Поняття і зміст законодавчого процесу.

Законодавчий процес — це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій — самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій.

І. Передпроектна стадія.

1. Законодавча ініціатива — внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами.

II. Проектна стадія.

2. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроекти их робіт.

3. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді

4. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.

5. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок

III. Стадія ухвалення законопроекту.

6. Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні — 2/3 від конституційного складу Верховної Ради) і підготування відповідної постанови законодавчого органу про вступ закону в силу.

IV. Засвідчувальна стадія.

7. Санкціонування (підписання) закону главою держави (президентом) в установлені конституцією строки (в Україні --15 днів).

V. Інформаційна стадія.

9. Включення закону до Єдиного державного реєстру нормативних актів, де вказується наданий йому реєстраційний код.

10. Опублікування закону — друк його тексту з усіма реквізитами в офіційних друкарських виданнях (в Україні — «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник України», газети «Голос України», «Юридичний вісник України»),

37.Пр регул законотворчого процесу. Закони, які приймаються ВРУ, є результатом з-вчої діяльності і безпосередньо залежать від тих процедур, які сприяють доопрацюванню закону і забезпечують високий якісний і кількісний рівень кожного закону, що приймається і це є важливою передумовою формуванню в У пр держави. Якщо ми прагнемо досягти ефективнішого законодавства, то повинні удосконалювати саме норм-пр процедури з-вчої діяльності. З-вчий процес хоч частково, але врегульований. Процесуальні питання регул КУ, Регламентом ВРУ, ЗУ «Про комітети ВРУ», ЗУ «Про статус народного депутата У», ЗУ «Про міжнародні договори У», Указом През У «Про порядок роботи з законопроектами та ін документами, що вносяться През У на розгляд ВРУ», Указом През «Про опублікування актів з-вства У в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник У»», постановою КабМінУ «Про порядок опрацювання проектів актів КабМінУ», та  проектів законів У і актів През У, що подаються КабМін У до ВРУ і Президентові У, з урахуванням основних положень з-вства ЄС.

38.Принципи законодавч процесу. В юр науці виділяють 4 основні принципи з-вчої діял: пр адекватного відображення норм-пр потреб;пр понятійної визначеності;пр модальної збалансованості; пр ретрибутивної забезпеченості. Пр адекватного відображення норм-пр потреб - Кожна пр норма повинна мати свій логічний фундамент, зміст її має бути визначено закономірностями суспільного розвитку, обумовлено його реальними потребами.Воля законодавця, як регулююча сторона його свідомості, повинна бути оптимально вмотивована. Мотивація є особливою логічною стадією з-вчого процесу,лише науково обґрунтований норматив може бути втілений в офіційну пр норму, і це має бути закріплено конституційно.Не менш важливим є питання про підготовку плану з-вчих робіт на перспективу, який мав би на наступні два-три роки визначати тематику найважливіших законопроектів із вказівкою на те, хто і в які строки має їх підготувати. деякі вчені зауважують, що в такому випадку знадобиться “мораторій” на деякі закони, що, так би мовити, забігли наперед, акти для збалансування їх приписів з реаліями політичного та економічного життя суспільства, його дійсними можливостями і ресурсним потенціалом. Пр понятійної визначеності. Мова закону єдиний спосіб вираження думки законодавця. Мова норм-пр акту має бути зрозумілою і загальновжив, але їй належить бути чіткою, ясною. Логічність тексту закону — заг вимога для процесу нормотворчості, досягається через ясність мови викладу. Доступність мови можна виразити через 2 основних критерії: кожен має точно і правильно розуміти свої права і обов’язки, які породжує закон; кожен має розуміти загальний зміст юр припису у зв’язку з його призначенням в системі соц норм. Вимога  до пр визначень — вони мають бути дискурсивними, тобто знаходяться в заг логічному зчепленні з попередніми загальновизнан визначеннями. Принцип модальної збалансованості. Модальний феномен будь-якої норм реальності виражається в модусах: “дозволено”, обов’язково”, “заборонено” і т. ін. пр х-ру. Кожен модус має конкретні логічні передумови. Будь-яке, навіть найменш значуще протиріччя в з-встві — це функціональна похибка, прогалина, що деформує і дестабілізує правозастосовний процес. Принцип ретрибутивної забезпеченості. ретрибутивна забезпеч є функціональною специфікою права, умовою його ефективної дії. Закон без санкцій втрачає своє практичне призначення. ств механізм юр захисту на випадок виникнення правопоруш, санкції визначають зміст і реальну силу принципу невідворотності юр ретрибуції, ігнорування якого чи непослідовне проведення в дію можуть призвести до деградації або навіть ліквідації самої пр державності як такої. В справжній пр державі домінує справедливий закон. ідея справедливості лежить в основі демократичної системи права, визначає культуру і специфіку взаємовідносин держ та її громадян, міру пр свободи. соціально несправедливе не повинно мати юр сили. В пр державі акти суспільного протесту, що не порушують громадського порядку, юр ретрибуціям не підлягають.

