівника.

Основними є положення сидячи, стоячи та сидячи-стоячи.

Робоче положення сидячи менш стомлююче, оскільки характеризується низькими енерговитратами, забезпечує більшу стійкість тіла, потребує меншого напруження м'язів, зменшує гідростатичний тиск і, отже, створює менше навантаження на ССС. Виконання роботи сидячи створює сприятливі умови для високої точності робочих рухів. Крім того, це положення не дає змоги розвивати велику силу м'язів — маса переміщуваного вантажу не має перевищувати 5 кг.

Положення стоячи порівняно з положенням сидячи викликає напруження більшості м'язів, потребує додаткових затрат енергії (на 10 %), ускладнює кровообіг.

Серед захворювань, пов'язаних з роботою стоячи, слід зазначити плоскостопість, розширення вен нижніх кінцівок, опущення внутрішніх органів,.

За можливості слід обладнувати робоче місце так, щоб можна було працювати сидячи-стоячи.Таке робоче місце дає змогу чергувати положення, включати в навантаження то одні, то інші м'язи, що дає змогу м'язам відпочивати, поліпшує кровообігу відповідних частинах тіла.

 

Радіаційна небезпека.

Іонізуючі випромінювання - квантове (електромагнітне та корпускулярне) випромінювання, під дією якого із нейтральних атомів утворюються іони.

Іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв'язків і зміни хімічної структури різних сполук. Зміни в хімічному складі значної кількості молекул спричиняють загибель клітин.

Джерела іонізуючих випромінювань (радіації) поділяють на природні та штучні

Основну частину опромінення населення земної кулі отримує від природних джерел радіації.

До природних джерел радіації відносять: космічні, земну радіацію та внутрішнє опромінення.

До штучних джерел радіації відносять: ядерні вибухи, атомну енергетику, уранові копальні і збагачувальні фабрики, могильники радіоактивних відходів, рентгенівські апарати, і тд.

Іонізуюче випром. характ. такими особливостями дії на людський організм та інші біологічні об'єкти:

- дуже мала кількість енергії викликає глибокі біологічні зміни;

- опромінення характеризується ефектом накопичення;

- різні органи живого організму мають різну чутливість та реакцію на опромінення;

- дія іонізуючого випромінювання проявляється не відразу (наявність прихованого періоду);

- випромінювання впливає не лише на даний організм, але й на його нащадків;

- ефект опромінення залежить від величини дози та періоду, за який ця доза отримана.

Ступінь, глибина і форма променевих вражень біологічних об'єктів, у першу чергу, залежить від величини поглинутої дози. Велика одноразова доза викликає важчі наслідки, ніж систематична, що сумарно дорівнює однократній.

Різні частини тіла неоднаково реагують на отриману дозу опромінення. Найчутливіші до радіації - червоний кістковий мозок, щитовидна залоза, внутрішні органи, статеві органи, молочні залози.

Принципи забезпечення радіаційної безпеки

Мета захисту людини від впливу іонізуючих випромінювань - попередити будь-яке його ураження.

Захисні заходи повинні мати компл. характер і бути напр. на постійний контроль рівнів рад. забр. зовн. середовища, продуктів харчування і води, зниження доз зовнішнього і внутрішнього опромінення..

Основні принципи:

- не перевищувати основної встановленої межі дози;

- виключити будь-яке необгрунтоване опромінення;

- знизити дози випромінювання до максимально можливого низького рівня