Значення нервової системи у життєдіяльності людини.

Усі функції людського організму — рухова діяльність, роботи внутрішніх органів, тканинні процеси — регулюються нервовою системою. Нервова система бере участь у прийомі, обробці та ана­лізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутріш­нього середовищ. При виникненні перевантажень на організм людини нервова система визначає ступінь їхнього впливу і фор­мує захисно-адаптаційні реакції.

Нервова система — це фізіологічна система, яка об'єднують діяльність усіх органів і забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в постійній взаємодії із зовнішнім середовищем Функції нервової системи полягають у тому, що вона:

— сприймає зовнішнє і внутрішнє подразнення;

—аналізує, відбирає і перетворює сприйняту інформацію;

— координує функції організму.

Нервова система аналізує всю інформацію, яку сприймає організм за допомогою аналізаторів, і в разі небезпеки максимально мобілізує рухову та інтелектуальну активність та запускає в дію всі ресурси організму.

Нервова система людини складається з двох великих відділів: (центральної нервової системи (ЦНС) та периферійної. ЦНС включає головний і спинний мозок. Периферійна нервова система складається з нервових волокон, що відходять від головного і спинного мозку. Нервові волокна утворюють нерви, які пов'язують головний і спинний мозок зі всіма органами і системами.

За функціями нервова система поділяється на соматичну і вегетативну. Соматична нервова система керує опорно-руховим апаратом і всіма органами чуттів, а вегетативна система регулює процес обміну речовин та роботу всіх внутрішніх органів (серця, нирок, легень та ін.).

Головною структурною і функціональною одиницею нервової системи є спеціалізована нервова клітина — нейрон. Функціями нейронів є сприймання подразнень, їх перероблення, передавання іформації (імпульсів) і формування відповідної реакції.

Нервові волокна (нерви) мають особливі сприймальні апарати усіх органах і тканинах організму — рецептори. Структура рецепторів розглянута в п. 2.2.1.

Усі подразнення, що сприймає організм, втілюються у фізіологічних процесах збудження і гальмування.

Збудження — це біологічний процес, який складається з нервових імпульсів і приводить в дію той чи інший орган або елемент. Специфічною ознакою збудження м'яза є його скорочення. У нервових клітинах генеруються нервові імпульси, залогові клі­пни виділяють секрет. Специфічною властивістю збудження є здатність передаватися по нервових волокнах, що забезпечує фізіологічний зв'язок між усіма системами та елементами організму.

Процес збудження супроводжується витратами енергетичних ресурсів тканини.

Ознаки збудження:

—прискорення обміну речовин у клітині;

—посилення теплопродукції;

—зміни електричного стану.

Гальмування — це біологічний процес, який послаблює або припиняє діяльність того чи іншого органа, знижує рівень активності фізіологічних систем. На відміну від збудження, галь­мування відбувається переважно у середині клітини і не поширю­ється по нервових провідниках до інших органів.

Процеси збудження і гальмування тісно пов'язані з процесами виснаження і відновлення. Під час збудження матеріальні ресурси клітин виснажуються. Гальмування забезпечує відновлення нор­мального стану клітини та її функціональних ресурсів. У кожній нервовій клітині процеси збудження і гальмування закономірно змінюються, становлячи собою різні фази її діяльності.

Під час дії подразника надмірної сили або багаторазового його повторення у нервових клітинах замість збудження виникає про­цес гальмування. Таке гальмування називають охоронним. Воно захищає нервову систему від перенапруження та функціональ­ного виснаження, що дуже важливо для забезпечення безпечної життєдіяльності людини. Перехід збудження у гальмування під час дії подразнень надмірної сили і частоти призводить до нечіткої реакції нервових клітин та тканин на такі подразнення. Це є при­чиною зниження працездатності та неадекватних дій людини або відсутності активних дій. Така реакція нервової системи на над­мірні подразнення призводить до помилок і створення небезпеч­них та аварійних ситуацій.

Реакцію організму на подразники зовнішнього та внутріш­нього середовища, яка виникає обов'язково з участю центральної нервової системи, називають рефлексами. Рефлекси є основою діяльності нервової системи. їх поділяють на безумовні та умовні.

Безумовні рефлекси є вродженими, передаються спадково і становлять основний фонд життєдіяльності організму. Вони забез­печують пристосування організму до зовнішнього середовища.

Діяльність нервової системи, за допомогою якої формуються і здійснюються безумовні рефлекси на реальні матеріальні подраз­ники, базується на першій сигнальній системі. Анатомічною осно­вою першої сигнальної системи є аналізатори, які пов'язані з органами чуттів. Перша сигнальна система існує як у людей, так і у тварин.

Визначна роль у життєдіяльності людини належить умовним рефлексам. Будь-яка діяльність складається з комплексу прийо­мів і дій, які можна розглядати як систему умовних рефлексів. Вони формуються у процесі навчання, забезпечують виконання певного завдання і відіграють значну роль у діяльності людини. Стійкі умовні рефлекси полегшують виконання роботи, сприяють творчій діяльності, підвищенню працездатності і продуктивності праці.

При дії подразників стійкість системи умовних рефлексів може бути порушена. Такі порушення, якщо не вживати належ­них заходів, можуть призвести до зниження працездатності, травм або нещасних випадків.

Появу великої кількості умовних рефлексів у людини викли­кає такий подразник, як слово. Формування і здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали забезпечується другою сигнальною системою. Тільки у людини існує друга сигнальна система, пов'я­зана з функцією мови, зі словом.

Анатомічною основою другої сигнальної системи, яка властива тільки людині, є мовно-руховий апарат, тісно пов'язаний із зоро­вим та слуховим аналізаторами, а її подразником є слово. Мова в усіх її видах — найбагатше джерело подразників. За допомогою слова передаються сигнали про конкретні подразники, і в цьому випадку слово служить принциповим подразником — сигналом сигналів, є пусковим механізмом дій і вчинків людей. Мова підви­щила здатність мозку відображати дійсність, забезпечила аналіз і синтез, абстрактне мислення, створила можливість для спілку­вання, використання і передачі життєвого досвіду, досягнень куль­тури і мистецтва. Але в деяких випадках слово може бути негатив­ним подразником, призвести до розладів нервової системи, порушень функціонування всіх систем організму, а отже, бути небезпечним чинником.

Нервова система, крім рефлекторної, виконує координаційну та інтеграційну функції. Завдяки координаційній функції нервова система здійснює підпорядкування багатьох рефлексів одному, який у цей час має найважливіше значення для організму.

За допомогою інтегральної функції нервова система забезпе­чує злагоджену взаємодію всіх органів і систем організму. Над­мірна дія подразників може призвести до розладу інтеграційної функції нервової системи, порушити злагоджену взаємодію орга­нів і спроектувати розлади фізіологічних систем: серцево-судин­ної, дихальної, шлунково-кишкової та ін.