Коротка історія розвитку і досягнень з акушерства, гінекологи та штучного осіменіння сільськогосподарських тварин

Виникнення простих прийомів родопомочі тваринам відноситься до часів появи на світ нових організмів і ускладнень при родах. З розвитком скотарству акушерський досвід став концентруватись у певно? групи людей,    а згодом виникла потреба в підготовці ветеринарних спеціалістів.

У період розвитку капіталізму ветеринарне акушерство сформувалося в окрему дисципліну, було створено навчальні посібники, організовано спеціальні курси або кафедри, на яких ветеринарні спеціалісти набували необхідних знань.

У нашій країні уже в 1919 р. було створено першу кафедру ветеринарного акушерства при Московському ветеринарному інституті, які очолював професор М.П. Мишкін. З 1922 р. такі кафедри було організовано в Казанському та Ленінградському ветеринарних інститутах.

В 1931 р. вийшли в світ підручник з ветеринарного акушерства проф. М.П. Мишкіна і рекомендації по боротьбі з неплідністю сільськогосподарських тварин B. В. Конге, останній у 1932 р. видав курс ветеринарного акушерства.

Проф. Н. Ф. Мишкін розробив клінічні методи діагностики вагітності корів, запропонував ряд методів профілактики родового парезу, затримання посліду та класифікацію маститів.

Значний внесок зробив проф. А. Ю. Тарасевич. Він розробив клінічний метод діагностики вагітності у ко­бил, їхнього осіменіння з ректальним контролем овуля­ції, запропонував ряд способів лікування гінекологічних захворювань у тварин. А. Ю. Тарасевич є автором монографії «Неплідність сільськогосподарських (1936р.).

Професори І. О. Бочаров, Н. О. Флегматов, Я. Г. Губаревич, X. І. Животков, П. І. Шйталов, П. О. Волосков, В. К. Кедров, І. П. Заянчковський розробляли питання, пов'язані з причинами, методами діагностики та лікуван­ня акушерсько-гінекологічних захворювань тварин, вели велику роботу з підготовки спеціалістів, видами ряд мо­нографій та підручників.

Розвиток акушерської науки тісно пов'язаний з ім'ям видатного вченого А.П. Студенцова, члена-кореспондента ВАСГНІЛ, який свою наукову діяльність присвятив вивченню фізіології і патології вагітності тварин, діагностиці і лікуванню акушерсько-гінекологічних захворювань, розробці методів кастрації самців і самок, лі­куванню хвороб молочної залози та іншим питанням. Ре­зультати його роботи опубліковано в 300 наукових працях, серед яких особливе місце займає підручник «Ветеринарне акушерство і гінекологія» (1948), що витримав п’ять видань.

Вітчизняну акушерсько-гінекологічну науку і практику збагатили учні і послідовники А.П.Студенцова – академік ВАСГНІЛ В.С.Шипілов, член – кореспондент ВАСГНІЛ Г.В.Звєрєва, професори Д.Д. Логвинов, А.А. Сисоєв, І.С. Нагорний, М.І. Полянцев, О.В. Безхлєбнов, М.П.Рязанський, Є.В. Ільїнський, О.І. Сергієчко, А.І. Пулковський та ін.

Академік ВАСГНІЛ В.С.Шипілов багато уваги приділяє розробці способів підвищення відтворної здатності корів і збереження телят, післяродової стимуляції статевої функції тварин, виявлення статевої охоти тощо. Він займається підготовкою ветеринарних і зооінженерних спеціалістів, наукових працівників. Видав ряд монографій, що мають теоретичне і практичне значення.

Основоположник львівської школи ветеринарних акушерів член-кореспондент ВАСГНІЛ Г.В.Звєрєва успішно веде педагогічну і наукову роботу. Вона вивчає захворювання молочної залози, питання акушерської фізіології і патології, неплідності та штучного осіменіння тварин. Разом із своїми учнями видала ряд цінних монографій, довідників тощо.

Професор Д.Д. Логвинов розробив метод патогенетичної терапії маститів, затримання посліду, післяродових захворювань. Він видав ряд книжок і здійснює підготовку спеціалістів для сільського господарства.