39.Суб ” єкти законодавч процесу. Суб'єктами з-вчого процесу в У є визначені КУ суб'єкти права законодавчої ініціативи та ВРУ.Право розробляти законопроекти, пропозиції до чинно­го з-вства мають усі фіз та юр особи. Однак на розгляд ВРУ їх вносять лише від імені суб'єктів з-вчої ініціативи. Відповідно до КУ  та Регламен­ту ВРУ право законодавчої ініціативи у ВР належить През У, народним депутатам та Каб Мін У. Законодавча ініціатива — це пропозиція прийняти новий або внести зміни до діючого закону, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право.Проект закону про надання згоди на обов'язко­вість міжнар договорів  У вносить През У або Каб Мін У.КабМін У має виключне право на внесення проекту закону про Держ бюд­жет У.З метою забезпечення участі всіх гілок влади у здійсненні права з-вчої ініціативи пропонується надати право з-вчої ініціативи Верх Суду У та Ген прокуророві У з питань їх відання. Також є пропозиція віднести до суб'єктів права законодавчої ініціативи народ У.

40. Етапи законодавчого процесу.   З-вчий процес – це процедура ухвалення закону, яка скл з певних стадій – самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-техн дій. З-вчий процес має такі стадії: І. Передпроектна стадія. 1. З-вча ініціатива – внесення проекту закону в офіційному порядку до з-вчого орг певними органами й особами. Відповідно до КУ,право з-вчої ініціативи в парламенті належить През, нар депутатам, КабМін, Нац банку. Президент має право вносити законопроект позачергово. II. Проектна стадія.
2. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроекти їх робіт.
3. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у ВРУ; ств для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених гром організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розробка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором.4. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.5. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб про проект і одержання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів.
III. Стадія ухвалення законопроекту. 6. Ухвал законопроекту в результаті голосування (в У звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні – 2/3 від конституційного складу ВРУ) і підготування відповідної постанови з-вчого органу про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалені ВРУ, у 5-денний строк підписуються Головою ВРУ і невідкладно передаються на підпис През У. IV. Засвідчувальна стадія. 7. Санкціонування (підписання) закону главою держави (президентом) в установлені КУ строки (в У – 15 днів). V. Інформаційна стадія. 8. Промульгація закону – це не лише підписання його главою держави, а й видання спец акта, який містить, розпорядження про офіційне опублікування закону. Промульгація закону здійснюється зазвичай актом глави держави – указом, наказом та ін подібними документами, текст якого в офіційних виданнях передує тексту закону, що промульго-вується.
9. Включення закону до Єдиного держ реєстру норм актів, де вказується наданий йому реєстраційний код.10. Опублікування закону –У – «Відомості ВРУ», «Офіційний вісник У», газети «Голос У»,

41. Представни́цький о́рган місце́в самоврядува́ння — виборний орган (рада), який скл з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. ЗУ «Про місцеве самоврядування в У», який закріплює пріоритетне значення представницьких органів шляхом встановлення їх виключної компетенції. До представницьких орг КУ та ЗУ «Про місцеве самоврядування в У» відносять сільські, селищні, міські ради — вони представляють сільські, селищні, міські громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені КУ та законами У.Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених КУ, ЗУ «Про місцеве самоврядування в У» та ін законами, та повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Представницькі органи не підпорядковуються будь-якому вищестоящому державному органу, вони лише є підзвітними та відповідальними перед територіальною громадою, яка їх обрала. 46.Поняття і зміст референтного процесу. Реф процес є похідним від конс та юр процесу в цілому. реф процес  слід розуміти в об’єктивному та суб’єктивному значеннях. В об’єктивному сенсі реф процес — це інститут конс права, що об’єднує конс-пр та інші галузеві норми права, які регул суспіл відносини, пов’язані з ініціюванням,організацією й прове­денням всеукр та місцевих реф, а також реалізаці­єю їх рішень на практиці.Реф процесу, в його об’єктивному значенні, властиві такі юр ознаки:предметом реф процесу є суспільні відносини, пов’язані з ініціюванням, організацією і проведенням всеу­кр та місцевих референдумів, а також із реалізацією їх рішень;йому властиві ті ж методи пр регулювання, що й кон­спроцесу в цілому;реф процес об’єднує у своєму складі переважно процесуальні норми та інститути конс права й ін­ галузей права, що регулюють правові відносини, пов’язані з реалізацією громадянами У права на участь у рефе­рендумі.У суб’єктивному значенні реф - це сукупність низки нормативно визначених послідовних дій, спрямо­ваних на реалізацію права громадян на участь у референдумі. Ці дії (ініціювання, організація та проведення референдумів і реалізація їх рішень) визначаються як стадії референдного процесу. тобто, у суб’єктивному значенні референдний процес — це сукупність норма­тивно визначених стадій реалізації права громадян на участь у рефе­рендумах.Основними ознаками референдного процесу в його суб’єктивному значенні є: цілеспрямований і послідовний х-р діяльності суб’єктів реф процесу; системний х-р стадій реф процесу; об’єктивізація реф процесу в нормах чинного з-вства;інваріаційний х-р реф процесу залежно від виду референдуму;свобода вибору громадян У щодо участі у реф процесі на будь-якій його стадії та свобода прийняття рішення щодо питань, які виносяться на всеукр та місцеві референдуми.

