Договір контрактації сільськогосподарської продукції

Правове регулювання договоруконтрактації сільськогосподарської продукції. Договір контрактації сільськогосподарської продукції (ст. 272-274 ГК України, ст. 713 ЦК України) належить до різновиду договорів на реалізацію майна.

Поняття договору контрактації сільськогосподарської продукції. За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти й оплатити її.

Договір міни (бартеру)

Правове регулювання договоруміни (бартеру). Договір міни (бартеру) визначає ст. 293 ГК України та ст. 715 і 716 ЦК України.

Поняття договору міни (бартеру). За цим договором кожна зі сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Кожна зі сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару, який вона одержує взамін).

Договір дарування

Правове регулювання договору дарування. Базою для визначення договору дарування є норми ЦК України (гл. 55), відповідні правові норми щодо безповоротної фінансової допомоги та безоплатного надання товарів (робіт, послуг) містяться в Законі України від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.). Додатково особливості інституту пожертви визначені законами України від 16.09.1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації» та від 22.10.1999 р. «Про гуманітарну допомогу».

Поняття договору дарування. Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов ’ язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

 

Договори про передачу майна в користування

 

Започаткування підприємницької діяльності зазвичай супроводжується численними проблемами, не останнє місце серед яких займає брак коштів, відсутність власного приміщення, обладнання, виробничого устаткування, сировини, матеріалів, транспорту тощо. Реальним виходом із такої ситуації є залучення майна на умовах відстрочки платежу, або у тимчасове платне чи навіть безоплатне користування.

Розрізняють такі види договорів про передачу майна в користування: договір найму (оренди), договір лізингу, договір концесії, у т.ч. комерційної.

Договір найму (оренди)

Правове регулювання договору найму (оренди). Правове регулювання відносин, що складаються в процесі укладення та виконання цієї категорії господарських договорів, здійснюється за допомогою таких нормативно-правових актів:

кодексів:ГК України (§ 5 «Оренда та лізинг глави 30); ЦК України (глава 58 «Найм (оренда)»);

законів: «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. (у редакції від 14.03.1995 р.); «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 р. (у редакції Закону від 19.02.1997 р.) (серед неконкурентних способів приватизації державного майна передбачає оренду з правом викупу, який застосовують лише за наявності певних умов); тощо.

Поняття договору найму (оренди). Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов ’ язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Найм – це поняття, що опосередковує передачу майна в користування. Інші форми такої передачі (оренда майна різних форм власності, лізинг тощо) відповідають ознакам найму з урахуванням специфічних ознак, притаманних саме їм. Враховуючи це, положення § 1 гл. 58 ЦК України «Загальні положення про найм (оренду)» застосовують в усіх випадках, якщо таке застосування не суперечить спеціальним положенням.