Штучне осіменіння тварин почали застосовувати давно, але вперше науковий дослід по штучному осіменінню суки провів у 1780 р. італійський біолог Ладзаро Спалланцані. Багато окремих дослідів, мета яких полягала в розробці методів боротьби з неплідністю, було проведено в ХІХ ст.

У біологічній науці серед відкриттів ХХ ст. важливе місце посідає штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. Це відкриття тісно пов'язане з іменем видатного російського вченого професора І. І. Іванова.

Він запропонував ряд інструментів, штучно виготов­лені розріджувачі сперми, винайшов губковий спосіб одержання сперми жеребця, запропонував зберігати сперму поза організмом при низьких температурах, просту оцінку якості сперми, встановив зв'язок охоти з овуля­цією У самок тощо. Головною заслугою І.І. Іванова було наукове обгрунтування штучного осіменіння тварин як зоотехнічного методу на основі зробленого ним відкрит­тя, що однією порцією сперми плідника можна осіменити кільки самок. У 1909 р. Іванову вдалося відкрити в Пе­тербурзі спеціалізовану лабораторію, а в 1910 р. в «Асканія-Нова»— зоотехнічну дослідну станцію і до 1917 р. здійснити ряд експериментів з біології розмноження сільськогосподарських тварин, ознайомити з цим мето­дом близько 500 спеціалістів і провести штучне осіменін­ня понад 7 тис. кобил. Особливо плодотворною робота І. І. Іванова та його помічників була у післяреволюцій­ний час. Уже в 1920 р. під Москвою було відкрито Цен­тральну дослідну станцію з розмноження тварин, яка в 1924 р. стала відділом біології розмноження тварин Дер­жавного інституту експериментальної ветеринарії, Поряд і науковими розробками Іванов організував навчання кадрів і практичну роботу з штучного осіменіння тварин. Вій, крім того, зробив істотний внесок у розвиток ветеринарного акушерства й гінекології. Йому належить понад 60 наукових праць.

Метод штучного осіменіння збагатився новими теоре­тичними і практичними досягненнями завдяки натхнен­ній роботі учнів і послідовників І.І. Іванова — академі­ка ВАСГНІЛ В. К. Милованова, М. П. Шергіна, Г.В. Паршутіна, П. М. Скаткіна, М. П. Кузнецова, Д. В. Смирнова-Угрюмова, І. І. Соколовської, О. В. Квасницького, I. В. Смирнова, Т. Лі. Козенко, А. І, Лопиріна, Н. В. Догінової, М. М. Асланяна, В. А. Яблонського, Ю. Д. Клінського, М. I. Сергеева, Ф, I. Остатка, П; I.Пакенаса, С. I. Сердюка, Б. М. Чухрія та багатьох інших вітчизня­них і зарубіжних учених. Розв'язано багато проблем біології розмноження фізіології і біохімії сперми, теорії і техніки її розбавлення і зберігання, теорії і практичних прийомів організації і техніки штучного осіменіння тва­рин. Надзвичайно важливим відкриттям стало заморо­жування і тривале зберігання сперми плідників при низьких (—196 °С) температурах (В. К. Милованов, І. В. Смирнов, 1.1. Соколовська).

Завдяки штучному осіменінню та більш глибокому вивченню біологічних можливостей самок розроблено метод трансплантації ембріонів, що дає змогу регулювати стать у тварин, застосовувати біотехнічні прийоми стимуляції статевої функції самок і синхронізації охоти. Те­пер ветеринарне акушерство, гінекологія та штучне осі­меніння є галуззю клінічної ветеринарії. Курс з цього предмета читають на всіх ветеринарних і зоотехнічних факультетах, в інститутах і технікумах. Спеціалізовані кафедри і лабораторії вищих навчальних закладів, нау­ково-дослідних установ є центрами з вирішення акушер­сько-гінекологічних проблем, розробки і впровадження у виробництво методів підвищення плодючості та продуктивності тварин.

Радянські вчені підтримують тісні зв'язки з вченими інших країн. Вони беруть участь у проведенні міжнарод­них конгресів, конференцій, обмінюються літературою, у тісному взаємозв'язку здійснюють дослідження з транс­плантації ембріонів, удосконалення методу кріоконсервації сперми та більш ефективного використання тварин.

Перша в Європі ветеринарна школа була відкрита за указом Петра Першого в 1733р.