42.Конституювання орг. місцев само вряд.(ОМС) становлення служби в ОМС як самостійного інституту конс права пов’язане з прийняттям КУ. Адже конс положення про те, що «народ здійснює владу безпосередньо і через органи держ влади та ОМС», а «громадяни користуються рівним правом доступу до держ служби, а також до служби в ОМС», стали нормативною та методологічною базою для конституювання та прарової ідентифікації публ служби та її диференціації на держ службу та службу в ОМС. Спираючись на конс принципи, було прийнято ЗУ «Про місцеве самоврядування в У» від 21 травня 1997 р. В КУ Ст 140. Місцеве самовряд є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах КУ і ЗУ.Особливості здійснення місцевого самоврядування в м Києві та Севастополі визначаються окремими З.Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою і через ОМС: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі орг.ОМС, що представляють спільні інтереси територ громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

43.Порядок організації та проведення сесії представницьких органів місцевого самоврядування(ОМС) Відповідна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія ради скл з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою, а районної у місті - головою ради в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал. Сесія ради є правомочною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.Робочими орг сесії є лічильна і редакційна комісії, а також секретаріат ради. Лічильна комісія створюється для підрахунку голосів і обирається радою за пропозицією головуючого, за звичай, з трьох депутатів за алфавітним переліком. Зі свого складу лічильна комісія обирає голову. У роботі лічильної комісії не можуть брати участь депутати, кандидатури яких включено до бюлетенів таємного голосування. Редакційна комісія обирається радою процедурним рішенням за пропозицією головуючого із числа депутатів. У її роботі беруть участь автори проекту ухвали. Секретаріат створюється для забезпечення роботи ради. У своїй діяльності він керується відповідним положенням, що затверджується радою.

44.Суб ” єкти муніципального нормотворч процесу. Існує два види суб’єктів муніцип нормотворчих правовідносин: суб’єктів нормотворення та суб’єктів-учасників нормотворчої діяльності. Зазначається, що суттєвою відмінністю між ними є виключне право суб’єкта нормотворення приймати пр акт, надаючи йому юр сили. Пр статус суб’єктів-учасників нормотворчої діяльності х-ся неможливістю їх втручання в дії суб’єкта нормотворення на стадії прийняття норм-пр акта. Доводиться, що суб’єктом нормотворчості є представницький орган МСВ. Коло суб’єктів-учасників нормотворчої діяльності є значно ширшим. У муніципальному нормотворчому процесі вони можуть набувати різного статусу.

45.Стадії муніцип нормотворч процесу.  Запропоновано стадійність муніципального нормотворчого процесу моделювати шляхом її рубрикації по п’яти пунктах, кожен з яких включає або одну однойменну стадію, або декілька різнойменних стадій: 1) підготовка проекту норм-пр акта (визначення предмета регулювання, підготовка тексту, розробка концепції); 2) офіційне внесення проекту норм-пр акта до місцевої ради; 3) проходження проекту норм-пр акта в місцевій раді (попереднє обговорення проекту в постійній комісії; обговорення проекту на пленарному засіданні; прийняття рішення за проектом); 4) промульгація норм-пр акта (підписання уповноваженою особою; присвоєння реєстраційного номера); 5) офіційне оприлюднення норм-пр акта. Муніципальний нормотворчий процес повинен складатися з усіх наведених стадій.

46. поняття і зміст референдного процесу Референдний процес, як і юридичний процес в цілому, слід розуміти в об'єктивному та суб'єктивному значенні. В об'єктивному значенні референдний процес слід розуміти як інститут (підгалузь) референдного права та субінститут конституційного права. Виходячи із зазначеного, референдний процес - це інститут конституційного права, що об'єднує конституційно-правові й інші галузеві норми права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з ініціюванням, організацією та проведенням всеукраїнського і місцевих референдумів, а також реалізацією їх рішень.

