Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності .

                                       Неможливість знищення прав і свобод людини

Згідно ст.ст. 21, 22 Конституції України будь - які дії людини з продажу, відчуження, знищення своїх

Прав і свобод, а також примушення іншими особами до таких дій людини є нікчемними. Будь - які спроби доводити, що у людини немає прав і свобод, мають ознаки тяжкого злочину проти людини і людства.

Навіть якщо б сама людина вирішила продати і ліквідовувати свої права і свободи, то це б не мало ніяких правових наслідків.

Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є

Невідчужуваними та непорушними.

Стаття 22. … Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу

Безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами …

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними …

Стаття 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

В Конституції України, в частині про структуру національно-громадянського суспільства, визнається невід’ємне право народу на самовизначення в питаннях своєї суверенної структури самоврядування. Інше тлумачення цього питання суперечило б самої суті суверенітету.

Будь-які дії або бездіяльність, що призвели до порушуючи вищезгаданих норм Конституції, у тому числі

Державними службовцями, мають ознаки нижченаведених статей Кримінального кодексу. Особливо якщо ці дії спрямовані проти людини народу, його власності і суверенної соціально-економічної діяльності.

                                   Кримінальний кодекс України

Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України.

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і

Свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного ладу України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Стаття 111. Державна зрада.

Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові,

Територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Втручання фізичної (посадової) особи до суверенної соціально-економічної системи самозахисту і самозабезпечення людей, територіальних громад та народу, має всі ознаки порушення цієї статті.

Стаття 189. Вимагання.