Облік і аудит» (повний термін навчання)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до написання розрахункової роботи

з дисциплін «Економіка підприємства»

для студентів факультету

 обліку і фінансів

Дніпропетровськ 2011

Методичні рекомендації до написання розрахункової робіти з дисциплін «Економіка підприємства» / Дніпропетр. держ. аграр. ун-т. – Дніпропетровськ, 2011.

Надаються методичні поради до виконання розрахункової робіти,                                                                                                                                                                                    

для студентів за напрямом підготовки:

Облік і аудит» (повний термін навчання)

Облік і аудит» (скорочений термін навчання)

денної та заочної форм навчання

Укладачі – к.е.н., доцент Самілик Т.М.

к.е.н, доцент Галаган Т.І.

Рецензенти – к.е.н., доцент Курбацька Л.М.

Затверджено на засіданні кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства, протокол № _30_, від серпня 2011 року.

Схвалено науково-методичною радою факультету обліку і фінансів ННІЕ, протокол № _2_ від _22 вересня_2011 року.

ВСТУП

Ефективний розвиток економіки за умов ринкових відносин передбачає необхідність оволодіння глибокими теоретичними і практичними знаннями законів ринку, підготовки спеціалістів-професіоналів з бухгалтерського обліку,  засвоєння ними основ і суті ринкової кон'юнктури, її динаміки, набуття досвіду створення ринкових соціально орієнтованих організаційно-виробничих структур, ринкової культури господарювання.

На сучасному етапі розвитку суспільства фахівці  з обліку і аудиту, зобов'язані не тільки теоретично осмислювати, але і практично вирішувати питання впровадження економічних важелів розвитку сільського господарства.

Важливість виконання розрахункової роботи  полягає у тому, що вона теоретично і практично розширює і закріплює знання з дисципліни; дозволяє оволодіти методикою наукових досліджень, що проявляється, перш за все, у підборі літератури, роботі із довідниками; розвиває навички самостійної роботи. Студенти отримують можливість вільно орієнтуватись у все більш зростаючому потоці інформації, придбають здібності проводити глибокий економічний аналіз, знаходити резерви подальшого збільшення виробництва продукції та підвищення її ефективності. Крім цього, студент повинен показати своє уміння логічно та послідовно висловлювати думку, робити правильні узагальнення, висновки та пропозиції.

 Змістовно написана розрахункова робота одночасно є і початком роботи над темою дипломної роботи.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Збір матеріалів для розрахункової роботи.

Для виконання розрахункової роботи необхідно мати такі матеріали:

1. Список літератури, яка буде використана в процесі виконання розрахункової роботи. Це - Укази Президента України, постанови Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів та Міністерства аграрної політики з питань агропромислового комплексу, підручники, учбові посібники, монографії, брошури, журнальні статті тощо.

2. Дані статистичної звітності виробничої діяльності господарства.

3. Відповідні дані із статистичних щорічників та збірників.

4. Матеріали передових господарств, науково - дослідних інститутів, станцій, сортодільниць.

5. Матеріали особистих спостережень.

 Збір необхідних матеріалів, їх наступна обробка і узагальнення повинні бути спрямовані на розкриття теми розрахункової роботи.

РОЗДІЛ 2. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ РОБОТИ

ТА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

Розрахункову роботу оформлюють розбірливим почерком чорнилом (пастою) чорного кольору або набирають на комп’ютері.

     Текст розміщують на одній стороні стандартного аркуша (210*297 мм). Відстань між рядками має бути 1,5 міжрядкові інтервали, до 30 рядків на сторінці. На кожному аркуші встановлюються поля: зліва, знизу, зверху не менш за 20 мм, справа -10мм.

     Кожну сторінку нумерують. Нумерація має бути наскрізною. Номер сторінки без крапки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті.   На титульній сторінці та змісті номер не ставиться. Якщо в тексті є рисунки і таблиці, виконані на окремих сторінках, їх необхідно включити в загальну нумерацію. Сторінки з додатками та списком використаних джерел також наскрізно нумерують.

     Формули, умовні знаки тощо вписують креслярським шрифтом або друкують. Схеми та рисунки виконують чорним чорнилом, пастою або друкують.

     Виклад змісту має бути коротким, чітким, без зайвого суб’єктивного тлумачення. Терміни та визначення мають відповідати стандартам, а за їх відсутності – загальноприйнятим у науково-технічній літературі нормам. Якщо в тексті використовують специфічну термінологію, вона має супроводжуватися переліком прийнятих термінів із відповідними поясненнями.

     Титульна сторінка має бути оформлена за зразком, наведеним у додатку А.

     Заголовки структурних частин розрахункової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ» та «ДОДАТКИ» пишуться або друкуються великими літерами симетрично до тексту з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Назва розділів друкується звичайними літерами.

     Розділи нумерують арабськими цифрами у межах усієї роботи.

     У змісті послідовно перераховують заголовки структурних частин розрахункової роботи і проставляють номери сторінок, на яких вони розміщені. Зміст має містити всі заголовки, які є в роботі.