В 1803 р. в Росії були організовані скотолікувальні училища в яких готували ветери фахівців для кавалерії.

Перше друковане ветеринарне керівництво в нашій країні було видано в   1833 р. під назвою “Зоохірургія” (В.І.Всеволодова).

Перший ветеринарний інститут був відкритий у Варшаві в 1840 р., а в Харкові в 1851 р.

GПерший підручник по акушерству для інститутів написав Мишкін в 1931р.

У нашій країні уже в 1919 р. було створено першу кафедру ветеринарного акушерства при Московському ветеринарному інституті, яку очолював професор М.П.Мишкін.

В 1931р. вийшли в світ підручник з ветеринарного акушерства проф.. М.П.Мишкін і рекомендації по боротьбі з неплідністю сільськогосподарських тварин В.В.Конге, останній у 1932 р, видав курс ветеринарного акушерства також розробив клінічні методи діагностики вагітності корів, запропонував ряд методів профілактики родового парезу, затримання посліду та класифікацію маститів.

GЗначний внесок зробив проф.. А.Ю.Тарасович. Він розробив клінічний метод діагностики вагітності у кобил, їх осіменіння з ректальним контролем овуляції, запропонував ряд способів лікування гінекологічних захворювань у тварин. А.Ю.Тарасович є автором монографії “Неплідність сільськогосподарських тварин” (1936 р.).

GРозвиток акушерської науки тісно пов’язаний з ім’ям видатного вченого А.П.Студєнцова, члена – кореспондента ВАСГНІЛ, який свою наукову діяльність присвятив вивченню фізіології і патології вагітності тварин, діагностиці і лікуванню акушерсько – гінекологічних захворювань, розробці методів кастрації самців і самок, лікуванню хвороб молочної залози та іншим питанням. Результати його роботи опубліковано в 300 наукових працях, серед яких особливе місце займає підручник “Ветеринарне акушерство і гінекологія” (1948), що витримав п’ять видань.

GАкадемік ВАСГНІЛ В.С.Шипілов багато уваги приділяе розробці способів підвищення відтворної здатності корів і збереження телят, післяродової стимуляції статевої функції тварин, виявлення статевої охоти тощо. Він займається підготовкою ветеринарних і зооінженерних спеціалістів, наукових працівників.

  Видав ряд монографій, що мають теоретичне і практичне значення і нині.

G Член – кореспондент ВАСГНІЛ          Г.В. Звєрєва -основоположник львівської школи ветеринарного акушерства вивчала захворювання молочної залози, питання акушерської фізіології і патології, неплідності та штучного осіменіння тварин. Разом із своїми учнями видала ряд цінних монографій, довідників.

G Професор Д.Д.Логвинов розробив метод патогенетичної терапії маститів, затримання посліду, післяродових захворювань. Він видав ряд книжок і здійснював підготовку спеціалістів для сільського господарства.

G У біологічній науці серед відкриттів ХХ ст. важливе місце посідає штучне

 

осіменіння сільськогосподарських тварин. Це відкриття тісно пов’язане з іменем видатного російського вченого професора І.І.Іванова.

Він запропонував ряд інструментів, штучно виготовлені розріджувачі сперми, винайшов губковий спосіб одержання сперми від жеребця, запропонував зберігати сперму поза організмом при низьких температурах, просту оцінку якості сперми, встановив зв’язок охоти з овуляцією у самок, тощо. Головною заслугою І.І.Іванова було наукове обґрунтування штучного осіменіння тварин як зоотехнічного методу.               У 1909 р. Іванову вдалось відкрити в Петербурзі спеціалізовану лабораторію, а в 1910 р. в “Асканія - Нова” – зоотехнічну дослідну станцію і до 1917р. здійснити ряд експериментів з біології розмноження сільськогосподарських тварин. В 1920 р. під Москвою було відкрито Центральну дослідну станцію з розмноження тварин, яка в 1924 р. стала відділом біології розмноження тварин Державного інституту експериментальної ветеринарії. Поряд з науковими розробками Іванов організовував навчання кадрів і практичну роботу з штучного осіменіння тварин. Він, крім того, зробив   внесок у розвиток ветеринарного акушерства й гінекології. Йому належить понад 60 наукових праць.