Характерні ознаки приватного підприємства.

1. Функціонування на базі приватної власності (а) однієї особи (громадянина чи ПП-власника) чи (б) двох і більше осіб – суб’єктів права приватної власності зі збереженням за ними права власності на майно підприємства (складене майно зазвичай належить їм на праві спільної часткової власності).

2. Установчий документ ПП, який засновується двома і більше особами, треба укладати як засновницький договір, форма (письмова чи усна) та зміст якого законом не передбачено.

3. Відсутність законодавчих вимог до розміру та складу майнової бази приватного підприємства, а також до правового титулу його майна.

Фермерське господарство – це особлива організаційно-правова форма приватного підприємства, зі спеціальним предметом діяльності (виробництво товарної сільськогосподарської продукції), яке застосовують для ведення сімейного бізнесу. Правове регулювання діяльності ФГ здійснює Закон України від 19.06.2003 р. «Про фермерське господарство».

Характерні ознаки ФГ.

1. Форма сімейного підприємництва: можливість створення ФГ одним громадянином України чи кількома громадянами, які є родичами або членами сім’ї (у тім числі дітей віком з 14 років) і беруть особисту трудову участь у діяльності фермерського господарства; можливість використання найманої праці з дотриманням вимог трудового законодавства (ст. 27 даного Закону).

2. Предмет діяльності – виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства (ст. 1 цього Закону).

3. Наявність статусу юридичної особи і відповідно – власного найменування, печатки та штампу.

4. Основний установчий документ – статут, в якому зазначають: найменування та місцезнаходження ФГ, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до ФГ та виходу з нього, інші положення, які не суперечать законодавству України (ч. 4 ст. 1 Закону).

5. Спеціальний порядок створення: право на створення ФГ належить тим дієздатним громадянам України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання створити ФГ та пройшли конкурсний відбір на право створення ФГ; такий відбір проводить районна (міська) професійна комісія з питань створення фермерських господарств.

6. Спеціальний порядок державної реєстрації: державна реєстрація ФГ відбувається у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районних міст Києва і Севастополя державних адміністраціях за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.

7. Членство у ФГ: а) членами ФГ можуть бути: подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення ФГ, визнають і дотримуються положень статуту ФГ; особи, які працюють у ФГ за трудовим договором (контрактом); б) головою ФГ є його засновник або інша визначена в статуті ФГ особа.

8. Управляє ФГ голова ФГ або за його письмовим дорученням - член ФГ чи найманий працівник тощо.

Конституція України не передбачає такої форми власності як колективна. Також втратив свою чинність Закон України від 07.02.1991 р. «Про власність», який виділяв таку форму власності як колективна. У Державному класифікаторі України класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 (зі змінами та доповненнями станом на 01.01.2008 р.) навпроти колективного підприємства стоїть зазначення, яке наголошує, що чинним законодавством не передбачено створення та державна реєстрація нових підприємств та організацій з такою організаційно-правовою формою. Отже, згідно з чинним законодавством можемо говорити лише про ті підприємства колективної форми власності, які були створені раніше, до прийняття цих змін. Та й у ГК України ще не внесено поправки щодо ліквідації колективної форми власності. Тому ст. 93 ГК України зазначає, що підприємство колективної власності – це корпоративне або унітарне підприємство, яке діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Здебільшого всі підприємства, які колись реєстрували як колективні, сьогодні належать до приватної форми власності. Серед них виділяють:

- кооперативи (виробничий, обслуговуючий, споживчий (споживче товариство);

- колективне сільськогосподарське підприємство;

- підприємства громадських організацій;

- підприємства релігійних організацій;

- інші, передбачені законодавством.

Базовими нормативно-правовими документами, які сьогодні визначають особливості правового статусу кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, окрім вже згаданого ГК України (гл. 10), є такі: ЦК України (§ 2 гл. 8), закони України від 10.07.2003 р. «Про кооперацію», від 10.04.1992 р. «Про споживчу кооперацію», від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію», від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та ін.

Загальне поняття кооперативу визначено у ст. 2 Закону України «Про кооперацію», відповідно до якої кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Основні види кооперативів визначає Закон України «Про кооперацію», згідно зі ст. 6 якого відповідно до завдань і характеру діяльності кооперативи поділяють на: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їхньої обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ч. 2 ст. 95 ГК України).

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їхньої господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, які не перевищують 20% загального обороту кооперативу.

У галузі сільського господарства обслуговуючі кооперативи, залежно від виду діяльності, поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші (ст. 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

До переробних належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо).

Заготівельно-збутові кооперативи заготовляють, зберігають, виконують передпродажну обробку, продають продукцію, надають маркетингові послуги тощо.

Постачальницькі кооперативи створюють з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, потрібних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів, постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи виконують технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з уведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.

У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи.