Референдному процесу, в Його об'єктивному значенні, властиві такі юридичні ознаки (кваліфікації): предметом референдного процесу є суспільні відносини, пов'язані з ініціюванням, організацією та проведенням всеукраїнського та місцевих референдумів, а також із реалізацією їх рішень; референдному процесу властиві ті самі методи правового регулювання, що й конституційному процесу в цілому, - установчий, регулятивний тощо; референдний процес об'єднує у своєму складі переважно процесуальні норми та інститути конституційного права й інших галузей права, що регулюють правовідносини, пов'язані з реалізацією громадянами України права на участь у референдумі.

Референдний процес має схожі з виборчим процесом ознаки (є формою реалізації політичного права громадян України; склад суб'єктів референдного процесу частково співпадає з системою учасників виборчого процесу; існують певні схожі стадії - складання списків виборців, утворення дільниць для голосування; голосування, оприлюднення результатів тощо), але суттєво відрізняється за предметом правового регулювання. Якщо виборчий процес є нормативно визначеною формою формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, то референдний процес є формою безпосереднього вирішення громадянами України найважливіших питань загальнодержавного та місцевого значення.

47.Пр регул та принципи референтного процесу. Референдний процес здійснюється на основі системи принципів, керівних начал, які умовно поділяються на заг та сп принципи реф процесу У. Реф процес грунтується на заг принципах: на принципах свободи, справедливості, рівності (єдності прав і обов'язків і взаємної відповідал держави та особи), гуманізму, демократизму, верховенства права, законності та ін. Спец принципи реф процесу У, поділяються на дві групи: пр виборчого процесу та спец принципи реф процесу. Заг пр виборчого процесу, визначені в ст. 71 КУ, є важливими і для реф процесу, до орг держ влади та орг місцев самовряд є вільними і відбуваються на основі загал, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.  Волевиявлення громадян У на реф здійснюється шляхом таємного голосування. Порушення таємниці голосування тягне за собою дисципл, адм та крим відповідальність.КУ містить І спец принципи реф процесу. "Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення реф зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області". У разі дотримання всіх процесуальн вимог щодо процедури ініціювання всеукраїнського реф, передбаченого ст. 72 КУ, ПУ зобов'язаний здійснити таку нормативно визначену процесуальну дію як проголошення всеукр реф.Найбільш повно спец принципи реф процесу визначаються в ЗУ "Про всеукр та місцеві реф". Стаття 8 "Демократичні засади підготовки і проведення референдумів" цього Закону декларує принцип безперешкодної агітації; принцип рівності суб'єктів референдної агітації, що виражається у забезпеченні для них приміщень для зборів, використання засобів масової інформації; принцип гласності при обговоренні проекту рішення, закону, що виноситься на референдум; принцип відкритості та гласності діяльності держ і громадських організацій, які беруть участь у підготовці і проведенні референдуму; принцип безперешкодного висвітлення ЗМІ всіх стадій реф процесу.Принцип публічності та гласності при ознайомленні громадян зі списками громадян, які мають право брати участь у реф закріплює ч. І ст. 34 ЗУ "Про всеукр та місцеві реф". Громадянам гарантується право можливість ознайомитися із списком і перевірити правильність його складення в приміщенні дільничної комісії з референдуму, а також оскаржити невключения, неправильне включення в список або виключення із списку, а також допущені в ньому неточності в зазначенні даних про нього. Ст. 42 ЗУ "Про всеукр та місцеві реф" закріплює принцип гласності при визначенні результатів реф, а ст. 10 і ст. 19 цього Закону визначають принципи юр відповідальності за порушення чинного референдного з-вства, зміст яких полягає у незворотності дисципл, адмін та крим відповідальності за порушення.

Етапи референдного процессу

слід розуміти як сукупність ряду нормативно визначених послідовних дій, спрямованих на реалізацію права громадян України на участь у референдумі.

Ці дії (ініціювання, організація та проведення референдумів і реалізація їх рішень) визначаються як стадії референдного процессу.. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес (іноді його називають референдарним процесом), який складається з відносно само-стійних процедур, що здійснюються у певній послідов-ності:

- призначення референдуму;

- підготовка і проведення референдуму;

- голосування і визначення підсумків референдуму;

- опублікування і введення у дію законів та інших рішень, прийнятих референдумом.

Всі стадії референдного процесу підпорядковані за-гальним принципам, властивим виборчому процесові.

 

49. територіальна організація референдного процесу.

референдний процес слід розуміти як сукупність ряду нормативно визначених послідовних дій, спрямованих на реалізацію права громадян України на участь у референдумі.