Своєчасне і кваліфіковане надання медичної допомоги (у поліклініці і стаціонарі).

2. Організаційно-методичне керівництво, координація і контроль діяльності всіх лікувально-профілактичних установ області:

a. масова протиракова санпросвітробота;

b. організація і контроль проведення профоглядів;

c. організація своєчасного виявлення хворих з пухлинними і                            передпухлинними захворюваннями;

d. організація підготовки лікарів загальної лікувальної мережі по питанням онкології;

e. облік хворих, анамнез захворюваності злоякісними утвореннями і смертність їх;

f. вивчення причин занедбаності рака;

g. аналіз віддалених результатів диспансеризації хворих.

 

Загально-лікувальна мережа повинна забезпечити:

 

1) Проведення санпросвітроботи для профілактики раку.

2) Проведення профоглядів, скрінінгових досліджень.

3) Повноцінне обстеження (клінічне, ендоскопічне, лабораторне).

4) Своєчасне виявлення пухлини вже при звертанні хворих.

a. поглиблене обстеження у стаціонарі.

b. своєчасне направлення хворих в ОД.

 

Важлива задача онкослужби - диспансеризація хворих. На онко-хворих оформляються спеціальні форми (сигнальні).

I. Форма № 281. Повідомлення про хворого з вперше встановленим діагнозом зл. пухлини.

II. Форма № 027. «Протокол на випадок виявлення у хворого запущеної форми раку». Оформляється на ІІІ стадії візуальної форми рака і IV стадії всіх локалізациій. Усі протоколи повинні розбиратися на конференції лікарів того лікувального закладу, де визначена запущена форма раку.

III. Форма № 27. Заповнюється у всіх стаціонарах при виписці онкохворого.

IV. На підставі цих документів заповнюється форма № 30, що є основним обліковим документом.

Після проведення радикального лікування хворі обстежуються на протязі 1-го року - 1 раз у квартал, 2 року - 2 рази на рік, 3 року - 4 рази на рік, а наступні - 1 раз на рік.

Чим раніше діагностовано пухлину, тим кращі результати лікування. По даним ВОЗ тільки 1/3 хворих серед уперше виявлених підлягають радикальному лікуванню, а 2/3 – хіміопроменевій чи сигмостомічній терапії. Діагностика зл. пухлин поділяється на 2 етапи:

· первинна діагностика, тобто визначення пухлини

· уточнююча діагностика – визначення поширеності пухлини, морфологічна верифікація, вивчення загального стану організму.

З клінічних позицій розвиток злоякісних пухлин можна розділити на 3 періоди:

1. пребластомозний - може тривати протягом декількох років, а може і десятиліть;
2. доклінічна пухлина - від появи перших пухлинних кліток до клінічної пухлини (100 кл. 1см) – декілька років;
3. пухлина з клінічним проявом - місяці і рідко роки.

Кожен наступний період коротший за попередній.

Основна проблема онкології - виявити пухлину в доклінічній стадії і мінімальних розмірів. Реально це можливо шляхом проведення профоглядів у здорового населення. Існують наступні види профоглядів:

1. індивідуальний – кожен хворий, що звертається у поліклініку, повинен 1 раз на рік обстежитися (після 30 років).

2. комплексний – організоване населення (на підприємствах) оглядають бригади лікарів (наприклад, у співробітників);

3. цільовий – з метою виявлення визначених захворювань з урахуванням професії.

 

Варто розрізняти

· своєчасну діагностику - визначення малої пухлини І-ІІ ст. без метастаз, локалізована пухлина в межах слизової. Морфологічне поняття – Cu in situ, що діагностується тільки під мікроскопом.

· ранню діагностику - це діагностика безсимптомного рака Клінічні симптоми з'являються у хворих із розповсюдженим раком, не ІІІ ст.

 

Онкологічна «настороженість компетентності» включає такі поняття:

i. у важких випадках діагностики думати про можливість наявності зл. пухлини.

ii. знати передракові захворювання.

iii. знати симптоми лікування зл. пухлини на ранніх стадіях.

iv. хворих з підозрою на зл. пухлину в короткий термін (не більше  10 днів) направити в онкодиспансер.

        

Для злоякісних пухлин характерні 3 групи симптомів:

 

1. порушення загального стану (синдром малих ознак);

2. порушення функцій органів (кашель, непрохідність, кров у сечі);

3. біль.

 

    Одного відомого онколога запитали, чи існує специфічна реакція на рак. Він відповів, що існує і навіть не одна, а дві: 1-а – це правильна реакція хворого на свої захворювання, і 2-а – це правильна реакція лікаря на скарги хворого.

           

Онкологічна некомпетентність лікарів загальної лікувальної мережі приводить до лікарських помилок у встановленні діагнозу рака» 40-50 хворих у запущених стадіях процесу (типові помилки – незнання симптомів злоякісних пухлини):

- тривалі спостереження хронічних запальних процесів без верифікації діагнозу;

- проведення неадекватного лікування (фізіотерапія, теплові процедури) сприяють пізній діагностиці зл. пухлин;

- грамотність населення;

- відмовлення від обстеження і лікування по економічним причинам;

- віра в лікування екстрасенсів, знахарів і інших шарлатанів.

   

 

 

МАТЕРІАЛИ АКТИВІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ

Питання за міжпредметною інтеграцією:

1. Як латинською мовою буде «сполучна тканина»?

2. Як латинською мовою буде «епітеліальна тканина»?

3. Як латинською мовою буде «жирова тканина»?

4. Як латинською мовою буде «залозиста тканина»?

5. Як латинською мовою буде «нервова тканина»?

6. Як латинською мовою буде «кісткова тканина»?

7. Як латинською мовою буде «хрящова тканина»?

8. Як латинською мовою буде «судина»?

9. Як латинською мовою буде «м’язова тканина»?

10. Що таке «проліферація»?

11. Що таке «диференціація»?

12. Розкажіть патологоанатомічну класифікацію новоутворень.

13. Які провокуючі фактори щодо виникнення новоутворень Ви знаєте?

14. Які заходи щодо профілактики пролежнів Ви знаєте?

15. Які особливості догляду за онкологічними хворими Ви можете назвати?