     Кількість ілюстрацій у роботі визначається її змістом і має бути достатньою для розкриття основних ідей. Усі ілюстрації (фотографії, схеми, діаграми, креслення тощо) називаються рисунками, які нумерують послідовно в межах розділу арабськими цифрами. Номер рисунка має складатися із номера розділу та порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад, «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу). Посилаючись на рисунок, необхідно вписувати його повний номер, наприклад «(рис.1.2)». Рисунки виконують одразу після посилання у тексті (якщо на цій сторінці немає місця, їх слід перенести на наступну). Рисунки розміщують у зручній для ознайомлення формі. Кожний рисунок повинен мати змістовну назву. Підпис, як і написи на рисунках, виконують креслярським шрифтом.

Приклад: Рис.1.2  Зразок оформлення таблиць

     Цифровий матеріал записки необхідно оформлювати у вигляді таблиць.

Приклад такого оформлення таблиці подано далі.

                                Таблиця 1.2   

Тематичний заголовок

Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, який розміщується під словом «Таблиця» з її номером. Слово «таблиця» і заголовки граф починаються з великих букв, підзаголовки – з малих, якщо вони становлять одне речення із заголовком, та з великих, якщо вони мають самостійне значення. Підкреслювати заголовки не треба. Графу „№ /п” у таблицю включати не потрібно, крім випадків, коли на рядок таблиці є посилання в тексті. Таблицю слід розміщувати після першої згадки у тексті так, щоб її зручно було розглядати. Якщо таке розташування неможливе, таблицю розміщують так, щоб для її вивчення треба було повернути роботу за годинниковою стрілкою. Переносячи частину таблиці, яка не може вміститися на одній сторінці, на наступну сторінку, нумерацію вертикальних стовпців слід повторити, а над нею розмістити слова «Продовження таблиці» із зазначенням її номера. Заголовки таблиці не повторюють. Таблиці мають нумеруватися в межах розділу арабськими цифрами. Над правим верхнім кутом таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням порядкового номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Посилаючись на таблицю, вказують її повний номер, а слово «таблиця» пишуть у скороченому вигляді, наприклад, «(табл.1.2)». Повторні посилання на таблицю слід подати зі скороченим словом «дивись», наприклад, «(див.табл. 1.2)». У разі повторення у графі тексту, який складається з одного слова, його можна замінити лапками. Якщо текст повторюється і складається з двох або більше слів, при першому повторенні його заміняють словом «те саме», а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, букв, математичних і хімічних символів не допускається. Якщо цифрові дані в рядку таблиці не наводяться в ньому ставиться риска.

     Пояснення позначень символів наводиться безпосередньо під формулою у тій послідовності в якій вони подані у формулі. Значення кожного позначення символу слід давати з нового рядка. Перший рядок починається без абзацного відступу зі слова «де», дві крапки після нього не ставлять. Розмірність одного й того самого параметра в межах роботи має бути постійною. Формули нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад, «(1.2)» (друга формула першого розділу). Номер формули слід брати у круглі дужки, і розташовувати праворуч на рівні кожного рядка формули  якої він стосується. Посилаючись на формулу в тексті, необхідно, подати її повний номер у дужках, наприклад, «у формулі (1.2)».

     Список літератури вимагає розміщення всіх використаних джерел інформації у такій послідовності:

1. Закони України (у хронологічній послідовності);

2. Укази Президента, Постанови уряду (у хронологічній послідовності);

3. Директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідовності);

4. Монографії, брошури, підручники (абетковий порядок);

5. Статті з журналів (абетковий порядок);

6. Інструктивні, нормативні та інші матеріали, що використовуються підприємством (абетковий порядок);

7. Іншомовні джерела;

8. Електронні джерела.

До списку використаних джерел включають усі використані джерела, які розташовують за послідовністю появи посилань у тексті записки або за алфавітом. Інформація про видання (монографії, книги, брошури, довідники тощо) має містити прізвище та ініціали автора, заголовок, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Прізвище автора пишеться у називному відмінку. Якщо книга написана двома і більше авторами, їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності в якій вони надруковані в книжці, перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше ніж трьох авторів вказують прізвища з

ініціалами перших трьох, а далі – слова «та інші». Назву місця видання необхідно, наводити повністю в називному відмінку, можна скорочувати назви лише трьох міст: Київ (К.), Москва (М.), Санкт-Петербург (С.Пб.). Дані про статтю із періодичного видання мають містити: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), сторінки на яких розміщена стаття. Заголовок статті наводиться в тому вигляді в якому він поданий у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова «сер». Номери сторінок, де розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад. «С.32-39».

Відомості про включені до списку джерела слід подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць.

Посилаючись у тексті записки на джерела інформації, наводять порядковий номер у списку літератури, який розміщується в квадратних дужках. Із зазначенням використаних сторінок, наприклад, «[17, с.20-23]».

Додатки оформляють як продовження роботи на наступних її сторінках. Тексту додатків передує сторінка з назвою «Додатки». Кожний додаток починається з нової сторінки. Посередині рядка друкують (вписують) слово «Додаток». Кожний додаток повинен мати заголовок. Якщо в записці є більше ніж один додаток, їх нумерують послідовно великими літерами українського алфавіту за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б» тощо. Єдиний додаток позначається як додаток А.

При першому посиланні в тексті розрахункової роботи на інформацію додатків належить у круглих дужках написати слово «додаток» і вказати його літеру, наприклад, «(додаток А)». Повторні посилання на інформацію додатка слід давати зі скороченим словом «дивись», наприклад, «(див. додаток А)».

Таблиця 1

Вартісні, тис. грн.