Правовий статус фізичної особи-підприємця

 

Найпростіша форма здійснення підприємницької діяльності – форма здійснення підприємництва фізичними особами.

Спеціального нормативного акта, який визначав би правовий статус громадянина-підприємця, сьогодні не існує. Загальне визначення фізичної особи – підприємця міститься у підпункті 3.8.1 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004 Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.05.2004 р. № 97, відповідно до якого підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність

Характеристика правового статусу громадянина-підприємця

Громадянином-підприємцем є фізична особа. Згідно зі ст. 24 ЦК України фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (особистих немайнових і майнових відносин – див. ст. 1 ЦК України). Громадянин, який бажає займатися підприємницькою діяльністю, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур до свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, набуває додаткової ознаки – «суб’єкт підприємницької діяльності».

Він може бути позбавлений статусу суб’єкта підприємницької діяльності (добровільно або примусово), проте його статус як фізичної особи від цього не змінюється.

Громадянин-підприємець у жодному разі не може набути статусу юридичної особи.

Згідно зі ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Крім того, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини. У цьому разі надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклу­вання за заявою зацікавленрї особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, якщо немає такої згоди, то повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

Також повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. За наявності письмової згоди на це батьків (усиновлювачів), піклувальника або органу опіки та піклування така особа може бути зареєстрована як підприємець. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації її як підприємця.

Громадянин-підприємець самостійно діє на ринку, вступаючи у відносини, набуваючи при цьому відповідних прав та обов’язків.

Громадянин-підприємець здійснює діяльність у межах універсальної правоздатності – права займатися підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції України. Це означає можливість особи займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, здійснення якого не суперечить законодавству. Він діє без установчих документів на відміну від юри­дичної особи.

Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження приватними підприємцями певних видів діяльності (про це йшлося у темі 3, пит. 3.2).

Громадянин-підприємець має змогу обрати спосіб оподаткування доходів за спрощеною системою. Застосування єдиного податку при оподаткуванні доходу приватного підприємця регулюється Указом Президента України від 03.07.1 998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб ’ єктів малого підприємництва».

Громадянин-підприємець має змогу не відкривати банківський рахунок, працювати виключно за готівкові кошти і використовувати готівковий виторг на свій розсуд.

Фізична особа набуває статусу суб’єкта підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, визначеному законом.