Споживчий кооператив (споживче товариство) - кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Саме споживчий кооператив не є суб’єктом підприємницької діяльності (див. ст. 86 ЦК України), проте з метою забезпечення фінансування своєї діяльності може створювати відповідні підприємницькі структури (ч. 7 ст. 111 ГК України).

Також за напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Ознаки кооперативів.

· Кооператив є юридичною особою. Ст. 6 Закону України «Про кооперацію» прямо наголошує про наявність у кооперативі самостійного балансу, поточного та інших рахунків в установах банків, печатки зі своїм найменуванням - атрибутів, притаманних будь-якій юридичній особі. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових і майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

· Кооператив утворюють фізичні та/або юридичні особи. Як випливає з наведених вище визначень видів кооперативів, участь фізичних осіб можлива у будь-якому з них. Щодо юридичних осіб, можливість їхньої участі в кооперативах є обмеженою. Вони не мають права бути членами виробничого кооперативу.

· Засновники кооперативу з метою його створення добровільно об’єднуються на основі членства. Кількість членів кооперативу не може бути меншою, ніж 3 особи (ч. 5 ст. 7 даного Закону).

· Кооператив утворюється для ведення спільної господарської та іншої діяльності, щоб задовольнити економічні, соціальні та інші потреби його членів. Мета створення - задоволення інтересів членів кооперативів - є основною ознакою, що відрізняє кооперативи від інших організаційно-правових форм юридичних осіб колективної форми власності.

· Кооператив діє на засадах самоврядування. Термін «самоврядування» стосовно кооперативу означає право та реальну здатність його членів самостійно вирішувати питання діяльності кооперативу в межах законодавства України та статуту кооперативу.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначені статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

У кооперативі, в якому кількість членів перевищує 50 осіб, може утворюватися спостережна рада кооперативу. Спостережну раду кооперативу обирають із членів кооперативу на загальних зборах кооперативу у кількості 3-5 осіб, які працюють у раді на громадських засадах. Спостережна рада кооперативу підзвітна загальним зборам членів кооперативу.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирають ревізійну комісію. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, функції ревізійної комісії виконує ревізор. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам членів кооперативу і її обирають загальні збори з членів кооперативу у порядку, визначеному статутом. Членами ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління кооперативу чи його спостережної ради. Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кооперативу проводить ревізійна комісія за власною ініціативою, а також за рішенням загальних зборів чи на вимогу не менше, ніж 10 відсотків членів кооперативу. Ревізійна комісія (ревізор) складає висновок за річними звітами про результати діяльності кооперативу.

· Кооператив діє на підставі статуту, який є основним правовим документом, що регулює його діяльність.

Ще одним видом підприємств, які колись реєстрували як підприємства колективної форми власності, – колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). Правову базу їхньої діяльності становлять ГК України, Земельний кодекс України, а також Закон України від 14.02.1992 р. «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» КСП є добровільним об ’ єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Основн і х арактеристики КСП.

· КСП є добровільним об’єднанням громадян. Іншими словами, членами КСП можуть бути лише фізичні, відтак, не можуть бути юридичні особи.

· Громадяни - члени КСП об’єднуються «у самостійне підприємство».

КСП створюють для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів.

· КСП діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Вищим органом самоврядування у КСП є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначає статут підприємства.

· КСП діє на підставі статуту, в якому зазначають: найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку тощо.

Підприємства об ’ єднань громадян, релігійних органівацій, профспілок є ще одними представниками підприємств, які колись реєстрували як колективні, а сьогодні як приватні.

Основн і х арактеристики цих підприємств.

1.  Підприємством об’єднання громадян, релігійної організації є унітарне підприємство, засноване на власності об’єднання громадян (громадської організації, політичної партії) або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їхніх статутних завдань.

2.  Право власності об’єднань громадян реалізують їхні вищі статутні органи управління в порядку, передбаченому законом і статутними документами. Право власності релігійних організацій реалізують їхні органи управління відповідно до закону.

3.  Засновником підприємства об’єднання громадян є відповідне об’єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також об’єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його статутом передбачено право заснування підприємств. Політичним партіям та юридичним особам, які вони створюють, заборонено засновувати підприємства, за винятком засобів масової інформації, підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших суспільно-політичних заходів.

4.  Релігійні організації мають право засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для забезпечення діяльності цих організацій.

5.  Підприємство об’єднання громадян, релігійної організації діє на підставі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою діяльність на праві оперативного управління або господарського відання відповідно до вимог ГК України.

6.  Обмеження щодо створення та діяльності окремих видів підприємств об’єднання громадян, релігійної організації визначають законами.

Велику і дуже популярну групу суб’єктів господарювання приватної форми власності сьогодні становлять різні види господарських товариств. Їхній правовий статус та особливості діяльності розглянемо далі.